Окрема думка

від 08.02.2022 по справі 910/6939/20

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

09 лютого 2022 року

м. Київ

Справа № 910/6939/20

Провадження № 12-45гс21

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Катеринчук Л. Й., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Крет Г. Р., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткача І. В. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року, прийняту за наслідком розгляду касаційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Національного банку України та Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 січня 2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року у справі № 910/6939/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Скай» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебтекс Україна», Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання договору укладеним, визнання протиправними та скасування рішень.

Відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, про наявність якої повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

На розгляді в господарських судах перебували позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Скай» (далі - ТОВ «ФК «Скай», позивач) до відповідачів у справі про спонукання до укладення у судовому порядку договору відступлення прав вимоги, що були реалізовані на аукціоні з продажу активів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк») № debtX_8878 , у викладеній у позові редакції, скасування рішення Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 08 липня 2019 року № 465-рш; визнання протиправним та скасування рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 09 липня 2019 року про скасування результатів аукціону з продажу активів АТ «Дельта Банк» № debtX_8878.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року касаційні скарги Фонду, АТ «Дельта Банк», НБУ та Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк») задоволено частково; скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 січня 2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року у справі № 910/6939/20 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення Правління НБУ від 08 липня 2019 року № 465-рш; у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Скай» про визнання протиправним та скасування рішення Правління НБУ від 08 липня 2019 року № 465-рш відмовлено; у частині щодо укладення у судовому порядку договору відступлення прав вимоги, що були реалізовані на аукціоні з продажу активів АТ «Дельта Банк» № debtX_8878, у редакції, наданій позивачем, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Узагальнений виклад обставин справи та прийнятих судами рішень

Позивач як учасник публічних торгів звернувся з вимогами про укладення у судовому порядку договору купівлі-продажу майнових прав АТ «Дельта Банк» за результатами проведеного голландського аукціону з продажу активів цього неплатоспроможного банку в ліквідаційній процедурі, що були обтяжені заставою інших банків (НБУ та АТ «Укрексімбанк»). Результати проведення такого аукціону були скасовані за рішенням виконавчої дирекції Фонду, а отримані від переможця торгів кошти йому повернуто за наслідком скасування результатів аукціону як такого, що проведений з порушенням вимог чинного законодавства. Переможець торгів через одинадцять місяців після скасування результатів аукціону та повернення йому коштів, сплачених за скасованим аукціоном, звернувся 20 травня 2020 року до суду з позовом про визнання укладеним договору з відступлення прав вимоги за цим аукціоном, який проводився 07 червня 2019 року, а також про визнання недійсними рішення Правління НБУ про скасування згоди на продаж його заставного майна (майнових прав) та рішення Фонду про скасування результатів аукціону. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Велика Палата Верховного Суду погодилася із правильністю висновків судів про можливість визнання укладеним у судовому порядку договору про відступлення прав вимоги за наслідками проведеного аукціону 07 червня 2019 року з мотивів, зазначених у постанові касаційного суду. Також Велика Палата Верховного Суду дійшла правових висновків про відсутність в органу управління банку-заставодавця, який діяв в особі Фонду, обов`язку погоджувати з банком-заставодержателем продаж у ліквідаційній процедурі майнових прав як предметів застави. Із цими та деякими іншими висновками про можливість укладення договору за рішенням суду у цій справі ми не погоджуємося з таких підстав.

Суть окремої думки суддів Великої Палати Верховного Суду Катеринчук Л. Й., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Крет Г. Р., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткача І. В.

1. Аналізуючи правову проблему, чи діє застава як спосіб забезпечення цивільних зобов`язань у ліквідаційній процедурі банку-боржника та чи є необхідною згода заставодержателя на продаж предмета застави з публічних торгів у ліквідаційній процедурі банку, звертаємо увагу на таке.

1.1. Виходячи з положень статей 572, 586, 590 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, тут і далі в редакції на час проведення оспорюваних торгів), у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом. У разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.

1.2. Отже, винятки щодо можливості реалізації кредитором його переважного права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави можуть визначатися тільки законом. Також ні ЦК України, ні Законом України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу» (далі - Закон № 2654-XII) не передбачено можливості припинення права застави за наслідком уведення ліквідаційної процедури банку чи ліквідаційної процедури у справі про банкрутство юридичної (фізичної) особи (статті 586, 590, 593 ЦК України, статті 17, 20, 28 Закону № 2654-XII). Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 2654-XII заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

1.3. Закон України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» визначає, що ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює відносини, що виникають у зв`язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідацією банків.

1.4. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ, тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Фонд виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом.

1.5. Згідно з частиною другою статті 46 Закону № 4452-VІ з дня початку процедури ліквідації банку, поряд з іншим, вважається таким, що настав, строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається; забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін, за винятками, передбаченими пунктом 8 частини другої цієї статті Закону.

1.6. Отже, Закон № 4452-VІ не передбачає положень про втрату чинності (припинення дії) застави як способу забезпечення прав кредитора з моменту введення ліквідаційної процедури банку. Втрата чинності публічних обтяжень чи приватних обмежень щодо розпорядження предметами застави у ліквідаційній процедурі банку відповідно до статті 51 цього Закону не означає припинення застави як способу забезпечення виконання цивільно-правових зобов`язань відповідно до статей 572, 593 ЦК України.

1.7. Застава, яка виникла до моменту введення ліквідаційної процедури банку на підставі відповідного договору чи закону, продовжує існувати, запроваджуються тільки нові механізми реалізації прав заставодержателя відповідно до Закону № 4452-VІ, який є спеціальним та регулює правовідносини із задоволення вимог багатьох кредиторів неплатоспроможного банку у конкурсній процедурі.

1.8. Статтею 48 Закону № 4452-VІ визначено повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку. Так, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку та приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку. При цьому Фонд, як орган управління неплатоспроможним банком, не звільняється від обов`язків, які попередньо прийняв на себе неплатоспроможний банк щодо розпорядження предметами застави за погодженням із заставодержателем.

1.9. Частинами першою, другою статті 50 Закону № 4452-VІ передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

1.10. Відповідно до частин другої, третьої статті 51 Закону № 4452-VІ після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

1.11. Згідно з положеннями частин шостої, сьомої статті 51 Закону № 4452-VІ майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване, зокрема, на відкритих торгах (аукціоні), який може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках). Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

1.12. Частина третя статті 52 Закону № 4452-VІ визначає особливості продажу заставного майна банку-боржника. Так, майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов`язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку. У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.

1.13. Отже, законодавством передбачено механізм, згідно з яким під час передпродажної підготовки до початку формування лотів ліквідатор банку (Фонд) повинен повідомити кредитора-заставодержателя про його право звернути стягнення на заставлене майно в порядку, встановленому законодавством або договором застави, і тільки після цього приймати рішення про можливість та способи його продажу в ліквідаційній процедурі банку. Зрозумілим є те, що після формування лота та виставлення предмета застави на торги з аукціону кредитор-заставодержатель вже не зможе скористатися наданим йому правом звернення стягнення на це майно за частиною третьою статті 52 Закону № 4452-VІ.

1.14. Включення заставного майна банку до загального складу лота, який виставляється на продаж, за відсутності попереднього повідомлення кредитора-заставодержателя про його право звернути стягнення на заставлене майно в порядку частини третьої статті 52 Закону № 4452-VІ відповідно до умов договору застави (або закону) є порушенням Фондом передпродажної процедури підготовки з продажу майна банку, порушенням права кредитора-заставодержателя на переважне задоволення його заставних вимог у процедурі реалізації активів неплатоспроможного банку.

1.15. Також відповідно до пункту 5 частини першої статті 52 Закону № 4452-VІ у п`яту чергу задовольняються вимоги НБУ, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом, включаються та задовольняються у восьму чергу. Частиною п`ятнадцятою статті 51 цього Закону передбачено, що у разі продажу пулів активів кількох банків доходи і витрати, пов`язані з продажем, розподіляються між банками пропорційно до вартості майна (активів) відповідних банків у пулі.

1.16. З огляду на таке вважаємо обґрунтованими доводи скаржників 3, 4 (АТ «Укрексімбанк», НБУ) про те, що включення заставного майна до складу певного лота (пулу) без попереднього погодження з банком-заставодержателем і за відсутності встановлення волевиявлення заставодержателя (зокрема, АТ «Укрексімбанк») щодо звернення стягнення на предмет застави за ціною, визначеною в порядку частини третьої статті 52 Закону № 4452-VІ, продаж такого заставного активу з публічних торгів є незаконним та не відповідає правилам продажу заставного майна у ліквідаційні процедурі банку-боржника.

1.17. Оскільки за законом заставне майно має реалізуватися виключно для задоволення вимог кредитора-заставодержателя, найбільш оптимальним способом його реалізації є продаж окремими лотами активів банку, які є предметом застави кожного із кредиторів. Законодавцем не передбачено варіантів поділу коштів від реалізації предметів застави одного банку щодо різних банків-заставодержателів, зокрема НБУ, незадоволені вимоги якого включаються до п`ятої черги як такі, що пов`язані з рефінансуванням. Змішування у складі одного лота заставного майна різних банків-кредиторів матиме наслідком виникнення спорів між ними щодо розміру належних їм грошових коштів від загальної суми отриманих коштів, оскільки ринкова вартість окремих заставних активів може відрізнятися від їх оціночної вартості, визначеної при формуванні лота, що виключає пропорційність задоволення вимог різних заставодержателів, виходячи з оцінки майнових прав до моменту продажу.

1.18. Відтак поєднання в одному лоті предметів застави за різними зобов`язаннями банку, який ліквідується, унеможливлює як позачергове правильне задоволення вимог конкретного кредитора-заставодержателя, так подальше визначення і включення у ліквідаційній процедурі до п`ятої чи восьмої черг відповідно до частини першої статті 52 Закону № 4452-VІ вимог окремих кредиторів-заставодержателів, якщо вони перевищують вартість предмета застави (НБУ та АТ «Укрексімбанк» у цьому випадку).

1.19. З огляду на це формування Фондом лотів шляхом поєднання в одному лоті предметів застави одного боржника перед двома банками-кредиторами необхідно визнати необґрунтованим і таким, що не відповідає загальним приписам статті 51 Закону № 4452-VІ, за винятком установлення Фондом потреби в організації консолідованого продажу майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації та які не продалися за наслідком попередніх торгів (частина п`ятнадцята статті 51 цього Закону).

1.20. Зважаючи на зазначене, замовником аукціону та організатором торгів, які здійснили реалізацію заставного майна двох різних заставодержателів в єдиному лоті, порушено приписи частини третьої статті 52 Закону № 4452-VІ, статей 572, 586 ЦК України та вимоги частини другої статті 17 Закону № 2654-XII, що має наслідком порушення процедури продажу майна банку з публічних торгів під час його ліквідації та виключає можливість укладення у судовому порядку договору купівлі-продажу за наслідком цих торгів як такого, що не відповідає вимогам закону.

2. Надаючи відповідь на питання щодо правової природи відкритих торгів з реалізації майна банку в його ліквідаційній процедурі, які проводяться з використанням електронних майданчиків, поставлене касаційним судом перед Великою Палатою Верховного Суду, можна дійти таких правових висновків.

2.1. У розумінні пункту 2-1 частини першої статті 2 Закону № 4452-VІвідкриті торги - спосіб продажу майна (активів), за якого переможцем (покупцем) стає учасник, що відповідає конкурсним умовам, запропонував за майно (активи) найвищу ціну та взяв на себе виконання конкурсних зобов`язань, а для об`єктів цивільних прав, обмежених в обороті, - також може мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права та має відповідні ліцензії і дозволи.

2.2. Частиною четвертою статті 656 ЦК України передбачено, що до договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

2.3. Відповідно до статті 650 ЦК України укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах встановлюється відповідними актами законодавства. Отже, досягнення згоди щодо усіх істотних умов укладення таких договорів та процедура переходу прав між сторонами договору може мати певні особливості, виходячи із правового регулювання за такими актами.

2.4. Згідно з частиною сьомою статті 51 Закону № 4452-VІ порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду, які він приймає з питань, віднесених до його повноважень, і які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами; такі нормативно-правові акти Фонд видає у формі, зокрема, положень, які підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством (стаття 6 цього Закону).

2.5. На виконання зазначених нормативних приписів виконавчою дирекцією Фонду рішенням від 24 березня 2016 року № 388 затверджено Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються (далі - Положення № 388 у редакції на час проведення спірних торгів), яке визначає особливості процедури продажу активів неплатоспроможного банку, та прийнято рішення від 20 липня 2017 року № 3117 «Про реалізацію активів (майна) банків, що ліквідуються, шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції», зареєстроване Міністерством юстиції України 14 серпня 2017 року за № 999/30867 (далі - рішення виконавчої дирекції Фонду № 3117).

2.6. Також умови конкретних відкритих торгів затверджуються виконавчою дирекцією Фонду відповідно до частини сьомої статті 51 Закону № 4452-VІ (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу; об`єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об`єктів; строки та заходи передпродажної підготовки майна; обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об`єкти або пули активів; проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків. Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному вебсайті Фонду та вебсайті банку, майно якого продається. Умови реалізації заставного майна банку повинні відповідати вимогам частини третьої статті 52 Закону № 4452-VІ.

2.7. Отже, відкриті торги з реалізації майна банку в його ліквідаційній процедурі є різновидом правочину купівлі-продажу майна з публічних торгів, який має спеціальне регулювання відповідно до Закону № 4452-VІ та Положення № 388.

2.8. Визначений Положенням № 388 спеціальний порядок реалізації майна (активів) банку у процедурі його ліквідації становить узгоджену чітку послідовність етапів із передпродажної підготовки майна, обрання способів реалізації активів, затвердження умов проведення торгів; передбачає способи та повноту публікації інформації про активи банку та умови їх продажу; регламентує конкурсну процедуру проведення відкритих торгів, порядок оплати та документальне оформлення участі в торгах, визначення результатів такої процедури, оформлення договору купівлі-продажу та умови переходу права власності на актив до набувача майна.

2.9. Кожен із цих етапів має своє документальне оформлення і за правовою природою вся процедура наближається до класичного поняття договору як домовленості двох або більше сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

2.10. Так, оголошення про проведення торгів за своєю правовою природою є запрошенням організатора аукціону прийняти участь у конкурсній процедурі із придбання майна, у відповідь на яке учасники подають організатору аукціону свої заявки - оферти (пропозиції щодо придбання за певною ціною).

2.11. Виходячи із принципу свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України, цивільне законодавство не може обмежувати продавця щодо публічного визначення ним конкретних умов, за яких буде відбуватися акцепт пропозиції покупця. Залежно від умов проведення публічних торгів, які визначені продавцем у правилах про їх проведення, протокол про проведення торгів, у якому відображена оферта учасника (переможця) торгів, може бути різновидом акцепту (погодження із пропозицією щодо купівлі майна) і тоді вважається, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов купівлі-продажу об`єкта з публічних торгів. У такому випадку положенням не вимагається оформлення сторонами договору купівлі-продажу, а переможцю нотаріусом видається свідоцтво про придбання майна з публічних торгів.

2.12. Також нормативним актом про проведення публічних торгів може передбачатися складніша процедура акцепту пропозиції переможця конкурсу, яка вимагає вчинення декількох дій. Зокрема, може передбачатися необхідність перевірки продавцем відсутності певних факторів (обставин), які виключають можливість укладення договору купівлі-продажу та мають наслідком анулювання результату публічних торгів. Акцепт пропозиції покупця може пов`язуватися із фактом учинення сторонами договору певних дій (складенням сторонами акта приймання-передачі прав за договором чи укладенням сторонами договору купівлі-продажу в певній, визначеній нормативним актом, формі, зокрема у письмовій формі).

2.13. У такому випадку складення протоколу про проведення публічних торгів є однією із дій сторін, направлених на вчинення складного правочину. Тоді протокол є актом, який визначає потенційного переможця конкурсної процедури з його ціновою пропозицією щодо придбання предмета продажу, однак не підтверджує акцепту такої пропозиції продавцем. У цьому випадку в переможця конкурсної процедури за наслідком складення протоколу про проведення торгів виникає не право на майно за договором купівлі-продажу, який укладено, а легітимний інтерес у належному завершенні процедури публічного продажу, доведенні відсутності факторів, які дозволяють анулювання результату визначення переможця конкурсної процедури, доведенні обставин виконання переможцем конкурсу публічно взятих на себе зобов`язань з оплати ціни договору у певний строк. За наслідком настання (дотримання) всіх умов, що пов`язані з акцептом його пропозиції, переможець конкурсу має право на укладення договору купівлі-продажу майна з публічних торгів у порядку та строки, які визначені нормативним актом, що регулює цю процедуру, а у випадку відмови - право на звернення до суду в межах цих строків про укладення договору у судовому порядку.

2.14. Положення № 388 розрізняє такі етапи проведення публічних торгів із реалізації активів неплатоспроможного банку: передпродажна підготовка активів (інвентаризація, оцінка активів (майна), формування ліквідаційної маси, розробка плану продажу активів (формування лотів з їх продажу); публічне оприлюднення паспортів активів (майна) та паспортів відкритих торгів (аукціонів); проведення відкритих торгів організатором аукціону чи представником (відображення процедури торгів у протоколі про проведенням аукціону, затвердження протоколу про проведення аукціону організатором торгів та замовником, проведення повторних торгів); акцепт пропозиції продавця з оформленням результатів із визначення переможця торгів (установлення обставин, які виключають можливість прийняття пропозиції переможця торгів, укладення договору купівлі-продажу або прийняття рішення про повернення гарантійних внесків, оплата переможцем аукціону за придбаний актив із дотриманням визначеної цим Положенням процедури).

2.15. Відповідно до пункту 3 розділу ІV Положення № 388 при плануванні продажів активів (майна) Фонд та/або уповноважені особи Фонду також ураховують наявні ризики, внутрішні та зовнішні обмеження продажу, зокрема: мораторій (зупинення) або інші законодавчі обмеження щодо продажу, обмеження обігу активів (майна) згідно із законодавством України; необхідність отримання додаткового погодження (згоди), у тому числі від заставодержателя (іпотекодержателя).

2.16. Отже, нормативним актом, який регламентує продаж майна (активів) банку в його ліквідаційній процедурі, передбачено необхідність дотримання на етапі передпродажної підготовки погодження із заставодержателем як спеціальних умов, передбачених статтею 52 Закону № 4452-VІ, щодо права заставодержателя звернути стягнення на предмет застави у ліквідаційній процедурі банку, так загальних приписів статті 586 ЦК України, статті 17 Закону № 2654-XII, а порушення таких вимог може бути підставою для визнання недійсним такого правочину у зв`язку із невідповідністю його змісту актам цивільного законодавства (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

2.17. Підписання протоколу відкритих торгів (аукціону) відповідно до Положення № 388 є фіксацією одного з етапів учинення складного правочину купівлі-продажу активів неплатоспроможного банку з публічних торгів, виходячи із нормативного регулювання наслідків складення протоколу згідно з цим Положенням.

2.18. Так, пунктом 4 розділу VІІ Положення № 388 визначено, що у разі встановлення Фондом, що переможець відкритих торгів з продажу прав вимоги або за договором забезпечення зобов`язання є боржником та/або поручителем за такими договорами, Фонд скасовує результати цих торгів.

2.19. Відповідно до пункту 6 розділу VІІ цього Положення виконавча дирекція Фонду на підставі свого рішення має право (а в окремих випадках обов`язок) скасувати відкриті торги та зняти відповідний лот з продажу. Зокрема, на будь-якому етапі продажу до моменту підписання договору купівлі-продажу активу (майна) виконавча дирекція Фонду має обов`язок скасувати результати торгів у разі відсутності кроку відкритих торгів (аукціону) у розрізі лотів або якщо на участь у відкритих торгах (аукціоні) було зареєстровано лише одного потенційного покупця (учасника). Також виконавча дирекція Фонду має право скасувати торги на будь-якому етапі до укладення договору купівлі-продажу у випадку зміни суттєвих характеристик майна, яке є об`єктом купівлі-продажу, наявності судових рішень та інших факторів, які можуть вплинути на ціну продажу такого активу (майна) тощо. У випадку, якщо до моменту укладення договору-купівлі продажу характеристика пулу активів (майна) змінюється на 20 і більше відсотків від загальної балансової вартості усього пулу активів, затверджених Фондом на етапі підготовки до продажу, Фонд зобов`язаний розглянути питання про скасування результатів відповідних відкритих торгів незалежно від того, в яку сторону відбулися такі зміни (збільшення чи зменшення). Винятком є зміни, викликані курсовими різницями та/або нарахуванням процентів за зобов`язаннями (абзаци четвертий, п`ятий пункту 6 розділу VІІ Положення № 388). Саме такі нормативні приписи визначають, що протокол про проведення відкритих торгів у цьому випадку є актом (документом), який фіксує один з етапів цих торгів та не породжує зобов`язань, властивих правочину купівлі-продажу.

2.20. Зазначаємо, що пунктом 3 розділу VІІ Положення № 388 передбачено, що після складення та підписання протоколу аукціону Фонд може відмовитися від укладення договору купівлі-продажу із переможцем відкритих торгів, якщо є особа, якій належить переважне право на придбання активу, і така особа подала заяву про згоду придбати його за ціною, що склалася на відкритих торгах (аукціоні), впродовж визначеного цим Положенням строку. У такому випадку Фонд визнає відкриті торги (аукціон) такими, що не відбулися. Вважаємо, що ці норми суперечать частині першій статті 362 ЦК України, відповідно до якої у разі продажу з публічних торгів частки у праві спільної часткової власності співвласник не наділений переважним правом на її купівлю перед іншими особами. Тому зазначені приписи пункту 3 розділу VІІ Положення № 388 не підлягають застосуванню як такі, що не відповідають положенням ЦК України.

2.21. Отже, скасування результатів торгів відповідно до Положення № 388 є способом вираження відмови продавця від акцепту пропозиції переможця торгів. Згідно з Положенням № 388 такі дії допускаються включно до моменту підписання договору купівлі-продажу активу (майна), оформленням якого завершуються торги у разі визначення переможця, що не суперечить приписам статті 650 ЦК України про те, що укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах установлюється відповідними актами законодавства, та приписам статті 51 Закону № 4452-VІ, якою Фонду надано повноваження на визначення порядку реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури прийнятими ним нормативно-правовими актами.

2.22. Також Положенням № 388 встановлено строк, упродовж якого сторони можуть реалізувати свої права на укладення договору купівлі-продажу: «У разі якщо відкриті торги (аукціон) відбулися, Фонд отримує від організатора відкритих торгів (аукціону) протокол відкритих торгів (аукціону) із зазначенням ціни продажу лота. Банк укладає договір купівлі-продажу активу (майна) не раніше трьох робочих днів та не пізніше 20 робочих днів з дати завершення відкритих торгів (аукціону) з можливістю продовження такого строку за рішенням Фонду у разі отримання Фондом обґрунтованого подання від банку та здійснення переможцем таких відкритих торгів (аукціону) повної оплати коштів за лот (загальний строк не може перевищувати 132 робочих дні та не може закінчуватись пізніше завершення строку ліквідації банку), забезпечує проведення розрахунків відповідно до нього та протягом наступного робочого дня після дня проведення розрахунків інформує про завершення розрахунків уповноважений структурний підрозділ Фонду» (пункт 3 розділу VІІ Положення № 388). Перебіг цих строків припиняє права сторін на оформлення правочину (договору) за результатами аукціону. У випадку порушення прав учасників торгів під час проведення процедури публічних торгів сторони можуть заявляти вимоги про відшкодування завданих їм збитків та не можуть претендувати на укладення договору у судовому порядку.

