Окрема думка

від 08.02.2022 по справі 910/6939/20

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Князєва В. С.

м. Київ

Справа № 910/6939/20 (провадження № 12-45гс21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Скай» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебтекс Україна», Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання договору укладеним, визнання протиправними та скасування рішень

за касаційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Національного банку України та Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 січня 2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року

1. 09 лютого 2022 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у цій справі, якою частково задовольнила касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк»), Національного банку України (далі - НБУ) та Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», скасувала оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення Правління НБУ від 08 липня 2019 року № 465-рш, ухвалила в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а в іншій частині - залишила без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

2. Так, більшість суддів Великої Палати Верховного Суду підтримала висновок про те, що у правовідносинах з продажу активів (майна) неплатоспроможного банку у процедурі його ліквідації на торгах (аукціоні) протокол торгів, підписання якого має місце за результатами їх проведення, є за своєю правовою природою попереднім договором, за яким у сторін (переможця торгів та замовника) виникає обов`язок укласти відповідний договір купівлі-продажу у встановлений Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, яке затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24 березня 2016 року № 388 (далі - Положення № 388), строк і невиконання якого має наслідки для кожної із сторін. Для переможця торгів сплата вартості лота у встановлений строк є тією умовою, яка має бути виконана до підписання договору купівлі-продажу, оскільки її невиконання має наслідком втрату ним гарантійного внеску. Натомість ухилення (невиконання обов`язку) банку від укладення основного договору купівлі-продажу з переможцем торгів за виконання ним обов`язку щодо сплати повної вартості лота та вчинення дій, що свідчать про зацікавленість в укладенні такого договору, має наслідком право переможця торгів вимагати укладення такого договору. Також Велика Палата Верховного Суду погодилася з доводами НБУ про те, що у справі № 922/3537/17, на яку послалися суди попередніх інстанцій, Велика Палата Верховного Суду висловила позицію щодо застосування Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/15 (далі - Порядок), тобто правовідносини у згаданій справі не є подібними до правовідносин у справі, яка переглядається, а отже наразі немає підстав для застосування сформульованих у справі у справі № 922/3537/17 висновків.

3. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки позивач як переможець торгів з продажу майна (активів) неплатоспроможного банку у процедурі його ліквідації, сплатив повну вартість лота та своїми діями підтвердив зацікавленість в укладенні договору купівлі-продажу прав вимоги, а АТ «Дельта Банк» безпідставно ухиляється від укладення цього договору, що є обов`язковим відповідно до Положення № 388, то обраний спосіб захисту - визнання укладеним договору купівлі-продажу, умови якого попередньо були погоджені сторонами, є належним та ефективним способом захисту, оскільки відповідає змісту порушеного права позивача та забезпечить його захист.

4. Відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

5. Висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 09 лютого 2022 року в цій справі, не можна визнати повною мірою обґрунтованими з огляду на таке.

6. Відповідно до частин першої та третьої статті 635 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, установлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

7. За змістом наведених положень за попереднім договором виникають обов`язки сторін щодо укладення основного договору в майбутньому і не виникають обов`язки з основного договору. Цим пояснюється те, що у випадку неукладення основного договору у встановлений строк зобов`язання з попереднього договору припиняються, однак водночас не встановлено правил щодо виникнення у сторін обов`язку повернути одержане на виконання попереднього договору.

8. Відповідно до статті 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

9. Таким чином, обов`язок покупця зі сплати покупної ціни виникає лише на підставі укладеного договору купівлі-продажу і не може виникати до його укладення, зокрема і на підставі попереднього договору, який договором купівлі-продажу не є.

10. Велика Палата Верховного Суду правильно зазначила, що характерною ознакою попереднього договору є саме те, що він не встановлює для його сторін інших обов`язків, крім обов`язку укласти відповідний договір протягом певного строку в майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором.

11. Однак поряд із цим, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що для переможця торгів сплата вартості лота у встановлений строк є тією умовою, яка має бути виконана до підписання договору купівлі-продажу.

12. Наявність таких взаємовиключних висновків свідчить про помилковість зробленої у постанові Великої Палати Верховного Суду правової кваліфікації протоколу торгів як попереднього договору.

13. Важливо звернути увагу й на питання щодо моменту укладення на торгах договору купівлі-продажу. Переглядаючи справу, Велика Палата Верховного Суду визнала помилковим застосування судами попередніх інстанцій висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17, мотивувавши це відмінністю спірних правовідносин.

14. Із цього приводу варто зауважити, що висновок про неоднаковість (неподібність) спірних правовідносин у зазначених справах ґрунтується виключно на тому, що їх врегульовано різними нормативними актами - Положенням № 388 у цій справі та Порядком у справі № 922/3537/17, однак поряд із цим у постанові від 09 лютого 2022 року не наведено жодних мотивів щодо порівняння як змісту згаданих нормативно-правових актів, так і характеру спірних правовідносин, тобто зазначені висновки зроблено із суто формальних міркувань та без будь-якого реального аналізу такої подібності або відмінності.

15. Так, у справі № 922/3537/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступні висновки:

- моментом укладення договору купівлі-продажу є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту його пропозиції (частина друга статті 638 ЦК). Протокол електронних торгів є лише доказом укладення договору купівлі-продажу продавцем та переможцем торгів за ціною, визначеною в протоколі (тобто сам протокол не є договором, а лише доказом його укладення - нарівні, наприклад, з роздруківками скриншотів проведення аукціону);

- укладений на електронних торгах договір купівлі-продажу підлягає виконанню сторонами;

- виконання договору купівлі-продажу з боку покупця полягає у сплаті покупної ціни. Правовою підставою сплати покупцем (переможцем торгів) коштів як покупної ціни за придбане майно є договір купівлі-продажу, укладений на торгах;

- після виконання покупцем (переможцем електронних торгів) свого обов`язку за договором купівлі-продажу, тобто після повного розрахунку за придбане майно, продавець повинен виконати свій обов`язок з договору купівлі-продажу шляхом передання купленого майна у власність покупцю.

16. Дійсно, Порядок, застосований у справі № 922/3537/17, і Положення № 388 за змістом не є тотожними, однак у контексті спірних правовідносин передбачене цими нормативно-правовими актами регулювання за своєю суттю є близьким настільки, щоб цього було достатньо аби суд, застосовуючи Положення № 388, сформулював такі ж самі висновки, як у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17.

17. Так, у розділі VII Положення № 388 передбачена така послідовність дій після визначення переможця: 1) підписання протоколу відкритих торгів (аукціону); 2) повний розрахунок за відповідні активи (майно) та 3) укладання відповідного(их) договору(ів). Отже, покупець має сплатити за придбані активи покупну ціну після підписання протоколу відкритих торгів (аукціону) та до підписання («укладання») договору купівлі-продажу. При цьому обов`язок зі сплати покупної ціни виникає лише в разі укладення договору купівлі-продажу, а оскільки згідно з Положенням № 388 обов`язок покупця щодо такої сплати виникає до підписання договору, то сам договір купівлі-продажу є таким, що укладений на торгах. Його подальше підписання («укладення») спрямоване лише на оформлення вже укладеного раніше договору. У момент визначення переможця торгів всі умови договору купівлі-продажу є узгодженими, оскільки предмет договору відомий сторонам ще до початку торгів, а покупною ціною є остання пропозиція переможця торгів. Виходячи з наведеного, моментом укладення договору купівлі-продажу є момент визначення переможця торгів, водночас жодний попередній договір не укладається.

18. Стосовно виконання договору купівлі-продажу права вимоги, варто зауважити на такому. Як зазначалося, договір купівлі-продажу є укладеним у момент визначення переможця.При цьому укладення договору купівлі-продажу не означає укладення договору відступлення права вимоги, адже це різні договори. Так, договір купівлі-продажу є зобов`язальним і регулює лише права та обов`язки покупця і продавця (але не боржника за вимогою), натомість договір відступлення права вимоги не є зобов`язальним, його укладення призводить до заміни кредитора у вже існуючому зобов`язанні. Договір відступлення права вимоги укладається на виконання договору купівлі-продажу права вимоги (причому лише після сплати покупцем покупної ціни, тобто ці договори не можуть укладатися одночасно) та має наслідком передання права вимоги від продавця до покупця, у зв`язку із чим цесія зачіпає права і обов`язки третьої (відносно покупця і продавця) особи - боржника за вимогою, при цьому права й обов`язки боржника не змінюються,відбувається заміна сторони в зобов`язанні.

19. Таким чином, укладення на торгах і подальше виконання договору купівлі-продажу права вимоги здійснюється в такій послідовності: 1) укладення договору купівлі-продажу права вимоги, що підтверджується протоколом; 2) виконання цього договору покупцем шляхом сплати покупної ціни; правовою підставою такої сплати є договір купівлі-продажу, укладений на торгах; 3) укладення договору відступлення права вимоги (цесія). Цей договір укладається з метою виконання договору купівлі-продажу права вимоги з боку продавця. Продавець виконує цей обов`язок лише після виконання договору купівлі-продажу права вимоги покупцем.

Суддя Великої Палати

Верховного Суду В. С. Князєв