Постанова

від 25.05.2022 по справі 333/1878/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.05.2022 Справа № 333/1878/21

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 333/1878/21 Головуючий у 1-й інстанції: Кулик В.Б.

Провадження №22-ц/807/678/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Бєлової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала спадкодавцеві на підставі договору купівлі-продажу від 09 грудня 2011 року. Про смерть матері його ніхто не повідомив. У цей час він знаходився за межами міста, у період з 16 березня 2018 року по 05 квітня 2019 року займався волонтерською діяльністю і постачав продукти до 95 бригади, а потім працював таксистом в інших містах, оскільки стабільної роботи у м. Запоріжжі не було, вдома бував рідко. При цьому постійним місцем його проживання у цей час була саме спірна квартира, з 2011 року в ній знаходилися його речі, які він перевіз після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , іншого житла в нього немає. Чоловік спадкодавця ОСОБА_4 помер у 2012 році, а інший син ОСОБА_1 помер у 2017 році. Позивач є єдиним спадкоємцем померлої за законом. У грудні 2019 року він дізнався про смерть матері та отримав свідоцтво про її смерть, відновив свої документи і отримав новий паспорт, так як він був вкрадений.

20 грудня 2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. було заведено спадкову справу № 153/2019 на підставі його заяви про прийняття спадщини і зареєстованою в книзі обліку спадкових справ за № 367.

Проте нотаріусом було винесено постанову від 06 лютого 2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав пропуску встановленого законом строку звернення з відповідною заявою.

У цей час він дізнався, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2020 року по цивільній справі № 333/3723/19 було задоволено заяву керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави та територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання спадщини відумерлою. Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 квітня 2020 року рішення Комунарського районного суду від 25 вересня 2019 року скасовано, заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду.

ОСОБА_1 вважає, що строк пропущений ним з поважних причин, оскільки у цей період він знаходився за межами міста, у період з 16 березня 2018 року по 05 квітня 2019 року займався волонтерською діяльністю і постачав продукти до 95 бригади в Зону проведення антирористичної операції, а потім працював таксистом в інших містах, оскільки стабільної роботи у м. Запоріжжі не було, вдома бував рідко.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просив визнати за ним додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , два місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права просив скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2021 року і ухвалити нове судове рішення , яким його позовні вимги задовольнити.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що в позивача були поважні причини пропуску строку для подачі у передбачений законом строк заяви для прийняття спадщини, оскільки він знаходився за межами міста: у період з 16 березня 2018 року по 05 квітня 2019 року займався волонтерською діяльністю, а потім працював таксистом в інших містах, оскільки стабільної роботи у м. Запоріжжі не було, вдома бував рідко, в подальшому відновлення паспорту, який було у нього викрадено, що все разом не дало йому фізичної змоги вчасно подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини та оформити належним чином документи у встановлений законом шестимісячний строк, що є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини. Вважає, що суд не вказав і взагалі не дав оцінки доказу, а саме довідці від 01 лютого 2020 року, згідно з якої позивач у період з 01 березня 2019 року по 01 лютого 2020 року на волонтерських засадах виконував перевезення кателанів до зони АТО. Вважає, що суд першої інстанції дійшов до неправильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову, адже він довів, що мав об`єктивні та непереборні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, зазначає, що предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності поважних причин пропуску строку на подання заяви нотаріуса про прийняття спадщини, при цьому поважними є причини, пов`язанні з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій. Однак, вказані у позовній заяві причини пропуску строку звернення позивача до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не пов`язанні з об`єктивними, непереборними та істотним труднощами, а тому не можуть бути поважними. Під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне судове рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.

Запорізька міська рада, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованих поштових відправлень судової повістки до апеляційного суду не з`явилася, на адресу апеляційного суду направила клопотання про розгляд справи за відсутності представника Запорізької міської ради та прийняти судове рішення з урахуванням поданого відзиву.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на вказане, колегія у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності Запорізької міської ради.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску ним строку для прийняття спадщини після смерті своєї матері. Крім того, суд зважає на те, що у період перебування за межами міста Запоріжжя позивач мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 не знав і не міг знати про смерть спадкодавця - рідної матері, а факт тривалого перебування його за межами м. Запоріжжя не підтверджено належними доказами, тобто зазначені позивачем для визначення додаткового строку для прийняття спадщини обставини не доведені належним чином та не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами у розумінні положень статті 1272 ЦК України, які перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, зокрема за допомогою поштового зв`язку.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист правлюдини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (спадкодавець) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане повторно 19 грудня 2019 року Олександрівським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, та зроблено відповідний актовий запис №2869 (а.с. 6).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 07 вересня 1989 року, актовий запис №1154 (а.с. 53).

Померла ОСОБА_2 була зареєстрована і проживала до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . За вищевказаною адресою, окрім ОСОБА_2 , ніхто зареєстрований не був, що підтверджується листом Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради за вих. № 04-07/3/1423 від 29 січня 2020 року (а.с.52).

ОСОБА_1 з 20 грудня 2019 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с. 4 зворотна сторона).

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу від 09 грудня 2011 року.

Згідно з інформацією Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради від 24 червня 2018 року вбачається, що до даної установи надійшов труп ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (лікарське свідоцтво про смерть № 1496, розтин 21 квітня 2018 року). Труп довгий час рідними не затребуваний, смерть зареєстрована Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради в міському відділі ДРАЦС м. Запоріжжя ( актовий запис № 2869 від 03 травня 2018 року). Труп похований СКП « Запорізька ритьуальна служба» 19 жовтня 2018 року ( а.с. 19).

Відповідно до копії спадкової справи N 153-2019, після смерті ОСОБА_2 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , звернувся 20 грудня 2019 року позивач, ОСОБА_1 (а.с.42-61).

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Хамули Н.Г. відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки на час відкриття спадщини позивач не був зареєстрований зі спадкодавцем та не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, передбачений ст.1270 Цивільного кодексу України (а.с. 7).

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року (справа N 6-1320цс17).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:

1) тривала хвороба спадкоємців;

2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;

3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;

4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;

5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року N 7, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скаристався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні..

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16. Верховний Суд від таких висновків не відступав, про що свідчить практика застосування норм права у подібних правовідносинах, викладена у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16 (провадження № 61-1750 св18), від 01 лютого 2018 року у справі № 712/656/15, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16 -ц, від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17..

Судом встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що спадкодавець - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Останнім днем визначеного законом строку для прийняття спадщини є 11 жовтня 2018 року.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, а відтак, позивач у справі є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_2 .

Оскільки предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_2 , оскільки вважає, що такий строк він пропустив з поважних причин, належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що на день відкриття спадщини позивач проживав разом зі спадкодавцем, останнній суду не надав, за місцем проживання спадкодавця зареєстрований не був, тому для прийняття спадщини ОСОБА_1 слід було звернутись у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, тобто, з 11 квітня 2018 року по 11 жовтня 2018 року.

Із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса ОСОБА_1 звернувся 20 грудня 2019 року, із значним перебігом строку для прийняття спадщини, на 14 місяців.

Тобто, наведеним вище безспірно підтверджується, що з приводу оформлення спадщини позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса лише 20 грудня 2019 року, в той час як шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 сплив 11 жовтня 2018 року.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося позивачем, що він у встановлений законом шестимісячний строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, такий строк ним пропущено.

При оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилається на те, що про смерть матері дізнався лише у грудні 2019 року так як знаходився за межами міста, а саме: у період з 16 березня 2018 року по 05 квітня 2019 року займався волонтерською діяльністю, потім працював таксистом в інших містах, оскільки стабільної роботи у м. Запоріжжі не було, вдома бував рідко, в подальшому відновллював паспорт, який було у нього викрадено, що все разом не дало йому фізичної змоги вчасно подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини та оформити належним чином документи у встановлений законом шестимісячний строк.

На підтвердження зазначених обставин позивач надав довідку директора ТОВ «Оскар 2000» Скорик С.О. від 03 березня 2020 року про перебування його у відрядженні як волонтера з 16 березня 2018 року по 05 квітня 2019 року, з цілю надання підтримки Збройним Силам України в зоні проведення Антитерористичної Операції сектора «М» та зокрема 2-й батальйонній тактичній групі 17 окремої танкової бригади (а.с. 8).

Водночас визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104, 111 ЦКУкраїни, статтях 62, 66, 79, 92 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «ОСКАР-2000», Ідентифікаційний код юридичної особи 30693844 (місцезнаходження: 69084, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 7), стан суб`єкта припинено, дата запису: 16 квітня 2019; номер запису: 1103172000603199 (а.с.20-23).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджуєте колегія суддів, про те, що оскільки юридична особа, яка видала відповідну довідку - ТОВ «Оскар 2000», припинена ще 16 квітня 2019 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань, тому зазначена довідка не є належним та допустимим доказом у справі в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України.

Крім того суд першої інстанції надав оцінку також і тій обставині, що у період перебування за межами міста Запоріжжя позивач мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Посилання позивача як на причину пропуску строку прийняття спадщини, зокрема, що його паспорт був викрадений, та він майже року не міг отримати новий паспорт, оскільки був знятий з реєстрації за рішення суду, а після отримання паспорту звернувся до нотаріуса з відповідною заявою не заслуговують на увагу, оскільки на підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 не надано належних доказів, а саме щодо підтвердження факту викрадення паспорту ( звернення до органу поліції), рішення суду про зняття з реєстрації місця проживання.

