Постанова

від 16.05.2022 по справі 921/424/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2022 р. Справа №921/424/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників сторін (в режимі відеоконференції):

від позивача 1 Гулкевич С.Б.- представник

від позивача 2 Сухарська А.В.- представник

від відповідача: не з`явився

від третіх осіб: не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" б/н від 09.02.2022 (Вх № ЗАГС 01-05/523/22 від 16.02.2022)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2021 (повний текст складено 24.01.2022)

у справі №921/424/21

за позовом позивача-1 Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

позивача-2 Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

до відповідача Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78", м.Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Комунальне підприємство "Підприємство матеріально-технічного забезпечення" Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільська обласна рада, м. Тернопіль

про стягнення 1 112 454,17 грн плати за фактичне користування приміщенням

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Виконавчий комітет Тернопільської міської ради, Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради звернулися до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека № 78», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів: Комунальне підприємство «Підприємство матеріально-технічного забезпечення» Тернопільської міської ради про стягнення 1 112 454,17 грн плати за фактичне користування приміщенням.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку, визначеного у пункті 2.4 договору оренди № 3084 та вимог чинного законодавства щодо повернення орендованого майна протягом 10 днів після припинення дії договору. Факт невиконання орендарем свого обов`язку щодо повернення орендованого майна після припинення дії договору оренди встановлено у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 у справі № 921/555/17-г/14. Окрім того, даний факт підтверджується також постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 57963748 щодо примусового виконання рішення про звільнення приміщення. Факт умисного ухилення орендаря від обов`язку повернення об`єкта оренди встановлений також в ухвалах Господарського суду Тернопільської області від 24.06.2021 та від 19.08.2021 у справі № 921/555/17-г/14.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2021 у справі №921/424/21 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека № 78» на користь Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради плату за фактичне користування приміщенням в розмірі 1 112 454,17 грн та 16 686,81 грн в повернення сплаченого судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи, що з матеріалів справи судом не встановлено, що прострочення повернення об`єкта оренди після закінчення строку дії договору оренди відбулося не з вини відповідача, правомірно заявлено позовні вимоги до відповідача про стягнення плати за фактичне користування приміщенням за весь час прострочення по день фактичного повернення об`єкта оренди, зокрема, в межах періоду з01.07.2018 по 20.05.2021 (21.05.2021 у приміщенні комунальної власності почали проводитися виконавчі дії).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека № 78» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2021 у справі №921/424/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Виконавчого комітету Тернопільської міської ради та Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, таким, що постановлене з неправильним установленням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що в матеріали справи №921/424/21 позивачами не надано належних та допустимих доказів приналежності приміщення аптеки за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 до числа об`єктів права власності територіальної громади м. Тернополя. Згоди на перехід права власності на зазначене майно не надавали ні Тернопільська обласна рада, ні Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека № 78».

Також, скаржник посилається на те, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 у справі № 921/555/17-г/14 за позовом Комунального підприємства «Підприємство матеріально- технічного забезпечення» Тернопільської міської ради та Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека № 78», за участю третіх осіб - Тернопільської міської ради, Тернопільської обласної ради про зобов`язання звільнити нежитлове приміщення комунальної власності (набрало законної сили та є чинним) зобов`язано апелянта звільнити індивідуально визначене майно комунальної власності - нежитлові приміщення площею 633,7 кв.м., за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23, та передати його по акту приймання-передачі Комунальному підприємству «Підприємство матеріально-технічного забезпечення» Тернопільської міської ради.

Постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 921/105/19 за позовом Тернопільської обласної ради до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради, за участю третьої особи Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека № 78» про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 314від 15.03.2007, скасування свідоцтва про право власності Тернопільської міської ради від 18.04.2007 серії CAB № 051362, визнання права власності (набрало законної сили та є чинним) встановлено, що у рішенні у справі № 921/555/17-г/14 жодних обставин належності спірного приміщення аптеки № 78 на праві власності територіальній громаді м. Тернополя встановлено не було.

Скаржник зазначає, що Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання недійсним та скасування прийнятого Тернопільською міською радою рішення № 314 від 15.03.2007, яке порушує право власності Тернопільської обласної ради на нежитлове приміщення аптеки № 78 за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23, загальною площею 634,3 кв.м.

Отже, скаржник вважає, що з огляду на викладене вище, приміщення аптеки за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 не належить до комунальної власності територіальної громади м. Тернополя, а покликання суду першої інстанції на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 у справі № 921/555/17-г/14, яким встановлено відповідні обставини, є необгрунтованими, безпідставними та такими, що спростовані постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 921/105/19.

