Постанова

від 14.09.2022 по справі 314/3460/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 314/3460/20

провадження № 61-5643св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Кравченко Олена Михайлівна;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 листопада

2021 року у складі судді Мануйлової Н. Ю. та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2022 року у складі колегії суддів:

Кухаря С. В., Крилової О. В.,Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Кравченко О. М., про усунення

від права на спадкування, визнання права власності у порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що 25 лютого 1993 року між нею

та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. 03 грудня 2009 року

ОСОБА_3 за договором дарування подарував їй у власність 1/2 частину належного йому на праві приватної власності житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, всі витрати на його поховання були здійсненні за її рахунок. Після смерті чоловіка відкрилася спадщина на усе належне йому майно, а саме:

- на 1/2 частку вищевказаного житлового будинку,

- на земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану по

АДРЕСА_2 ;

- на земельну ділянку, площею 0,28 га, розташовану по

АДРЕСА_2 ;

- на житловий будинок, розташований по

АДРЕСА_2 .

09 вересня 2019 року вона звернулася до приватного нотаріуса Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Кравченко О. М. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна.

Проте, постановою нотаріуса Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Кравченко О. М. від 24 лютого 2020 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на

1/2 частку спадкового майна, так як її частка за законом становить 1/3

і угоди, посвідченої нотаріусом, про зміну розміру частки у спадщині між іншими спадкоємцями, якими є: донька померлого - ОСОБА_2 та син - ОСОБА_4 , не укладалося.

Позивачка вважала вищевказану постанову нотаріуса необґрунтованою та такою, що підлягає скасованою, так як порушує її права.

Крім того, позивачка вважала, що донька її померлого чоловіка від першого шлюбу - ОСОБА_2 не має права на спадщину та повинна бути усунута

від спадкування, оскільки, маючи таку можливість, ухилялася від допомоги своєму батькові, який у 2018 році захворів та з того часу самостійно

не пресувався, потребував постійного стороннього догляду, яке полягало

у годуванні, переодяганні, дотриманні гігієнічних процедур. Вона є інвалідом першої групи, а тому їй необхідна була допомога по догляду за хворим чоловіком, яку відповідачка не надавала. При цьому спілкування ОСОБА_2 із покійним батьком виражалося лише у рідких зустрічах та телефонних розмовах декілька разів на місяць.

Посилаючись на викладене, а також на положення частини п`ятої

статті 1224 ЦК України ОСОБА_1 просила суд: усунути ОСОБА_2

від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ; визнати за нею право власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_3 .

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на ті самі фактичні обставини, вказувала, що зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 претендує на усе спадкове майно померлого батька. При цьому не погоджується із тим, що їй, ОСОБА_2 , з урахуванням відмови її брата - ОСОБА_4 від своєї частки спадщини на її користь, підлягає спадкуванню 2/3 частки спадкового майна. Крім того, ОСОБА_1 помилково не вказала, що до спадкової маси після смерті батька

також входить присадибна ділянка, площею 0,0795 га, розташована

по АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, площею 4,8330 га, розташована на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

ОСОБА_2 вважала, що її майнові права на спадкування частини вказаних земельних ділянок порушуються, так як про їх існування ОСОБА_1 нотаріусу не вказала, а тому зазначені земельні ділянки повинні бути включенні до остаточного складу спадщини.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право на спадкування:

- на 2/3 частини земельної ділянки, площею 0,0795 га, розташованої

по АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- на 2/3 частини земельної ділянки, площею 4,8330 га, розташованої

на території Павлівської сільської ради Вільнянського району

Запорізької області, цільове призначення для вирощування товарної сільськогосподарської продукції.

Протокольною ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області

від 19 січня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження із позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області

від 12 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на майно, а саме:

- на 1/6 частину житлового будинку по

АДРЕСА_1 , загальною площею 36,1 кв. м, житловою площею 22,6 кв. м;

- на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0795 га, розташованої по

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2321510100:05:002:0018, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- на 1/3 частину житлового будинку по АДРЕСА_2 , загальною площею 61,9 кв. м, житловою площею 34,5 кв. м;

- на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 0,2500 га, розташованої по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2321586100:13:002:0015, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 0,2800 га, розташованої по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2321586100:13:002:0016, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

- на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 4,8330 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, кадастровий номер 2321586100:01:001:0068, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на майно, а саме:

- на 1/3 частину житлового будинку по

АДРЕСА_1 , загальною площею 36,1 кв. м, житловою площею 22,6 кв. м;

- на 2/3 частини земельної ділянки, загальною площею 0,0795 га, розташованої по

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2321510100:05:002:0018, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,

- на 2/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 , загальною площею 61,9 кв. м, житловою площею 34,5 кв. м;

- на 2/3 частини земельної ділянки, загальною площею 0,2500 га, розташованої по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2321586100:13:002:0015, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- на 2/3 частини земельної ділянки, загальною площею 0,2800 га, розташованої по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2321586100:13:002:0016, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

- на 2/3 частини земельної ділянки, загальною площею 4,8330 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, кадастровий номер 2321586100:01:001:0068, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції

виходив із того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами одночасного існування сукупності таких обставин, а саме: ухилення ОСОБА_2 від надання спадкодавцю ОСОБА_3 допомоги при можливості її наданні; перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані та потреби йому в допомозі саме від ОСОБА_2 .

У зв`язку з цим відсутні правові підстави, передбачені положеннями частини п`ятої статті 1224 ЦК України, для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_3 .

Оскільки не встановлені підстави для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування, то розмір частки ОСОБА_1 , враховуючи наявність спадкоємців за законом першої черги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , складає 1/3 спадкового майна.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції

виходив із того, що вона має право на спадкування після смерті свого батька - ОСОБА_3 , оскільки є спадкоємцем першої черги за законом,

а факту умисного ухилення її від надання спадкодавцеві допомоги, так

і факту перебування спадкодавця у безпорадному стані через тяжку хворобу та потребу спадкодавця у допомозі саме від ОСОБА_2 не встановлено.

У зв`язку з тим, що інший спадкоємець ОСОБА_4 у передбачений ЦК України шестимісячний строк відмовився від своєї частки на спадщину на користь ОСОБА_2 , розмір частки останньої складає 2/3 спадкового майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - залишено без задоволення, а рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2021 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що спадкодавець, чи інші особи за його дорученням зверталися до відповідачки з конкретними вимогами про надання допомоги. Не доведено, яку саме допомогу

повинна була надавати ОСОБА_2 , враховуючи те, що вона проживає

у м. Запоріжжі, а догляд за спадкодавцем здійснювався ОСОБА_1 . Відсутні докази й щодо того, яка саме допомога була необхідна спадкодавцю, і чи знала про необхідність надавати таку допомогу

ОСОБА_2 , чи могла вона її надати, а якщо могла, то чи свідомо ухилилась від її надання.

Матеріали справи не містять доказів ухилення ОСОБА_2 від допомоги своєму батькові, а доводи ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 не піклувалася

про батька, не надавала йому будь-яку матеріальну чи іншу допомогу, не підтверджені належними та допустимими доказами і не є підставою для застосування положень частини п`ятої статті 1224 ЦК України.

Оскільки не встановлені підстави для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування, то розмір частки ОСОБА_1 , враховуючи наявність спадкоємців за законом першої черги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , складає 1/3 спадкового майна. У зв`язку з тим, що інший спадкоємець ОСОБА_4 у передбачений ЦК України шестимісячний строк відмовився від своєї частки на спадщину на користь ОСОБА_2 , розмір частки останньої складає 2/3 спадкового майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати,

а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Вільнянського районного суду Запорізької області.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, не врахували її доводів щодо наявності підстав для усунення від спадкування ОСОБА_2 , так як остання зобов`язана була доглядати та допомагати своєму хворому батьку, який перебував у безпорадному стані, проте будь-якої допомоги не надавала, хоча мала таку можливість. Як наслідок, ОСОБА_2 не має права на спадкування.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Вона піклувалася про свого покійного батька та надавала йому допомогу в міру своїх можливостей, що підтверджується показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні. Для усунення її від спадкування позивачкою не доведено сукупності обставин, передбачених положеннями частини п`ятої статті 1224 ЦК України, а саме: усунення особи від

надання спадкодавцеві допомоги за можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; надання допомоги саме відповідачем.

Доводи особи, яка відповідь на відзив

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшла відповідь представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - на відзив ОСОБА_2 , в якій зазначено, що касаційна скарга є змістовною та обґрунтованою, а викладені у ній доводи доводять необхідність належного дослідження обставин справи при новому судовому розгляді. ОСОБА_2 не надавала ні фізичної, ні майнової допомоги своєму батькові, хоча знала про його стан здоров`я та необхідність у зв`язку з цим надання допомоги.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом установлено, що 03 грудня 2009 року ОСОБА_3 за договором дарування передав у власність своїй дружині - ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що 29 липня 2019 року Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області складений актовий запис за № 507 та видано Свідоцтво про смерть

серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої згідно з наданих сторонами документів входить:

- 1/2 частка житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 36,1 кв. м, житловою

площею 22,6 кв. м;

- земельна ділянка, загальною площею 0,0795 га, розташована

по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2321510100:05:002:0018, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- житловий будинок по АДРЕСА_2 , загальною площею 61,9 кв. м, житловою площею 34,5 кв. м;

-земельна ділянка, загальною площею 0,2500 га, розташована

по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2321586100:13:002:0015, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

-земельна ділянка, загальною площею 0,2800 га, розташована

по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2321586100:13:002:0016, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

- земельна ділянка, загальною площею 4,8330 га, розташована на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, кадастровий номер 2321586100:01:001:0068, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Заповіту ОСОБА_3 за життя не залишив, а отже, спадкування здійснюється за законом.

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 стали: дружина - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_4 , донька - ОСОБА_2 .

У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернулася

до приватного нотаріуса Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Кравченко О. М. із заявою про прийняття спадщини.

З відповідними заявами звернулися й інші спадкоємці: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Спадкоємець ОСОБА_4 відмовилася від спадщини на користь

ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Кравченко О. М. від 24 лютого 2020 року спадкоємцю ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна, оскільки її частка за законом становить 1/3 і угоди, посвідченої нотаріусом, про зміну розміру частки у спадщині між іншими спадкоємцями не укладалося.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 , посилаючись на положення частини п`ятої статті 1224 ЦК України, вказувала, що ОСОБА_2 підлягає усуненню від спадкування, так як, маючи таку можливість, ухилялася від допомоги своєму батькові, який у 2018 році захворів та з того часу самостійно не пресувався, потребував постійного стороннього догляду, яке полягало

у годуванні, переодяганні, дотриманні гігієнічних процедур.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п`ятої статті 1224 ЦКУкраїни стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права

на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15, провадження № 61-14655св18;

у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16, провадження № 61-15926св18.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та безспірних доказів, що є її процесуальним обов`язком, щодо ухилення ОСОБА_2 від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її наданні; перебування спадкодавця у безпорадному

стані; потреби спадкодавця в допомозі саме від ОСОБА_2 . Крім того, належними доказами не підтверджено, що спадкодавець мав потребу

у постійному, довічному сторонньому догляді, у тому числі з боку

ОСОБА_2 , що є процесуальним обов`язком ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку про те, що оскільки одночасне настання наведених вище обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності не підтверджено відповідними доказами, тому

ОСОБА_2 , як спадкоємець, не може бути усунута від спадкування за законом після смерті свого батька - ОСОБА_3 .

З огляду на викладене, суди вірно поділили спадщину ОСОБА_3 між його спадкоємцями.

Доводи касаційної скарги про те, що судами належним чином не досліджено показання свідків, ОСОБА_2 самоусунувсь від надання допомоги спадкодавцю направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а суди надали їм належну правову оцінку відповідно до вимог статті 89 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а фактично зводяться до власної оцінки обставин справи.

Отже, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 листопада

2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 травня

2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник