Рішення

від 25.05.2022 по справі 420/24982/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/24982/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РСТ-ШИНА» (вул. Заводська, 35, смт. Зеленогірське, Любашівський район, Одеська область, 66513, код ЄДРПОУ 43031241) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459), Одеської митниці, як відокремленого підрозділ Держмитслужби України (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РСТ-ШИНА» до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000140/2 від 18.11.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою здійснення митного оформлення товару представником Позивача ТОВ «ВІЗДОМ» (декларантом) було подано митну декларацію №UA500020/2021/219829 від 15.11.2021, в якій митна вартість товару була визначена за ціною рахунка-фактури, згідно з яким вартість товару складає 41 289,60 доларів США. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією пакет документів.

18.11.2021 року Декларантом було отримано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/000787 та Рішення про коригування митної вартості №UA500020/2021/000140/2, яким було скореговано митну вартість товарів, а саме, на підставі аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, Одеською митницею Держмитслужби встановлено, що рівень митної вартості товару №1 скориговано до рівня 3,01 дол. США/кг нетто (МД від 08.11.2021 № UA100380/2021/99226), товару №3 скориговано до рівня 3,01 дол. США/кг нетто (МД від 08.11.2021 №UA100110/2021/720752).

Позивач вважає вказане вище рішення Відповідача протиправним, необґрунтованим та таким, що суперечать чинному законодавству України і порушує права та інтереси Позивача. На думку позивача, ним при митному оформленні надані обґрунтовані пояснення та усі необхідні документи, що підтверджували числове значення митної вартості товарів. При цьому витребування митним органом додаткових документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Позивач вважає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Зазначені обставини, на думку позивача, доведено не було. Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та не мають більшого значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Як наслідок, само лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару - не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості.

У зв`язку із зазначеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 14.12.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

20.01.2022 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов від Одеської митниці, в якому зазначено наступне.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товарів до Одеської митниці подано митну декларацію № UA500020/2021/219829 вiд 15.11.2021 року.

Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № UA500020/2021/219829 від 15.11.2021 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних и декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (CAIC), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у максимально наближений до митного оформлення час, є більшим та становить:

по товару №1 - 3,01 дол. США/кг нетто (МД від 08.11.2021 № UA100380/2021/99226), по товару №3 - 3,01 дол. США/кг нетто (МД від 08.11.2021 № UA100110/2021/720752). У рішенні про коригування митної вартості № UA500020/2021/000140/2 від 18.11.2021 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄAIC), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500020/2021/000140/2 від 18.11.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2021/000787 від 18.11.2021 дiяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РСТ-ШИНА".

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 15.02.2022 року залучено до участі по справі в якості другого відповідача Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби України (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

14.11.2019 року між ТОВ «РСТ-ШИНА» (LLC «RST-TIRES») (покупець) та компанією «ALTILA TIRE LIMETED» (Китай) (продавець) укладено контракт закупки імпортного товару №SHTST/TT-14112019, відповідно до якого продавець відвантажує товар вантажні шини і легкові шини в асортименті, бренди «Koryo», «Longmarch», «Roadlux», вказаний в комерційному інвойсі, виробництва компанії «ALTILA TIRE LIMETED», а покупець отримує товар відповідно до комерційного інвойсу, який є невід`ємною частиною цього контракту.

Загальна вартість товару за вказаною угодою вказується в комерційному інвойсі, що додається до кожного конкретного постачання товару (п.3.2 контракту).

Відповідно до п.4.1 даного контракту, базисними умовами постачання за даною угодою є умови вказані в комерційному інвойсі. Умови постачання повинні відповідати правилам «Інкотермс 2000».

Відповідно до п.5.1 5.4 вказаного контракту, продавець поставляє покупцеві товар на умовах часткової передоплати від загальної вартості рахунку-проформи, банківським перерахуванням на розрахунковий рахунок продавця. Об`єм передоплати для кожного конкретного постачання визначається шляхом переговорів по електронній пошті представниками сторін і вказується в інвойсі, що додається до кожного конкретного постачання товару. Впродовж 20 календарних днів з моменту зарахування передоплати на розрахунковий рахунок продавця, продавець готує товар до відвантаження. Продавець повідомляє покупця про відвантаження товару пересилкою покупцеві копії коносамента. Покупець оплачує частину суми вартості товару, що залишилася, згідно комерційного інвойсу, за 7 днів до прибуття товару в порт Одеса. Оплата здійснюється протягом 3-х днів.

На виконання умов контракту №SHTST/TT-14112019 від 14.11.2019 року компанією «ALTILA TIRE LIMETED» поставлено позивачу товар, відповідно до інвойсу (Commercial Іnvoice) №KC210701VT від 12.08.2021 року на загальну суму 41289,60 доларів США, а саме товар №1 - шини пневматичні гумові, нові для автобусів та вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121, тип протектора дорожний (всесезонний); товар №2 - шини пневматичні гумові, нові для легкових автомобілів (включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі); товар №1 - шини пневматичні гумові, нові для вантажних автомобілів з індексом навантаження не більш як 121, тип протектора дорожний.

З метою здійснення митного оформлення товару представником Позивача ТОВ «ВІЗДОМ» (декларантом) подано митну декларацію №UA500020/2021/219829 від 15.11.2021 року, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору в розмірі 41289,60 доларів США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: рахунок-фактуру №КС210701УТ від 12.08.2021 р.; пакувальний лист №КС210701VТ від 12.08.2021 р.; коносамент SZНFS2108039 від 05.09.2021 р.; навантажувальний документ №368 від 27.10.2021 р.; сертифікат про походження товару №21С3702М8324/00213 від 07.09.2021 р.; сертифікат відповідності UA.PN.191.1418-21 від 07.10.2021 р.; контракт SHTST/ТТ-14112019 від 14.11.2019 р.; доповнення до контракту №1 від 22.10.2020 р.; платіжний документ №б/н від 19.07.2021 р.; платіжний документ №б/н від 20.10.2021 р.; страховий поліс РYІЕ202137020000032074 від 03.09.2021 р.; митна декларація країни відправлення 422720210000692525 від 01.09.2021 р.; митна декларація країни відправлення 425820210000786997 від 31.08.2021 р.; платіжне доручення №311 від 28.10.2021 р.; довідка про транспортні витрати №29-24 від 21.10.2021 р.; договір транспортного експедирування №08/02-21 від 18.02.2021 р.; договір про надання послуг митного брокера №21/04/1-2021 від 19.04.2021 р.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всiх відомостей, що підтверджують числові значення складових митноп вартості товарів.

Так, у комерційному інвойсi, що поданий до митного оформлення, наявне посилання на коносамент (bill of lading), номер якого суперечить наданому до митного оформлення коносамету. Крім того, згiдно умов зовнішньоекономічного договору, а саме п.5.1, умови постачання товарiв встановлюються в інвойсі. Згідно наданого інвойсу визначено 100% передоплату. При цьому інвойс датований 12.08.2021, а одне з платіжних доручень датоване 19.07.2021 року. Документів, що підтверджують визначення порядку оплати до дати видання інвойсу, до митниці не надано. Враховуючи вищезазначене, вiдповiдно до частини 3 статті 53 МКУ декларанту поставлена вимога протягом 10 календарних днiв надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) лiцензiйний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарiв; 3) каталоги, специфiкацiї, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновки про якісні характеристики товарiв, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5) копiю митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

На виконання зазначеної вимоги, 18.11.2021 року декларантом додатково надано: 1) податкові накладні у кількості 7 шт. разом з квитанціями про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; 2) калькуляцію вартості шин; 3) прайс-лист виробника товару.

Листом від 18.11.2021 року декларант - ТОВ «Віздом» повідомив митний орган, що по ВМД №UA500020/2021/219829 від 15.11.2021 року усі документи надані митниці. Додаткові документи надавати не будуть.

18.11.2021 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000140/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, оскільки заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення, а саме, на підставі аналізу баз даних ЄАІС Держмитслужби відповідачем встановлено, що рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим і становить по товару №1 - 3,01 дол. США/кг нетто (МД від 08.11.2021 № UA100380/2021/99226), по товару №3 - 3,01 дол. США/кг нетто (МД від 08.11.2021 № UA100110/2021/720752).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця Держмитслужби 18.11.2021 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/000787.

Вважаючи протиправним Рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

В оскаржуваному рішенні вказано, що у комерційному інвойсі, що поданий до митного оформлення, наявне посилання на коносамент (bill of lading), номер якого суперечить наданому до митного оформлення коносамету.

При оформлені морського перевезення вантажу, згідно сталої морської практики оформлюється одночасно два типи коносаментів: лінійний коносамент (Master bill of loading) та домашній коносамент (House bill of loading). Лінійний коносамент видається морським перевізником і підписується капітаном (або лінійним агентом, представником судноплавної компанії) та передається ексгіедитору/агенту. Лінійний коносамент підтверджує замовлення/бронювання певного вантажомісця на судні (згідно ваги вантажу, типу контейнеру та інше) для перевезення до конкретного порту.

Судом встановлено, що у наданому до митного оформлення комерційному інвойсі №KC210701VT значиться посилання на коносамент (BL NO): М240173071, а разом із митною декларацією відповідачу декларантом надано коносамент SZHFS2108039.

Суд погоджується із доводами позивача, що в наведеному інвойсі у графі BL N0. («Номер букінгу (Коносаменту)» вказано М240173071, на підставі якого в подальшому було оформлено коносамент №SZHFS2108039, що не є суперечністю. Зазначене підтверджується тим, що відповідно до навантажувального документа (наряд) №368 від 27.10.2021 року вантаж прибув на судні YM INVENTIVE 35266909 за документом YMLUM240173071/SZHFS2108039, тобто в ньому вказано два номери коносаментів №М240173071 та №SZHFS2108039.

Крім того, у комерційному інвойсі поміж іншого зазначено номер та дату контракту №SHTST7TT-14112019 від 14.11.2019 року, згідно з яким було поставлено вантаж, а також у графі «CTN AND SAEL NO» зазначено номер контейнера в якому прибув вантаж YMLU8657905/YMAI094151, що узгоджується з даними наведеними у пакувальному листі №КС210701 VT від 12.08.2021 року.

Наведені відомості також вказані у коносаменті №SZHFS2108039 від 05.09.2021 року в графі «CONTAINER/S AEL NO» YMLU8657905/YMAI094151/40 HQ/782PCS/17250.00KGS/70.00CBM та копіях митних деклараціях країни відправлення №422720210000692525 від 01.09.2021 р., №425820210000786997 від 31.08.2021 р.

Таким чином митним органом не враховано специфіки укладення договорів морського перевезення вантажів, коли обидва документи одного й того ж вантажу, оформлюються з різних підстав на різних етапах морського перевезення, що не свідчить про розбіжності у документах.

Крім того, наявність або відсутність номеру коносаменту в інвойсі не є ціноутворюючим фактором та не впливає саме на числове значення складових митної вартості товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митним органом було також зазначено, що згідно умов зовнішньоекономічного договору, а саме п.5.1, умови постачання товарів встановлюються в інвойсі. Згідно наданого інвойсу визначено 100% передоплату. При цьому інвойс датований 12.08.2021, а одне з платіжних доручень датоване 19.07.2021 року. Документів, що підтверджують визначення порядку оплати до дати видання інвойсу, до митниці не надано. Щодо зазначеного суд повідомляє наступне.

Судом встановлено, що відповідно до п.5.1 5.4 контракту закупки імпортноготовару SHTST/TT-14112019від 14.11.2019 року, продавець поставляє покупцеві товар на умовах часткової передоплати від загальної вартості рахунку-проформи, банківським перерахуванням на розрахунковий рахунок продавця. Об`єм передоплати для кожного конкретного постачання визначається шляхом переговорів по електронній пошті представниками сторін і вказується в інвойсі, що додається до кожного конкретного постачання товару. Впродовж 20 календарних днів з моменту зарахування передоплати на розрахунковий рахунок продавця, продавець готує товар до відвантаження. Продавець повідомляє покупця про відвантаження товару пересилкою покупцеві копії коносамента. Покупець оплачує частину суми вартості товару, що залишилася, згідно комерційного інвойсу, за 7 днів до прибуття товару в порт Одеса. Оплата здійснюється протягом 3-х днів.

Так, між сторонами було узгоджено поставку товару на умовах часткової передоплати, вартість якого у загальному розмірі складає 41 289,60 доларів США та зазначена у комерційному інвойсі.

На виконання положень Контракту, позивачем було здійснено передоплату у розмірі 10 000,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №б/н від 19.07.2021 р. в призначенні платежу якого вказано PRPMNT FOR Car tires ACC CNTR SHTST/TT-14112019 DD 14.11.2019, що дає змогу ідентифікувати платіж за поставлений товар. Крім того, реквізити платіжного доручення відповідають даним, що значаться у зовнішньоекономічному контракті.

У подальшому сплачено решту суми у розмірі 31 289,60 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №б/н від 20.10.2021 р.

Щодо посилання митниці, що інвойс датований 12.08.2021, а одне з платіжних доручень датоване 19.07.2021 року, суд зазначає, що контракт №SHTST/TT-14112019 укладений 14.11.2019 року, за яким вже неодноразово було здійснено поставки вантажу на умовах передоплати, що не є розбіжністю.

З огляду на наведені документи, суд встановив, що оплата за поставку товару за інвойсом №KC210701VT від 12.08.2021 року у розмірі 41 289,60 доларів США була здійснена в повному обсязі, суперечностей у вартості товару, способі та об`ємі сплати не виявлено. Зовнішньоекономічний контракт від 14.11.2019 року, інвойс №KC210701VT від 12.08.2021 року та платіжні доручення від 19.07.2021 року та 20.10.2021 були надані митному органі при поданні митної декларації. Таким чином, доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованих товарів з підстави наявності розбіжності в умовах оплати є безпідставними.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ РСТ-ШИНА митної вартості товару судом не встановлено.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить достатніх пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000140/2 від 18.11.2021 року, у зв`язку з чим воно належить до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копії договору про надання правової допомоги №47 від 13.11.2020 року, укладеного між ТОВ РСТ-ШИНА та адвокатським бюро «Шавров і Партнери», акту приймання-передачі робіт від 30.11.2021 року, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Шавров і партнери» та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги станом на 30.11.2021 року, рахунку №СФ-0000047 від 30.11.2021 року, довідки №47/2 від 30.11.2021 року.

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим. Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби України, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РСТ-ШИНА слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РСТ-ШИНА» (вул. Заводська, 35, смт. Зеленогірське, Любашівський район, Одеська область, 66513, код ЄДРПОУ 43031241) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459), Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби України (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000140/2 від 18.11.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби України (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РСТ-ШИНА» (вул. Заводська, 35, смт. Зеленогірське, Любашівський район, Одеська область, 66513, код ЄДРПОУ 43031241) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук