Ухвала

від 25.05.2022 по справі 914/239/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.05.2022 Справа № 914/239/22

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект», Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Державної установи «Львівська обласна фітосанітарна лабораторія», Львівська область, Львівський район, м.Дубляни;

про: стягнення заборгованості

ціна позову: 320654,07грн.

Представники:

Позивача: Ориник А.Р. представник, адвокат (ордер від 25.01.2022р. серія ВС №1114544);

Відповідача: Лободзець Д.Я. представник, адвокат (ордер від 29.03.2022р. серія ВС №1137421).

ВСТАНОВИВ:

28.01.2022р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» від 26.01.2022р. б/н (вх. №268) до Державної установи «Львівська обласна фітосанітарна лабораторія» про стягнення заборгованості; ціна позову: 320654,07грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає несплату Відповідачем коштів за користування комунальними та іншими послугами в сумі 320654,07грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.01.2022р. у цій справі судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 01.03.2022р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Порядок та хід розгляду справи відображено в ухвалах Господарського суду Льтвівської області у цій справі.

В судовому засіданні 17.05.2022р. у цій справі судом оголошено перерву до 14:00год. 26.05.2022р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд. Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили. Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення.

03.05.2022р. за вх. №9134/22 Позивачем подано до суду Письмові заперечення від 03.05.2022р. б/н, у яких наводить свої доводи та міркування з приводу заявлених позовних вимог і просить суд задоволити позов у повному обсязі.

Разом з даними запереченнями до суду надані: копії платіжних доручень про оплату за комунальні послуги, виконання робіт підряду, а також щодо оплати витрат на матеріали та інші послуги в період 2019-2021 років; копія рахунку на оплату №62024895 від 28.02.2022р.; копії податкових декларацій з плати за землю за 2019-2021р.; копія Договору №2013 від 27.02.2020р.; копія акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за 2020 роки; копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2020р.; копія Договору №32А790-2281-20; копія акту приймання виконаних будівельних робіт за січень 2020 роки; копія розрахунку вартості послуг; копія акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.10.2020р. №0026411; копія акту №А-00000076; копія кошторису на виконання проектних робіт №А-21/071 від 31.08.2021р.; копія Договору №Цп-М-25304 від 20.01.2020р.; копія акту приймання виконаних робіт; копія Локального кошторису; копія договору підряду №М-13/2019 від 25.12.2019р; копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2019р; копія акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019р.; копія акту №ЛВЯ80015851 від 29.02.2020р.; копія акту №ЗЛВ80014084 від 29.02.2020р.; копія акту №ЛВЯ80009284 від 31.01.2020р.; копія акту №ЗЛВ80001530 від 29.02.2020р.; копія акту №ЗЛВ80026510 від 30.04.2020р.; копії розрахунків за 2019-2021 роки про оплату працівників; копія адвокатського запиту від 22.04.2022р.; копія відповіді на запит №10-03-01483 від 29.04.2022р.; копія договору №2 від 28.04.2022р.; Довідка ДП «ПКТІ «Львівхарчопроект» №09/04 від 26.04.2022р.; Інформаційна довідка №11/04 від 28.04.2022р.; копія Договору №61504 про постачання електричної енергії; примірний договір оренди.

16.05.2022р. за вх. №10053/21 Позивачем надіслано на електронну адресу суду клопотання від 13.05.2022р. б/н, у якому зазначає, що 15.04.2022р. Позивачем отримано заперечення на відповідь на відзив, і, з огляду на викладені у них аргументи і міркування Відповідача, а також враховуючи право учасників господарського процесу подавати заперечення проти заяв Відповідачем вирішено подати письмові заперечення. До моменту надання заперечень на відповідь на відзив, у яких Відповідач посилався на ті чи інші аргументи, постала необхідність у долученні до матеріалів справи вищенаведених доказів, які б спростували позицію Відповідача. Таким чином, Позивач підсумовує, що надані до письмових заперечень докази слід розглядати як документи, потреба у яких виникла лише після отримання заперечень на відповідь на відзив.

Окрім того, Позивач звертає увагу суду на те, що з 28.02.2022р. працівники ДП «ПКТІ «Львівхарчопроект» перебувають на дистанційній роботі, а пропуск в будівлю обмежений. На підтвердження зазначеного додає копію наказу №1/г від 25.02.2022р.

