Постанова

від 24.05.2022 по справі 379/661/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2022 року м. Київ

Справа № 379/661/21

Провадження № 22-ц/824/2261/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Вербової І.М., Нежури В.А.,

секретар Івасенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ріжки»

на рішення Таращанського районного суду Київської області від 15 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Зінкіна В.І.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ріжки» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» про визнання договору оренди землі недійсним,

в с т а н о в и в :

У липні 2021 року ТОВ «Агрофірма Ріжки» звернулось до суду із вказаним позовом, обґрунтувавши його тим, що 24 червня 2014 року між ТОВ «Агрофірма Ріжки» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 3224485200:03:007:0007, площею 3,1751 га, яка знаходиться на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області. Право оренди земельної ділянки зареєстровано 23 лютого 2015 року на строк 5 років з правом пролонгації. Договір оренди землі між позивачем та відповідачами діяв до 24 лютого 2020 року. Пунктом 6 договору оренди землі передбачено, що орендар після закінчення строку дії договору має переважне право на поновлення дії договору на новий строк, в цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку договору письмово повідомити орендодавця про свій намір продовжити дію договору. Після закінчення договору оренди землі та за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. ТОВ «Агрофірма Ріжки» продовжило користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору та виконувати свої обов`язки по договору, а саме сплачувати орендну плату та податок за землю. Власники землі не заперечували щодо продовження використання ТОВ «Агрофірма Ріжки» земельної ділянки. Окрім того, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали орендну плату за повний 2020 рік в листопаді - грудні 2020 року. З часом ТОВ «Агрофірма Ріжки» стало відомо, що відповідачі 09 грудня 2020 року уклали договір оренди спірної земельної ділянки з іншим орендарем Приватним сільськогосподарським підприємством «Жовтень» (далі ПСП «Жовтень»). Вважав, що ТОВ «Агрофірма Ріжки» має переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки надіслав на адресу орендодавців лист-повідомлення про намір поновити договір оренди землі з проектом додаткової угоди до договору оренди землі про поновлення, та продовжує користуватися земельною ділянкою, що підтверджується нарахуванням і сплатою орендної плати за землю за 2020 рік, оплатою податку на земельну ділянку за 2020 рік. За наведених обставин просило суд визнати недійсним договір оренди землі № 29-П від 09.12.2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень»; визнати укладеною додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 24.06.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Ріжки».

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 15 листопада 2021 року у задоволенні позову ТОВ «Агрофірма Ріжки» про визнання договору оренди землі недійсним відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ТОВ «Агрофірма Ріжки» направив апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ТОВ «Агрофірма Ріжки» до закінчення строку дії договору направило ОСОБА_3 та ОСОБА_2 лист-повідомлення про намір поновити договір оренди, у відповідь на який ОСОБА_4 , яка є законним представником неповнолітньої ОСОБА_3 , направила заяву, в якій повідомила, що після закінчення строку дії договору оренди орендодавець має намір самостійно обробляти дану земельну ділянку. Окрім того, ОСОБА_2 направила позивачу заперечення на лист-повідомлення та відмову від підписання додаткової угоди. У зв`язку з цим, позивач надіслав орендодавцям лист, в якому не заперечував повернути їм земельну ділянку після збору урожаю, оскільки ті мали намір самостійно обробляти земельну ділянку. Також стверджував, що відповідачі не надали доказів того, що ТОВ «Агрофірма Ріжки» запропонувало орендну плату меншу, а ніж ПСП «Жовтень». Окрім того, відповідачі, отримавши орендну плату за користування землею від ТОВ «Агрофірма Ріжки» за 2020 рік, жодних зауважень та пропозицій щодо розміру плати не подали. Також вони не вимагали повернути земельну ділянку. Зазначив, що відповідачі вчинили недобросовісно по відношенню до позивача, оскільки шляхом обману позбавили його права на пролонгацію договору оренди землі від 24 червня 2014 року на конкурентно-вигідних умовах для сторін, оскільки приховали той факт, що мають намір підписати договір з іншим орендарем, а саме з ПСП «Жовтень». Вказав, що позивач дотримався вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі», направивши орендодавцям пропозицію обговорити проект додаткової угоди до договору оренди землі з можливими пропозиціями щодо істотних умов договору та орендної плати. Посилався правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2019 року у справі №908/1165/17, в якій зазначено, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності направленого орендарем листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення вимог закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни. Зазначив, що орендодавці не надіслали свої заперечення протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди землі та навмисно зволікали укласти додаткову угоду.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Горбуненко В.С. в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначив, що скаржник висловив хибну думку стосовно того, що самостійний обробіток землі має полягати лише в активних діях, які повинні здійснюватися відповідачами виключно власноруч. Проте таке твердження є хибним, оскільки власник земельної ділянки визначає спосіб, умови та порядок використання власної земельної ділянки. Тобто, власник може певний час не обробляти земельну ділянку з метою покращення якостей ґрунту. Також зазначив, що повідомлення орендаря до закінчення строку дії договору оренди землі про відсутність наміру (бажання) продовжувати дію цього договору є достатньою підставою припинення переважного права орендаря на пролонгацію договору оренди. Тому у зв`язку з припиненням переважного права позивача на укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 24 червня 2014 року, відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 09 грудня 2020 року, за яким у ПСП «Жовтень» виникло право користування земельною ділянкою, оскільки права скаржника в такому разі не порушуються. Окрім того відмітив, що відповідачами не було порушено права позивача як орендаря у поновленні договору земельної ділянки. Зокрема, ОСОБА_2 в межах місячного строку з моменту отримання листа позивача надіслала на адресу позивача лист, що містив заперечення на лист-повідомлення та відмову від підписання додаткової угоди від 31 грудня 2019 року. Окрім того, 19 грудня 2019 року ОСОБА_4 , яка є законним представником неповнолітньої ОСОБА_3 , також надала відповідь позивачу, в якому чітко зазначила про повернення земельної ділянки ОСОБА_3 після закінчення строку дії договору. З листа скаржника від 14 січня 2020 року вбачається, що він усвідомлює мету та намір ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і згоден на повернення земельної ділянки після збору урожаю 2020 року. Тому відповідачами було повністю дотримано вимоги ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки ними було направлено заперечення щодо поновлення договору. Посилався на постанову Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі №272/440/18, в якій Суд дійшов висновку, що орендодавець не повинен якимось чином обґрунтовувати свою відмову від продовження орендних відносин, а переважне права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

В судовому засіданні адвокат Мельник О.В. в інтересах ТОВ «Агрофірма Ріжки» підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній та просив її задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

25 травня 2022 року до суду надійшло клопотання адвоката Горбуненка В.С. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи у зв`язку з продовженням воєнного стану в Україні.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їхадвоката Горбуненка В.С., колегія суддів ураховує наступне.

Відповідно до статті 372 ЦПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх адвокат Горбуненко В.С. про розгляд справи, який ухвалою Київського апеляційного суду від 28 квітня 20221 року призначено в режимі відеоконференції, були повідомлені належним чином та завчасно (206, 207).

Посилаючись на неможливість прибуття в судове засідання у зв`язку із встановленням воєнного стану на території України, адвокат Горбуненко В.С. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надав жодних доказів на підтвердження факту перебування його та його довірителів поза межами міста Києва. В будь-якому випадку, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи (більш ніж за 2 тижні до судового засідання) адвокат Горбуненко В.С. та його довірителі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були позбавлені права на подання клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що у справі достатньо матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, адвокат Горбуненко В.С. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 висловив свою правову позицію, подавши відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у рівних частках належитьземельна ділянка, кадастровий номер 3224485200:03:007:0007, яка розташована на території Ріжківської сільської ради Таращанського району (а.с.18).

24.06.2014 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 уклали договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Агрофірма Ріжки» строком на 5 років.

Згідно до п. 6 даного договору, після закінчення строку його орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 37 договору, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди земельної ділянки, орендар, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов договору, має за рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі закінчення дії договору до закінчення польових робіт, термін оренди земельної ділянки продовжується до повного завершення збирання врожаю (а.с.10-13).

Право оренди було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 34032316 від 23.02.2015 року (а.с.15).

19.12.2021 року ТОВ «Агрофірма Ріжки» направило власникам земельної ділянки лист-повідомлення про намір поновити договір оренди землі разом із проектом додаткової угоди до договору оренди землі від 24.06.2014 (а.с. 19-22).

ОСОБА_4 як законний представник неповнолітнього орендодавця ОСОБА_3 направила ТОВ «Агрофірма Ріжки» заяву від 19.12.2019року про повернення Ѕ частини земельної ділянки, яка перебуває в оренді у ТОВ «Агрофірма Ріжки»на підставі договору від 24.06.2014 року, після закінчення терміну дії цього договору у зв`язку з її наміром самостійно обробляти дану земельну ділянку (а.с.84).

31.12.2019 року ОСОБА_2 також направила до ТОВ «Агрофірма Ріжки» заперечення на лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі та відмову від підписання додаткової угоди, в якій просила повернути змелену ділянку не пізніше 23 лютого 2020 року (а.с. 85).

14.01.2021 року ТОВ «Агрофірма Ріжки» отримало від власників земельної ділянки відмову у підписанні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 24.06.2014року (а.с.86).

Згідно довідки виконавчого комітету Таращанської міської ради від 04.06.2021 року, ТОВ «Агрофірма Ріжки» до місцевого бюджету Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області сплачено єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників на 2020 рік, в тому числі, на земельну ділянку кадастровий номер 3224485200:03:007:0007 (а.с. 32).

Згідно видаткового касового ордеру ТОВ «Агрофірма Ріжки» від 17 грудня 2020 року власники земельної ділянки в якості орендної плати за 2020 рік отримали по 6000 грн (а.с. 30-31).

09.12.2020 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень» укладено договір оренди землі № 29П, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.12.2020 року за № 39793399, на строк 7 років, який діє до 09.12.2027 року, з автоматичним продовженням дії договору (а.с. 23-28).

За користування земельною ділянкою у 2021 році орендодавці отримали від ПСП «Жовтень» як орендаря за новим договором орендну плату у сумі 7979,5 грн кожний, що підтверджують видаткові касові ордери від 07.07.2021 року (а.с.90)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що переважне право позивача на поновлення договору оренди на новий строк припинилося, оскільки орендодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились продовжувати договір оренди землі на новий строк, а користування ТОВ «Агрофірма Ріжки» земельною ділянкою після закінчення строку дії договору про оренду даної земельної ділянки та сплачена орендна плата за 2020 рік не свідчить про поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», та не є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частини друга-четверта статті 33 Закону).

За змістом частини п`ятої статті 33 Закону орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У частині шостій статті 33 Закону встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина восьма-дев`ята статті 33 цього Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) дійшла висновку, що для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) зазначено, що дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендодавця та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі»). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 34-38.2 постанови від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) фактично підтримала свої висновки, викладені у постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) щодо обов`язку орендаря у строки, визначені законом повідомити про поновлення договору оренди, щодо загального та спеціального правила продовження оренди землі (частини п`ята, шоста статті 33 закону України «Про оренду землі»), щодо «мовчазної згоди» з обов`язковим оформленням договірних відносин шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі відмови орендодавця від цього - у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки орендодавецідо закінчення строку дії договору оренди повідомилиорендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди.

При цьому, судом першої інстанції правильно враховано положення частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі», у якій зазначено, що недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права

Також, суд першої інстанції правильно вказавна відсутність порушених прав позивача. Такі висновки судупершої інстанції не спростовані і доводами апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваним договором оренди землі від 09.12.2020 року, укладеним між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та відповідно, ПСП «Жовтень», права позивача не порушені, оскільки земельна ділянка передавалась у користування зазначеного орендаря вже після закінчення договору оренди землі - з 23 лютого 2020 року.

Направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не може виступати підставою для їх поновлення між сторонами за умови наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження строку оренди.

При цьому, колегія суддів ураховує те, що ПСП «Жовтень» запропоновані кращі умови договору оренди, що, відповідно до чинного законодавства давало ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право зробити вибір на кращих для себе умовах.

Зокрема, в частині розміру орендної плати ПСП «Жовтень» запропонувало власникам земельної ділянки орендну плату за рік у розмірі не меншому 19 800 грн і не меншому 3 % від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тоді як позивач ТОВ «Агрофірма Ріжки» пропонував орендну плату у розмірі не меншому 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 3 440,46 грн. У додатковій угоді про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 24.06.2014 року ТОВ «Агрофірма Ріжки» таких істотних умов не змінило.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що відповідачі не надали доказів того, що ТОВ «Агрофірма Ріжки» запропонувало орендну плату меншу, а ніж ПСП «Жовтень» відхиляються колегією суддів як неприйнятні.

Колегія суддів погоджується також з висновком районного суду про те, що користування ТОВ «Агрофірма Ріжки» земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та сплата орендної плати за 2020 рік не є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин та не свідчить про порушення переважного права позивача на поновлення договору оренди землі.

Право ТОВ «Агрофірма Ріжки» на збір урожаю після закінчення дії договору оренди було передбачено умовами договору оренди землі від 24.06.2014 року (п. 37 договору), про що позивач письмово повідомив орендодавців, вказавши, що збір урожаю буде проведений в 2020 році, після чого земельна ділянка буде повернута згідно акту приймання-передачі.

В той же час, наявний у справіакт обстеження земельної ділянки ТОВ «Агрофірма Ріжки» від 25.05.2021 року свідчить про те, щоТОВ «Агрофірма Ріжки» в порушення умов договору оренди землі від 24.06.2014 року після збирання врожаю не повернуло земельну ділянку власникам, а продовжило нею користуватись (а.с.13).

Безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, є посилання скаржника на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не вимагали повернути земельну ділянку, оскільки вказану вимогу орендодавці висловили у своїх заявах про відмову поновлювати термін дії договору оренди землі від 24.06.2014 року та підписувати додаткову угоду до цього договору.

Встановивши відсутність підстав для застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки до закінчення строку дії договору оренди орендодавці ОСОБА_3 , ОСОБА_2 повідомили орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга за своїм змістом є повторенням правової позиції, викладеної в позовній заяві, аргументи якої знайшли належну оцінку в рішенні суду першої інстанції. Доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить.

Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких підстав, апеляційна скарга Шевеля М.А. в інтересах ТОВ «Агрофірма Ріжки» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Таращанського районного суду Київської області від 15 листопада 2021 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України,суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Шевеля Михайла Анатолійовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ріжки» залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 15 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді І.М. Вербова

В.А. Нежура