Рішення

від 29.09.2022 по справі 914/239/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2022 Справа № 914/239/22

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву: Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект від 26.09.2022р. б/н (вх. №3090/22 від 26.09.2022р.)

про: відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі №914/239/22 за позовом: Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект, Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Державної установи Львівська обласна фітосанітарна лабораторія, Львівська область, Львівський район, м.Дубляни;

про: стягнення заборгованості

ціна позову: 291487,72грн.

Представники:

Позивача: Ориник А.Р. представник, адвокат (ордер від 25.01.2022р. серія ВС №1114544);

Відповідача: Лободзець Д.Я. представник, адвокат (ордер від 29.03.2022р. серія ВС №1137421).

ВСТАНОВИВ:

28.01.2022р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект від 26.01.2022р. б/н (вх. №268) до Державної установи Львівська обласна фітосанітарна лабораторія про стягнення заборгованості; ціна позову: 320654,07грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає несплату Відповідачем коштів за користування комунальними та іншими послугами в сумі 291487,72грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.01.2022р. у цій справі судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 01.03.2022р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою суду у цій справі від 01.03.2022р. суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 29.03.2022р.

Ухвалою від 03.03.2022р. у цій справі судом постановлено клопотання Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект б/д б/н (від 01.03.2022р. вх. №771/22) про продовження строку для подання відповіді на відзив задоволити; продовжити Державному підприємству Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект строк на подання відповіді на відзив на 4 дні з моменту припинення в Україні воєнного стану.

Ухвалою від 29.03.2022р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; клопотання Державної установи Львівська обласна фітосанітарна лабораторія від 29.03.2022р. про продовження строку для подання заперечення на відповідь на відзив задоволити; продовжити Державній установі Львівська обласна фітосанітарна лабораторія строк для подання заперечення на відповідь на відзив на 15 днів з моменту постановлення ухвали; відкласти підготовче судове засідання на 03.05.2022р.

В судовому засіданні 03.05.2022р. у цій справі судом оголошено перерву до 15:10год. 17.05.2022р., в судовому засіданні 17.05.2022р. у цій справі судом оголошено перерву до 14:00год. 26.05.2022р., про що представники Учасників справи повідомлялись під розписку.

Ухвалою суду від 26.05.2022р. у цій справі суд постановив клопотання Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект про поновлення строку для подання доказів від 16.05.2022р. вх. №10053/22 задоволити; поновити Державному підприємству Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект строк для подання доданих до Письмових заперечень від 03.05.2022р. вх. №9134/22 доказів по 03.05.2022р.; долучити до матеріалів справи додані до Письмових заперечень від 03.05.2022р. вх. №9134/22 докази; заяву Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект про зміну підстав позову від 17.05.2022р. вх. №1379/22 прийняти; подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект про зміну підстав позову від 17.05.2022р. вх. №1379/22; відкласти підготовче судове засідання на 21.06.2022р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2022р. у цій справі суд постановив заяву Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект про зменшення розміру позовних вимог від 26.05.2022р. вх. №1514/22 прийняти; подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект про зменшення розміру позовних вимог від 26.05.2022р. вх. №1514/22; відкласти підготовче судове засідання на 12.07.2022р.

Ухвалою суду від 12.07.2022р. у цій справі судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 02.08.2022р.

Ухвалою суду від 02.08.2022р. у цій справі судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 23.08.2022р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.08.2022р. у цій справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 13.09.2022р.

В судовому засіданні 13.09.2022р. у цій справі судом оголошено перерву до 10:00год. 21.09.2022р., в судовому засіданні 21.09.2022р. у цій справі судом оголошувались перерви в межах дня слухання до 12:20год., до 13:55год. та до 16:00год. 21.09.2022р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.09.2022р. у цій справі суд ухвалив позов задоволити частково; стягнути з Державної установи Львівська обласна фітосанітарна лабораторія (80381, Львівська область, Львівський район, м.Дубляни, вул.Шевченка, буд.1-А; ідентифікаційний код: 38501331) на користь Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект (79011, Львівська область, м.Львів, вул.Вітовського, буд.18; ідентифікаційний код: 19168765) 62263,66грн. збережених без достатньої правової підстави коштів за користування комунальними та іншими послугами та 933,96грн. судового збору; в решті в позові відмовити; призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 29.09.2022р.; встановити Державному підприємству Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи відповідно до ст.ст.42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили. Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судовому засіданні надав усні пояснення, подану заяву підтримав, просить суд її задоволити та стягнути з Відповідача на користь Позивача 50000грн. судових витрат Позивача на оплату послуг професійної правничої допомоги.