З підстав наведеного Позивач просить суд поновити строк на подання доказів у справі № 914/239/22 та долучити до матеріалів справи та взяти до уваги при вирішенні справи №914/239/22 по суті докази, які надані разом з письмовими запереченнями від 03.05.2022р., а саме: копії платіжних доручень про оплату за комунальні послуги, виконання робіт підряду, а також щодо оплати витрат на матеріали та інші послуги в період 2019-2021 років; копія рахунку на оплату №62024895 від 28.02.2022р.; копії податкових декларацій з плати за землю за 2019-2021р.; копія Договору №2013 від 27.02.2020р.; копія акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за 2020 роки; копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2020р.; копія Договору №32А790-2281-20; копія акту приймання виконаних будівельних робіт за січень 2020 роки; копія розрахунку вартості послуг; копія акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.10.2020р. №0026411; копія акту №А-00000076; копія кошторису на виконання проектних робіт №А-21/071 від 31.08.2021р.; копія Договору №Цп-М-25304 від 20.01.2020р.; копія акту приймання виконаних робіт; копія Локального кошторису; копія договору підряду №М-13/2019 від 25.12.2019р; копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2019р; копія акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019р.; копія акту №ЛВЯ80015851 від 29.02.2020р.; копія акту №ЗЛВ80014084 від 29.02.2020р.; копія акту №ЛВЯ80009284 від 31.01.2020р.; копія акту №ЗЛВ80001530 від 29.02.2020р.; копія акту №ЗЛВ80026510 від 30.04.2020р.; копії розрахунків за 2019-2021 роки про оплату працівників; копія адвокатського запиту від 22.04.2022р.; копія відповіді на запит №10-03-01483 від 29.04.2022р.; копія договору №2 від 28.04.2022р.; Довідка ДП «ПКТІ «Львівхарчопроект» №09/04 від 26.04.2022р.; Інформаційна довідка №11/04 від 28.04.2022р.; копія Договору №61504 про постачання електричної енергії; примірний договір оренди.

Відповідач у поданих 16.05.2022р. за вх. №10117/22 Письмових заперечення від 13.05.2022р. вих. №75/01-06 наводить правові позиції з приводу строку подання Позивачем доказів у справі та зазначає, що всі докази, які подані Позивачем після подання позовної заяви не повинні враховуватися судом при розгляді справи.

З приводу поданого Позивачем клопотання від 16.05.2022р. вх. №10053/22 про поновлення строку для подання доказів суд зазначає, що згідно ч.ч.2, 3 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.80 ГПК України).

Відповідно до ч.5 ст.80 ГПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Згідно ч.8 ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Приписами ч.ч.1,2 ст.119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно ч.3 ст.119 ГПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши пояснення представників Сторін, беручи до уваги викладені Сторонами доводи суд дійшов висновків про наявність правових підстав до задоволення клопотання Позивача про поновлення строку на подання доказів, поновлення Позивачу строку на подання доданих до Письмових заперечень від 03.05.2022р. вх. №9134/22 доказів по 03.05.2022р. і долучення до матеріалів справи доданих до Письмових заперечень від 03.05.2022р. вх. №9134/22 доказів.

Розгляд та вирішення питання про задоволення клопотання Позивача про поновлення строку на подання доказів, поновлення Позивачу строку на подання доданих до Письмових заперечень від 03.05.2022р. вх. №9134/22 доказів по 03.05.2022р. і долучення до матеріалів справи доданих до Письмових заперечень від 03.05.2022р. вх. №9134/22 доказів відбувався із виходом суду до нарадчої кімнати.

Окрім того, 17.05.2022р. за вх. №1379/22 Позивачем подано до суду заяву від 17.05.2022р. б/н про зміну підстав позову, у якій зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи і не заперечується Відповідачем, у період з 26.03.2019р. по 06.12.2021р. ДУ «Львівська обласна фітосанітарна лабораторія» фактично займала площу 429,4 м.кв. у будівлі (адмінкорпусі) за адресою м.Львів, вул.Вітовського, 18, яка знаходиться на праві господарського відання у ДП «ПКТІ «Львівхарчопроект», як балансоутримувача. Дана інформація зазначена Відповідачем у відзиві на позовну заяву, а також у відповіді на адвокатський запит №46/01-06 від 21.03.2022р.

З тексту позовної заяви, відзиву на позовну заяву та наданих сторонами листів, можна встановити, що сторонами проводилась переписка щодо укладення договору оренди на фактично займану Відповідачем площу нежитлових приміщень за адресою м.Львів, вул.Вітовського, 18. У даних листах Відповідач просив про укладення договору оренди на три роки. Мета укладення договору оренди полягала в тому, щоб Позивач міг отримувати відшкодування з Відповідача за спожиті комунальні послуги та утримання будівлі.

У зв`язку із вищенаведеним Позивач звертався до Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях для того, щоб укласти із Відповідачем договір оренди.Окрім того, Позивач направляв Відповідачу проект договору про відшкодування комунальних витрат. Даний факт підтверджується листом №04/11 від 17.11.2021р. та №09/02 від 28.02.2020р. Проект договору про відкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг додано до матеріалів справи разом із відповіддю на відзив. У відповідь на зазначену пропозицію Відповідач повідомив, що такий договір буде укладений після підписання договору оренди. Згідно листів: №561 від 11.03.2020р., №1268 від 25.11.2020р. та №737 15.07.2021р., ДУ «Львівська обласна фітосанітарна лабораторія» зазначала, що здійснить відшкодування витрат Позивача за комунальні послуги та утримання будівлі, однак, після переїзду Відповідача за новою адресою останній заперечує проти існування орендних відносин, які фактично існували, та відмовляється у задоволенні законних вимог Позивача щодо погашення заборгованості.

Також Позивач звертає увагу на те, що у постанові від 05.08.2020р. у справі №906/282/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виклав таку позицію: «Одну з базисних засад приватного права обов`язковість договору, яка включає доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), та виходить з римської максими «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

З огляду на ситуацію яка склалась між Позивачем та Відповідачем, а також враховуючи специфіку орендних відносин, які виникають після підписання договору оренди, Позивач вбачає, що до фактичних позадоговірних орендних відносин між ДП «ПКТІ «Львівхарчопроект» та ДУ «Львівська обласна фітосанітарна лабораторія» повинні застосовуватись інші норми законодавства, а саме глави 83 Цивільного кодексу України.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2018 року по справі №629/4628/16-ц зазначено, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15). Вищенаведене також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 20 листопада 2018 року по справі № 922/3412/17, згідно якої вказано, що: «Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. З огляду на викладене ТОВ «Сінтрекс» як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України». Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

З врахуванням наведеного Позивач зазначає, що між сторонами даного спору фактично існували відносини щодо оренди приміщень (кондикційні відносини), а отже Позивач має право вимагати стягнення коштів, які б Відповідач мав сплатити при укладенні договору оренди, однак, із незалежних від Позивача причин, такий договір не був укладений. Окрім вищенаведеного слід звернути увагу суду на те, що сторони спору досягли згоди щодо всіх істотних умов які ставляться до договору оренди.

Однак, згідно доводів Позивача, попри те, що між сторонами були наявні фактичні орендні відносини, сторонами узгоджено всі ключові питання щодо істотних умов договору або вони визначенні у встановленій законодавством формі, а тому Відповідач повинен відшкодувати витрати Балансоутримувача за комунальні послуги та утримання будівлі. В силу того, що Відповідач не відшкодував ті кошти, які повинен був сплатити Позивачу, а том, на думку Позивача, ДУ «Львівська обласна фітосанітарна лабораторія» безпідставно набула кошти на суму 320654,07грн. в розмірі вартості несплачених Відповідачем коштів за комунальні послуги та утримання будівлі пропорційно займаній площі, які Позивач бажає повернути у визначений законом спосіб.

Щодо обраного Позивачем способу захисту шляхом стягнення з Відповідача безпідставно набутих коштів, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, згідно доводів Позивача, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Такі способи захисту, як вимога стягнути безпідставно набуті грошові кошти передбачені ст.ст. 16, 1212 ЦК України.

З підстав наведеного Позивач просить суд прийняти заяву про зміну підстав позову до матеріалів справи та задоволити позов у повному обсязі.

26.05.2022р. за вх. №11077/22 Позивачем подано додаткові пояснення до заяви про зміну підстав позову, у яких зазначає, що наведені Позивачем у заяві про зміну підстав позову обставини є фактично новими правовими підставами позову, які, у свою чергу, визначають спосіб захисту права, яким Позивач може скористатись для стягнення з Відповідача коштів, а відтак, заява про зміну підстав позову має розглядатись як стягнення з ДУ «Львівська обласна фітосанітарна лабораторія» безпідставно набутих коштів. Вказані Додаткові пояснення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.182 ГПК України у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви. Згідно ч.3 ст.46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 27.08.2019р. у справі від 908/2242/18 та від 03.09.2019р. у справі №916/1423/17, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Визначені наведеними нормами ГПК України права, що належать тільки позивачеві, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Таким чином, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет і підстави позову визначає тільки позивач, який може в установленому порядку змінювати їх тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу. Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист».

