ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" травня 2022 р. Cправа № 902/1023/19(902/163/22)
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Переродова С.О., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за позовом: ОСОБА_2 (громадянина Республіки Кіпр, паспорт № НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3; адреса для листування: АДРЕСА_2 )
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" (вул. Дальня, буд. 1, кв. 3, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252; код ЄДРПОУ 23104877)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий квартал" (пр-т Коцюбинського, буд. 4, м. Вінниця, 21004; код ЄДРПОУ 36685158)
про визнання договору недійсним
у межах справи № 902/1023/19
за заявою: ОСОБА_2
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ"
про банкрутство
за участю :
від Позивача: Деркач С.С. (в режимі відеоконференцзв`язку)
арбітражний керуючий Сокотун В.А. (в режимі відеоконференцзв`язку)
від Відповідача 2 : Стукальська Г.М.
учасник у справі про банкрутство - уповноважена особа учасників боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" Гаврилюк П.В.
В С Т А Н О В И В :
В провадженні суду перебуває справа № 902/1023/19 за заявою ОСОБА_2 до ТОВ "Компанія "КМТ" про банкрутство.
Провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.
Так, ухвалою суду від 07.02.2022 року, зокрема, продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ "Компанія "КМТ" та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Сокотуна В.А. у справі № 902/1023/19 до 26.09.2022 року; призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 26.09.2022 року.
21.02.2022 року до суду від представника ОСОБА_2 надійшла позовна заява № 12167 від 16.02.2022 року до ТОВ "Компанія "КМТ" та до ТОВ "Торговий квартал" про визнання договору недійсним.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1023/19(902/163/22), вказаний позов передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
Ухвалою суду від 28.02.2022 року призначено підготовче засідання з розгляду вказаної вище позовної заяви у справі № 902/1023/19(902/163/22), в межах справи № 902/1023/19 на 04.04.2022 року.
01.04.2022 року до суду від Відповідача-2 надійшов відзив № 01/04 від 01.04.2022 року на позовну заяву у справі № 902/1023/19(902/163/22).
Ухвалою суду від 04.04.2022 року призначено підготовче засідання з розгляду відповідної позовної заяви у справі № 902/1023/19(902/163/22), в межах справи №902/1023/19 на 28.04.2022 року.
27.04.2022 року до суду від представника Позивача надійшло письмове пояснення б/н від 25.04.2022 року щодо відзиву другого Відповідача на позов.
28.04.2022 року на електронну адресу суду від арбітражного керуючого (ліквідатора першого Відповідача) Сокотуна В.А. надійшов відзив № 02-01/918/806/21/128 від 27.04.2022 року на позовну заяву у справі № 902/1023/19(902/163/22).
В подальшому, ухвалою суду від 28.04.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/1023/19(902/163/22) за позовом представника ОСОБА_2 до ТОВ "Компанія "КМТ", ТОВ "Торговий квартал" про визнання договору недійсним, в межах справи № 902/1023/19 - до судового розгляду по суті на 11.05.2022 року.
Разом з тим, ухвалою суду від 11.05.2022 року було відкладено розгляд справи №902/1023/19(902/163/22) за позовом представника ОСОБА_2 до ТОВ "Компанія "КМТ" та до ТОВ "Торговий квартал" про визнання договору недійсним, в межах справи № 902/1023/19 по суті на 19.05.2022 року.
При цьому, ухвалою суду від 18.05.2022 року ухвалено забезпечити участь представника ОСОБА_2 - адвоката Деркача С.С. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1023/19(902/163/22), яке відбудеться 19.05.2022 року о 10:00 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".
На визначену дату в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явились представники Позивача, Відповідачів та уповноважена особа учасників боржника - ТОВ "Компанія "КМТ".
В судовому засіданні, представники учасників справи вказали про можливість розгляду справи по суті.
Суд, заслухавши представників сторін та оглянувши матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними матеріалами справи.
В ході розгляду справи по суті, представник Позивача вказав, що договір є фраудаторним з урахуванням актуальної судової практики та просив суд задовільнити позовну заяву.
Арбітражний керуючий просив суд визнати недійсним договір та задоволити позов.
Представник Відповідача-2 вказала, що договір було укладено відповідно до чинного законодавства та просила суд відмовити в задоволенні позовної заяви.
Уповноважена особа учасників боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" зазначив, що Позивачем не доведено весь предмет позову.
Суд, заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали позовної заяви, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, встановив наступне.
За змістом поданої позовної заяви та наданих доказів, в провадженні Господарського суду Вінницької області, в межах справи № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ", перебувала справа № 902/1023/19(902/682/21) за позовом ТОВ "Компанія "КМТ", в особі ліквідатора до ТОВ "Торговий квартал" про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги на загальну суму 4 486 620, 00 грн, провадження у якій відкрито 01.07.2021 https://reyestr.court.gov.ua/Review/97998304.
