Постанова

від 23.05.2022 по справі 904/8828/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2022 року м.Дніпро Справа № 904/8828/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Крамаренко Г.М., ордер від 10.11.2021, адвокат;

від відповідача: Козак Т.В., довіреність №105/2022 від 14.03.2022, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Верінет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 у справі №904/8828/21

за позовом Приватного підприємства "Верінет", м. Верховцево, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

про припинення дії, яка порушує права

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Приватне підприємство "Верінет" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", в якій просило:

- визнати діючим договір про надання послуг № 12228 від 25.09.2014;

- зобов`язати Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" припинити вчиняти дискримінаційні дії відносно Приватного підприємства "Верінет";

- зобов`язати Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" припинити втручання в господарську діяльність Приватного підприємства "Верінет".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, на думку позивача, вчиняє протиправні дії по демонтажу телекомунікаційної мережі позивача, при цьому не вчиняє жодних дій про приведенню діючого договору про надання послуг №12228 від 25.09.2014 у відповідність з вимогами діючого законодавства, що свідчить про дискримінацію щодо позивача та втручання в його господарську діяльність.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 у справі №904/8828/21 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про продовження дії спірного договору, в тому числі вчинення сторонами конклюдентних дій.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 у справі №904/8828/21 заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" від 12.01.2022 про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000, 00 грн задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Верінет" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду від 10.01.2022, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство "Верінет", в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 у справі №904/8828/21 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- судом не в повному обсязі з`ясовані обставини, що мають значення для справи;

- відповідач помилково вважає, що договір припинив свою дію 30.11.2015;

- суд першої інстанції не врахував, що укладений між сторонами договір №12228 від 25.09.2014 є змішаним та з боку відповідача мали місце конклюдентні дії, які виразилися в тому, що протягом 2015-2021 років ним не заперечувався факт користування позивачем опорами ліній електропередач для здійснення своєї господарської діяльності, листом від 21.12.2020 №426 надісланий позивачу акт звірки.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2022 для розгляду справи №904/8828/21 визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Орєшкіна Е.В., судді Подобєд І.М., Чус О.В.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2022 у зв`язку з відпусткою судді Орєшкіної Е.В. для відкриття апеляційного провадження у справі №904/8828/21 визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Березкіна О.В., судді Подобєд І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2022 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Верінет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 у справі №904/8828/21 залишено без руху; Приватному підприємству "Верінет" наданий десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору у сумі 3 405,00 грн.

17.02.2022 від апелянта до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами сплати судового збору у сумі 10 215,00 грн.

18.02.2022 у зв`язку з виходом з відпустки головуючого судді Орєшкіної Е.В. по справі №904/8828/21 здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого апеляційну скаргу Приватного підприємства "Верінет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Подобєд І.М., Чус О.В, якою ухвалою суду від 23.02.2022 прийнято до свого провадження справу №904/8828/21 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Верінет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Верінет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 у справі №904/8828/21; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 26.04.2022.

17.03.2022 від Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства "Верінет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 у справі №904/8828/21, в якому відповідач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

- договір про надання послуг №12228-00 від 25.09.2014 припинив свою дію 30.11.2015, додаткові угоди про продовження строку його дії сторонами не укладались, позивачем не доведено виконання умов договору після закінчення строку його дії шляхом підписання актів наданих послуг, виставлення рахунків та їх оплати;

- відповідач неодноразово звертався до позивача з листами про демонтаж незаконно розміщених телекомунікаційних мереж, факт незаконного та бездоговірного використання опор ліній електропередач не свідчить про вчинення сторонами конклюдентних дій;

- як протягом строку дії договору №12228-00 від 25.09.2014, так і після його закінчення відповідач не здійснив оплати за користування опорами ліній електропередач;

- акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 - 31.12.2020 не підтверджує вчинення конклюдентних дій та свідчить про відсутність нарахувань за 2020 рік;

- позивачем обраний неналежний та неефективний спосіб захисту, позовні вимоги сформульовані нечітко та некоректно, позивач не зазначив, які саме дії повинен припинити здійснювати відповідач.