2.23. Наявність у Фонду таких повноважень відповідно до Положення № 388 дозволяє дійти висновку, що акцепт продавцем пропозиції покупця (досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору) здійснюється не за результатами складення протоколу про проведення публічних торгів, а за наслідком установлення Фондом відсутності обставин, які зобов`язують Фонд скасувати результат проведеного публічного конкурсу (торгів), і сплати покупцем ціни договору, запропонованої переможцем конкурсної процедури, у передбачений пунктом 3 розділу VІІ Положення № 388 строк (тобто зобов`язують Фонд відмовитися від акцепту пропозиції покупця). Отже, для цього різновиду публічних торгів є характерним те, що укладення у письмовій формі договору купівлі-продажу майнових прав третіх осіб є фактичним акцептом пропозиції на завершальному етапі укладення цього складного правочину купівлі-продажу з публічних торгів активів банку, що ліквідується.

2.24. Також передбачена пунктом 3 розділу VІІ Положення № 388 умова щодо оплати вартості лота набувачем майна, з урахуванням наданого йому відстрочення до моменту укладення договору купівлі-продажу в межах 132 робочих днів, але не пізніше завершення строку ліквідаційної процедури банку, є істотною умовою цього виду договорів.

2.25. Пунктом 3 розділу VІІ Положення № 388 передбачена така послідовність дій із визначення переможця: 1) підписання протоколу відкритих торгів (аукціону), якщо це встановлено організатором торгів; 2) повний розрахунок за відповідні активи (майно); 3) можливість скасування результатів торгів у певних випадках; 4) укладення відповідного договору. За загальним правилом, обов`язок зі сплати покупної ціни виникає у разі укладення договору купівлі-продажу. Оскільки відповідно до Положення № 388 обов`язок покупця щодо такої сплати виникає до підписання договору, то це означає, що за умовами купівлі-продажу з публічних торгів вимагається передоплата за актив (майно), що не суперечить вимогам статті 693 ЦК України.

2.26. У випадку виникнення між сторонами спору щодо укладення в судовому порядку договору купівлі-продажу активу банку за наслідком проведеного електронного аукціону за обставин відмови банку, що ліквідується, від отримання грошей від покупця, умова щодо оплати набувачем визначеної за наслідком конкурсної процедури ціни лота упродовж 132 робочих днів має бути дотримана до моменту звернення набувача з позовом до суду про укладення договору як така, що є істотною умовою купівлі-продажу майна з аукціону відповідно до статті 693 ЦК України. Зокрема, набувач активу може використати положення частини першої статті 537 ЦК України, яка надає право боржнику виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса у разі ухилення кредитора від прийняття виконання або у випадку іншого прострочення з його боку.

3. Чи є належним способом захисту позовна вимога про визнання укладеним (укладення) в судовому порядку договору купівлі-продажу майна з публічних торгів ?

3.1. За змістом статей 15, 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

3.2. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

3.3. Предметом спору у цій справі є вимога позивача, якого визнали переможцем аукціону з купівлі активів неплатоспроможного банку, про укладення договору відступлення прав вимоги в судовому порядку та відповідно до нормативного регулювання конкретного виду аукціону.

3.4. Свобода договору є однією із засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Отже, судовий захист прав сторони договору може здійснюватися з урахуванням засад цивільного законодавства, зміст яких полягає в тому, що суб`єкти цивільного права є вільними при вирішенні питання про укладення договору, при виборі контрагентів, при погодженні умов договорів. Разом з тим свобода при укладенні договору може обмежуватися спонуканням суб`єктів до укладення договорів на вимогу іншого (управненого) суб`єкта, зокрема, у випадках, коли законом чи актами цивільного законодавства прямо чи побічно покладається на сторону обов`язок із укладення договору.

3.5. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Для укладення договору сторони мають дійти згоди щодо всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України). Договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша, друга статті 640 ЦК України).

3.6. Отже, якщо для укладення договору купівлі-продажу активів банку, що ліквідується відповідно до законодавства, вимагається вчинення певної сукупності дій сторін договору, такий договір є укладеним за наслідком учинення всієї сукупності дій його сторонами.

3.7. З метою досягнення ясності у взаєминах сторін цивільним законодавством передбачається можливість укладення попереднього договору. Попередній договір може визначати істотні умови майбутнього (основного) договору або встановлювати порядок погодження істотних умов основного договору, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір за загальним правилом укладається у письмовій формі, якщо інша форма основного договору не встановлена законом. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором (частина четверта статті 635 ЦК України).

3.8. Отже, протокол про проведення публічних торгів і визначення переможця аукціону, в якому немає волевиявлення сторін про надання йому сили попереднього договору, не може вважатися попереднім договором у розумінні частини четвертої статті 635 ЦК України. Разом з тим цим протоколом підтверджується прийняття сторонами на себе зобов`язань щодо окремих умов майбутнього договору. Ці зобов`язання відповідно до статті 11 ЦК України визнаються такими, що мають правові підстави як дії, що передбачені актами цивільного законодавства (нормативним актом, що регулює певний різновид публічних торгів). У випадку відмови від здійснення майбутнього договору зацікавлена сторона може звернутися до суду з вимогою відшкодувати збитки, завдані неправомірними діями сторони, що прийняла на себе такі зобов`язання.

3.9. Відтак для того, щоб протокол про проведення публічних торгів і визначення переможця аукціону мав ознаки попереднього договору, складення якого дозволяло б особі звернутися до суду з вимогою про укладення договору купівлі-продажу майна з публічних торгів у судовому порядку, в ньому має бути виражено пряму волю сторін надати цьому протоколу силу попереднього договору. За винятком, якщо правовим регулюванням певного різновиду публічних торгів такий протокол відображає прийняття пропозиції покупця та не потребує окремого оформлення договору в письмовій формі.

3.10. За приписами статей 525, 526 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання (зокрема, від зобов`язання укласти основний договір за наслідком виконання умов попереднього договору). Відтак спонукання у судовому порядку до виконання зобов`язання щодо укладення договору відповідно до попереднього договору в такому випадку є можливим та може визначатися як ефективний спосіб захисту інтересів сторони договору поряд із стягненням збитків згідно з частиною другою статті 635 ЦК України.

3.11. У випадку, якщо у протоколі про проведення публічних торгів або у правилах їх проведення не виражено прямої волі сторін щодо надання йому сили попереднього договору і ним не визначаються зобов`язання укласти договір купівлі-продажу, переможець аукціону не може заявити вимогу про укладення договору в судовому порядку з посиланням на складення протоколу про проведення публічних торгів з огляду на необхідність дотримання загальних засад цивільного законодавства щодо свободи договору. Звернення з позовом про укладення договору в судовому порядку у такому випадку матиме ознаки неналежного способу захисту.

3.12. Аналіз приписів Закону № 4452-VІ та Положення № 388 у взаємозв`язку із загальними нормами цивільного законодавства свідчить про те, що у правовідносинах із продажу активів (майна) неплатоспроможного банку у процедурі його ліквідації на торгах (аукціоні) протокол торгів, підписання якого має місце за результатами їх проведення, є за своєю правовою природою актом визначення переможця конкурсної процедури, за яким у сторін (переможця торгів та замовника) виникає ряд повноважень, сукупне виконання яких призведе до узгодження всіх істотних умов такого різновиду договору купівлі-продажу (для потенційного покупця - оплатити вартість лота у визначений цим Положенням строк, надати докази того, що він не є заставодержателем чи кредитором щодо активу банку, який відчужувався, а для продавця - перевірити чи не змінився предмет активу в його вартісних характеристиках на суму, що зумовлює вчинення Фондом дій щодо скасування результатів торгів, чи дотримано організатором торгів кроку аукціону).