26.09.2022р. за вх. №3090/22 Позивачем надіслано на електронну адресу суду Заяву від 26.09.2022р. б/н про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить суд долучити до матеріалів справи докази понесення Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги та стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000грн. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення, проти поданої Позивачем заяви заперечив, зазначив про неспівмірність заявлених судових витрат до ціни позову і часу, витраченого адвокатом на справу.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 21.09.2022р. у цій справі суд ухвалив позов задоволити частково; стягнути з Державної установи Львівська обласна фітосанітарна лабораторія (80381, Львівська область, Львівський район, м.Дубляни, вул.Шевченка, буд.1-А; ідентифікаційний код: 38501331) на користь Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект (79011, Львівська область, м.Львів, вул.Вітовського, буд.18; ідентифікаційний код: 19168765) 62263,66грн. збережених без достатньої правової підстави коштів за користування комунальними та іншими послугами та 933,96грн. судового збору; в решті в позові відмовити; призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 29.09.2022р.; встановити Державному підприємству Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

Також рішенням Господарського суду Львівської області від 21.09.2022р. у цій справі судом встановлено, що:

«…Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 4809,81грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та 50000грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, докази в обґрунтування яких будуть подані після підписання Сторонами акту приймання-передачі таких.

Як доказ сплати судового збору Позивачем подано Платіжне доручення від 11.01.2022р. №9 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 4809,81грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №61 до позовної заяви та заяви від 20.12.2021р. вх. №30633/21 відповідно.

…

Ориник Андрій Романович є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується наявним в матеріалах справи ордером від 25.01.2022р. серії ВС №1114544.

Інших доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат у справі Позивачем суду не заявлено та не подано.

В судовому засіданні 21.09.2022р. представником Позивача зроблено усну заяву про подання доказів в обґрунтування розміру понесених Поизвачем судових витрат у справі на оплату послуг професійної правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

…

З підстав наведеного, а також неподання Позивачем станом на час вирішення спору по суті в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України доказів іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 4809,81грн., беручи до уваги викладені в мотивувальній частині цього рішення доводи щодо наявності правових підстав до повернення Позивачу 437,49грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 11.01.2022р. №9 судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог та розгляду і вирішення викладеної в заяві Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект від 26.05.2022р. (вх. №1514/22) про зменшення розміру позовних вимог заяви Позивача про повернення судового збору, а також недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 4372,32грн. слід розподілити між Сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 933,96грн. судового збору, в решті судові витрати на сплату судового збору покласти на Позивача.

Також суд дійшов висновків про наявність правових підстав до призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 11:30год. 29.09.2022р. і встановлення Позивачу п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.…».

26.09.2022р. за вх. №3090/22 Позивачем надіслано на електронну адресу суду Заяву від 26.09.2022р. б/н про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить суд долучити до матеріалів справи докази понесення Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги та стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000грн.

В обґрунтування поданої заяви Позивач зазначає, що 13.12.2021р. між Позивачем (надалі - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Дегтяренко та партнери» (надалі - Виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги № б/н (надалі - Договір), відповідного до якого Виконавець представляє інтереси Замовника в суді.

Згідно п. 4.1 Договору факт надання правової допомоги за Договором підтверджується актами про надану правову допомогу, що підписується повноважними представниками Сторін, і є первинними обліковими документами. Акт про надану правову допомогу готується Виконавцем і передається Клієнту разом із рахунком для оплати.

Відповідно до п. 4.4 Договору, оплата за правову допомогу здійснюється Клієнтом за ставкою 2000грн. за 1 годину витрачену Виконавцем на надання правової допомоги.

Позивач звертає увагу суду на те, що з доданих до заяви доказів вбачається, що Позивачу були надані, та відповідно ним прийняті, послуги професійної правової (правничої) допомоги у кількості 25 годин на загальну суму 50000грн., що підтверджується Актом від 20.09.2022 року № 01/09 про надану правову допомогу по Договору про надання правової допомоги від 13.12.2021 року б/н, у якому зазначено детальний опис наданих послуг, їхню кількість, вартість та загальну суму, яка підлягає до оплати. Послуги професійної правової (правничої) допомоги були надані Позивачу належним чином, у повному обсязі та прийняті ним без зауважень чи застережень. Вартість наданих послуг професійної правової (правничої) допомоги є розумною та співмірною зі складністю справи та часом, затраченим представником Позивача на надання таких послуг.

При зверненні з позовом до суду Позивач вказував, що попередній розрахунок судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді становить 50000грн., а саме витрати на правову допомогу. З огляду на наведені вище обставини справи Позивач звертається до суду із заявою про їх компенсацію шляхом стягнення з Відповідача у визначеному Законом порядку.

Відповідно до п. 4.3. Договору оплaтa послуг здійснюється на умовах відстрочення платежу, але в будь-якому випадку впродовж 5 днів після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.

Щодо фактичного понесення витрат на професійну правову (правничу) допомогу Позивач зазначає, що 20.09.2022 року Позивачу висталено рахунок №1/09 на оплату юридичних послуг згідно договору від 13.12.2021 року б/н про надання правової допомоги, однак такий є неоплаченим станом на момент звернення до суду із даною заявою. Разом з тим, щодо фактичного понесення Позивачем витрат на надання професійної правової (правничої) допомогу, то суд касаційної інстанції висловив свою правову позицію у постанові Касаційного Цивільного Суду у складі ВС від 10.11.2021 року по справі №329/766/18, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Зазначене узгоджується також із правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 року у справі №329/766/18.

Окрім того, Позивач зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (п. 8.9 постанови Верховного Суду від 19.07.2019р. у справі №923/726/18).

Пр цьому, згідно доводів Позивача, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України (п.46 постанови Верховного Суду від 20.11.2020р. при розгляді справи №910/13071/19).

Окрім того, Позивач звертає увагу суду на те, що самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат (постанова Верховного Суду від 15.05.2020р. у справі №910/5410/19).

До заяви долучено роздруківку скрін-шоту електронної поштової скриньки представника Позивача, з якої вбачається надіслання Позивачем Заяви від 26.09.2022р. б/н про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами Відповідачу 26.09.2022р.

Згідно ч.ч.1, 4, 7 ст.116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок; якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день; строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

З врахуванням наведеного суд зазначає про подання Позивачем Заяви від 26.09.2022р. б/н (вх. №3090/22 від 26.09.2022р.) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у встановлений рішенням Господарського суду Львівської області від 21.09.2022р. у справі №914/239/22 строк.

В обґрунтування викладених в заяві доводів Позивачем до заяви долучено копію укладеного 13.12.2021р. між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Дегтяренко та партнери», в особі голови Дегтяренко О.О. (Виконавець) Договору б/н про надання правової допомоги (надалі Договір) за умовами якого (п.1.1. Договору) Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе доручення Замовника про надання йому юридичної допомоги, обумовленого Замовником виду та в його інтересах, на умовах, визначених Договором, а Замовник зобов`язується оплатити послуги Виконавця та у випадку необхідності відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору доручення Замовника полягає у наданні йому правової допомоги для подачі позовної заяви, розгляду справи та у представництві інтересів Замовника у Господарському суді Львівської області, а також в інших органах, установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності з усіма правами, якими наділений представник згідно чинного законодавства України у справі за позовом Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» до Державної установи «Львівська обласна фітосанітарна лабораторія» про стягнення коштів.

Згідно п.2.1. Договору Виконавець бере на себе виконання наступної правової роботи: представляє у встановленому порядку інтереси Замовника в суді, а також в інших органах, установах, підприємствах всіх форм власності у справі за позовом Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» до Державної установи «Львівська обласна фітосанітарна лабораторія» про стягнення коштів, в суді першої інстанції; бере участь у підготовці процесуальних документів по справі, підписує та подає заяви, позовні заяви, клопотання, скарги, письмові пояснення, заперечення, інші документи; бере участь у збиранні доказів; надає консультації по веденню справи; підписує та подає всі необхідні документи; користується усіма без винятку процесуальними правами представника, передбаченим чинним законодавством.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що факт надання правової допомоги за Договором підтверджується актами про надану правову допомогу, що підписується повноважними представниками Сторін, і є первинними обліковими документами. Акт про надану правову допомогу готується Виконавцем і передається Клієнту разом із рахунком для оплати.