Згідно ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

При цьому суд зазначає, що в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2019 у справі №910/23066/17, від 10.09.2019р. у справі №910/13267/18, від 10.12.2019р. у справі №923/1061/18, від19.12.2019р. у справі №925/185/19, від 23.01.2020р. у справі №925/186/19 та від 09.07.2020р. у справі №922/404/19, викладено наступну правову позицію, яку застосовує суд при постановленні даної ухвали.

Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист».

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є інші юридичні факти.

Заслухавши пояснення представників Сторін, беручи до уваги викладені Сторонами доводи суд дійшов висновків про те, що подана Позивачем 17.05.2022р. за вх. №1379/22 заява від 17.05.2022р. б/н про зміну підстав позову за своєю правовою природою є заявою про зміну підстав позову і подана Позивачем з додержанням вимог процесуального Закону, відтак, подана Заява підлягає прийняттю.

Розгляд та вирішення питання про прийняття заяви Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» про зміну підстав позову від 17.05.2022р. вх. №1379/22 відбувався із виходом суду до нарадчої кімнати.

Також, 26.05.2022р. за вх. №1514/22 Позивачем подано до суду заяву від 26.05.2022р. б/н про зменшення позовних вимог, у якій зменшує розмір позовних вимог і просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 291487,72грн. безпідставно набутих коштів та повернути Позивачу 437,49грн. судового збору.

Представник Відповідача зазначив про отримання Заяви від 26.05.2022р. перед судовим засіданням та про намір ознайомитись з такою з метою визначення правової позиції.

Вирішення питання про прийняття судом заяви Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» від 26.05.2022р. вх. №1514/22 про зменшення позовних вимог відкладено судом до наступного судового засідання.

Представник Відповідача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення.

12.04.2022р. за вх. №7691/22 Відповідачем подано до суду Заперечення на відповідь на відзив від 11.04.2022р. вих. №52/01-06, у яких наводить свої доводи і міркування з приводу викладених Позивачем у відповіді на відзив доводів. Вказане заперечення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Окрім того, 16.05.2022р. за вх. №10117/22 Відповідачем подано до суду Письмові заперечення від 13.05.2022р. вих. №75/01-06, у яких наводить свої доводи та міркування з приводу заявлених позовних вимог, а також долучених Позивачем до Письмових заперечень доказів. Вказані Письмові заперечення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

При цьому суд зазначає, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ст.114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд зазначає, що пунктом 1 Указу Президента України від 24.02.2022р. N64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022р. N2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 1 Указу Президента України від 14.03.2022р. 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.03.2022р. 2119-ІХ, постановлено на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 1 Указу Президента України від 18.04.2022р. 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.04.2022р. 2212-ІХ постановлено на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 1 Указу Президента України від 17.05.2022р. 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022р. 2263-ІХ постановлено на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Враховуючи вищенаведене, а також з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та забезпечення процесуальних прав Сторін, керуючись ст.ст. 13, 14, 15, 16, 42, 46, 118-121, 177, 182, 183, 202, 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» про поновлення строку для подання доказів від 16.05.2022р. вх. №10053/22 задоволити.

2.Поновити Державному підприємству «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» строк для подання доданих до Письмових заперечень від 03.05.2022р. вх. №9134/22 доказів по 03.05.2022р.

3.Долучити до матеріалів справи додані до Письмових заперечень від 03.05.2022р. вх. №9134/22 докази.

4.Заяву Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» про зміну підстав позову від 17.05.2022р. вх. №1379/22 прийняти.

5.Подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» про зміну підстав позову від 17.05.2022р. вх. №1379/22.

6.Учасники справи вправі: подати заяви по суті спору з врахуванням прийнятої заяви про зміну підстав позову.

7.Відкласти підготовче судове засідання на 21.06.2022 р. о 11:20 год.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: м.Львів, вул.Личаківська, 128. Інформація про номер зали судового засідання буде розміщена на дошці оголошень суду.

8.Явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

9.Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, визначені ст.235 ГПК України.

10.Порядок та строк оскарження ухвал визначено главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, інформацію щодо стану розгляду справи можна отримати в такий спосіб:

(032)255-03-64 канцелярія;

(032)255-04-12 інформаційна довідка щодо руху справ;

http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/ - сайт

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Повний текст ухвали складено 27.05.2022р.

Головуючий суддяФартушок Т.Б.