Ухвала

від 19.05.2022 по справі 532/454/22

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/454/22

1-кп/532/58/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2022 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду в місті Кобеляки, клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в кримінальному провадженні № 12020170190000481,

Встановив:

26.04.2022 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12020170190000481 відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 246, ч. 4 ст. 246 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту. В обґрунтування доводів даного клопотання, прокурор ОСОБА_3 посилався на те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12020170190000481 ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.02.2022 року (справа № 532/1597/21) відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на два місяці, починаючи з 26.01.2022 по 26.03.2022. Прокурор ОСОБА_3 вважає, що в даному кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, в зв`язку із чим є необхідність в обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 20:00 год. по 06:00 год. Так, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду через усвідомлення втрати свободи на тривалий час за скоєння ним декількох тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років. Переховування ОСОБА_4 від суду унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення. Крім того, 20.04.2022 року стороною обвинувачення здійснено виїзди за місцями можливого проживання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою вручення йому копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, цивільного позову, однак ОСОБА_4 був відсутній за місцями можливого проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Прокурор ОСОБА_3 також звернув увагу на те, що стороною захисту затягувався процес ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Зокрема, згідно протоколів ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 04.04.2022, 11.04.2022 та 18.04.2022, сторона захисту ознайомлювалася з матеріалами досудового розслідування кожного разу не більше однієї години, що свідчить про затягування процесу ознайомлення та можливістю сторони захисту ознайомитися в менш тривалий час та в меншу кількість разів.

Прокурор ОСОБА_3 вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, які дають викривальні покази щодо нього, та може продовжити вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується (незаконній вирубці дерев, їх перевезенні та зберіганні) або вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, 26.01.2022 року СВ ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 246, ч. 4 ст. 246 КК України на місці вчинення нового кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України. Даний факт свідчить про те, що ОСОБА_4 продовжує вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Інші більш м`які запобіжні заходи (особисте зобов`язання, особиста порука, застава) неможливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки він підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вказаних вище ризиків. ОСОБА_4 фізично здоровий, спеціального лікування або особливих умов тримання не потребує, постійне місце роботи відсутнє.

Таким чином, прокурор ОСОБА_3 прохав застосувати запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби з 20:00 год. по 06:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на два місяці.

Крім того, прокурор пояснив, що запобіжний захід не змінювався, оскільки 15.03.2022 року було відкрито матеріали кримінального провадження № 12020170190000481 в порядку ст. 290 КПК України для ознайомлення стороною захисту та залишалося більше 10 днів до закінчення строку дії ухвали слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.02.2022 про обрання особистого зобов`язання, а тому прокурор не звертався з відповідним клопотанням.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні прохав у клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити повністю. Адвокат ОСОБА_5 зазначив, що на час досудового розслідування орган досудового розслідування звертався до слідчого судді про обрання запобіжного заходу та відносно ОСОБА_4 було застосовано особисте зобов`язання. Захисник обвинуваченого вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні. Під час досудового розслідування кримінального провадження ОСОБА_4 не переховувався від слідства, суду та він немає жодного наміру переховуватися від суду, а навпаки готовий доказувати свою невинуватість в інкримінованих йому кримінальних правопорушень. ОСОБА_4 під час досудового розслідування кримінального провадження співпрацював зі слідчим, який проводив досудове розслідування, та з`являвся за викликами як свідок, та як підозрюваний. До ОСОБА_4 не застосовувалося жодного приводу. Адвокат ОСОБА_5 звернув увагу, що його підзахисний прибув до суду на перше підготовче судове засідання та він дав згоду на отримання повісток в електронній формі. Це підтверджує, що ОСОБА_4 ніяким чином не буде переховуватися від суду. Крім того, в нього є сім`я та він являється фізичною особою-підприємцем, який постійно шукає роботу, щоб утримувати свою дружину та неповнолітню дитину. ОСОБА_4 добре характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв`язки, не судимий.

Щодо затягування з процесом ознайомлення з матеріалами в порядку ст. 290 КПК України, адвокат ОСОБА_5 зазначив наступне. Уклавши договір про надання правової допомоги із ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 узгодив зі слідчим ОСОБА_6 дні та час ознайомлення з матеріалами в порядку ст. 290 КПК України, врахувавши при цьому воєнний стан, роботу слідчого, завантаженість сторони захисту, місце знаходження органу досудового розслідування та сторони захисту. Слідчий ОСОБА_6 не висловив ніяких протиріч. Адвокат ОСОБА_5 ознайомлювався із матеріалами в період часу із 04.04.2022 по 18.04.2022 та до нього не було будь-яких претензій з боку слідчого щодо зловживання процесуальними правами та затягування процесу ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України.

Також ОСОБА_4 не може знищити, сховати та спотворити те, що вже приєднано прокурором до матеріалів кримінального провадження. Щодо незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків, адвокат ОСОБА_5 зазначив, що свідки вже допитані, із ними проведені всі слідчі дії, тому обвинувачений не може впливати на свідків, які будуть під присягою у суді давати вичерпну інформацію, яка їм відома. При цьому, прокурор не надає доказів того, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків. За час досудового розслідування ОСОБА_4 жодним чином не впливав на свідків та наміру впливати немає. Свідки, яких викликали та допитували, не стверджували, що ОСОБА_4 змушує їх давати будь-які свідчення.

Адвокат ОСОБА_5 стверджує, що його підзахисний не може перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню, а доказів стороною обвинувачення не надано. ОСОБА_4 не може вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки він виконує умови договору № 3/06/20 від 02.05.2020 року, який підписаний між замовником ТОВ «Співдружність Агротехмаш» та підрядником ОСОБА_4 на виконання робіт по розчищенню полезахисних смуг, що прилягають уздовж орендованих земельних ділянок Вільховатської сільської ради Кобеляцького району, які належать замовнику. Даний договір дійсний до 03.06.2022 року. Виконання умов цього договору не може свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 прохав відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Щодо місця свого проживання, ОСОБА_4 пояснив, що він зареєстрований в АДРЕСА_1 та фактично проживає в АДРЕСА_2 . Він перебуває в цивільному шлюбі та має на утриманні неповнолітню доньку.

Суд, розглянувши дане клопотання, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до наступного висновку.

Частиною 3 статті 315 КПК України встановлено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Із обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, будучи зареєстрованим фізичною особою-підприємцем, маючи основний вид економічної діяльності 02.20 «Лісозаготівлі», в порушення вимог ст. 69 Лісового кодексу України, Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів «Про врегулювання питань спеціального використання лісових ресурсів», Закону України «Про природно-заповідний фонд», «Положення про Регіональний ландшафтний парк Нижньоворсклянський», порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, не маючи спеціального дозволу для використання лісових ресурсів, лісорубного або лісового квитка, 28.07.2020 року організував незаконну порубку дерев на території острова Вільховатський в межах 8 кварталу Ново-Орлицького лісництва ДП «Кременчуцьке лісове господарство» в межах території РЛП «Нижньоворсклянський» поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 5321885400:00:008:0113, що розташована на території Кобеляцької об`єднаної територіальної громади Полтавського району Полтавської області. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 державі заподіяна шкода в сумі 29116,00 гривень. 04.01.2021, 16.05.2021, 24.06.2021 ОСОБА_4 повторно разом з іншими особами організував незаконну порубку дерев у захисних насадженнях на території острова Вільховатський, що розташований на території Кобеляцької об`єднаної територіальної громади Полтавського району Полтавської області, неподалік земельних ділянок з кадастровими номерами 5321885400:00:007:0116, 5321885400:00:007:0060 та 5321885400:00:008:0174. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 державі заподіяно тяжкі наслідки: по епізоду від 04.01.2021 року заподіяна шкода в розмірі 83 690,70 гривень, по епізоду від 16.05.2021 року - 76 862,78 гривень та по епізоду від 24.06.2021 року - 118 189,23 гривень.

Отже, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 246, ч. 4 ст. 246 КК України.

Враховуючи стадію судового розгляду, в якому не розпочато слухання справи по суті, суд не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра є обґрунтованою в розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 246, ч. 4 ст. 246 КК України, достатньою мірою підтверджується доказами: протоколом огляду ділянки місцевості від 28.07.2020 року, протоколом допиту свідка від 29.07.2020 року, протоколом огляду ділянки місцевості від 18.08.2020 року, протоколом огляду ділянки місцевості від 04.01.2021 року, постановою про визнання предметів речовими доказами від 04.01.2021 року, висновком експертів від 17.03.2021 року, протоколом огляду місця події від 16.05.2021 року, протоколами огляду ділянки місцевості від 24.06.2021 року, постановою про визнання предметів речовими доказами від 24.06.2021 року, протоколами проведення слідчого експерименту від 07.07.2021 року, протоколом огляду ділянки місцевості від 10.07.2021 року, висновком експерта від 13.08.2021 року, протоколом огляду ділянки місцевості від 26.08.2021 року, протоколами огляду ділянки місцевості від 03.09.2021 року, висновком експерта від 22.09.2021 року, висновком експерта від 23.09.2021 року, протоколами огляду ділянки місцевості від 17.01.2022 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 15.03.2022 року.

Наведеного вище достатньо для висновку, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

У рамках кримінального провадження № 12020170190000481 ухвалою слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.02.2022 року по справі № 532/1597/21 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на два місяці, починаючи з 26.01.2022 по 26.03.2022.

На даний час двомісячний строк дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, обраного відносно ОСОБА_4 закінчився, та в подальшому останньому запобіжний захід не продовжувався та не обирався.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Положеннями ст. 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор у клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та позицію захисту, суд приходить до наступного.

У клопотанні прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії» § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами. З цього приводу Європейський суд з прав людини зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» § 58).

Суд, оцінюючи наявність ризику переховування від суду, вважає, що прокурором зазначений ризик не підтверджено, оскільки прокурор посилається лише на тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, та тяжкість покарання, яке йому загрожує в разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.

Даний ризик спростовується тим, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 з`являвся за викликом до слідчого та під час підготовчого провадження самостійно прибував до суду.

ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, тому суд не бере до уваги посилання прокурора про, ще в обвинуваченого відсутнє постійне місце роботи.

Також ОСОБА_4 перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв`язки, не судимий.

Крім того, під час дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_4 не порушував обов`язки, покладені на нього ч. 5 ст. 194 КПК України. ОСОБА_4 не вчинив нового злочину ні під час дії, ні після закінчення даного запобіжного заходу.

Суд не бере до уваги твердження прокурора про затягування стороною захисту процесу ознайомлення з матеріалами в порядку ст. 290 КПК України, оскільки прокурором не надано відповідні докази на підтвердження даної обставини.

Враховуючи викладене, посилання прокурора на ризик переховування ОСОБА_4 від суду виключно на основі тяжкості покарання за інкримінований йому злочин є безпідставним та недоведеним, а тому суд не враховує цей ризик при вирішенні питання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

При наданні оцінки ступеню ризику незаконного впливу на свідків, суд вважає, що прокурором не доведено наявність даного ризику, оскільки на стадії досудового розслідування свідки вже були допитані та вони не заявляли про тиск на них з боку ОСОБА_4 та про даний ризик. Прокурором не надано доказів намагання ОСОБА_4 чинити тиск на свідків.

Щодо ризику вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, то прокурором у клопотанні даний ризик жодним чином не обґрунтований фактичними даними.

В обґрунтування даного ризику прокурор посилається лише на те, що 26.01.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 246, ч. 4 ст. 246 КК України, на місці вчинення нового кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України.

Однак вказане не заслуговує на увагу, оскільки суду не надано доказів вчинення ОСОБА_4 вищезазначеного злочину.

В зв`язку з чим, суд не знаходить підстав для існування зазначеного ризику.

Судом не вирішується питання про застосування стосовно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, оскільки не знайдено жодних підстав для застосування будь-якого іншого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

На підставі викладеного, суд вважає, що підстави для обрання до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відсутні, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків, на які він посилається у своєму клопотанні.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 194, 395 КПК України, суд,-

Постановив:

У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в кримінальному провадженні № 12020170190000481 відмовити.

На ухвалу суду протягом семи днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду.

Суддя