Рішення

від 25.05.2022 по справі 314/4540/21

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/4540/21

Провадження № 2/314/260/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2022 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кононенка І.О.,

секретар судового засідання Билименко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/4540/21 за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,( НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (ЄДРПОУ 3980689, м.Запоріжжя, вул.Українська,50), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,( РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фермерське господарство «Кіхтенко В.О.» (ЄДРПОУ 22151142, адреса: Запорізька обл., Вільнянський район, с.Шевченкове, вул.Журавлина, буд.51) про визнання недійсним та скасування наказів, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації, витребування земельної ділянки,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

Встановив:

До Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла у жовтні 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до відповідачів 1) ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 в обґрунтування якої зазначено, що дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо передання у власність земельної ділянки, є незаконними прийнятті всупереч його праву користуванню на земельну ділянку площею 2,0 га кадастровий номер-2321587200:01:003:0103. За змістом заяви земельна ділянка площею 2,0 га, яка розташована на території Солоненської сільської ради Вільнянського району знаходиться у постійному користуванні заявника, що посвідчується державним актом на право постійного користування землею І-ЗП № 011609 та співпадає із земельною ділянкою кадастровий номер 2321587200:01:003:0102, власником якої є ОСОБА_3 , орендарем земельної ділянки є Фермерське господарство «Кіхтенко В.О.» Внаслідок перетину земельних ділянок Державним реєстратором відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, тоді як земельні ділянки відповідачів наразі зареєстровані в Державному земельному кадастрі, речові права на них оформлені. Крім того, позивач оспорює законність набуття прав на їхні земельні ділянки, зокрема вважав , що Відповідач 1 безоплатно передав у приватну власність Відповідача 2 Земельну ділянку за рахунок землі, яка перебуває у постійному користуванні Позивача з 2001 року (20 років), чим порушено права та інтереси останнього як землекористувача, також відповідач 3 уклала договір оренди вищевказаної земельної ділянки від 01.03.2021 з Фермерським господарством «Кіхтенко В.О.» (Третя особа) зі строком дії до 01.03.2036. Право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 06.04.2021. Відповідачем 1 під час винесення наказів від 08.12.2020 та від 15.01.2021 порушено права та законні інтереси Позивача, вимоги ч. 5 ст. 116 та ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки право постійного користування Позивача земельною ділянкою площею 3 га у визначеному законом порядку не припинялось, Позивач не надавав погодження на вилучення у нього земельної ділянки та її передачу Відповідачу 2, яка на його думку набула право приватної власності на Земельну ділянку незаконно, на підставі наказів Відповідача 1, винесених з грубим порушенням вимог Земельного кодексу України, що призвело до порушенням прав та законних інтересів Позивача як землекористувача, та незаконно відчужила її на користь Відповідача 3, тому з поисланням також на ч.1 ст. 116 , ч. 1 , 3 ст. 152 ЗК України, ст.. 387 ЦК України просив визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 08.12.2020 № 8-9544/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» в частині, що стосується надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_2 , визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 15.01.2021 № 8-210/15-21 -СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2021 № 141, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Кравченко О.М. та скасувати запис про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер - 2321587200:01:003:0103, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (номер запису про право власності - 40675825, номер рішення про державну реєстрацію - 56750920). Відповідач ГУ Держгеокадастр у Запорізькій області з позовом не погодився, просив розглянути справу за їх відсутності , надав відзив, в якому зазначив, що державний акт, не містить кадастрового номеру. Відомості про зазначену земельну ділянку не включені до Державного реєстру земель і відповідно не були перенесені до Державного земельного кадастру.Дане обумовлено тим, що державний акт було видано 19.11.2001 до запровадження Державного реєстру земель (02.07.2003). Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлені Законом України «Про Державний земельний кадастр». З вищенаведеного закону вбачається , що обов`язок звернення за внесенням відомостей до Державного земельного кадастру про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року покладається на власників (користувачів) таких земельних ділянок.