Не погодившись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Верінет" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 у справі №904/8828/21 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- додаткове рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог ст. ст. 120, 124, 126 Господарського процесуального кодексу України;

- позивач не був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду;

- судом не мотивовано, яким чином розраховані присуджені до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн;

- договір про надання правової допомоги №210-ДЕ від 08.01.2021 не містить жодних положень про вартість послуг (розмір гонорару) ні в погодинному, ні в фіксованому розмірі;

- акт наданих послуг від 11.01.2022 не містить відомостей стосовно складності справи, розрахунків витраченого часу та його вартості, розрахунків трудовитрат на підготовку відповідних процесуальних документів, про які відповідач заявляв у відзиві на позовну заяву;

- середня вартість години роботи фахівця з права у Дніпропетровській області протягом часу слухання справи становила 82,79 грн та визначений судом розмір витрат на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн є завищеним.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної апеляційної скарги було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Орєшкіна Е.В. ( доповідач ), судді - Подобєд І.М., Чус О.В.

14.02.2022 у зв`язку з відпусткою судді - доповідача по справі Орєшкіної Е.В. для вирішення питання відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Верінет" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 у справі №904/8828/21 здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Березкіна О.В., Подобєд І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2022 зазначеною колегією суддів справу №904/8828/21 прийнято до свого провадження для вирішення питання відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Верінет" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 у справі №904/8828/21

18.02.2022 у зв`язку з виходом з відпустки головуючого судді Орєшкіної Е.В. по справі №904/8828/21 здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Подобєда І.М., Чус О.В., якою ухвалою суду від 23.02.2022 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Верінет" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 у справі №904/8828/21; розгляд апеляційної скарги призначений в судове засідання на 26.04.2022; об`єднано в одне провадження розгляд апеляційних скарг Приватного підприємства "Верінет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 у справі №904/8828/21 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 у справі №904/8828/21.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Верховною Радою України 15.03.2022 Законом №2119-ІХ, з 26.03.2022 ще на 30 діб.

У зв`язку з наведеним, розгляд справи 26.04.2022 не відбувся.

В той же час, відповідно до ч.1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.2 ст.12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність подальшого слухання справи та визначення нової дати судового засідання.

12.04.2022 у зв`язку з припиненням повноважень судді Подобєда І.М. по справі №904/8828/21 здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Чус О.В., Кощеєва І.М., якою справу №904/8828/21 за апеляційними скаргами Приватного підприємства "Верінет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 прийнято до свого провадження; розгляд апеляційних скарг призначений в судове засідання з викликом сторін на 24.05.2022.

У судовому засіданні 24.05.2022 представник позивача вимоги апеляційних скарг підтримав, просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 у справі №904/8828/21 скасувати, прийняте нове рішення про задоволення позову та відмову в задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.05.2022 проти задоволення апеляційних скарг заперечив, просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 у справі №904/8828/21 залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги Приватного підприємства "Верінет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 у справі №904/8828/21 задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК "Дніпрообленерго", найменування якого змінено на Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", (власник) та Приватним підприємством "Верінет" (користувач) укладений договір про надання послуг № 12228-00.

Предметом цього договору відповідно до п. 1.1. є послуги з надання права обмеженого користування користувачу лініями електропередач 0,4 кВ протяжністю 74,740 км (надалі - об`єкти розміщення), що знаходяться на балансі структурної одиниці власника Верхньодніпровського РЕМ, у відповідності з умовами цього договору, Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), вимог Правил техніки безпеки, охорони праці, санітарних і протипожежних норм, а також інших діючих нормативних документів з питань технічної експлуатації ПЛ-0,4 кВ, для розміщення користувачем своїх телекомунікаційних мереж (мережі Internet).

Пунктом 2.1. договору визначено, що плата за надання послуг з користування опорами ліній електропередач за 1 км повітряної лінії електропередач за один місяць складає 248,92 грн без ПДВ.

Загальна сума договору складає 223 251,36 грн 36 коп. без ПДВ. ПДВ - 44 650 грн 27 коп. Всього: 267 901,63 грн 63 коп. з ПДВ (п. 2.2. договору).

Оплата послуг за цим договором здійснюється користувачем щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, на підставі рахунку та акту наданих послуг, що оформлюються відокремленими підрозділами власника, які є балансоутримувачами ПЛ 0,4 кВ, і надаються користувачу до 30 числа звітного місяця (п. 2.5. договору).

Згідно п. 3.1.1. договору власник зобов`язаний надати користувачу доступ до об`єктів розміщення, зазначених в додатках до цього договору, для розміщення користувачем своїх телекомунікаційних мереж.

Відповідно до п. 7.1. договору він набирає чинності з 01.12.2014 і діє до 30.08.2015.

Термін дії договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди (п. 7.2. договору).

Як зазначає позивач, протягом строку дії договору він користувався повітряними лініями електропередач 0,4 кВ, переліченими в акті звіряння довжини ліній сумісно підвішених проводів на опорах електричних мереж ПЛ-0,4 кВ, Верхньодніпровський РЕМ, від 01.09.2014, на яких було здійснено сумісне підвішування телекомунікаційних мереж позивача.

Листом №175/203 від 01.04.2021 відповідач повідомив позивача, що Приватне підприємство "Верінет" не має правових підстав для розміщення на елементах інфраструктури об`єктів електроенергетики, що належать відповідачу, власних технічних засобів телекомунікацій; протягом 30 календарних днів з дня розміщення інформації на веб-сайті власника (володільця) не демонтував самовільно розміщені технічні телекомунікації, тому відповідач змушений діяти в порядку, передбаченому п. п. 37-39 Правил надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики, якими визначений порядок демонтажу технічних засобів телекомунікацій, розміщених без укладення договору з доступу.

Листом №03/04 від 07.04.2021 позивач відповів відповідачу, що підтримує позицію по приведенню укладеного договору у відповідність до Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж».

У листі №04/05 від 11.05.2021 позивач просив відповідача надати розрахунок заборгованості в сумі 66 975,42 грн, яка виникла до 01.01.2020.

Листом №292/0203 відповідач надав розрахунок середнього показника планових витрат на експлуатацію 1 км ПЛ 04-10 кВ та зазначив, що розмір плати за доступ до інфраструктури об`єктів електроенергетики розраховується та встановлюється товариством виключно відповідно до Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, затвердженої Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 10.12.2018 №622.

Листом № 9 від 30.07.2021 позивач просив відповідача укласти протокол намірів на укладення договору з доступу, виправити помилки в розрахунку середніх планових витрат по експлуатації 1 км ПЛ-0,4 кВ АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», надати обґрунтовану відповідь з посиланням на нормативні документи середньої кількості опор в межах населених пунктів на 1 км ПЛ-0,4 кВт АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».

Листом №36138/1001 від 30.08.2021 відповідач повідомив, що позивач відповідно до п. 3 Правил надання доступу до інфраструктури об`єкту електроенергетики для отримання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики не надав письмову заяву, відповідний договір між сторонами не укладений, тому відповідач, з урахуванням п. п. 37, 38 цих Правил вправі здійснити демонтаж технічних засобів телекомунікацій самостійно.

Як зазначено позивачем в тексті заяви про забезпечення позову, 01.11.2021 співробітники відповідача здійснили пошкодження кабелів мережі Інтернет, які належать позивачу, шляхом їх обрізання за адресою: м. Верхньодніпровськ, вул. Тітова, 206а. Через такі протиправні дії зник доступ до мережі Інтернет, в тому числі і на об`єктах критичної інфраструктури (лікарні, школи). Після візуального огляду було знайдено місце пошкодження, біля нього знаходився автомобіль Акціонерного товариства «ДТЕК«Дніпровські електромережі», співробітники якого пояснили, шо здійснюють демонтаж кабелів за вказівкою керівництва. Була викликана слідчо-оперативна група через те, шо фактично здійснювався не демонтаж, а пошкодження, оскільки внаслідок протиправних дій зник доступ до мережі Інтернет у споживачів телекомунікаційних послуг. Техніками Приватного підприємства «Верінет» доступ до мережі Інтернет було відновлено. Про даний випадок складені акт про відсутність доступу до мережі Інтернет та припинення надання телекомунікаційних послуг від 01.11.2021.

02.11.2021 доступ до мережі Інтернет знову зник, було зафіксовано пошкодження кабелю за адресою: м. Верхньодніпровськ, вул. Тітова, 206а. На час виявлення пошкодження на місці пошкодження кабелю будь-які особи, крім директора позивача, були відсутні. Знову була викликана поліція. Техніки Приватного підприємства «Верінет» почали усувати пошкодження кабелю. Приблизно через 15 хвилин після усунення пошкоджень співробітники Акціонерного товариства «ДТЕК«Дніпровські електромережі» приїхали автомобілем д/н НОМЕР_1 та спеціальним обладнанням з землі здійснили зріз кабелю з одного прольоту, забрали обрізаний кабель з собою та швидко поїхали з місця події.

