Рішення

від 19.05.2022 по справі 674/839/21

ДУНАЄВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 674/839/21

Провадження № 2/674/53/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Шафікової Ю.Е ,

за участю секретаря Проценко Л.В.,

представника позивачів адвоката Куркевича О.В.,

представника відповідача адвоката Сусли І.М.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дунаївці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління Центр надання адміністративних послуг Дунаєвецької міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом, в якому просили скасувати рішення державного реєстратора Критюк К.М. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, індексний номер 21963596 від 10.06.2015, яким зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 1,6866 га, кадастровий номер 6821855700:04:001:0054 за ОСОБА_4 ; визнати право власності на Ѕ частку земельної ділянки кадастровий номер 6821855700:04:001:0054, площею 1,6866 га, розташованої на території Смотрицької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області (за межами населеного пункту) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_2 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати право власності на Ѕ частку земельної ділянки кадастровий номер 6821855700:04:001:0054, площею 1,6866 га, розташованої на території Смотрицької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області (за межами населеного пункту) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_3 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позовних вимог посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_5 , який за життя успадкував право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії ХМ 0381696. 28.12.2009 року на підставі такого права, розпорядженням Дунаєвецької РДА №1142/2009-р було передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку, кадастровий номер 6821855700:04:001:0054, площею 1,6866 га, розташовану на території Смотрицької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області (за межами населеного пункту) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №093239, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів 12.07.2010 року під №011075300054. За життя ОСОБА_5 користувався земельною ділянкою та здавав її у оренду. Крім того, 07.09.2015 відомості про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачів помер, до складу спадкового майна належить земельна ділянка кадастровий номер 6821855700:04:001:0054, позивачі спадщину прийняли. Проте, державним нотаріусом Першої Хмельницької Державної нотаріальної контори відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №254366862 від 26.04.2021, право власності на дану земельну ділянку зареєстровано одночасно за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та в обох випадках частка приватної власності становить 1/1.

Позивачі вважають рішення про державну реєстрацію земельної ділянки протиправним, оскільки підставою для відмови у проведенні державної реєстрації є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати іншої земельної ділянки або її частини. Отже, державний реєстратор, зобов`язаний був перевірити чи знаходиться в межах земельної ділянки ОСОБА_4 інша земельної ділянка або її частина, оскільки без такої перевірки державний реєстратор не може виключити таку підставу для відмови. Відповідачем набуто право на об`єкт, який раніше правомірно був набутий іншою особою ОСОБА_5 . Також, позивачі зазначають, що ефективним способом захисту порушеного права є саме скасування рішення державного реєстратора з подальшим визнанням права власності на спадкове майно за позивачами.

Ухвалою судді від 14 липня 2021 року відкрито провадження в справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 24 листопада 2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Позивачі в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Повноважний представник позивачів адвокат Куркевич О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, щодо способу судового захисту зауважив, що саме скасування рішення про державну реєстрацію, а не витребування майна з чужого незаконного володіння є ефективним способом захисту, оскільки на час розгляду справи позивачі не є власниками майна, а спадкоємцями власника.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, відзиву до суду не подала.

Повноважний представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Сусла І.М. в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила та вказала, що, відповідачка правомірно набула право власності на спірну земельну ділянку, успадкувавши від ОСОБА_6 право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_1 по СВК «Смотрич» смт.Смотрич, на підставі чого прийнято розпорядження від 05.05.2011 № 255/2011-р «Про надання внатурі земельної частки (пай) на території Смотрицької селищної ради» ОСОБА_4 . Позивачем не зібрано доказів незаконності реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, питання визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку не ставилось у позовній заяві. Також, вважає, що належним відповідачем по справі мало бути Управління Держкомзему у Дунаєвецькому районі, оскільки право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_4 зареєстровано у встановленому законом порядку станом на 2012 рік органами ДЗК. Позовна заява є передчасною, доказів порушення набуття права власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку не подано, а тому позовна заява не підлягає задоволенню.