З інформації Управління у Запорізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області вбачається, що земельна ділянка, яка перебувала в постійному користуванні ОСОБА_1 , згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 011069 від 19.11.2001 знаходилась на території Солоненської сільської ради (на теперішній час Павлівської ОТГ).Крім цього зауважили, що зазначений вище державний акт було видано 20 років назад. Відповідно, даний документ не містить кадастрового номеру, та координат поворотних точок земельної ділянки з прив`язкою до геодезичної системи координат. Відомості про зазначену земельну ділянку не включені до Державного реєстру земель і відповідно не були перенесені до Державного земельного кадастру. Відомості про земельну ділянку в електронному вигляді в органах Держгеокадастру відсутні. Користувач земельної ділянки, ОСОБА_1 , до вересня 2021 року не звертався до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та/або до відповідного територіального підрозділу за внесенням відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру для приведення у відповідність до норм чинного законодавства документів, що підтверджують право на землю. Інших клопотань, заяв від сторін не надходило. У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, заявив, що дізнався про перетин земельних ділянок нещодавно від фермерського господарства , відсутність реєстрації ділянки на яке має право пов`язує з реорганізацією уповноважених органів влади, користування спірною землею не оформлювалося у зв`язку з довіритель ними відносинами з користувачами. Суд встановив наступні обставини справи.

Наказом Відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 08.12.2020 № 8-9544/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, розташованих на території Павлівської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності:у тому числі Відповідачу 2 орієнтовною площею 2,000 га. Орієнтовний загальний розмір земельних ділянок 6,000 га. Цільове призначення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (01.03).

Згідно листа від 23.07.2021 року ГУ Держгеокадастр у Запорізькій області на підставі наказу Державної служби з питань геодезії картографії та кадастру від 21.02.2019 року № 59 із змінами внесеними наказом від 13.05.2019 року № 59,була проведена інвентаризація земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Солоненської сільської ради, реєстрація відбулася 24.10.2019 року та відповідно присвоєно кадастровий номер 2321587200:01:003:0092, потім за заявою ОСОБА_2 від 10.01.2021 року кадастровим реєстратором 11.01.2021 року здійснено реєстрацію земельних ділянок, а саме земельні ділянки 2321587200:01:003 :0103 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства та 2321587200:01:003 :0102 площею 0,9798 для землі запасу.

У подальшому, Відповідачем 1 винесено наказ від 15.01.2021 № 8-210/15-21-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» (Наказ від 15.01.2021).

Згідно наказу відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 15.01.2021 року №8-210/15-21-СГ затверджено проект землеустрою для відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 2,0000 га 2321587200:01:003 :0103 за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської територіальної громади.

За відповідачем 2 ОСОБА_2 було зареєстровано право власності в Державному реєстрі 03.02.2021 року за №40441610 у виконавчому комітеті Матвіївської сільської ради, за обміном інформації з Державного реєстру речових прав право власності на земельну ділянку перейшло ОСОБА_3 , за інформацією Солоненської сільської ради за наявними у архіві державним актом неможливо було зясувати місце розташування цієї земельної ділянки, земельна ділянка не використовувалася , земельний податок не сплачувався, відомості у кадастрі були відсутні.

Відповідачем 2 Земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2021 № 141, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Кравченко О.М., відчужено на користь Відповідача 3 ОСОБА_3 .На цей час право приватної власності на Земельну ділянку належить Відповідачу 3, номер запису про право власності 40675825, підстава для державної реєстрації договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.02.2021 № 141.

Позивачу ж ОСОБА_1 на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 3,0 га, яка розташована на території Солоненської сільської ради Вільнянського району, цільове призначення - для ведення селянського (фермерського) господарства. Право Позивача посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП № 011609, виданого на підставі рішення Вільнянської районної ради народних депутатів Вільнянського району Запорізької області від 14.02.2001 № 6. Державний акт на право постійного користування землею зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1054 від 19.11.2001. З метою реєстрації речового права у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Позивачем було замовлено виготовлення Технічної документації із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі із присвоєнням кадастрового номеру. Водночас, Державним кадастровим реєстратором прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до державного земельного кадастру від 04.10.2021№ РВ-4800956612021. Підстава відмови - перетин з ділянкою 2321587200:01:003:0102; Площа співпадає на 32.661 %; з ділянкою 2321587200:01:003:0103; Площа співпадає на 66.6677 % - згідно абзацу п`ятого частини шостої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Умовами статті 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Згідно з пунктом 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету по земельних ресурсах України від 04 травня 1999 року № 43 заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та його структурні підрозділи. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп`ютерної техніки.

При цьому, тільки після 02 квітня 2002 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 02 квітня 2002 року № 449 обов`язковим реквізитом державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою став кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Із 01 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України "Про Державний земельний кадастр" державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 2 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення « Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості за заявою їх власників ( користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Згідно з частиною третьою статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

За змістом ст.55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.

Тобто для реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 була необхідна технічна документація із землеустрою, дозвіл на розроблення якої надається уповноваженим органом влади.

Натомість, матеріали справи не містять доказів, що позивач звертався до вищенаведеного уповноваженого органу для виготовлення технічної документації із землеустрою з метою встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки, та присвоєння кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування нею у Державному земельному кадастрі, при цьому доказів того , що сама по собі реорганізація органів самоврядування цьому перешкоджала не надано

Отже, судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка, яка перебуває у користуванні позивача немає кадастрового номеру.

Крім того, суд звертає увагу на цільове призначення наданої земельної ділянки позивачу для ведення селянського (фермерського господарства) На час надання йому права постійного користування спірною земельною ділянкою діяв ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, який у відповідній редакції передбачав таке регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою.

Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку (частина друга статті 7 зазначеного кодексу (тут і далі - у редакції, чинній на час надання спірної земельної ділянки засновникові)). Право постійного користування землею посвідчували державні акти. їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів (частина перша статті 23 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).

Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди(частина перша статті 50 вказаного кодексу). Землю у постійне користування надавали Ради народних депутатів, зокрема і для ведення громадянами України селянського (фермерського) господарства (пункт 1 частини п`ятої статті 7 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).

Право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося, зокрема, у разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).

На час виникнення спірних правовідносин , відносини пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон № 2009-ХІІ, приписи якого були спеціальними до відповідних приписів інших Законів України, зокрема і до ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року.

Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність і надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надавалися, зокрема, із земель запасу, а також могли надаватися із земель лісового та водного фондів (частина друга статті 4 Закону № 2009-ХІІ).

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (частини перша та друга статті 9 Закону № 2009-ХІІ).

Діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 Земельного кодексу України (пункт 2 частини першої статті 29 Закону № 2009-ХІІ).

Таким чином за змістом наведених приписів можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. Наявність у засновника визначеного законом права на земельну ділянку була однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Більше того, право користування земельною ділянкою мало припинятися з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (пункт 2 частини першої статті 29 Закону № 2009- ХІІ).

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки інакше, ніж за її цільовим призначенням (пункт 1 частини першої статті 40 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), а також юридичні наслідки її використання не за цільовим призначенням (пункт 7 частини першої статті 27, частина друга статті 29, частина перша статті 88 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), надана громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка за її правовим режимом була та є такою, яку слід використовувати виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб цього громадянина.

Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону № 2009-ХІІ). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство.

Саме селянське (фермерське) господарство, зареєстроване як юридична особа, є власником цілісного майнового комплексу, а не засновник або член такого господарства. Вказані висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з того, що позивач не довів належними та беззаперечними доказами заявлені вимоги, зокрема, що надана йому у користування земельна ділянка, перетинається, із земельною ділянкою, яка передана відповідачам , площу такого накладання , сама по собі відмова Державним кадастровим реєстратором не є таким достатнім доказом. Отже, відсуність доказів на підтвердження порушеного або оспорюваного права позивача є підставою про відмову у задоволенні позову. Клопотань про проведення судово земельно-технічної експертизи не подано. Доказів, як б свідчили про те, що позивач звертався до повноважного органу для виготовлення технічної документації до 2021 року із землеустрою не надано, як не надано доказів щодо користування спірною земельною ділянкою за цільовим призначенням, а також діяльності фермерського господарства щодо цієї ділянки згідно державного акту на землю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

вирішив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фермерське господарство «Кіхтенко В.О.» про визнання недійсним та скасування наказів, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації, витребування земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Іван Олександрович Кононенко

26.05.2022