На думку скаржника, правовою підставою для володіння та користування приміщенням аптеки за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 скаржником є право господарського відання і Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека № 78» було наділене вказаним правом у період з 01.07.2018 до 20.05.2021. Суд першої інстанції не дослідив чи є факт неповернення апелянтом орендованого майна позивачам у погоджений в договорі оренди строк наслідком його недобросовісної поведінки як контрагента позивачів, чи вчинялись апелянтом дії, спрямовані на свідоме уникнення повернення майна орендодавцю. Передача приміщення аптеки за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 за даних конкретних умов прямо суперечить положенням ст. 136 ГК України, а тому вина апелянта відсутня.

Виконавчий комітет Тернопільської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення господарського суду є законним, а вимоги апеляційної скарги необгрунтованими та безпідставними, доводи та аргументи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, є необгрунтованими, не відповідають дійсності, не підтверджуються жодними доказами.

Зокрема, позивач вважає, що скаржником при обґрунтуванні апеляційної скарги проігноровано факт існування рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 у справі №921/555/17-г/14, яке набрало законної сили та яким зобов`язано Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» звільнити індивідуально визначене майно комунальної власності - нежитлове приміщення, площею 633,7 кв.м, за адресою: вул. Руська. 23. м. Тернопіль, при цьому слід зазначити, що відповідачем приміщення не було звільнено і він продовжував ним користуватись. Факт невиконання рішення суду та подальшого користування приміщенням комунальної власності підтверджується доказами, які додані до позовної заяви,

З урахуванням положень законодавства єдиною підставою, яка надавала право упродовж обумовленого сторонами строку скаржнику користуватись приміщення площею 633,7 кв.м, за адресою вул. Руська, 23 у м. Тернополі був договір оренди нежитлового приміщення комунальної власності від 20.10.2011 №3084. Зважаючи на закінчення строку дії цього договору, таке право Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» припинилось, водночас, виник обов`язок звільнити займане приміщення.

Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга є безпідставною та необгрунтованою. Наголошує, що під час розгляду справи Господарським судом Тернопільської області, Відповідач ні у наданих суду відзиві чи запереченнях, ні під час судових засідань не зазначав та не надавав суду жодних доказів про те, що користувався приміщенням аптеки на підставі права господарського відання.

Позивач зазначає, що спір щодо права власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23, загальною площею 634,3 кв. м, вже розглянуто ( був предметом розгляду у справі №921/105/19), судом прийнято з цього приводу рішення у справі №921/105/19, яке набрало законної сили. А отже, право власності на дане майно не є та не може бути предметом розгляду у справі №921/424/21. У даній справі Господарський суд Тернопільської області надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Управління вважає доведеною обставиною невчинення скаржником дій, спрямованих на звільнення приміщення після припинення дії договору оренди та вчинення умисних дій, спрямованих на перешкоджання у примусовому звільненні приміщення органами ДВС. Жодних доказів на спростування своєї протиправної поведінки щодо невиконання умов пункту 2.4. договору оренди №3084 та вимог чинного законодавства скаржником не надано.

Отже, позивач вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про наявність підстав, для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки за час прострочення виконання обов`язку щодо повернення приміщення після припинення дії договору оренди. Таким чином, оскаржуване рішення повністю відповідає вимогам статті 236 ГПК України. Рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №921/424/21 ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, судом першої інстанції обґрунтовано надано оцінку усім аргументам учасників справи.

Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека № 78» подано пояснення на відзиви на апеляційну скаргу Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, в якому зазначає, що з скаржника безпідставно та всупереч нормам цивільного та господарського законодавства України стягнуто 1 112 454,17 грн плати за фактичне користування приміщенням аптеки за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23.

Скаржник вважає, що Тернопільська міська рада не є законним власником спірного приміщення аптеки, відтак, враховуючи те, що Тернопільська міська рада не була уповноваженою на укладення договору оренди, то відповідно не має права й вимагати стягнення коштів за фактичне користування приміщенням.

Доводи позивача-2 про те, що в матеріалах даної справи позивачами представлено належні та допустимі докази приналежності приміщення аптеки за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська,23 до числа об`єктів права власності територіальної громади м. Тернополя, апелянт вважає необгрунтованими, зазначене приміщення не належить до комунальної власності територіальної громади. Тернополя, а покликання суду першої інстанції на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 у справі № 921/555/17-г/14, яким начебто встановлено відповідні обставини, є необгрунтованими.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2022 справу №921/424/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" б/н від 09.02.2022 (Вх № ЗАГС 01-05/523/22 від 16.02.2022) у справі №921/424/21 та призначено розгляд справи на 22.03.2022.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022 та 26.04.20222 відкладено розгляд справи на 10.05.2022 та в судовому засіданні оголошено перерву до 17.05.2022.