В ході розгляду справи № 902/1023/19(902/682/21) Позивачу стало відомо про існування та укладення між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "Торговий квартал" (надалі - Відповідач-2) двох договорів поворотної фінансової допомоги № К-1606-02-Ф від 29.06.2016 року та № К-1608-03-ф від 26.08.2016 року.
Як підтверджується судовими рішеннями (по справі № 916/2591/16 та 902/1023/19) та не заперечується сторонами, 28.04.2011 між Спільним українсько-російським приватним акціонерним товариством "КМТ" (Позичальник, правонаступником якого є ТОВ "Компанія "КМТ") та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Позикодавець) укладено договір позики № 6, згідно умов якого Позикодавець зобов`язувався надати позичальнику позику в сумі 3000000,00 дол. США, яка буде надаватись траншами (копія договору додається).
Відповідно до укладеної 30.07.2012 року додаткової угоди до договору позики № 6 від 28.04.2011 строк повного погашення позики - не пізніше 31.12.2015 (копія додається).
Станом на 31.12.2015 боржник - ТОВ "Компанія "КМТ", в порушення прийнятих на себе зобов`язань, не повернув Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) отриману суму позики.
В подальшому, рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 у справі №916/2591/16, що залишене без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 та постановою Верховного суду від 05.09.2019, задоволено позов Велгевос Ентерпрайзес Лімітед про стягнення заборгованості за договором позики № 6 від 28.04.2011 у в розмірі 1 764 987 доларів США, що в еквіваленті на день подання позову складало 45 478 503,00 грн, відсотки за користування позикою у сумі 987 528 доларів США 91 цент, що в еквіваленті на день подання позову складало 25445703,80 грн, пеню у сумі 514 доларів США 94 цента, що в еквіваленті на день подання позову складало 13 268, 48 грн, а також присуджено стягнути судовий збір в сумі 102 601,21 грн.
В ході розгляду зазначеного позову по справі № 916/2591/16 судом досліджувався факт виникнення та наявності заборгованості.
Також, наявність заборгованості (зобов`язань строк виконання яких настав) підтверджується ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.12.2019 про відкриття провадження у справі № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" та ухвалою Господарського суду Вінницькоїобласті від 15.06.2020 у справі № 902/1023/19, де розглядалися вимоги ініціюючого кредитора - Велгевос Ентерпрайзес Лімітед та включено їх до реєстру вимог кредиторів у розмірі 71 238 308,08 грн.
Водночас у період червня-серпня 2016 року, будучи усвідомленим про наявність простроченої кредиторської заборгованості перед Позивачем на суму понад 70 млн. грн та про необхідність виконання цих грошових зобов`язань за договором позики № 6 від 28.04.2011, строк виконання яких настав ще 31.12.2015, ТОВ "Компанія "КМТ" уклало низку угод (правочинів), спрямованих на виведення активів із розпорядження Відповідача-1 та унеможливлення звернення стягнення на них за вимогами Позивача.
Так, 29.06.2016 між ТОВ "Компанія "КМТ" (Позикодавець) та ТОВ "Торговий квартал" (Позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №К-1606-02-Ф (копія додається).
Умовами цього договору було передбачено надання Позичальнику тимчасової поворотної фінансової допомоги в сумі 650 000,00 грн та встановлено строк повернення коштів не пізніше 31.10.2016 (п. 1.1., 2.2. договору).
Також, 26.08.2016 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ "Компанія "КМТ" (Продавець) та ТОВ "ВН-Центр" (Покупець), посвідчений приватним приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрований в реєстрі за номером 1314, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 04470 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, за ціною 6 033 600,00 грн та будівлі, що складається з приміщень: літ."А" адмінбудинок з прибудовою - підвал - пр. № 1-4 площею 88,5 кв.м.; І поверх - пр. № 101-126 площею 462,9 кв.м.; II поверх - пр. № 201-225 площею 479,3 кв.м.; мансарда - пр. № 301- 323 площею 433,2 кв.м., всього по літ. "А" загальною площею 1 463,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул.Магістратська, 60, за ціною 4 736 300, 00 грн, в т.ч. ПДВ.
Вищезазначений договір купівлі-продажу нерухомого майна наразі є предметом судового розгляду в справі № 902/1023/19(902/1243/20) за позовом ТОВ "Компанія "КМТ" до ТОВ "ВН-Центр" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, яка перебуває в провадженні Господарського суду Вінницької області.
У цей же день, між ТОВ "Компанія "КМТ" (Позикодавець) та ТОВ "Торговий квартал" (Позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №К-1608-03-Ф від 26.08.2016 на суму 4 000 000,00 грн із терміном повернення коштів не пізніше 10.09.2016 (пункти 1.1. та 2.1. договору відповідно), копія договору додається.