3.13. Отже, істотні умови договору купівлі-продажу активу банку в його ліквідаційній процедурі узгоджуються під час реалізації сторонами цих повноважень і встановлення відсутності обставин, які зумовлюють наслідки скасування результатів торгів (аукціону), що є фактичною відмовою в акцепті пропозиції покупця. Тільки після узгодження істотних умов цього договору у переможця аукціону виникає право на укладення договору купівлі-продажу відповідно до Положення № 388, а у продавця - обов`язок укласти договір купівлі-продажу.

3.14. Відтак продаж активів банку з публічних торгів згідно з Положенням № 388 є за своєю правовою природою складним правочином, який передбачає вчинення сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення правового результату - переходу права власності на об`єкт продажу до набувача майна. Умови переходу права власності визначаються правилами проведення такого продажу (пункт 6 розділу VІІ Положення № 388), які на відміну від Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/15, вимагають складення у письмовій формі договору купівлі-продажу як окремого документа на завершальному етапі укладення правочину та надають Фонду додаткові повноваження щодо скасування результатів аукціону (торгів) на будь-якому етапі до моменту укладення договору купівлі-продажу за умови встановлення певних обставин (невідповідності вимогам закону кроку аукціону, істотної зміни вартості предмета продажу та інших факторів, які могли вплинути на ціну такого активу). Такі повноваження відсутні у судових виконавців, які реалізують арештоване майно. Також під час продажу арештованого майна не вимагається укладення договору купівлі-продажу за наслідком учинення правочину, а видається нотаріальне свідоцтво про придбання майна з публічних торгів, яким засвідчується факт укладення угоди купівлі-продажу під час проведення цих торгів.

3.15. Отже, у цьому випадку, приймаючи до уваги встановлені судами обставини відмови Фонду від акцепту пропозиції покупця та повернення йому передоплати за договором, звернення до суду зі спливом 132-денного строку, передбаченого для укладення договору Положенням № 388, вимога про визнання договору укладеним (укладення договору в судовому порядку) в редакції, наданій позивачем до позовної заяви, не може бути належним способом захисту його прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

4. Щодо розгляду по суті вимоги про визнання укладеним договору купівлі-продажу прав вимоги в судовому порядку в редакції, наданій позивачем

4.1. Як встановлено судами, 07 червня 2019 року організатором торгів - Товариством з обмеженою відповідальністю «Дебтекс Україна» (далі - ТОВ «Дебтекс Україна») проведено четверті торги з продажу активів АТ «Дельта Банк» у складі одного лота № debtX_8878 під час ліквідаційної процедури цього банку за початковою вартістю 868 821 560,95 грн. Загальна заборгованість за кредитами перед банком, забезпеченими заставою цих майнових прав, складала 4 876 171 939,43 грн.

4.2. Суди встановили, що до складу лота № debtX_8878 включено заставне майно (активи) НБУ та АТ «Укрексімбанк», що підтверджується відповідними рішеннями Фонду. Разом з тим судами не встановлено обставин повідомлення Фондом заставодержателя АТ «Укрексімбанк» про включення належних йому предметів застави до зазначеного лота, внаслідок чого заставодержателя АТ «Укрексімбанк» було обмежено у праві на звернення стягнення на заставне майно відповідно до умов договору та положень частини третьої статті 52 Закону № 4452-VІ, про що АТ «Укрексімбанк» зазначало з моменту його залучення до участі у справі у статусі третьої особи в місцевому суді.

4.3. Отже, Фондом порушено в сукупності приписи Закону № 4452-VІ (статті 51-52) щодо передпродажної підготовки майна банку, який ліквідується, при включенні заставного майна (активів) до складу ліквідаційної маси, неправильно об`єднано предмети застави двох кредиторів-заставодержателів в єдиний лот, що унеможливило індивідуальне задоволення їх вимог за рахунок вартості заставного майна у ліквідаційній процедурі банку-боржника.

4.4. Вважаємо, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення пункту 7 частини другої статті 46 Закону № 4452-VІ про втрату чинності публічними обтяженнями та обмеженнями щодо розпорядження майном (активами) банку як такими, що припиняють дію застави за цивільно-правовими зобов`язаннями, а більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла помилкового висновку про те, що при продажу заставного майна банку, який ліквідується, не потрібна згода кредитора-заставодержателя, оскільки він організовується не самим банком, а Фондом, який не є заставодавцем.

4.5. Вважаємо, що законодавець, надавши Фонду повноваження органу управління неплатоспроможного банку, зобов`язав його діяти із урахуванням тих обов`язків, які взяв на себе неплатоспроможний банк та які імперативно визначені законом для заставодавця, а зокрема, приписами частини другої статті 586 ЦК України та частини другої статті 17 Закону № 2654-XII. Зазначаємо, що Закон № 4452-VІ як такий, що є спеціальним, не містить виключень із загального правила про надання заставодавцем попередньої згоди на відчуження предмета застави. Вважаємо, що застава як цивільно-правове зобов`язання не припиняється із введенням ліквідаційної процедури банку, а скасування публічних обтяжень та обмежень не має наслідком припинення застави; таке зобов`язання запроваджує для органу управління неплатоспроможного банку, яким є Фонд, інший механізм реалізації активів неплатоспроможного банку для задоволення вимог кредиторів-заставодержателів відповідно до процедури, яка визначена статтями 51-52 Закону № 4452-VІ.

4.6. Аналізуючи дотримання Фондом та організатором торгів, власне, процедури проведення аукціону 07 червня 2019 року, виходячи з тих обставин, які були встановлені судами, вважаємо, що порушення передпродажної підготовки із формування пулу активів та об`єднання Фондом у складі єдиного лота № debtX_8878 заставного майна двох кредиторів-заставодержателів без відповідного погодження кредитором-заставодержателем АТ «Укрексімбанк» є істотним порушенням процедури продажу заставного майна, проведеної всупереч приписам статей 51-52 Закону № 4452-VІ, та прав цього кредитора на звернення стягнення на предмети застави відповідно до умов укладених договорів застави.

4.7. Доводи АТ «Укрексімбанк» про необхідність погодження з ним як кредитором-заставодержателем порядку продажу заставлених майнових прав АТ «Дельта Банк» у ліквідаційній процедурі досліджувалися судами попередніх інстанцій, однак були необґрунтовано відхилені з висновками судів про припинення забезпечувальних зобов`язань після скасування обтяжень (обмежень) за наслідком уведення ліквідаційної процедури банку. Зазначена помилка у застосуванні норм матеріального права не була виправлена у постанові касаційного суду, який дійшов висновку, що чинним законодавством не вимагається попереднього погодження із кредитором-заставодержателем реалізації майнових прав неплатоспроможного банку, які є предметом застави перед іншим банком.

4.8. Такі висновки суперечать приписам частини третьої статті 52 Закону № 4452-VІ про те, що заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно в порядку, встановленому договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду. Реалізація такого права можлива тільки до початку продажу майна неплатоспроможного банку з публічних торгів, а тому продаж у складі спірного лота заставних активів АТ «Укрексімбанк» без отримання його попередньої згоди як заставодержателя здійснено з порушенням процедури продажу майна неплатоспроможного банку.

4.9. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріали справи не містять обґрунтованих доказів на підтвердження того, що ТОВ «ФК «Скай» вступило у змову із будь-якими особами задля зниження ціни реалізації спірних активів чи вчинило інші протиправні дії, спрямовані для досягнення такої цілі.

4.10. Діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України, звертаємо увагу на таке.

4.11. Метою продажу майна на торгах є його реалізація за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункт 7.6)). Необхідність досягнення такої мети зумовлена, зокрема, тим, що відповідно до Закону № 4452-VІ кошти, отримані від продажу, спрямовуються на погашення вимог кредиторів у черговості, встановленій цим Законом (частина четверта статті 52 Закону № 4452-VІ). Водночас цих коштів може бути недостатньо для задоволення вимог усіх кредиторів.

4.12. Для досягнення цієї мети необхідно, зокрема, залучити до торгів якомога більше потенційних покупців. Для цього, у свою чергу, важливо забезпечити можливість покупців одержати повну інформацію про майно (включаючи достатній час для ознайомлення з інформацією) та забезпечити достатньо часу для акумулювання необхідних коштів. Важливо також не розголошувати інформацію про учасників торгів доти, доки майно не буде відчужене покупцю.

4.13. Відповідно до пункту 1 розділу II Положення № 388 оголошення щодо продажу активів (майна) - стисла інформація, що містить дані з публічного паспорта активу (майна), паспорта відкритих торгів (аукціону) та посилання на ці документи, розміщена у друкованих засобах масової інформації, з посиланням на інформацію на офіційному вебсайті Фонду та вебсайті банку, що ліквідується. Підпунктом 2 пункту 2 рішення виконавчої дирекції Фонду № 3117 передбачено розміщення оголошення на вебсайті банку, офіційному вебсайті Фонду та в електронній торговій системі.

4.14. Згідно з абзацом третім пункту 1 розділу V Положення № 388 період між датою оприлюднення на вебсайті банку та офіційному вебсайті Фонду публічного паспорта активу (майна), паспорта відкритих торгів (аукціону) і датою проведення відкритих торгів (аукціону) (строк експозиції) не може бути меншим семи робочих днів.

4.15. Пунктом 3 розділу V Положення № 388 передбачено, що не менше ніж за три робочих дні до кожних повторних відкритих торгів (аукціону) по лоту Фонд оновлює паспорт відкритих торгів (аукціону).

4.16. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 рішення виконавчої дирекції Фонду № 3117 період між датою оприлюднення на вебсайті банку та офіційному вебсайті Фонду публічного паспорта активу (майна), паспорта відкритих торгів (аукціону) і датою проведення відкритих торгів (аукціону) має становити: не менше 14 робочих днів - для лота, сформованого з індивідуально визначеного активу (майна) або пулу активів (майна), що виставляються на продаж у складі пулу вперше; не менше 3 робочих днів - для лота, сформованого з пулу активів (майна), що виставляються на продаж у складі пулу повторно; не більше 40 робочих днів - для будь-якого лота.

4.17. Відомості про розкриття інформації про активи (майно) банків, що ліквідуються, є загальнодоступними на офіційному вебсайті Фонду. Такі відомості є загальновідомими, а тому відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України не потребують доказування (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 178)).

4.18. Із цих відомостей вбачається, що Фонд розміщує оголошення про торги шляхом зазначення дати майбутнього продажу майна банку та гіперпосилання на паспорт відкритих торгів (аукціону). Такий паспорт, своєю чергою, містить гіперпосилання на сторінку з описом пулу активів, на якій розміщений файл із публічним паспортом активу (майна). При цьому із зазначених відомостей неможливо дізнатися ані про результати відкритих торгів (аукціону), ані про те, чи було майно фактично відчужене покупцю, а історія лота відсутня. Відтак у разі, якщо майно з тих чи інших причин не було відчужене і буде запропоноване для продажу повторно, нові потенційні покупці можуть дізнатися про продаж виключно з оголошення та паспорта відкритих торгів (аукціону).

4.19. За таких умов організатором торгів та замовником (за їх погодженням) має встановлюватись розумний період часу для можливості ознайомлення з лотом, вивчення документів (ураховуючи їх кількість і складність, а також кількість одиниць майна у лоті), прийняття рішення про участь у торгах та акумулювання коштів для сплати гарантійного внеску та сплати покупної ціни (у разі перемоги на торгах) з урахуванням її можливого розміру. Встановлення надто малого періоду для цих цілей може означати дискримінацію нових потенційних учасників торгів, порівняно із тими учасниками, які брали участь у торгах раніше. Така дискримінація не відповідає меті продажу майна банку за найвищою ціною та, як зазначено вище, суперечить Закону № 4452-VІ, навіть якщо період між датою оприлюднення публічного паспорта активу (майна), паспорта відкритих торгів (аукціону) і датою проведення відкритих торгів не є меншим від мінімальних строків, установлених підзаконними актами.

4.20. Звертаємо увагу, що згідно з висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 11 червня 2019 року у справі № 903/455/16, пункт 19) навіть якщо законодавцем не визначено імперативно строку для подання потенційними покупцями заявок на участь в аукціоні, такий строк, очевидно, повинен бути розумним у межах загального строку проведення аукціону для забезпечення можливості широкого кола учасників узяти участь в аукціоні, оскільки метою продажу майна боржника з публічних торгів є його відчуження за найвищої конкуренції задля отримання найвищої ціни продажу для задоволення вимог кредиторів боржника. Погоджуємося із таким висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4.21. У цій справі, як встановили суди, оголошення про проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) АТ «Дельта Банк» 07 червня 2019 року було розміщене 03 червня 2019 року, стартова ціна лота - 868 821 560,95 грн, а мінімальна - 173 764 312,18 грн. При цьому, як вбачається з рішення суду першої інстанції, до лота входили десятки одиниць майна, а за доводами третьої особи ТОВ «Дебтекс Україна» загальний обсяг документів щодо лота № debtX_8878, які були відскановані для ознайомлення із таким лотом потенційними покупцями, сягав 40 тисяч аркушів. Виходячи з цього, вважаємо, що строк, наданий потенційним учасникам спірних торгів (зокрема тим, хто раніше не брав участі у торгах щодо цього лота) для можливості ознайомлення з лотом, вивчення документів, прийняття рішення про участь у торгах, акумулювання коштів для сплати гарантійного внеску та сплати покупної ціни (у разі перемоги на торгах), був очевидно недостатнім і явно нерозумним, а тому проведення торгів не відповідало Закону № 4452-VІ. Про такі обставини не міг не знати відповідач ТОВ «ФК «Скай», який був учасником торгів.

4.22. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що не може вважатися добросовісною особа, яка набула майно на прилюдних торгах, якщо така особа знала чи мала знати про порушення порядку реалізації майна, зокрема про порушення вимог до інформації про майно (постанова від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 61)).

4.23. Як встановлено судом апеляційної інстанції лот № debtX_8878 пропонувався до продажу кілька разів, зокрема, 16, 24 та 31 травня 2019 року, у торгах брали участь ТОВ «ФК «Скай» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста», однак жодних ставок не здійснювали.

4.24. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу V Положення № 388 участі в торгах передує подання потенційним покупцем до Фонду та до банку, що ліквідується, у тому числі засобами електронного зв`язку, заявки про зацікавленість у придбанні активу(ів) (майна).

4.25. Зацікавленість учасників торгів полягає в їх готовності подати принаймні одну цінову пропозицію. Якщо особи взяли участь у торгах, але жодна із них не подала жодної цінової пропозиції, то це свідчить про те, що вони взяли участь у таких торгах не з метою придбання майна на конкурентних умовах, а радше з метою створити видимість проведення торгів на конкурентних засадах задля виставлення майна на повторний продаж із відповідним зниженням початкової або мінімальної ціни. Тому така поведінка є порушенням учасниками своїх обов`язків щодо участі у торгах.

4.26. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення № 388 гарантійний внесок є видом забезпечення виконання учасником відкритих торгів (аукціону) (потенційним покупцем) узятих на себе зобов`язань у зв`язку з участю у таких торгах. Закон № 4452-VІ не містить правил щодо наслідків порушення учасниками торгів (аукціону) своїх обов`язків. Разом із тим відповідно до пункту 2 розділу VІІ Положення № 388 у редакції на час проведення аукціону не передбачалося наслідків неналежного виконання учасником аукціону своїх зобов`язань з реальної участі в аукціоні шляхом подання цінової пропозиції. Тому за аналогією в цьому випадку підлягають застосуванню положення пункту 4 розділу VІІ Положення № 388 про те, що у разі відмови переможця відкритих торгів (аукціону) від укладання договору купівлі-продажу активу (майна), розрахунків або придбання активів (майна) банку, що ліквідується, кошти, що надійшли як забезпечення виконання зобов`язань учасника відкритих торгів (аукціону) (потенційного покупця), перераховуються такому банку, оскільки відмова від подання цінової пропозиції є фактично відмовою від придбання активів банку всупереч задекларованому волевиявленню учасника про бажання придбати цей актив. Тобто поведінка такого учасника є взаємосуперечливою та не може створювати для нього позитивних наслідків як недобросовісна дія відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України.

4.27. Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Отже, якщо особа взяла на себе публічне зобов`язання щодо участі в аукціоні, однак не вчинила жодної цінової пропозиції, внаслідок чого такі торги проводилися тричі поспіль - 16, 24, 31 травня 2019 року з відповідним зниженням мінімальної ціни, такі дії не підтверджують добросовісності поведінки учасника аукціону, а їх вчинено задля штучного зниження ціни продажу лота, що не відповідає меті реалізації майна з публічних торгів.

4.28. Виходячи із викладеного, вважаємо, що дії сторін з укладення договору купівлі-продажу активу з публічних торгів у цій справі (предметів застави двох державних банківських установ) були спрямовані на незаконне заволодіння цим активом, що свідчить про нікчемність таких дій сторін договору (порушення ними публічного порядку щодо набуття державного майна) згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20, пункт 84) та від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-86гс20, пункт 120)).

4.29. Отже, вимоги позивача про визнання укладеним договору відступлення прав вимоги є безпідставними як такі, що стосуються нікчемного договору.

5. Щодо вимог про визнання протиправним рішення Фонду

5.1. Також позивач звернувся з вимогою про визнання протиправним і скасування рішення Фонду від 09 липня 2019 року № 1726 про скасування результатів аукціону з продажу активів АТ «Дельта Банк». Судами ці позовні вимоги задоволено.

5.2. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість скасування такого рішення, зазначивши, що позивачем обрано неналежний (зокрема неефективний) спосіб захисту своїх прав.

5.3. Відповідно до абзацу третього пункту 6 розділу VІІ Положення № 388 виконавча дирекція Фонду наділена дискреційними повноваженнями щодо прийняття рішення про скасування відкритих торгів на будь-якому етапі його проведення до моменту підписання договору купівлі-продажу активу (майна) у випадку встановлення наявності «інших факторів, які можуть вплинути на ціну продажу такого активу (майна)» та суттєво змінити характеристику лота в цілому. Встановлення обставин формування лота № debtX_8878 із включенням до нього забезпечених заставою перед АТ «Укрексімбанк» прав вимоги за відсутності встановлення, чи не було звернуто заставодержателем стягнення на ці права відповідно до умов укладених договорів, було одним із факторів, який поряд із сумнівами в добросовісності дій учасників торгів, зумовив прийняття Фондом рішення № 1726 про скасування торгів. Таке рішення виконавчої дирекції Фонду є фактично відмовою від акцепту при укладенні правочину купівлі-продажу, про що нами вже зазначалося вище.

5.4. Відповідно до абзаців третього і четвертого пункту 6 розділу VІІ Положення № 388 скасування «відповідних відкритих торгів» допускається «до моменту підписання договору купівлі-продажу активу (майна)», тобто охоплює період після визначення переможця за наслідком складення протоколу про проведення торгів. Відтак у цьому випадку є помилковими висновки судів про неправильне скасування Фондом результатів торгів за наявності у нього дискреційних повноважень на такі дії відповідно до абзацу третього пункту 6 розділу VІІ Положення № 388 як форми відмови від акцепту пропозиції покупця.

5.5. З огляду на зазначене погоджуємося з доводами скаржників про те, що Фонд діяв у межах повноважень (компетенції) та за наявності підстав, наданих йому нормативним актом, що регулює порядок проведення публічних торгів з продажу майна банку, який ліквідується, незважаючи на те, що у самому рішенні Фонду не зазначено конкретних підстав його прийняття, а тільки міститься посилання на нормативні акти, якими керувався Фонд. Чинне законодавство не зобов`язує юридичні особи приватного права (у цьому випадку Фонд діє як орган управління неплатоспроможного банку у приватних правовідносинах) при прийнятті ними рішення зазначати його повну мотивацію з наведенням установлених ними підстав для прийняття такого рішення. Важливим є прийняття рішення в межах дискреційних повноважень цього органу.

5.6. З огляду на зазначене не погоджуємося з мотивами прийняття постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року про відмову у задоволенні позовної вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Фонду від 09 липня 2019 року № 1726, вважаємо, що така вимога могла б бути ефективним і належним способом захисту цивільних прав особи, якщо б позивачем було доведено прийняття оспорюваного рішення з виходом за межі дискреційних повноважень Фонду. Однак, оскільки такого не доведено, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

5.7. З огляду на викладене вважаємо обґрунтованими посилання скаржників (пункти 5.1, 5.3, 6.4, 7.2, 7.5 описової частини постанови) на неправильне застосування судами частини шостої статті 12, частини другої статті 46, статей 51-52 Закону № 4452-VІ та зазначених пунктів Положення № 388 щодо дотримання процедури проведення публічних торгів і повноважень Фонду щодо скасування відкритих торгів, що в цілому виключало можливість укладення в судовому порядку договору купівлі-продажу спірного лота за наслідком проведених публічних торгів 07 червня 2019 року.

5.8. Звертаємо увагу, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалося питання дотримання порядку проведення спірних торгів, зокрема те, що пропозиція позивача була меншою за один крок, яке зазначалося як заперечення щодо укладення договору купівлі-продажу в судовому порядку у відзиві НБУ (том 2, а. с. 88). Такі аргументи скаржника 4 (НБУ), викладені в пунктах 7.8, 7.9 описової частини цієї постанови, повинні були б стати підставою для направлення справи на новий розгляд, однак касаційний суд необґрунтовано їх відхилив, зазначивши, що такі доводи не оспорювалися на стадії розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій. У такий спосіб суд касаційної інстанції не прийняв до уваги аргументів, які були зазначені у відзиві НБУ на позовну заяву та надавалися ще до суду першої інстанції.

5.9. Вважаємо помилковими висновки касаційного суду, який з посиланням на приписи статті 1212 ЦК України не прийняв до уваги доводів скаржників (пункти 4.2, 7.12, 7.13, 7.15) про те, що результати торгів скасовані за рішенням Фонду, а сплачені кошти за лот повернуто позивачеві 15 липня 2019 року на виконання цього рішення на суму 182 452 527,76 грн.

5.10. Вважаємо, що на час звернення з позовом до суду про визнання договору укладеним у редакції, що надана до позовної заяви, права позивача не були порушені, оскільки відповідно до пункту 3 Розділу VІІ Положення № 388 спірний договір передбачав таку істотну умову для його укладення, як повна передоплата за придбане з публічних торгів майно. Така оплата мала бути проведена покупцем у максимальний строк - 132 робочих дні. Разом з тим, отримавши від банку повернення коштів, позивач як переможець торгів 07 червня 2019 року на час звернення з вимогою про укладення договору в судовому порядку не виконав своїх зобов`язань щодо оплати за придбаний лот шляхом унесення цих коштів на депозитний рахунок нотаріуса, як це передбачено частиною першою статті 537 ЦК України, та поза межами 132-денного строку звернувся через одинадцять місяців (20 травня 2020 року) з позовною вимогою про спонукання до укладення договору в судовому порядку, втративши право на укладення договору, істотною ознакою якого було здійснення передоплати, внаслідок пропуску цього строку. З огляду на зазначене також не вбачаємо підстав для укладення спірного договору в судовому порядку.

6. Щодо порушення порядку визначення початкової ціни продажу активів за моделлю голландського аукціону

6.1. Згідно з абзацом п`ятим підпункту 3 пункту 2 рішення виконавчої дирекції Фонду № 3117 початкова (стартова) ціна лота на перших відкритих торгах (аукціоні) може бути встановлена на рівні вартості відповідних активів, що відображається на балансових та позабалансових рахунках (для прав вимоги за кредитними договорами - на рівні заборгованості за такими договорами (заборгованість за основним боргом, нарахованими відсотками, а також сума заборгованості, що обліковується на рахунках клієнтів банку)) станом на перше число місяця, у якому затверджено відповідну пропозицію щодо реалізації активів (майна) банку, але не нижче оціночної вартості таких активів, визначеної незалежними суб`єктами оціночної діяльності.

6.2. Відповідно до численних роз`яснень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (https://www.fg.gov.ua/storage/editor/fotos/QAГА.pdf, https://www.fg.gov.ua/articles/41038-fond-garantuvannya-ta-prozorroprodazhi-prezentuvali-etapi-gollandskogo-auktsionu-pershi-torgi-vidbudutsya-uzhe-15-20-zhovtnya.html, https://www.fg.gov.ua/articles/312-31545-pitannya-vidpovidi-shchodo-gollandskikh-auktsioniv.html, https://fg.gov.ua/articles/787-20424-fond-prodavatime-aktivi-z-vikoristannyam-modeli-gollandskikh-auktsioniv-rishennya-pro-pilotniy-proekt-zareestrovano-u-minyusti.html):

6.2.1. «голландський аукціон - це модель аукціону, на початку якого (початкова) стартова ціна активу дорівнює його номінальній вартості».

6.2.2. «Ідеологія ціноутворення буде така: стартова ціна встановлюватиметься на рівні номіналу і в ході торгів вона поступово знижуватиметься до 20 % (мінімальна ціна встановлюється рішенням виконавчої дирекції щодо кожного окремого аукціону). Зниження ціни відбуватиметься автоматично та покроково протягом робочого дня. Якщо торги не відбудуться, окремі активи - передусім великі кредити корпоративних клієнтів - за рішенням Фонду можуть бути повторно виставлені на продаж за вищевказаною моделлю (100 % - 20 %), але не більш як два рази».

6.3. Отже, у випадку виставлення активу для його реалізації за моделлю голландського аукціону початкова ціна продажу не може бути нижчою його номіналу, а кінцева - 20 % від номіналу. Не допускається виставлення на голландський аукціон (на пониження) активів за початковою ціною, визначеною для реалізації активів на класичному аукціоні (на зростання).

6.4. 06 березня 2019 року відбувся аукціон із продажу лота № debtX_8829, до складу якого були включені права вимоги та інші майнові права загальною заборгованістю станом на 01 листопада 2018 року в розмірі 4 876 171 939,43 грн. Переможцем аукціону було визнано ТОВ «ФК «Скай» із запропонованою ціною 906 204 319,29 грн.

6.5. Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 642 від 22 березня 2019 року без достатніх на це правових підстав скасовані результати відкритих торгів, проведених 06 березня 2019 року (лот № debtX_8829) з продажу пулу активів AT «Дельта Банк».

6.6. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22 березня 2019 року № 643 фактично ці самі права вимоги та інші майнові права виставлені на торги за моделлю голландського аукціону.

6.7. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 12 квітня 2019 року № 870 початкова ціна лота визначена у розмірі 868 821 560,95 грн (тобто близько 18 % від номіналу), а кінцева (на четвертих торгах) - 173 764 312,18 грн (або близько 4 % від номіналу).

6.8. 03 червня 2019 року Фонд опублікував оголошення про продаж на відкритих торгах (голландському аукціоні) активів у складі одного лота № debtX_8878 із початковою (стартовою) ціною лота у розмірі 868 821 560,95 грн та мінімальною ціною лота у розмірі 173 764 312,18 грн.

6.9. Однак, оскільки результати попередніх торгів, проведених 06 березня 2019 року, були скасовані Фондом самостійно, у нього були відсутні будь-які правові підстави вважати попередні торги такими, що не відбулися, та виставляти ці активи для повторного продажу за моделлю голландського аукціону з початковою ціною, нижчою від номіналу.

6.10. Відтак скасування рішенням Фонду від 09 липня 2019 року № 1726 результатів відкритих торгів, проведених 07 червня 2019 року (протокол електронних торгів від 07 червня 2019 року, лот № debtX_8878), було необхідним у тому числі для виправлення допущеного порушення щодо визначення початкової ціни лота для реалізації на голландському аукціоні.

7. Вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду мала б сформулювати такі висновки щодо застосування норм права

7.1. Правовідносини з продажу активів банку у процедурі його ліквідації регулюються Законом № 4452-VІ, який визначає особливий порядок та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідації.

7.2. У ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку не припиняються визначені статтею 572 ЦК України права кредиторів-заставодержателів на одержання задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, а тільки частково змінюється процедура такого задоволення.

7.3. Права заставодержателя у процедурі продажу активів банку у процесі його ліквідації захищаються положеннями частини третьої статті 52 Закону № 4452-VІ, згідно з якими майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

7.4. Реалізація такого права кредитора-заставодержателя здійснюється у процедурі передпродажної підготовки Фондом активів банку-боржника і вимагає повідомлення кредитора-заставодержателя про можливість звернення стягнення на заставлене майно або перевірки Фондом обставин фактичного звернення заставодержателем стягнення на заставлене майно в порядку, встановленому законодавством або договором застави. Після цього Фонд може здійснити заходи із формування лотів та організації продажу предметів застави з публічних торгів у порядку частини сьомої статті 51 Закону № 4452-VІ окремо щодо кожного заставодержателя.

7.5. Для переможця торгів сплата вартості лота у встановлений строк є тією умовою, яка має бути виконана до підписання договору купівлі-продажу відповідно до Положення № 388, оскільки її невиконання має наслідком втрату ним гарантійного внеску та порушення істотних умов цього виду договорів.

7.6. Переможець торгів може звернутися до суду з вимогою про укладення договору купівлі-продажу майнових прав у випадку ухилення банку від укладення договору купівлі-продажу з переможцем за умови виконання сторонами сукупності всіх дій та обов`язків, передбачених Положенням № 388, у передбачений 132-денний термін з часу проведення торгів та за відсутності ознак нікчемного правочину.

7.7. У випадку виставлення активу для його реалізації за моделлю голландського аукціону початкова ціна продажу не може бути нижчою його номіналу, а кінцева - 20 % від номіналу. Не допускається виставлення на голландський аукціон (на пониження) активів за початковою ціною, визначеною для реалізації активів на класичному аукціоні (на зростання).

З огляду на зазначене вважаємо, що касаційні скарги Фонду, АТ «Дельта Банк», НБУ та АТ «Укрексімбанк» необхідно задовольнити. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання укладеним у судовому порядку в редакції, наданій позивачем до позовної заяви, договору про відступлення прав вимоги міжТОВ «ФК «Скай» та АТ «Дельта Банк» за результатами публічних торгів, проведених 07 червня 2019 року, з продажу лота № debtX_8878 необхідно скасувати та прийняти у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Також вважаємо правильним відмовити у задоволенні вимог про визнання недійсним рішення Фонду від 09 липня 2019 року № 1726 з тих підстав, що позивачем не доведено обставин виходу Фонду за межі своїх дискреційних повноважень, а не з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Судді Великої Палати

Верховного Суду Л. Й. Катеринчук

Ю. Л. Власов М. І. Гриців

Д. А. Гудима Г. Р. Крет

В. В. Пророк О. М. Ситнік

І. В. Ткач