Ухвала

від 17.08.2021 по справі 947/12372/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/12372/21

Провадження № 2/947/2818/21

УХВАЛА

17.08.2021 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Коваленко О.Б.,

За участю - секретаря Маценко В.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , AT Європейський промисловий банк , TOB Завод Полімерних матеріалів Стайранг , про визнання недійсним договору іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У проваджені Київського районного суду м.Одеси знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , AT Європейський промисловий банк , TOB Завод Полімерних матеріалів Стайранг , про визнання недійсним договору іпотеки.

Позивачка просить суд визнати недійсним іпотечний договір №008/19-10 КЛ/І-3, серія та номер 1704, від 24.12.2019 р., укладений між ОСОБА_2 та АТ Європейський промисловий банк , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Бєлостоцькою М.Л

Представник відповідача ОСОБА_2 надав до суду заяву, в якій просить закрити провадження у справі на підставі того, що предметом позову є вимога про визнання недійсним Договору Іпотеки, укладеного між ОСОБА_2 та АТ Європейський промисловий банк в забезпечення виконання Кредитного договору, укладеного між ТОВ Завод Полімерних матеріалів Стайранг та АТ Європейський промисловим банк .

Позивач оспорює похідне зобов`язання від основного зобов`язання, що виникло між двома юридичними особами, тому вважає, що даний спір належить розглядати у порядку господарського судочинства.

Представник позивача Блатіної Д.М. заперечував проти закриття провадження по справі.

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних , житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства

Справи що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. За змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частині другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні, і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та(або) фізичні особи підприємці.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України). Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України).

Отже, для забезпечення виконання основного зобов`язання сторони можуть передбачати як визначені у статті 546 цього Кодексу види забезпечення зобов`язань, так и інші види встановлені договором або законом.

Законодавство України не розрізняє види забезпечення основного зобов`язання для визначення юрисдикції суду з розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання.

Основне зобов`язання - це зобов`язання за договорами позики, кредиту, купівлі-продаду, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене заставою.

Заставодавцем може бути боржник за основним зобов`язанням, або майновий поручитель - особа, яка передає в заставу майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи -боржника. Законодавство України не передбачає солідарного обов`язку боржника (зокрема позичальника за кредитним договором) та майнового поручителя, який відповідав перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливав із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Тобто за загальним правилом саме позичальник як боржник у зобов`язанні за кредитним договором має виконати свій обов`язок перед кредитодавцем. Втім, якщо таке зобов`язання майновий поручитель забезпечив заставою, він може виконати обов`язок боржника.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи -підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи; зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи- підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Зазначений правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/1733/18 від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) від 14 квітня 2020 року у справі № 295/5047/18, Постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №159/5585/19-ц (провадження 61-8830св20); Постанові Верховного суду у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року у справі №362/2809/ 14-ц (провадження 61-14525св19).

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 255 ч. 1 п. 1 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 947/12372/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , AT Європейський промисловий банк , TOB Завод Полімерних матеріалів Стайранг , про визнання недійсним договору іпотеки,- закрити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.05.2021 року в справі № 947/12372/21, шляхом зняття :

арешту на дачний будинок АДРЕСА_1 дорозі, реєстраційний номер нерухомого майна 796070351101, який належить на праві власності ОСОБА_2 ;

арешту на земельну ділянку АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:34:010:0093; реєстраційний номер нерухомого майна 802804051101, яка належить на праві власності ОСОБА_2 ;

заборони АТ Європейський промисловий банк , суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо об`єкту нерухомого майна дачного будинку АДРЕСА_1 дорозі, реєстраційний номер нерухомого майна 796070351101, який належить на праві власності ОСОБА_2 ;

заборони АТ Європейський промисловий банк , суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо об`єкту нерухомого майна земельної ділянки № НОМЕР_1 , розташованої в АДРЕСА_3 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:34:010:0093; реєстраційний номер нерухомого майна 802804051101, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

Ухвала набирає законної сили негайно; може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде складено у строк до 22 серпня 2021 року включно.

Суддя Коваленко О. Б.