Оплата послуг Виконавця Замовником здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця (п.4.2. Договору).

Відповідно до п.4.3. Договору оплата послуг Виконавця Замовником здійснюється на умовах відстрочення платежу, але в будь-якому випадку впродовж пяти днів після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.

Згідно п.4.4. Договору оплата за правову допомогу здійснюється Клієнтом за ставкою 2000грн. за годину, витрачену Виконавцем на надання правової допомоги.

Пунктами 5.1. та 5.2. Договору Сторонами погоджено, що Договір укладено до моменту повного виконання доручення; Договір набирає чинності з моменту його підписання.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

Актом від 20.09.2022р. №01/09 про надану правову допомогу по Договору Виконавець передав, а Замовник прийняв наступну правову допомогу (послуги правового характеру): 1. Попереднє опрацювання наданих Замовником матеріалів та визначення тактики захисту тривалістю 1 год. на суму 2000грн.; 2. Підготовка та подання до Господарського суду Львівської області позовної заяви про стягнення 320654,07грн. у справі №914/239/22 тривалістю 3 год. на суму 6000грн.; 3. Підготовка та подання до Господарського суду Львівської області відповіді на відзив у справі №914/239/22 тривалістю 2 год. на суму 4000грн.; 4. Підготовка та подання до Господарського суду Львівської області письмових заперечень від 03.05.2022р. у справі №914/239/22 тривалістю 2 год. на суму 4000грн.; 5. Підготовка та подання до Господарського суду Львівської області заяви про зміну підстав позову у справі №914/239/22 тривалістю 2 год. на суму 4000грн.; 6. Підготовка та подання до Господарського суду Львівської області заяви про зменшення позовних вимог у справі №914/239/22 тривалістю 1 год. на суму 2000грн.; 7. Підготовка та подання до Господарського суду Львівської області письмових заперечень від 12.07.2022р. у справі №914/239/22 тривалістю 1 год. на суму 2000грн.; 8. Підготовка та подання до Господарського суду Львівської області заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/239/22 тривалістю 1 год. на суму 2000грн.; 9. Участь адвоката в судовому засіданні Господарського суду Львівської області по справі №914/239/22 (29.03.2022 р.) тривалістю 1 год. на суму 2000грн.; 10. Участь адвоката в судовому засіданні Господарського суду Львівської області по справі №914/239/22 (03.05.2022 р.) тривалістю 1 год. на суму 2000грн.; 11. Участь адвоката в судовому засіданні Господарського суду Львівської області по справі №914/239/22 (17.05.2022 р.) тривалістю 1 год. на суму 2000грн.; 12. Участь адвоката в судовому засіданні Господарського суду Львівської області по справі №914/239/22 (26.05.2022 р.) тривалістю 1 год. на суму 2000грн.; 13. Участь адвоката в судовому засіданні Господарського суду Львівської області по справі №914/239/22 (21.06.2022 р.) тривалістю 1 год. на суму 2000грн.; 14. Участь адвоката в судовому засіданні Господарського суду Львівської області по справі №914/239/22 (12.07.2022 р.) тривалістю 1 год. на суму 2000грн.; 15. Участь адвоката в судовому засіданні Господарського суду Львівської області по справі №914/239/22 (13.09.2022 р.) тривалістю 2 год. на суму 4000грн.; 16. Участь адвоката в судовому засіданні Господарського суду Львівської області по справі №914/239/22 (21.05.2022 р.) тривалістю 4 год. на суму 8000грн.

Всього за актом 50000грн. Розмір винагороди за надану правову допомогу (послуги правового характеру) відповідно до укладеного між сторонами договору становить 50000грн. без ПДВ. Послуги надано в повному об`ємі відповідно до звернення Замовника.

Вказаний Акт підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

20.09.2022р. Виконавцем виставлено Замовнику до оплати Рахунок на оплату №1/09 на суму 50000грн. за надання правової (правничої) допомоги згідно договору №б/н від 13.12.2021р. у судовій справі №914/239/22.

Вказаний Рахунок підписано повноважною особою та завірено відтиском печатки Юридичної особи Виконавця за Договором.

Відповідач у поданому 18.02.2022р. за вх. №4572/22 Відзиві на позовну заяву від 18.02.2022р. вих. №34/01-06 заперечує проти попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат Позивача на оплату послуг професійної правничої допомоги у розмірі 50000грн. і зазначає, що після отримання детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги Відповідачем буде заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Також Відповідач зазначає, що ним не понесено і не очікується понести судові витрати у справі.

Згідно п.п. 1, 3 ч.1 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007р. суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016р. суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017р. у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов. Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019р. у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною третьою вказаної статті встановлено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п.6, 9 ст.1 Закону).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ч.3 ст.4, ч.1 ст.13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Приписами ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначені підстави для здійснення адвокатської діяльності. Зокрема, зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно п.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд звертає увагу на те, що в рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04-05.07.2014р. №61 «Про надання роз`яснень щодо інформації, яка зазначається в ордері адвоката та можливості його подання у декілька установ» зазначено, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у статті 26 визначив підстави для здійснення адвокатської діяльності. Так, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути, зокрема, ордер (частина друга статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з положеннями вищезазначеної статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Рішенням Ради адвокатів України №36 від 17.12.2012р. затверджено Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів (далі - Положення), яке встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також звертає увагу на те, що у разі встановлення клієнтом і адвокатом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних при наданні послуг правничої допомоги не є необхідним. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.09.2021р. у справі №918/1045/20.

Крім того метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 24.01.2022р. у справі №911/2737/17.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно правової позиції, викладеної, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2018р. у справі №904/8308/17 та від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, розмір судових витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що були присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично і чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною чи її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2018р. у справі №910/23210/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у додатковій ухвалі від 21.07.2020р. у справі № 915/1654/19.

При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постановах від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 та від 18.12.2019р. у справі №910/13731/18, відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019р. у справі №922/902/19, від 12.12.2019р. у справі №922/1897/18 та від 20.12.2019р. у справі №903/125/19.

Поряд з цим суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України.

Зокрема відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція підтримана та застосована у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18.

Згідно ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З врахуванням вищенаведеного, оцінивши подані Позивачем докази в підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що подані Позивачем в обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу докази в своїй сукупності підтверджують дійсність, необхідність та розумність таких витрат в розмірі 50000грн. для забезпечення належного захисту прав Позивача під час розгляду справи №914/239/22 Господарським судом Львівської області.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Відповідачем не подано жодних доказів в спростування обставин дійсності, необхідності та розумності понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, а відтак, не доведено в порядку ч.5 ст.126 ГПК України належними засобами доказування викладених у поданому 18.02.2022р. за вх. №4572/22 Відзиві на позовну заяву доводів щодо неспівмірності здійснених Позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, а також не заявлено клопотання про зменшення судових витрат Позивача на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи в власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Приписами п.1 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, зокрема викладені в мотивувальній частині рішення Господарського суду Львівської області від 21.09.2022р. у цій справі висновки суду щодо розподілу судових витрат в частині витрат Позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви до суду з врахуванням результату вирішення спору, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд встановив доведеність, дійсність, необхідність та розумність понесення Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 50000грн., та, беручи до уваги недоведеність Відповідачем неспівмірності здійснених Позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, суд дійшов висновків про те, що заяву Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект від 26.09.2022р. б/н (вх. №3090/22 від 26.09.2022р.) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу слід задоволити частково, стягнути з Відповідача на користь Позивача 10680,32грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, в решті доводів заяву відхилити.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.9, п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 80, 81, 86, 120, 121, 123, 124, 126, 129, 202, 216, 221, 222, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект від 26.09.2022р. б/н (вх. №3090/22 від 26.09.2022р.) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

2.Стягнути з Державної установи Львівська обласна фітосанітарна лабораторія (80381, Львівська область, Львівський район, м.Дубляни, вул.Шевченка, буд.1-А; ідентифікаційний код: 38501331) на користь Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект (79011, Львівська область, м.Львів, вул.Вітовського, буд.18; ідентифікаційний код: 19168765) 10680,32грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

3.В решті доводів заяву Державного підприємства Проектно-конструкторський технологічний інститут Львівхарчопроект від 26.09.2022р. б/н (вх. №3090/22 від 26.09.2022р.) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відхилити.

4.Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

5.Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6.Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст додаткового рішення складено 04.10.2022р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.