Також, на адресу суду від Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" надійшли клопотання про зупинення провадження у справі б/н від 06.04.2022 (вх.№01-05/849/22 від 19.04.2022), про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у якій відповідач просить суд залучити до участі у справі №921/424/21 Тернопільську міську раду, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, а також клопотання б/н від 09.05.2022 (вх.№01-04/2464/22 від 10.05.2022), у якому відповідач просить суд постановити ухвалу із зазначенням строку, протягом якого Господарський суд Тернопільської області має ухвалити у справі №921/424/21 додаткове судове рішення, які ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 залишено без задоволення. Позивачі в судовому засіданні підтримали заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.05.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи.

20.10.2011 між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна, як уповноваженим органом по укладенню договорів оренди (орендодавець) та Комунальним підприємством "Тернопільська обласна аптека №78" (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №3084.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 17.05.1993 №366 передає, а орендар 01.07.2011 приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (нежитлові приміщення) комунальної власності, площею 633,7 кв.м, розміщене за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 (підвал, І поверх), що знаходиться на балансі ПП "Східний масив", вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна/актом оцінки станом на 31.07.2011 і становить 2 383 501,00 грн. без ПДВ. Майно передається в оренду з метою використання під аптеку з виготовленням лікарських засобів.

Пунктами 2.1-2.2, 2.4, 2.7 договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається міська рада, а орендар користується ним протягом строку оренди. У разі припинення цього договору або по закінченні терміну дії договору оренди, якщо договір не продовжений, орендар зобов`язаний в 10-ти денний термін повернути орендодавцю майно з проведенням санітарної побілки, збереженими всіма конструктивними елементами і оснащенням, без якого це приміщення не можу бути надане іншому орендарю для негайного використання. Відносини між орендарем і орендодавцем припиняються з дати зазначено в договорі оренди та акті передачі-приймання орендованого майна від орендаря до орендодавця. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Порядок розрахунку орендної плати погоджено розділом 3 договору. Відповідно до якого орендна плата розраховується на підставі Положення про оренду комунального майна територіальної громади м.Тернополя, затвердженого рішенням міської ради від 20.06.2011 № 6/9/14 "Про удосконалення порядку оренди майни, що належить до комунальної власності територіальної громади м.Тернополя" або за результатами конкурсу про право на оренди комунального майна.

Як зазначено у пункті 3.1 договору, сума до сплати за місяць оренди - становить 14 193,52 грн, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством, становить 2 838,70грн.

Згідно пункту 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць оренди.

При цьому, пунктом 3.12 договору сторони визначили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що за затримку повернення орендованого майна орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі орендної плати (плата за фактичне користування майном).

Згідно пункту 10.1 договору останній укладено строком на 1 рік 6 місяців, що діє з 01.07.2011 по 31.12.2012 включно.

Додатком від 05.09.2016 до договору термін дії договору оренди №3084 було продовжено по 31 грудня 2016 року.

Оскільки орендар після припинення дії договору не виконав обов`язку щодо повернення майна комунальної власності орендодавцю, Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та Комунальне підприємство "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради", на баланс якому дане приміщення було передано, звернулись до Господарського суду Тернопільської області з позовом про примусове звільнення приміщення комунальної власності.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 у справі №921/555/17-г/14 (набрало законної сили 04.12.2017 та є чинним) встановлено обставини щодо укладення договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №3084 від 20.10.2011, передачі відповідачу в оренду приміщення площею 633,7 кв. м за адресою: вул. Руська, 23, м. Тернопіль, пролонгації договору, припинення його дії 31.12.2016, користування відповідачем орендованим майном після закінчення строку дії договору та проведення оплати за фактичне користування ним.

Зокрема, зазначеним вище судовим рішенням позовні вимоги КП "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради" та Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської задоволено в повному обсязі; зобов`язано Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека №78" звільнити індивідуально визначене майно комунальної власності - нежитлові приміщення, площею 633,7 кв. м за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 та передати його по акту приймання-передачі Комунальному підприємству "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради" .

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Невиконання відповідачем покладених на нього обов`язків щодо плати за фактичне користування приміщенням за період з 01.07.2018 до 20.05.2021, стали підставою для звернення з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 1 112 454,17грн у судовому порядку.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначалось вище, між сторонами на підставі договору оренди існували правовідносини оренди нерухомого майна.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, зокрема, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ч.ч. 1, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як вбачається зі змісту договору ним одночасно передбачено положення і про право позивача продовжувати нараховувати орендну плату за час фактичного перебування майна у користуванні відповідача (п. 9.2 договору).

Заявляючи позовні вимоги, позивачі обгрунтовують позовні вимоги невиконанням відповідачем вимог щодо повернення майна та вимагають сплати орендної плати за весь час перебування майна у фактичному користуванні відповідача за період 01.07.2018 по 20.05.2021, оскільки відповідач продовжує користуватись майном комунальної власності без правових підстав.

Як зазначалось вище, відповідно до п.9.2 договору сторони узгодили, що за затримку повернення орендованого майна орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі орендної плати (плати за фактичне користування майном).

За змістом орендних правовідносин орендна плата є платою саме за фактичне користування орендованим майном.

Отже, обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування майном, виникає з самого факту використання майна, в іншому ж випадку така плата вноситися не повинна.

Судова колегія не бере до уваги твердження скаржника, що позивачами не надано належних та допустимих доказів приналежності приміщення аптеки за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 до комунальної власності Тернопільської міської ради з посиланням на те, що правовою підставою для володіння та користування скаржником приміщенням аптеки за адресою: м. Тернопіль, вул.Руська, 23 є право господарського відання, оскільки Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, підтверджується, що приміщення аптеки перебуває у комунальній власності Тернопільської міської ради.

Окрім того, 03.03.2021 Верховним Судом закрито касаційне провадження у справі № 921/105/19 за скаргою КП Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2020 у цій справі. Зокрема, рішенням суду першої інстанції від 08.07.2020, що залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовлено Тернопільській обласній раді у позові до Тернопільської міської ради та її Виконавчого комітету про визнання незаконними та скасування рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15.03.2007 № 314 «Про оформлення права власності за Тернопільською міською радою» в частині оформлення права власності за Тернопільською міською радою на приміщення аптеки за адресою: вул.Руська, 23, площею 634,3 кв. м; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності Тернопільської міської ради на нерухоме майно від 18.04.2007 серії CAB № 051362, видане Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та визнання права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради на нежитлове приміщення за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23, загальною площею 634,3 кв. м.

Таким чином, предметом розгляду у справі №921/105/19 була вимога про визнання права власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23, загальною площею 634,3 кв. м та судом прийнято остаточне рішення, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, судова колегія відхиляє доводи відповідача про безпідставність заявленого позову через відсутність доказів про належність приміщення аптеки на праві власності Тернопільській міській раді.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v Ukraine no 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v Ukraine 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009р. у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу геs judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача плати за фактичне користування нежитловим приміщенням комунальної власності за адресою м. Тернопіль, вул. Руська,23, площею 633,7кв.м., нарахованої відповідно до ч.2 ст.785 ГПК України, внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо вчасного повернення орендованого майна за укладеним між сторонами договором після закінчення строку, на який його було укладено, судова колегія зазначає наступне.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, судом правомірно встановлено, що по закінченні дії договору нежитлове приміщення комунальної власності за адресою м. Тернопіль, вул. Руська,23, площею 633,7 кв.м орендарем не повернуто.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 у справі №921/555/17-г/14 зобов`язано Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека №78" (вул. Руська, 23, м. Тернопіль, 46000, іден. код 21132326) звільнити індивідуально визначене майно комунальної власності - нежитлові приміщення, площею 633,7 кв. м. за адресою м. Тернопіль, вул. Руська, 23 та передати його по акту приймання-передачі Комунальному підприємству "Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради" (вул. Коперника, 1, м. Тернопіль, 46000, іден. код 14041652).

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що з матеріалів справи судом не встановлено, що прострочення повернення об`єкта оренди після закінчення строку дії договору оренди відбулося не з вини відповідача, суд дійшов висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги до відповідача про стягнення плати за фактичне користування приміщенням за весь час прострочення по день фактичного повернення об`єкта оренди, зокрема, в межах періоду з 01.07.2018 по 20.05.2021 (21.05.2021 року у приміщенні комунальної власності почали проводитися виконавчі дії).

За вищевикладених обставин, позов Виконавчого комітету Тернопільської міської ради та Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" підлягає задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача плати за фактичне користування державним майном у розмірі 1 112 545,17 грн.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2021 у справі №921/424/21 прийнято у відповідності до норм ст. 234 ГПК України з вірним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2021 у справі №921/424/21 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" б/н від 09.02.2022 (Вх № ЗАГС 01-05/523/22 від 16.02.2022) - без задоволення.

Відповідно ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека № 78" б/н від 09.02.2022 (Вх № ЗАГС 01-05/523/22 від 16.02.2022) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2021 у справі №921/424/21 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30.05.2022.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.