02.11.2021 в районі вул. Тітова, 206а в м. Верхньодніпровськ директором Приватного підприємства «Верінет» Дорфльором О.В. були зупинені двоє людей на авто з емблемами Акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпровські електромережі», які пояснили, що «приїхали різати Інтернет», бо то їм начебто «наказав головний інженер Горбачов, а напряму дав вказівку диспетчер Носовський з занесенням цієї операції в службовий електронний журнал». Такі протиправні дії зафіксовані позивачем на відео, яке додано до заяви про забезпечення позову.

По факту даного випадку до Відділення поліції № 3 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області позивачем направлені дві заяви про злочин від 02.11.2021 № 13 та від 04.11.2021 № 14.

На підставі цих заяв 02.11.2021 було розпочато кримінальне провадження № 12021041430000303 за ч. 1 ст. 194 Кримінального кодексу України умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах. 10.11.2021 Приватне підприємство «Верінет» звернулось до Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області з клопотанням про перекваліфікацію складу кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 194 Кримінального кодексу України на ч.3 ст. 360 Кримінального кодексу України - умисне пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі чи технічних засобів телекомунікації, чи споруд електрозв`язку, що входять до складу телекомунікаційної мережі, якщо такі дії спричинили припинення надання телекомунікаційних послуг. Дане клопотання розглянуто та задоволено. Згідно витягу з ЄРДР від 01.12.2021 склад кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12021041430000303 перекваліфіковано з ч. 1 ст. 194 Кримінального кодексу України на ч.3 ст. 360 Кримінального кодексу України - умисне пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі чи технічних засобів телекомунікації, чи споруд електрозв`язку, що входять до складу телекомунікаційної мережі.

Крім того, вказав, що 03.11.2021 позивач отримав від відповідача ще один лист вих. № 523/0203, в якому вимагалось до 05.11.2021 демонтувати відповідні технічні засоби телекомунікацій.

Позивач вважає, що між сторонами продовжує діяти договір про надання послуг № 12228-00 від 25.09.2014 та дії відповідача по демонтажу телекомунікаційної мережі позивача є протиправними та дискримінаційними, такими, що направлені на втручання в господарську діяльність Приватного підприємства «Верінет», що і стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просив визнати діючим договір про надання послуг № 12228 від 25.09.2014; зобов`язати Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" припинити вчиняти дискримінаційні дії відносно Приватного підприємства "Верінет"; зобов`язати Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" припинити втручання в господарську діяльність Приватного підприємства "Верінет".

Реалізуючи визначене у статті 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Водночас суд, вирішуючи спір, повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту повинен насамперед слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Згідно із статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи №908/8828/21, між сторонами був укладений договір про надання послуг №12228-00 від 25.09.2014, предметом якого є послуги з надання права обмеженого користування позивачу лініями електропередач 0,4 кВ протяжністю 74,740 км, що знаходяться на балансі структурної одиниці відповідача (Верхньодніпровського РЕМ).

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з доводом апелянта, що договір про надання послуг № 12228-00 від 25.09.2014 є змішаним договором.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

За змістом договору про надання послуг №12228-00 від 25.09.2014 строк його дії з 01.12.2014 до 30.08.2015. Термін дії договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди.

Додаткових угод до договору надання послуг №12228-00 від 25.09.2014 про продовження строку його дії сторонами не укладалось.

Позивач вважає, що між сторонами продовжують існувати договірні відносини по зазначеному договору, оскільки з боку відповідача мали місце конклюдентні дії, протягом 2015-2021 років відповідачем не заперечувався факт того, що позивач продовжував користуватися лініями електропередач для здійснення своєї господарської діяльності та надіслав позивачу лист №426 від 21.12.2020 щодо проведення звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ч.4 ст.284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Апеляційний господарський суд зауважує, що продовження договору оренди пов`язується з відсутністю волевиявлення орендодавця на його припинення у встановлений законом строк.

Як вбачається з матеріалів справи №904/8828/21, такої заяви відповідачем позивачу надіслано не було, позивач продовжив користуватися опорами ліній електропередач до моменту демонтажу телекомунікаційних мереж позивача відповідачем.

Разом з тим, відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

В даному випадку у п. 7.2. договору сторони узгодили, що термін дії договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди, яка фактично підписана не була.

04.06.2017 набрав чинності Закон України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" (далі - Закон).

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів телекомунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, встановлює повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, визначає права та обов`язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах.

Відповідно до норм Закону розроблено та впроваджено в дію Правила надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2018 № 853 (далі - Правила) і Методику визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, затверджену наказом Міненерговугілля від 10.12.2018 № 622 (далі - Методика).

За приписами п. 2 Правил власник технічних засобів телекомунікацій - суб`єкт господарювання (оператор, провайдер телекомунікацій), у власності (володінні) якого перебувають технічні засоби телекомунікацій.

Згідно зі ст. 1 Закону замовник доступу до інфраструктури об`єкта доступу (далі - замовник) - суб`єкт господарювання (оператор, провайдер телекомунікацій або уповноважена ним особа), який звернувся чи має намір звернутися до власника інфраструктури об`єкта доступу із запитом про надання доступу до конкретного елемента інфраструктури об`єкта доступу або який уклав договір з доступу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 16 Закону доступ до інфраструктури об`єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об`єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Укладення договору з доступу здійснюється після видачі замовнику технічних умов з доступу та погодження власником інфраструктури об`єкта доступу проектної документації з доступу. Підставою для укладення договору з доступу є письмове звернення замовника, підписане уповноваженою належним чином його посадовою особою (представником), до якого додаються два примірники таких документів: 1) проектна документація з доступу до інфраструктури об`єкта доступу (засвідчені замовником фотокопії проектної документації з доступу); 2) проект договору з доступу. Укладення договору з доступу здійснюється сторонами у строк, що не може перевищувати один місяць з дня надходження власникові інфраструктури об`єкта доступу документів, передбачених частиною другою цієї статті. Ухилення від укладення договору з доступу є порушенням цього Закону. Спори, пов`язані з ухиленням від укладення договору з доступу, вирішуються в судовому порядку.

Істотні умови договору з доступу визначені в ч. 6 ст. 16 Закону.

Згідно з п. 2 Розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Закону чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами. На вимогу замовника або власника інфраструктури об`єкта доступу такі договори мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги.

Відповідно до п. 3 Правил для отримання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики замовник подає власнику (володільцю) письмову заяву про отримання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики (далі - заява). Заява реєструється з присвоєнням їй особистого номера.

Як вбачається з матеріалів справи №904/8828/21, позивачем заява відповідно до п. 3 Правил до відповідача подана не була, договір №12228-00 від 25.09.2014 у відповідність з ч. 6 ст. 16 Закону приведений не був.

Відповідно до п. 3 ст. 15 Закону замовник зобов`язаний не допускати самовільного розміщення технічних засобів телекомунікацій на елементах інфраструктури об`єкта доступу.

З листа відповідача №36138/1001 від 30.08.2021 вбачається, що ним неодноразово повідомлялося позивача про означене листами №16/0101 від 16.03.2020, №175/203 від 01.04.2021, втім позивач жодних дій так і не вчинив.

Відповідно до п. п. 30-33 Правил власник (володілець) не має права розірвати договір з доступу без згоди замовника або відмовити йому у продовженні строку дії договору з доступу за умови належного виконання замовником його умов. У разі зміни власника (володільця) до нового власника (володільця) переходять права і обов`язки за договором з доступу без стягнення із замовника додаткової плати. Сторони зобов`язані повідомити одна одній про розірвання договору з доступу не пізніше ніж за чотири місяці до закінчення строку його дії, якщо договором не передбачено інший строк. У разі коли сторони не повідомили одна одній про розірвання договору з доступу, такий договір вважається продовженим на строк, зазначений у договорі. У разі виникнення спорів між власником (володільцем) та замовником на етапі укладення, виконання, зміни та розірвання договору з доступу і неможливості вирішення їх шляхом проведення двосторонніх консультацій та переговорів сторони можуть провести досудове врегулювання спору в порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 34 Правил Замовник повинен припинити користування елементами інфраструктури об`єкта електроенергетики у разі: 1) закінчення строку дії договору з доступу; 2) наявності відповідного судового рішення; 3) розірвання договору з доступу в установленому законодавством порядку; 4) відсутності діючого договору з доступу, укладеного в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до п. п. 37, 38, 39, 40 Правил у разі встановлення власником (володільцем) під час огляду елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики факту неправомірного розміщення на них технічних засобів телекомунікацій власник (володілець) складає акт про неправомірне розміщення технічних засобів телекомунікацій та протягом п`яти робочих днів з дня виявлення порушення розміщує на своєму веб-сайті інформацію про неправомірне розміщення технічних засобів телекомунікацій із зазначенням їх місцезнаходження та вимогу щодо їх демонтажу. Якщо власник технічних засобів телекомунікацій, самовільно розміщених на елементах інфраструктури об`єктів електроенергетики, протягом 30 календарних днів з дня розміщення відповідної інформації на веб-сайті власника (володільця) не звернувся до власника (володільця) для узгодження умов демонтажу та не здійснив демонтаж технічних засобів телекомунікацій, власник (володілець) має право демонтувати їх самостійно та вимагати від власника технічних засобів телекомунікацій відшкодування вартості виконаних робіт. У разі наявності у власника технічних засобів телекомунікацій, щодо якого оприлюднена інформація та вимога щодо демонтажу належних йому технічних засобів телекомунікацій, підстав, що підтверджують договірний порядок використання ним елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики, він повинен повідомити про це власнику (володільцю) протягом 30 календарних днів з дня розміщення інформації на веб-сайті власника (володільця). Власник (володілець) не несе відповідальності за втрату технічних характеристик технічних засобів телекомунікацій в результаті їх демонтажу.

Листом №175/203 від 01.04.2021 відповідач повідомив позивача, що на сайті Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» було оприлюднено інформацію про виявлення вільно розміщених технічних засобів телекомунікацій на елементах інфраструктури об`єктів електроенергетики, а саме на опорах, згідно акту розміщення інформації від 04.03.2021; позивачем порушені вимоги Правил, договір з доступу не укладений, самовільно не демонтовані розміщені технічні телекомунікації у визначений Правилами строк, тому починаючи з 05.04.2021 відповідач змушений розпочати роботи з демонтажу технічних засобів телекомунікації позивача.

Як зазначає позивач, 03.11.2021 він отримав від відповідача ще один лист №523/0203 з вимогою до 05.11.2021 демонтувати відповідні засоби телекомунікацій.

Самостійний демонтаж телекомунікаційний позивач не зробив, посилається на те, що відповідні дії були вчиненні відповідачем, про що ним були складені в односторонньому порядку акти від 01.11.2021, 02.11.2021, 03.11.2021, 04.11.2021, 05.11.2021, 07.11.2021, 08.11.2021, 09.11.2021, 11.11.2021, 15.11.2021 та 19.11.2021 про відсутність доступу до мережі Інтернет та припинення надання телекомунікаційних послуг, підписані директором позивача, дії відповідача також були зафіксовані на фотографіях та відео, що надані як докази у справі №904/8828/21.

Враховуючи з`ясовані обставини у справі №904/8828/21 та положення законодавства, яким регулюються спірні відносини, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати дії відповідача по демонтажу телекомунікаційних мереж позивача протиправними.

Вчинення відповідачем дискримінаційних дій відносно позивача та втручання в його господарську діяльність не доведено, позовні вимоги в цій частині, як правильно зазначив відповідач, є неконкретизованими та задоволення їх судом в заявлений спосіб, у разі наявності правових підстав, не призвело б до ефективного захисту порушеного права позивача.

Як зазначено Верховним Судом в постанові від 05.10.2021 у справі №904/4644/20, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами не передбачено можливості захисту прав та/або інтересів особи у такий спосіб, як визнання договору діючим.

До того ж вказана вимога за своєю правовою природою є вимогою про визнання (встановлення) юридичного факту (тобто факту, який має юридичне значення), у вигляді визнання договору діючим, а підтвердження (визнання) чи, навпаки, непідтвердження факту не є належним способом судового захисту прав та/або законних інтересів і не може здійснюватися як результат розгляду відповідної позовної вимоги.