За змістом долученої до матеріалів справи № 902/1023/19(902/1243/20) виписки з банківського рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" № НОМЕР_2 АТ КБ "ПриватБанк" про рух коштів за 2016 рік, на рахунок/із рахунку Відповідача-1 було перераховано наступні кошти:
1) о 16:20 год - 4 736 300, 00 грн, призначення платежу - за будівлю зг.дог. купівлі- продажу б/н від 26.08.2016, в т.ч. ПДВ 789 383,33 грн. У той же день сплачені кошти були повернуті ТОВ "ВН-Центр": 26.08.2016 - о 16:20 год - 4 736 300, 00 грн, призначення платежу - повернення фін.доп. зг. дог. № ВН-1607-01-Ф від 12.07.2016, без ПДВ;
2) також, 26.08.2016 о 16:40 год. надійшло 463 700,00 грн, призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, без ПДВ. У той же день сплачені кошти були повернуті назад ТОВ "ВН-Центр": 26.08.2016 о 16:40 год - 463 700,00 грн, призначення платежу - повернення фін.доп. зг. дог. № ВН-1607-01-Ф від 12.07.2016, без ПДВ.
3) 26.08.2016 о 16:40 год надходження 4 580 400,00 грн, призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, без ПДВ. У той же день зазначені кошти були перераховані ТОВ "Торговий Квартал" - 26.08.2016 о 16:40 год 4580400,00 грн, призначення платежу - поворотна фін.допомога зг. дог. № К-1606-02-Ф від 29.06.2016, без ПДВ.
Як слідує із матеріалів господарської справи № 902/1023/19(902/682/21), 26.08.2016 між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було підписано Угоду № 26/08, згідно якої було погоджено зміну реквізитів, за якими здійснювалося перерахування коштів на суму 4580400,00 грн, та вирішено надалі в платіжному дорученні № 9 від 26.08.2016 читати графу призначення платежу як 580 400,00 грн за договором № 1606-02-Ф від 29.06.2016 та 4000000,00 грн за договором № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 (далі - Договір № К-1608-03-Ф).
У подальшому, після виконання Відповідачем-1 як Позикодавцем умов щодо перерахування коштів у сумі 4 000 000,00 грн, жодні грошові кошти за договором №К-1608-03-Ф Позичальником (Відповідачем 2) повернуто не було, чим Відповідач-1 - ТОВ "Компанія "КМТ" поніс прямі збитки у розмірі наданої позики, у зв`язку із її не поверненням.
Станом на дату подання цього позову заборгованість ТОВ "Торговий Квартал" за договором № К-1608-03-Ф складає 4 000 000,00 грн.
На переконання Позивача, договір поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016, укладений між ТОВ "Компанія "КМТ" (Позикодавець) та ТОВ "Торговий квартал" (Позичальник) підлягає визнанню недійсним оскільки є фраудаторним та укладений з метою завдання шкоди кредитору боржника ТОВ "Компанія "КМТ" - ОСОБА_2 (що є правонаступником всіх прав та обов`язків Велгевос Ентерпрайзес Лімітед) та суперечить статтям 3, 13, 203, 215, 509 та 627 ЦК України.
Також, Позивач звертає увагу на те, що будь-який правочин вчинений боржником ТОВ "Компанія "КМТ", за умови наявності у нього простроченої кредиторської заборгованості, що призвів до зменшення активів боржника є таким, що наносить шкоду кредиторам такого боржника, та призводить до зменшення обсягу платоспроможності боржника, оскільки за рахунок грошових коштів ТОВ "Компанія "КМТ" могли бути частково погашені вимоги Позивача як кредитора.
До того ж, на дату вчинення спірного правочину у Відповідача-1 вже не вистачало активів для погашення наявної кредиторської заборгованості, та була надмірна прострочена заборгованість, а тому вчинення правочину при вказаних обставинам, свідчить про намір ухилення від розрахунків із контрагентами (копія фінансової звітності за 2016 рік додається).
Водночас, Відповідач-1 - ТОВ "Компанія "КМТ", будучи обізнаним про наявність зобов`язань перед Позивачем як кредитором, уклав спірний договір поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 чим безпідставно зменшив розмір своїх активів (грошових коштів) та не врахував інтереси кредиторів, зловживаючи своїми правами щодо розпорядження коштами, при цьому такі дії призвели до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду Позивачу як кредитору.
Крім того, Позивач зазначив, що оспорюваний договір про надання поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 було укладено після того, як в боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" існувало грошове зобов`язання перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (правонаступником якого є Позивач) у розмірі понад 70 млн. грн за договором позики № 6 від 28.04.2011 строк виконання якого настав.
Оскаржуваний договір є безоплатним та не має жодної економічної мети та доцільності для ТОВ "Компанія "КМТ". Зокрема, правочин не передбачає жодної оплати або принаймні компенсації інфляційних витрат Позичальника, зокрема, у виді сплати відсотків, тобто, він є не лише безоплатним, а є заздалегідь збитковим для ТОВ "Компанія "КМТ".
Станом на дату подання даного позову Відповідач-2 кошти Відповідачу-1 за спірним договором не повернув.