Представник відповідача ОСОБА_1 начальник відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно «Центр надання адміністративних послуг» Дунаєвецької міської ради, в судовому засіданні повідомила, що у 10.06.2015 до неї звернулось ФГ «Воля» з метою проведення одночасної державної реєстрації права власності та права оренди земельної ділянки з кадастровим №6821855700:04:001:0054, та надало чинний оригінал державного акту, де власником ділянки значилась ОСОБА_4 .. В подальшому, 07.09.2015 року, до державного реєстратора знову звернувся представник фермерського господарств «Воля» з метою проведення одночасної державної реєстрації права власності та права оренди земельної ділянки з кадастровим №6821855700:04:001:0054, та надав чинний оригінал державного акту, де власником ділянки значився ОСОБА_5 . Державним реєстратором було виявлено подвоєння кадастрового номера земельної ділянки за двома особами, проте згідно чинного станом на 2015 рік законодавства у сфері державної реєстрації речових прав, підстав для відмови у проведенні державної реєстрації у неї не було. Вказує, що перевірка правомірності видачі державних актів не входить до компетенції державного реєстратора та вони мають однакову юридичну силу.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та встановивши відповідні до них правовідносини, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступних висновків.

Позивачі ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_5 , спадщину прийняли (спадкова справа №383/2020), що підтверджується довідкою Першої Хмельницької Державної нотаріальної контори №282/02-14 від 27.04.2021.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.11.2009 року ОСОБА_5 успадкував від матері ОСОБА_7 право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності сільськогосподарського виробничого кооперативу «Смотрич» смт. Смотрич Дунаєвецького району, посвідчене сертифікатом серії ХМ 0381696.

Розпорядженням Дунаєвецької районної державної адміністрації від 28.12.2009 року №1142/2009/-р ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку, площею 1,6866 га, розташовану на території Смотрицької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області (за межами населеного пункту) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 6821855700:04:001:0054, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №093239, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів 12.07.2010 року під №011075300054.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №43695725, з 11.09.2015 за ОСОБА_5 зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку, розмір частки 1/1. Отже, вказана земельна ділянка входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_5 .

Разом з цим, відповідно до повідомлення державного нотаріуса Першої Хмельницької державної нотаріальної контори №283 від 27.04.2021 року видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку , площею 1,6866 га, кадастровий №6821855700:04:001:0054 є неможливим, оскільки згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №254366862 від 26.04.2021, право власності на дану земельну ділянку зареєстровано одночасно за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та в обох випадках частка приватної власності становить 1/1. Державна реєстрація в обох випадках була проведена реєстраційною службою Дунаєвецького районного управління юстиції Хмельницької області. Рекомендовано звернутись до суду для підтвердження права реєстрації земельної ділянки.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з означеним позовом.

Так, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №246010354 від 25.02.2021 підтверджується, що право власності на земельну, площею 1,6866 га кадастровий номер 6821855700:04:001:0054 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано одночасно за ОСОБА_5 на підставі рішення державного реєстратора від 09.09.2015 року, згідно Державного акту серії ЯИ №093239 від 20.01.2010, а також ОСОБА_4 , згідно рішення про державну реєстрацію від 10.06.2021 на підставі Державного акту серії ЯК №674145.

Крім того, за відомостями вищевказаної Інформації 246010354, земельна ділянка з кадастровим номером 6821855700:04:001:0054 перебуває на праві оренди у ФГ «Вікторія», орендодавцями є ОСОБА_5 за договором оренди від 07.09.2015 та ОСОБА_4 за договором оренди від 23.04.2015.

В Поземельній книзі на земельну ділянку з кадастровим номером 6821855700:04:001:0054, земельна ділянка, площею 1,6866 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Дунаєвецький район, Смотрицька селищна рада містяться аналогічні відомості щодо власників та землекористувачів спірної земельної ділянки.

Так, за рішенням про державну реєстрацію речових прав №21963596 від 10.06.2015 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 6821855700:04:001:0054.

Правовстановлюючим документом, на підставі якого прийнято таке рішення, є Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №674515, виданий ОСОБА_4 на підставі розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації від 05.05.2011 №255/2011-р. Вказаний акт зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №6821855710011145 від 11.04.2012 року.

За змістом розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації від 05.05.2011 №255/2011-р вирішено надати ОСОБА_4 спадкоємиці права на земельну частку (пай) згідно сертифіката серії ХМ №049477 на земельну частку (пай) №179, земельну ділянку, площею 1,6866 га на території Смотрицької селищної ради за межами населеного пункту.

Згідно додатку до Технічної документації із землеустрою щодо складання документів. які посвідчують право на земельні ділянки (паї) на території Смотрицької селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_4 , 14.07.2011 земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 6821855700:04:001:0054.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно дост. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Частиною 3 статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права. Згідно з пунктом «г» частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до положеньстатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно достатті 1217ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Нормами ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець зазаповітомчи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця.

З матеріалів справи вбачається, що на день відкриття спадщини ОСОБА_5 належала на праві власності земельна ділянка 6821855700:04:001:0054, площею 1,6866 га, розташованої на території Смотрицької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області (за межами населеного пункту) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державний акт серії ХМ №0381696, який є чинним). Тобто, таке майно належить спадкоємцям з дня смерті спадкодавця.

Відповідно дост.1297 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно п.п. 4.15, 4.18 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженогонаказом Міністерства Юстиції від 22.02.2012 року за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Позивачам було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку, оскільки існує подвоєння відомостей щодо права власності на земельну ділянку за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частин 1, 4 статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно дост. 79-1 ЗК Україниформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Державна реєстрація права власності на земельні ділянки станом на 2010 рік проводилась шляхом внесення відомостей про таке право до Книги записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Законом України«Про Державний земельний кадастр»встановлено, що вразі, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель (тобто до 01.01.2013), відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їхніми власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Тобто, з моменту присвоєння кадастрового номера земельній ділянці 6821855700:04:001:0054 у 2010 році та реєстрації Державного акту серії ЯИ №093239 у Книзі записів реєстрації державних актів від 12.07.2010 року під №011075300054, означена ділянка набула статус об`єкту права власності ОСОБА_5 .

Разом з цим, як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №674515, виданому ОСОБА_4 на підставі розпорядження Дунаєвецької районної державної адміністрації від 05.05.2011 №255/2011-р., який зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №6821855710011145 від 11.04.2012 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6821855700:04:001:0054, що є ідентичним уже сформованої земельної ділянки, таким чином відбулось подвоєння кадастрових номерів.

В ході судового розгляду сторони пояснили, що фактичне місце розташування спірних земельних ділянок збігається, та на даний час ОСОБА_4 отримує орендну плату за користування земельною ділянкою, а позивачі таку плату не отримують.

Слід зазначити, що на час виникнення спірних правовідносин щодо прийняття рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку як за спадкодавцем позивачів так і за відповідаем (станом на 2015 рік) діяв Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції від 01.05.2015 року.

Так, згідно ст. 19 вказаного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку.

Нормами п.3 ч.3 ст.24 Заакону передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не може

здійснюватися у разі наявності помилки в Державному земельному

кадастрі, яка виникла після перенесення інформації про земельні

ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного

кадастру, зокрема, присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових

номерів.

Таким чином, підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку як за ОСОБА_5 так і за ОСОБА_8 у державного реєстратора не було.

Разом з цим, згідно із пунктом 4 розділу VII Прикінцевих таперехідних положеньЗакону України від 07липня 2011року №3613-VI«Про Державнийземельний кадастр» у разі, якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель.

Як з`ясовано в судовому засіданні, сторони не звертались до уповноважених осіб Державного земельного кадастру щодо приведення відомостей про земельні ділянки у відповідність до норм Закону.

Відповідно до частин 1-3 ст.158ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Зазначаючи про незгоду з рішенням про проведення державної реєстрації права власності земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачкою, позивач не надав докази, чи державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_4 не оскаржувався та не скасовувався у судовому порядку, докази протилежного у матеріалах справи відсутні. При цьому, сама реєстрація земельної ділянки ОСОБА_4 у ДЗК, також не оскаржувалась та незаконною не визнавалась.

Слід зазначити, відповідно до вимог ст..263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що «за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) зроблено правовий висновок, відповідно до якого відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Відповідно до ст.ст.12, 23,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі повного задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов не підлягає до задоволення, а отже судові витрати слід залишити за позивачами.

Керуючись статтями3,4,10,13,76-82,89,133-142,223,259,263-265,268,272,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління Центр надання адміністративних послуг Дунаєвецької міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання права власності на майно в порядку спадкування відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

- позивач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

позивач ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

- відповідач ОСОБА_4 - зареєстроване місце проживання: Хмельницька область, Кам`янець-Поділсьький район, с.Смотрич;

- відповідач - Відділ Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління Центр надання адміністративних послуг Дунаєвецької міської ради: місцезнаходження: Хмельницька область, Кам`янець-Поділський район, м.Дунаївці, вул.Красінських, 12.

Повний текст рішення складено 20 травня 2022 року.

Суддя Ю. Е. Шафікова