Згідно вимог ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, хвороба, перебування позивача - спадкоємця в іншому регіоні України у зв`язку із відрядженням, службовою необхіднісстю не можуть підтверджуватись лише показаннями свідків.

Також колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо критичного ставлення до показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки як фактично вбачається з їх пояснень, безпосередніми свідками даних подій вони не були, причини пропуску позивачем строку на прийняття спадщини їм відомі лише зі слів ОСОБА_1 ..

Згідно ч. 1 ст. 69 ЦК України свідком може бути кожна особа, які відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Обставини, щодо яких дає показання свідок, повинні бути відомі йому особисто. У разі, якщо свідку відомі певні факти з певних джерел, то варто ставити запитання, з яких саме джерел свідок брав дану інформацію.

Водночас інформація щодо причини пропуску строку для прийняття спадщини свідкам відомо від позивача, який є заінтересованою особою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у матеріалах справи відсутні докази того, щзо позивач не знав і не міг знати про смерть матері, а факт тривалого перебування позивача за межами м. Запоріжжя не підтверджено належними доказами, тобто зазначені позивачем для визначення додаткового строку прийняття спадщини обставини не доведені належним чином та не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами у розумінні положень статті 1272 ЦК України, які перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, зокрема за допомогою поштового зв`язку.

Отже, зазначені обставини не свідчить про те, що у спадкоємця існували перешкоди для подання заяви. Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не сівідчить про поважніть пропуску зазначеного строку.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до положеньст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідност. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

З огляду на зазначене, установивши, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини, не встановивши при цьому обставин, які створювали об`єктивні та непереборні труднощі для позивача для подання такої заяви, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, а саме частину третю статті 1272 ЦК України, за змістом якої підлягає визначенню додатковий строк для прийняття спадщини лише за наявності поважної причини, а тому дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до Актового запису про смерть №2869 від 03 травня 2018 року ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 роки, причина смерті не встановлена через гнилісні зміни, остаточне лікарське свідоцтво про смерть №1496 від 03 травня 2018 року, видане Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, видано свідоцтво серії НОМЕР_3 (а.с.18).

Відповідно до повідомлення начальника Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації Куртєва А. за вих. № 01-15/5526 від 24 червня 2019 року, адресованого керівнику Запорізької місцевої прокуратури № 2 Маслюку О., 20 квітня 2018 року до Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради з адреси: АДРЕСА_1 , надійшов труп ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (лікарське свідоцтво про смерть № 1496, розтин 21 квітня 2018 року). Труп довгий час рідними не затребуваний, смерть зареєстрована ними в міському відділі ДРАЦС м. Запоріжжя (актовий запис № 2869 від 03 травня 2018 року). Труп похований СКП «Запорізька ритуальна служба» 19 жовтня 2018 року (а.с.19).

Тобто, із вищезазначених документів вбачається, що позивач довгий час не спілкувався з матір`ю, не турбувався про неї. Труп померлої пролежав у квартирі багато часу та мав гнилісні зміни. Про це свідчить інформація Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради від 24 червня 2018 року. Як зазначено в актовому записі про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , № 2869 від 03 травня 2018 року причина смерті не встановлена через гнилісні зміни.

Колегія суддів також зазначає, що ОСОБА_1 перебуваючи на території України, працюючи таксистом (як зазначено в позові та апеляційній скарзі), останній не був обмежений у пересуванні, користуванні засобами зв`язку, а відтак міг би приїхати або зателефонувати матері або знайомим та дізнатися про стан матері.

Щодо доводів апелянта про те, що довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар 2000» від 03 березня 2020 року (юридична особа, яка видала відповідну довідку - ТОВ «Оскар 2000», припинена ще 16 квітня 2019 року) містить описку не спростовано належним та допустимим доказом.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції у рішенні не зазначив та не надав оцінку наданої ним довідки, яка знаходиться в матеріалах справи, виданої старшим пастором Релігійної організації «Релігійна громада «Харизматична церква хритиян Віри Євангельської «Джерело життя» Гащенко С.В. від 01 лютого 2020 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 в період з 01 березня 2019 року по 01 лютого 2020 року, на волонтерських засадах виконував перевезення капеланів до зони Антитерористичної операції, з ціллю моральної та духовної підтримки Збройних Сил України, колегія суддів зазначає наступне (а.с.66).

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Факт перебування ОСОБА_1 в період з 01 березня 2019 року по 01 лютого 2020 року та на волонтерських засадах виконування доручень щодо перевезення капеланів до зони Антитерористичної операції, з ціллю моральної та духовної підтримки Збройних Сил України, не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку.

Важливими у цьому аспекті є тривалість вказаного періоду, оскільки обставини викладені у довідці мали місце після 11 жовтня 2018 року, тобто після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ..

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції та перевіреними судом апеляційної інстанції фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущений без поважних причин.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат..

Оскільки апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, тому підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2021 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 30 травня 2022 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.