Постанова
від 25.04.2022 по справі 947/12372/21
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/492/22

Справа № 947/12372/21

Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2022 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод полімерних матеріалів «Стайранг» про визнання недійсним договору іпотеки, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2021 року, постановлену під головуванням судді Коваленко О.Б. 17 серпня 2021 року у м. Одеса,

встановила:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , AT «Європейський промисловий банк», TOB «Завод Полімерних матеріалів «Стайранг» про визнання недійсним договору іпотеки.

Позивачка просила суд визнати недійсним іпотечний договір №008/19-10 КЛ/І-3, серія та номер 1704, від 24.12.2019 року, укладений між ОСОБА_2 та АТ «Європейський промисловий банк», посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Бєлостоцькою М.Л

26 липня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просив закрити провадження у справі на підставі того, що предметом позову є вимога про визнання недійсним Договору Іпотеки, укладеного між ОСОБА_2 та АТ «Європейський промисловий банк» в забезпечення виконання Кредитного договору, укладеного між ТОВ «Завод Полімерних матеріалів «Стайранг» та АТ «Європейський промисловим банк». Оскільки позивач оспорює похідне зобов`язання від основного зобов`язання, що виникло між двома юридичними особами, то відповідач вважає, що даний спір належить розглядати у порядку господарського судочинства.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2021 року провадження у справі було закрито. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.05.2021 року.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки ОСОБА_2 був стороною оспорюваного договору іпотеки як фізична особа, а не фізична особа-підприємець, то даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів.

Сторони про розгляд справи на26 квітня 2022 рокубули сповіщені належним чином.

25 квітня 2022 року від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у проваджені Київського районного суду м. Одеси знаходилась справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , AT «Європейський промисловий банк», TOB «Завод Полімерних матеріалів «Стайранг», про визнання недійсним іпотечного договору №008/19-10 КЛ/І-3, серія та номер 1704, від 24.12.2019 р., укладеного між ОСОБА_2 та АТ «Європейський промисловий банк», посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Бєлостоцькою М.Л

Вказаний іпотечний договір був укладений між ОСОБА_2 та AT «Європейський промисловий банк» на виконання умов кредитного договору, укладеного між юридичними особами - AT «Європейський промисловий банк» та TOB «Завод Полімерних матеріалів «Стайранг».

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Застаттею 125 Конституції України,судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першоїстатті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»,суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних , житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. За змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частині другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні, і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та(або) фізичні особи підприємці.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України). Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України).

Отже, для забезпечення виконання основного зобов`язання сторони можуть передбачати як визначені у статті 546 цього Кодексу види забезпечення зобов`язань, так и інші види встановлені договором або законом.

Законодавство України не розрізняє види забезпечення основного зобов`язання для визначення юрисдикції суду з розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання.

Основне зобов`язання це зобов`язання за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене заставою.

Заставодавцем може бути боржник за основним зобов`язанням, або майновий поручитель - особа, яка передає в заставу майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи боржника. Законодавство України не передбачає солідарного обов`язку боржника (зокрема позичальника за кредитним договором) та майнового поручителя, який відповідав перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов`язання.

Згідно ч. 1 статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливав із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Тобто, за загальним правилом, саме позичальник, як боржник у зобов`язанні за кредитним договором, має виконати свій обов`язок перед кредитодавцем. Втім, якщо таке зобов`язання майновий поручитель забезпечив заставою, він може виконати обов`язок боржника.

Згідно положень частини другої статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі (позивачами і відповідачами) можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Таким чином, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи- підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Зазначений правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/1733/18 від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) від 14 квітня 2020 року у справі № 295/5047/18, Постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №159/5585/19-ц (провадження 61-8830св20); Постанові Верховного суду у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року у справі №362/2809/ 14-ц (провадження 61-14525св19).

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач оспорює договір іпотеки як похідне зобов`язання від основного зобов`язання - договору кредиту, яке виникло між двома юридичними особами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження у справі не підлягало розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказане у повному обсязі спростовує доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те,що оскільки ОСОБА_2 був стороноюоспорюваного договоруіпотеки якфізична особа,а нефізична особа-підприємець,то данийспір невідноситься доюрисдикції господарських судів.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Однак, дійшовши вірних висновків щодо вказаних обставин справи, судом першої інстанції не було враховано, що згідно положень ч.1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Таким чином, суд першої інстанції повинен був роз`яснити ОСОБА_1 її право звернутись із позовом до господарського суду.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить до висновку про необхідність зміни резолютивної частини ухвали Київського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2021 року шляхом доповнення її абзацом наступного змісту:

«Роз`яснити ОСОБА_1 її право звернутись із позовом до господарського суду».

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Резолютивну частину ухвали Київського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2021 року змінити шляхом доповнення її абзацом наступного змісту:

«Роз`яснити ОСОБА_1 її право звернутись із позовом до господарського суду».

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 24 травня 2022 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді О.В. Князюк

О.М. Таварткіладзе

СудОдеський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення25.04.2022
Оприлюднено22.06.2022
Номер документу104473527
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них іпотечного кредиту

Судовий реєстр по справі —947/12372/21

Постанова від 25.04.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Погорєлова С. О.

Ухвала від 23.11.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Погорєлова С. О.

Ухвала від 23.11.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Погорєлова С. О.

Ухвала від 17.08.2021

Цивільне

Київський районний суд м. Одеси

Коваленко О. Б.

Ухвала від 17.08.2021

Цивільне

Київський районний суд м. Одеси

Коваленко О. Б.

Ухвала від 18.05.2021

Цивільне

Київський районний суд м. Одеси

Коваленко О. Б.

Ухвала від 06.05.2021

Цивільне

Київський районний суд м. Одеси

Коваленко О. Б.

Ухвала від 06.05.2021

Цивільне

Київський районний суд м. Одеси

Коваленко О. Б.

Ухвала від 06.05.2021

Цивільне

Київський районний суд м. Одеси

Коваленко О. Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні