Рішення

від 24.05.2022 по справі 560/2424/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/2424/22

РІШЕННЯ

іменем України

25 травня 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернулася до суду із позовом до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, в якому просила:

- стягнути з Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 22.09.2020 року по 23.10.2020 року включно, в сумі 10390 (десять тисяч триста дев`яносто) грн. 25 коп.;

- стягнути з Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області на користь ОСОБА_1 користь компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, в сумі 1129 (одна тисяча сто двадцять дев`ять) грн. 38 коп.

В обґрунтованя позовних вимог та відповіді на відзив вказано, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2020 справі №560/15/20 позовні вимоги задоволено частково, в тому числі поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста з питань персоналу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з 10.12.2019. Однак лише після винесення додаткового рішення від 08.10.2020 про негайне виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 у справі №560/15/20 в частині поновлення, позивача наказом від 23.10.2020 №178/05-06 ОСОБА_1 поновлено на посаді спеціаліста з питань персоналу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з 10.12.2019 року. Тому, позивач звернулася до суду і просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

Ухвалою суду від 11.02.2022 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.05.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

В обгрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду, позивач зазначила, що звертаючись до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, вона виходила з усталеної практики Верховного Суду, що звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не обмежується будь - яким строком.

Ухвалою суду від 25.05.2022 Залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Шепетівськогоміськрайонного суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 22.09.2020 по 23.10.2020.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що вказані обставини вже були предметом розгляду судової справи за позовом ОСОБА_1 до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області про визнання протиправним та скасування наказів, стягнення середнього заробітку.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області про визнання протиправними та скасування наказів про попередження про наступне вивільнення, про звільнення з посади державної служби, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року - без змін.

Також відповідача вважає, що позивачем пропущено строк, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, звернення до суду із позовом про вирішення трудового спору.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року в адміністративній справі № 560/15/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним висновок керівника апарату Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "В" у 2019 році в частині оцінювання ОСОБА_1 . Визнано протиправним і скасовано наказ керівника апарату Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області №221/05/09 від 03.12.2019 "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "В" у 2019 році в частині затвердження висновку щодо оцінювання ОСОБА_1 . Визнано протиправним і скасовано наказ керівника апарату Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області №222/05/10 від 09.12.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста з питань персоналу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з 10.12.2019. Стягнуто з Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2019 по 21.09.2020 в сумі 65053,44 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

23.09.2020 року позивач звернулася керівника апарату Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області із заявою в якій поновити її на посаді спеціаліста з питань персоналу відповідно до рішення суду по справі №560/15/20.

Листом від 23.09.2020 №5/83/20 позивачу повідомлено, що станом на 23.09.2020 на адресу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області рішення по справі №560/15/20 не надійшло. Вказано, що вступна та резолютивна частина рішення у справі після проголошення вручена не була, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомовсті щодо рішення відсутні, також не пред`явлено виконавчого листа до виконання. Тому станом на 23.09.2020 офіційно підтверджених даних про поновлення не надходило.

Додатковим рішенням від 08.10.2020 допущено негайне виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 у справі №560/15/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді спеціаліста з питань персоналу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з 10.12.2019 та стягнення середньої заробітної плати в сумі 4856,36 грн за один місяць.

ОСОБА_1 23.10.2020 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила ознайомити її з наказом про поновлення на посаді та надати можливість приступити до виконання трудових обов`язків.

Листом від 23.10.2020 № 5/89/20, за підписом керівника апарату Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, на адресу позивача направлено:

- витяг з наказу керівника апарату суду № 178/05-06 від 23.10.2020 року про поновлення ОСОБА_1 , на посаді спеціаліста з питань персоналу;

- витяг з наказу керівника апарату суду № 179/05-06 від 23.10.2020 року про попередження про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області;

- довідку від 23.10.2020 року за вих. № 5/88/2020.

Також за дорученням керівника апарату Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, працівникам суду було доручено вручити позивачу вказані витяги із наказів та довідку особисто за місцем її проживання, що підтверджується копією акту про вручення документів від 26 жовтня 2020 року.

Позивач ознайомлена із наказом № 178/05-06 від 23.10.2020 року про поновлення ОСОБА_1 , на посаді спеціаліста з питань персоналу та наказом № 179/05-06 від 23.10.2020 року про попередження ОСОБА_1 , про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області 26.10.2020 року, що підтверджується її особистими підписами на наказах.

Відповідно до наказу № 178/05-06 від 23 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 , поновлена на посаді спеціаліста з питань персоналу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з 10.12.2019 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 (залишеним без змін Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021) у задоволенні позову ОСОБА_1 до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області про визнання протиправними та скасування наказів про попередження про наступне вивільнення, про звільнення з посади державної служби, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено.

Позивач, вважаючи порушеними її права, звернулась до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Таку ж норму містить ч. 1 ст. 6 Закону України "Про відпустки".

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про державну службу", державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відпустки" до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка.

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується також час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з чинним законодавством зберігалося місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або перебуванням на іншій роботі).

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про відпустки" щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року (частина четверта). Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві (частина п`ята). Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року (частина дев`ята). Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку (частина десята). Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну (частина одинадцята).

За правилами ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки" та ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13, розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст. 182-1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.

Якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість такого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинності Законом «Про відпустки» (до 1 січня 1997 р.). Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Таким чином, виплата роботодавцем грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустки при незаконному звільненні з роботи не може позбавити гарантованого права на відпочинок поновленого на роботі працівника, який виявив бажання скористатися цим правом. При цьому, незаконно звільнений працівник, який був поновлений на роботі після затвердження власником або уповноваженим ним органом графіку про черговість надання відпусток, не може бути позбавлений права на відпочинок.

Відповідно до матеріалів справи №560/15/20, наказом від 09.12.2019 позивача звільнено із займаної посади та виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки за 2015- 2018 роки тривалістю 60 календарних днів.

Позивача поновлено на посаді відповідно до наказу керівника апарату суду № 178/05-06 від 23.10.2020

Наказом керівника апарату суду № 179/05-06 від 23.10.2020 позивача попереджено про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 (залишеним без змін Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021) у задоволенні позову ОСОБА_1 до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області про визнання протиправними та скасування наказів про попередження про наступне вивільнення, про звільнення з посади державної служби, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено.

Таким чином, із позивачем були проведені усі розрахунки при звільненні та поновленні на посаді.

Відповідно до абзацу другого ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, у задодоволенні позову ОСОБА_1 до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області щодо стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки слід відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25 травня 2022 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області (вул. Героїв Небесної Сотні, 30,Шепетівка,Шепетівський район, Хмельницька область,30400 , код ЄДРПОУ - 26515055)

Головуючий суддя П.М. Майстер