Застосований судом спосіб захисту права (інтересу) в такий спосіб не є й ефективними, оскільки ухвалене у зв`язку з цим судове рішення неможливо виконати в примусовому порядку. Отже, вимога про визнання договору діючим не має самостійного характеру і підлягає дослідженню та вирішенню як передумова іншого господарського спору.

13.01.2022 відповідачем до Господарського суду Дніпропетровської області було подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просив стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000, 00 грн.

До зазначеної заяви відповідачем надані копії наступних доказів:

- додаткової угоди №20 від 31.12.2021 до договору про надання юридичних послуг №210-ДЕ від 08.01.2021, якою продовжений строк дії договору до 31.12.2022;

- акту наданих послуг за період з 09.11.2021 по 10.01.2022 на суму 50 000,00 грн, відповідно до якого адвокатом Козак Т.В. в межах справи №904/8828/21 здійснено: вивчення нормативно - правового регулювання спірних відносин, аналіз судової практики; розробку загальної стратегії дій щодо захисту клієнта, підготовку до систематизації доказової бази; підготовку та подання заперечень на заяву про забезпечення позову, відзиву на позов, пояснень по справі; участь у чотирьох судових засіданнях;

- свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю адвоката Козак Т.В. серії ДП №3918 від 08.10.2018;

- довіреності №881/2021 від 21.09.2021 на право представляти інтереси відповідача.

В матеріалах справи №904/8828/21 також міститься договір про надання правової допомоги №210-ДЕ від 08.01.2021 з додатковою угодою до нього №4 від 27.04.2021, укладені між відповідачем та адвокатським об`єднанням «ПЕРШИЙ РАДНИК», відповідно до умов яких адвокатське об`єднання зобов`язалось надавати клієнту правову допомогу за окремими письмовими або усними дорученнями; зміст, обсяг і вартість послуг, що надаються, номер судової справи та судова інстанція відображаються в акті наданих послуг; ціна договору становить 500 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2022 розгляд заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення призначений у судове засідання на 21.01.2022.

У судовому засіданні 21.01.2022 без участі представника позивача місцевим господарським судом ухвалено додаткове рішення про часткове задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн, в іншій частині заяви відмовлено.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В оскаржуваному додатковому рішенні від 21.01.2022 судом зазначено, що позивач був належним чином повідомлений про місце та день судового засідання, причини неявки суду невідомі.

Дослідивши матеріали справи №904/8828/21, апеляційний господарський суд вбачає, що рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930019416986 підтверджується отримання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2022 адвокатом позивача Деміновим О.І., тому висновок суду, що позивач був належним чином повідомлений про дату та час засідання суду по розгляду заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідає обставинам справи.

Згідно ч. 2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказана правова позиція щодо застосування норм права викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Матеріалами справи № 904/8828/21 підтверджується, що адвокатом Козак Т.В., яка представляє інтереси відповідача, були підготовлені заперечення на заяву про забезпечення позову від 22.11.2021, відзив на позовну заяву від 26.11.2021, пояснення від 14.12.2021; адвокат Козак Т.В. приймала участь у судових засіданнях від 22.11.2021, 14.12.2021, 16.12.2021, 10.01.2022, 21.01.2022.

Під час розгляду справи №904/8828/21 в суді першої інстанції позивачем заперечень на заяву відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подано не було.

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що відповідачем не наведено відомостей про складність справи та трудозатрати на підготовку процесуальних документів, середня вартість години роботи фахівця з права в Дніпропетровській області протягом часу слухання справи становить 82,79 грн з урахуванням середньої місячної заробітної плати працівників професійної, наукової та технічної діяльності (18 545,00 грн), тому розмір витрат на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн, що визначена судом, є завищеною.

Верховний Суд в додатковій постанові від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 зазначив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, в постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Дослідивши подані відповідачем документи, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат на правову (правничу) допомогу є обґрунтованим на суму 15 000,00 грн, в іншій частині заяви від 12.01.2022 на суму 35 000,00 грн судом першої інстанції правомірно відмовлено.

З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг Приватного підприємства "Верінет" не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування або зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 та додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 у справі №904/8828/21 відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 у справі №904/8828/21 покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 277, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Верінет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 у справі №904/8828/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2022 у справі №904/8828/21 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Приватне підприємство "Верінет".

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Верінет" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 у справі №904/8828/21 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2022 у справі №904/8828/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, визначених ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 30.05.2022.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв