Ухвала

від 25.05.2022 по справі 904/37/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/37/21

Суддя Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Забудовник-Ромашка",

2) Приватного акціонерного товариства "Мост-Інвест"

про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2022 (повний текст постанови складено 01.02.2022) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2021.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що її подано з порушенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою визначено форму і зміст касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із положеннями частин другої та п`ятої статті 292 та статті 174 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги. Якщо ухвала про залишення заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є дві вимоги: 1 немайнового характеру - розірвання договору купівлі-продажу та 1 майнового характеру - зобов`язання повернути об`єкт незавершеного будівництва вартістю 750 000 грн.

На момент звернення з даним позовом до суду, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01.01.2021 установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270,00 грн.

Враховуючи викладене, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги у даній справі складає 27 040,00 грн (1 вимога немайнового характеру х 2 270,00 грн х 200% = 4 540,00 грн) + (750 000,00 грн х 1,5% х 200% = 22 500,00 грн).

До касаційної скарги скаржником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Водночас, до касаційної скарги додано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке обґрунтоване тим, що скаржник на момент подання касаційної скарги позбавлений можливості сплатити судовий збір у зв?язку з відсутністю грошових коштів у необхідному розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначений частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких допускається відстрочення сплати судового збору заявнику при зверненні до суду із заявою (скаргою), є вичерпним, тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.

Оцінивши доводи, наведені скаржником на обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд касаційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19.06.2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, у зв`язку з відсутності підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, скаржнику необхідно надати суду документ на підтвердження сплати судового збору в розмірі 27 040,00 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

- код банку отримувача (МФО): 899998

- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007

- код класифікації доходів бюджету: 22030102 ?Судовий збір (Верховний Суд, 055?).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

При цьому, частина друга статті 287 ГПК України містить таку редакцію: ?Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права?.

Отже, право касаційного оскарження обмежено виключно тими випадками, які передбачені наведеними положеннями статті 287 ГПК України, а із змісту вказаних вище положень статей 290, 287 цього Кодексу вбачається, що у випадках касаційного оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 вказаного Кодексу, касаційна скарга має містити як відповідний пункт цієї норми, так і його формулювання.

Крім того із наведених норм права вбачається наступне:

- якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 1 вказаної норми, скаржник має зазначити висновок, викладений у постанові Верховного Суду, щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права, з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована із зазначенням постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

- якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 вказаної вище норми, скаржник має навести вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням як самого такого правового висновку, так і норми права у подібних правовідносинах та вказати відповідну постанову Верховного Суду і викласти у скарзі такі правовідносини;

- якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 3 вказаної вище норми, скаржник має навести норму права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній;

- у разі оскарження судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі має бути зазначено у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права;

- якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у відповідних пунктах частин 1, 3 статті 310 ГПК України, та містити відповідний пункт (пункти) відповідних частин.

Отже звертаючись із даною касаційною скаргою, скаржник мав дотримуватися наведених у статті 290 ГПК України положень щодо зазначення у цій скарзі підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Разом з тим, касаційна скарга Приватного підприємства "ГК Феофанія" містить виклад обставини справи та цитуванням норм права і не містить визначених наведеними вище положеннями статей 287, 290 ГПК України випадку (випадків) та підстави (підстав), за яких виникає право на касаційне оскарження судового рішення, у зв`язку з чим касаційна скарга за формою і змістом не відповідає вимогам, передбаченим вказаними нормами права.

За своїм змістом касаційна скарга фактично є апеляційною скаргою, адже доводи, що наведені у ній, не стосуються питань права та правозастосування, а спрямовані на переоцінку доказів та обставин справи, хоча формально скарга і містить посилання на норми матеріального та процесуального права.

Виходячи із наведених вище положень процесуального законодавства Верховний Суд виконує функцію "суду права", що у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень, оскаржених у касаційному порядку, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Окрім того, скаржник у своїй скарзі наводить таку підставу касаційного оскарження, як те, що справа має для нього виняткове значення, проте, ураховуючи, що предметом позову є дві вимоги: розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути об`єкт незавершеного будівництва, наведена скаржником така підстава касаційного оскарження не дає правових підстав для відкриття касаційного провадження у справі.

Із наведених положень статей 287, 290 ГПК України вбачається, що посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржник у касаційній скарзі має не лише вказати такі норми і зазначити у чому саме полягає таке неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, але і навести виключний випадок касаційного оскарження, визначений у частині другій статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України зазначене є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до частини третьої статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З урахуванням наведених законодавчих положень, Суд встановлює у цій частині спосіб усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду заяви про усунення недоліків, та доказів надсилання її копії іншим учасникам справи листом з описом вкладення.

При цьому слід зауважити, що у разі усунення недоліків поданої касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 294 вказаного Кодексу в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та визначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу, тому, з урахуванням зазначеного, Суд вважає за необхідне, забезпечити усім учасникам судового розгляду право на подання відзиву з врахуванням усунутих недоліків касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху зазначаються недоліки такої скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини четвертої статті 174 та частини другої статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях залишити без руху до 27.06.2022.

2. Встановити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях строк усунення недоліків касаційної скарги протягом трьох днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г.М. Мачульський