Відповідач-1 та Відповідач-2 не належать до однієї групи компаній та відсутній будь-який економічний зміст в дотуванні однією компанією іншої на підставі договору фінансової допомоги
Оспорюваний договір, незважаючи на значну суму позики, не передбачає жодного дієвого забезпечення виконання зобов`язання Відповідача-2 як Позичальника.
В межах оспорюваного правочину відсутня застава, порука або гарантія, які могли б забезпечити реальне виконання зобов`язань у разі відмови Позичальника - ТОВ "Торговий квартал" повернути грошові кошти.
На думку Позивача така поведінка Позичальника є нетиповою та нелогічною для добросовісних цивільних та господарських правовідносин.
Також, станом на момент укладення оспорюваного договору в ТОВ "Компанія "КМТ" не було інших реальних активів, здатних забезпечити задоволення вимог Позивача як кредитора, окрім грошових коштів, переданих за оспорюваним договором Відповідачу-2;
При цьому, про спрямованість правочину на уникнення виконання зобов`язань свідчить також подальша поведінка керівника ТОВ "Компанія "КМТ", а саме - невжиття будь-яких заходів, спрямованих на повернення суми боргу в момент дії строку договору та настання строку повернення наданої фінансової допомоги - із 11.09.2016 року.
Разом з цим, про намагання Відповідача-1 уникнути виконання зобов`язань перед Позивачем як кредитором, свідчить також дії/бездіяльність керівника боржника - невиконання обов`язку із передачі всієї первинної документації, укладених договорів, фінансової звітності та інших документів арбітражному керуючому та ліквідатору, що також встановлено у постанові Господарського суду Вінницької області від 30.06.2020 у справі №902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ".
За наведених підстав, Позивач просить суд визнати недійсним укладений між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "Торговий квартал" договір № К-1608-03-Ф про надання поворотної фінансової допомоги від 26.08.2016 року.
Відповідно до відзиву ТОВ "Торговий квартал" № 01/04 від 01.04.2022 року на позовну заяву у справі № 902/1023/19(902/163/22), наведені такі заперечення.
Підстави виникнення, виконання та припинення прав та обов`язків сторін договору поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 року, укладеному між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 неодноразово досліджувались господарськими судами України.
Так, 23.09.2019 року ТОВ "Компанія "КМТ" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовом до ТОВ "Торговий квартал" про стягнення 4 000 000,00 грн боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 року; справі присвоєно номер № 902/808/19.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.11.2019 року в справі №902/808/19 в задоволенні позову відмолено.
Водночас, у згаданому вище рішенні, суд дійшов висновку, що дії позивача та перерахування грошових коштів відповідачу на виконання договору про надання поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 р. свідчать про те, що у відповідача виникло зобов`язання по поверненню боргу у термін, встановлений вказаним договором.
Судом встановлено, що відповідно до умов договору, що є предметом спору, відповідач зобов`язаний був здійснювати повернення наданих позивачем коштів в розмірі 4 000 000,00 грн не пізніше 10.09.2016 року.
Також, судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення поворотної фінансової допомоги в розмірі 4 000 000,00 грн правомірна, однак заявлена з пропуском позовної давності.
З урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, суд відмовив в задоволенні позовних вимог. Доказів поважності причин пропуску позовної давності позивачем не зазначено та не подано.
В подальшому, ТОВ "Компанія "КМТ" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Сокотуна В.А. звернулося до Північно-Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Вінницької області від 13.11.2019 року у справі № 902/808/19, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 13.11.2019 року в справі №902/808/19 та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.
Ухвалою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 року у справі № 902/808/19 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вищевказаною апеляційною скаргою.
Також, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (судді Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Песков В.Г.) від 11.01.2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в справі № 902/808/19.
Разом з тим, 30.06.2021 року до Господарського суду Вінницької області від ТОВ "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сокотуна В.А. надійшла позовна заява № 01-21/902/1023/19/196 від 23.06.2021 року до ТОВ "Торговий квартал" про стягнення 4 486 620 грн заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №К-1608-03-Ф від 26.08.2016 року.
Предметом позову у цій справі, з врахуванням клопотання про зміну підстав позову, стали матеріально-правові вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № К-1606-02-Ф від 29.06.2016 року та договором про надання поворотної фінансової допомоги №К-1608-03-Ф від 26.08.2016 року (з урахуванням угоди № 26/08 від 26.08.2016 року) у загальному розмірі 4 486 620,00 грн без ПДВ; підставами позовних вимог зазначено порушення умов укладених із Позивачем договорів про надання поворотної фінансової допомоги щодо повернення наданих коштів.
Розглянувши доводи сторін та прийнявши до уваги встановлення судом наявності рішення Господарського суду Вінницької області суду від 13.11.2019 року у справі №902/808/19, яке набрало законної сили та яким відмовлено в задоволенні позову про стягнення з ТОВ "Торговий квартал" на користь ТОВ "Компанія "КМТ" 4 000 000,00 грн. боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 року, що є предметом спору у справі № 902/1023/19(902/682/21) між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд дійшов висновку про закриття провадження у цій справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 4000000,00 грн заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги №К-1608-03-Ф від 26.08.2016 року, одночасно, відмовив в задоволенні позову ТОВ "Компанія "КМТ" в частині стягнення з ТОВ "Торговий квартал" заборгованості в розмірі 486 620,00 грн за договором про надання поворотної фінансової допомоги № К-1606-02-Ф від 29.06.2016 року.
Таким чином, на переконання Відповідача-2, господарськими судами України при розгляді спірних питань щодо прав та обов`язків сторін, що випливають із договору поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 року, укладеному між ТОВ "Компанія "КМТ" (Позикодавець) і ТОВ "Торговий квартал" (Позичальник) в повному обсязі підтверджені його правомірність (дійсність).
Крім того, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.09.2019 року в справі № 916/2591/16 касаційна скарга ТОВ "Компанія "КМТ" залишена без задоволення; рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 року і постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року у справі № 916/2591/16 залишено без змін.
Отже, солідарний обов`язок боржників, за наслідками розгляду справи № 916/ 2591/16, виник з моменту проголошення Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постанови від 05.09.2019 року про вирішення спору про право, права та обов`язки сторін, що випливали із договору позики від 28.04.2011 року № 6.
В той же час, договір поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф укладено ТОВ "Компанія "КМТ" (Позикодавець) із ТОВ "Торговий квартал" (Позичальник) 26.08.2016 року.
При укладенні та виконанні договору поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф Відповідач-2 виходив із вимог актів цивільного законодавства.
Також, сам факт звернення ТОВ "Компанія "КМТ" до господарського суду 23.09.2019 року (до порушення провадження в справі про банкрутство боржника) про стягнення боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 року свідчить про його добросовісну процесуальну поведінку та спростовують твердження Позивача, що вказаний договір укладений Відповідачем-1 з метою уникнення погашення боргу на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 року.
З огляду на викладене, Відповідач-2 просить суд в задоволені позову відмовити.
Згідно письмового пояснення представника Позивача б/н від 25.04.2022 року щодо відзиву Відповідача-2 на позов, Позивач є ініціюючим та найбільшим кредитором боржника ТОВ "Компанія "КМТ" у справі № 902/1023/19 про банкрутство та його вимоги на суму понад 70 млн. грн визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів у справі №902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ.
Чинним законодавством Позивачу як заінтересованій особі та кредитору Відповідача-1 надано право звертатися до суду із позовними заявами про визнання недійсними договорів (правочинів) укладених боржником з межах справи про банкрутство, з метою повернення майна (грошових коштів) до ліквідаційної маси із подальшим погашенням вимог кредиторів за черговістю визначену нормами Кодексу України з процедур банкрутства.
Окрім цього, помилковим є твердження Відповідача-2 щодо виникнення заборгованості Відповідача-1 перед Позивачем саме із дати винесення Верховним Судом постанови від 05.09.2019 року у справі № 916/2591/16 про стягнення заборгованості з Відповідача-1 - ТОВ "Компанія "КМТ" на користь Ініціюючого кредитора - Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (правонаступником якого є ОСОБА_2 ).
В даному випадку, зобов`язання щодо повернення коштів у Відповідача-1 виникли саме із договору позики № 6 від 28.04.2011 р., строк повного погашення якого - не пізніше 31.12.2015, тобто до 26.08.2016 - дати укладення оскаржуваного договору поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф.
При цьому, на переконання представника Позивача, оскаржуваний договір поворотної фінансової допомоги призвів до зменшення активів ТОВ "Компанія "КМТ" (так як кошти були фактично перераховані Відповідачу-2) та є таким, що наносить шкоду кредиторам такого боржника, то призводить до зменшення обсягу його платоспроможності, оскільки за рахунок грошових коштів ТОВ "Компанія "КМТ" могли бути частково погашені вимоги Позивача як кредитора.
Крім того, оскаржуваний договір поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф під 26.08.2016 є збитковим для Відповідача-1, що підтверджується самим Відповідачем-2 у поданому відзиві, оскільки кошти станом на дату подання цього позову Відповідачем-2 не повернуті, так як і не були повернуті до відкриття провадження у справі № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" (18.12.2019), хоча таке зобов`язання згідно умов договору виникло у ТОВ "Тортовий квартал" ще із 11.09.2016 року.
Сам же факт звернення керівництвом Відповідача-1 до суду із позовною заявою до Відповідача-2 по справі № 902/808/19 про стягнення заборгованості за оскаржуваним правочином після спливу строку позовної давності, на думку Позивача, лише підтверджує те, що цей правочин є фраудаторний, та був спрямований на уникнення виконання зобов`язань перед Позивачем за договором позики № 6 від 28.04.2011 року.
Єдиним аргументом та доводом, що став підставою для відмови у задоволені позову у справі № 902/808/19 є лише пропуск строку позовної давності, а Відповідач-1 (в особі директора Ульянова В.О) не надав докази поважності пропуску строку позовної давності, що свідчить про свідоме виведення коштів із рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" та невжиття заходів про повернення або стягнення коштів до закінчення трьох річного строку позовної давності зі сторони Відповідача-1.
За змістом відзиву арбітражного керуючого (ліквідатора Відповідача-1) Сокотуна В.А. № 02-01/918/806/21/128 від 27.04.2022 року на позовну заяву у справі №902/1023/19(902/163/22), Відповідач-1, в особі ліквідатора ТОВ "Компанія "КМТ" погоджується, що спірний договір було укладено на шкоду кредитору (Позивачу), та відповідно, укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 р. містить ознаки фраудаторного правочину.
Так, станом на дату укладення спірного договору 26.08.2016 р., що є предметом цього позову, у банкрута ТОВ "Компанія "КМТ" була наявна кредиторська заборгованість, строк виконання якої настав, яка також була відображена в даних бухгалтерського обліку.
Як видно з матеріалів справи № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" та про що зазначено в самому позові, 28.04.2011 р. між Спільним українсько-російським приватним акціонерним товариством "КМТ" (позичальник, правонаступником якого є ТОВ "Компанія "КМТ") та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (позикодавець) укладено договір позики № 6, згідно умов якого позикодавець зобов`язувався надати позичальнику позику в сумі 3 000 000,00 дол. США, яка буде надаватись траншами.
Згідно пп. (D) п. 3 договору, неповернена суми позики та усі нараховані та несплачені відсотки має бути сплачено у строк повного погашення позики, який визначено у договорі.
Відповідно до укладеної 30.07.2012 р. додаткової угоди до договору позики № 6 від 28.04.2011 р., строк повного погашення позики - не пізніше 31.12.2015 року.
Згідно виписки від 09.09.2016 р. по рахунку Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, за період з 01.05.2011 р. по 31.08.2011 р. на виконання умов договору позики було перераховано на рахунок ТОВ "Компанія "КМТ" суму позики траншами, на загальну суму 1 954 987,00 дол. США.
Станом на 31.12.2015, ТОВ "Компанія "КМТ", в порушення прийнятих на себе зобов`язань, не повернуло Велгевос Ентерпрайзес Лімітед отриману суму позики.
Водночас, рішенням господарського суду Одеської області від 27.11.2017р. у справі №916/2591/16, залишене без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 р. та постановою Верховного суду від 05.09.2019 р. задоволено позов Велгевос Ентерпрайзес Лімітед про стягнення заборгованості за договором позики № 6 від 28.04.2011 року.
В цьому випадку, рішення суду забезпечує лише примусове виконання зобов`язання, а не створює його, а саме зобов`язання перед Позивачем виникло у Відповідача-1 щодо повернення коштів саме із договору позики № 6 від 28.04.2011 року.
Також, на дату укладення договору поворотної фінансової допомоги 26.08.2016 р. у банкрута - ТОВ "Компанія "КМТ" вже була непогашена та прострочена кредиторська заборгованість перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, правонаступником якого є ОСОБА_2 (Позивач).
При цьому, Відповідач-2 як позичальник за оскаржуваним договором поворотної фінансової допомоги, отримані від Відповідача-1 грошові кошти у сумі 4 000 000, 00 грн без ПДВ не повернув, тобто фактично ці кошти Відповідач-2 набув безкоштовно.
Крім того, у відзиві звертається увага на те, що згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 13.11.2019 р. у справі № 902/808/19, предметом спору була матеріальна позовна вимога про стягнення заборгованості по договору про надання поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 р. перерахованих Відповідачу 26.08.2016 р. (у сумі 4 580 400,00 грн.) та суд не розглядав вимогу про визнання договору недійним, що є предметом цього спору та не давав юридичну оцінку договору на відповідність його вимогам ЦК України.
Зважаючи на викладене, ліквідатор Відповідача-1 просить суд задоволити позов повністю та визнати оспорюваний договір недійсним.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2020 року у справі № 910/8264/18, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Предметом позову у цій справі є визнання недійсним укладеного між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "Торговий квартал" договору № К-1608-03-Ф про надання поворотної фінансової допомоги від 26.08.2016 року.
Підставами позовних вимог, серед іншого, зазначено те, що оспорюваний договір є фраудаторним та укладеним з метою завдання шкоди кредитору боржника ТОВ "Компанія "КМТ" - ОСОБА_2 (що є правонаступником всіх прав та обов`язків Велгевос Ентерпрайзес Лімітед) та суперечить статтям 3, 13, 203, 215, 509 та 627 ЦК України. При цьому, Відповідачем-1 не вжито будь-яких заходів, спрямованих на повернення суми боргу в момент дії строку оспорюваного договору та настання строку повернення наданої фінансової допомоги, а Відповідачем-2 кошти Відповідачу-1 за спірним договором досі не повернуті. Також, оспорюваний договір є таким, що позбавлений економічної мети, безпосереднього завдає шкоди правам та охоронюваним законом інтересам кредиторів (у т.ч. Позивачу), а також вчинений всупереч принципу добросовісності в цивільних правовідносинах та з метою зловживання правом і уникнення відповідальності за зобов`язаннями строк виконання якого настав.
Отже, з огляду на зміст предмету поданого позову та аргументів Позивача, на переконання суду, необхідним є встановлення факту чи був оспорюваний договір укладений на шкоду кредиторам (в т.ч. Позивачу) Відповідача-1 та визнання оспорюваного правочину недійсним з підстав передбачених нормами ЦК України.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами цієї справи, між ТОВ "Компанія "КМТ" (Позикодавець) та ТОВ "Торговий квартал" (Позичальник) був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 року.
Згідно з цим договором Позикодавець надає Позичальнику тимчасову поворотну фінансову допомогу на суму, що не повинна перевищувати 4 000 000,00 (чотири мільйони) грн, а Позичальник зобов`язується повернути надану йому суму фінансової допомоги в повному обсязі в строк, що передбачений п.п. 2.2 цього договору (п. 1.1.).
Позичальник зобов`язується : повернути надану поворотну фінансову допомогу не пізніше 10 вересня 2016 року. Погашення фінансової допомоги може відбуватися шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця або на який-небудь інший рахунок за його вказівкою (п. 2.2.).
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Суд звертає увагу на те, що за змістом вказаного вище оспорюваного договору, Позивач не є стороною цього правочину, однак звернувшись із позовом у цій справі до суду про визнання відповідного договору недійсним, являється заінтересованою особою.
Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2022 року у справі № 912/2007/18, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17).
Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).
У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.
Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника. (Постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
Відповідно до ч. ч. 1, ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відсутність підстав для застосування ст. 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію цього Кодексу, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 28.04.2011 року між Спільним українсько-російським приватним акціонерним товариством "КМТ" (позичальник, правонаступником якого є ТОВ "Компанія "КМТ") та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (позикодавець) укладено договір позики № 6, згідно умов якого позикодавець зобов`язувався надати позичальнику позику в сумі 3 000 000,00 дол. США, яка буде надаватись траншами.
Відповідно до наявної в матеріалах справи додаткової угоди від 30.07.2012 року до договору позики № 6 від 28.04.2011 року, строк повного погашення позики - не пізніше 31.12.2015 року (п. 1).
Отже, зобов`язання Відповідача-1 перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед щодо повернення коштів за договором позики № 6 від 28.04.2011 мали бути виконані - не пізніше 31.12.2015, тобто до 26.08.2016 - дати укладення оспорюваного договору поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 року.
Водночас, згідно позову, станом на 31.12.2015 року боржник - ТОВ "Компанія "КМТ" не повернув Велгевос Ентерпрайзес Лімітед отриману суму позики.
Так, з огляду на невиконання ТОВ "Компанія "КМТ" умов договору позики № 6 від 28.04.2011 року, рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 у справі №916/2591/16, (наявне в матеріалах справи № 902/1023/19(902/163/22)) задоволено частково позов Велгевос Ентерпрайзес Лімітед про стягнення солідарно з ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "Об`єднана торгівельна мережа" заборгованості за договором позики № 6 від 28.04.2011 у в розмірі 1 764 987 доларів США, що в еквіваленті на день подання позову складало 45 478 503, 00 грн, відсотки за користування позикою у сумі 987 528 доларів США 91 цент, що в еквіваленті на день подання позову складало 25 445 703,80 грн, пеню у сумі 514 доларів США 94 цента, що в еквіваленті на день подання позову складало 13 268,48 грн.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року та постановою Верховного суду від 05.09.2019 року, рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 року у справі № 916/2591/16 залишено без змін.
В подальшому, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.12.2019 року, зокрема, відкрито провадження у справі № 902/1023/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" (код ЄДРПОУ 23104877); визнано вимоги кредитора - Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" в розмірі 71 238 308,08 грн, які заявлені на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 року у справі №916/2591/16.
Принагідно, суд звертає увагу на те, що згідно матеріалів справи № 902/1023/19, ухвалою суду від 10.01.2022 року було замінено первісного кредитора - Велгевос Ентерпрайзес Лімітед на його правонаступника - ОСОБА_2 (громадянина Республіки Кіпр, паспорт № НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає: АДРЕСА_3) у справі № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ".
Отже, наявність заборгованості ТОВ "Компанія "КМТ" перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, правонаступником якого є ОСОБА_2 , підтверджена вказаними вище судовими рішеннями.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що станом на 26.08.2016 - дату укладення оспюрюного договору поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016, у Відповідача-1 існувала значна прострочена кредиторська заборгованість перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, правонаступником якого є ОСОБА_2 , за договором позики № 6 від 28.04.2011 року, кінцевий строк виконання зобов`язань по якому настав 31.12.2015, та майна Відповідача-1 вже було недостатньо для задоволення вимог наявного кредитора, що підтверджується фінансовим звітом ТОВ "Компанія "КМТ" станом на 31.12.2016 рік.
Також, згідно ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Частина 1 ст. 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За змістом ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Зважаючи на викладене, суд звертає увагу на те, що зобов`язання Відповідача-1 перед Позивачем щодо повернення коштів виникли саме із договору позики № 6 від 28.04.2011 р., а не із рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 у справі № 916/2591/16, яке забезпечує примусове виконання договірного зобов`язання, що виникло на підставі відповідного договору, який існував до винесення такого рішення та вказане судове рішення не породжує таке зобов`язання.
Відтак, з огляду на наведені приписи законодавства та обставини справи, твердження Відповідача-2 про те, що солідарний обов`язок боржників, за наслідками розгляду справи №916/2591/16, виник з моменту проголошення Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постанови від 05.09.2019 року про вирішення спору про право, права та обов`язки сторін, що випливали із договору позики від 28.04.2011 року № 6, є необґрунтованим та спростовується вищевикладеним.
Також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 року у справі № 910/17743/18, суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18).
Як підтверджено матеріалами справи 902/1023/19(902/682/21) за позовом ТОВ "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сокотуна В.А. до ТОВ "Торговий квартал" про стягнення 4 486 620 грн заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги, в межах справи № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ", рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.01.2022 року було відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сокотуна В.А. № 01-21/902/1023/19/196 від 23.06.2021 року у справі №902/1023/19(902/682/21) в межах справи № 902/1023/19, в частині стягнення з ТОВ "Торговий квартал" заборгованості в розмірі 486 620,00 грн за договором про надання поворотної фінансової допомоги № К-1606-02-Ф від 29.06.2016 року та закрито провадження у справі № 902/1023/19(902/682/21) в межах справи № 902/1023/19 в частині стягнення з ТОВ "Торговий квартал" на користь ТОВ "Компанія "КМТ" 4 000 000,00 грн заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 року.
Поряд цим, згідно відомостей з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", зазначене вище рішення суду від 11.01.2022 року у справі № 902/1023/19(902/682/21), в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили - 11.02.2022 року.
Водночас, відповідним рішенням суду у справі № 902/1023/19(902/682/21) були встановлені, серед іншого, такі обставини.
Судом встановлено, що Господарським судом Вінницької області розглядалась справа № 902/808/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Квартал" про стягнення 4 000 000,00 грн боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 року.
Згідно наявної в матеріалах справи копії рішення Господарського суду Вінницької області від 13.11.2019 року у справі № 902/808/19, судом вирішено в задоволенні позову відмовити.
Як вбачається з відомостей комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Господарського суду Вінницької області від 13.11.2019 року у справі № 902/808/19 набрало законної сили - 10.12.2019 року.
Водночас, у відповідному рішенні, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Між ТОВ "Компанія "КМТ" і ТОВ "Торговий Квартал" було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № К-1608-02-Ф від 29.06.2016 р..
Також, як встановлено з матеріалів справи з метою впорядкування фінансових взаєморозрахунків, між позивачем та відповідачем 26.08.2016 р. укладено угоду № 26/08.
При цьому, відповідачем не заперечувалося отримання грошових коштів у відповідності до платіжного доручення № 9 від 26.08.2016 р..
Водночас, у згаданому вище рішенні, суд дійшов висновку, що дії позивача та перерахування грошових коштів відповідачу на виконання договору про надання поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 р. свідчать про те, що у відповідача виникло зобов`язання по поверненню боргу у термін, встановлений вказаним договором.
Судом встановлено, що відповідно до умов договору, що є предметом спору, відповідач зобов`язаний був здійснювати повернення наданих позивачем коштів в розмірі 4 000 000,00 грн не пізніше 10.09.2016 року.
Також, судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення поворотної фінансової допомоги в розмірі 4 000 000,00 грн правомірна, однак заявлена з пропуском позовної давності.
З урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, суд відмовив в задоволенні позовних вимог. Доказів поважності причин пропуску позовної давності позивачем не зазначено та не подано.
Зважаючи на викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що предмети позову у справах № 902/808/19 і № 902/1023/19(902/682/21) є тотожними, а саме стягнення з ТОВ "Торговий Квартал" на користь ТОВ "Компанія "КМТ" 4 000 000,00 грн боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 року та в обох справах одні і ті ж сторони, а також Позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу одними й тими ж обставинами, зокрема, не повернення Відповідачем наданих йому Позивачем коштів за вказаних договором.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
За змістом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.09.2021 року по справі №904/2604/14, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Така позиція суду відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 917/1345/17 від 03.07.2018 року.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2020 року по справі № 5004/1694/11, преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 911/3883/16 та від 29.04.2020 у справі № 906/557/19.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" № 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).
Таким чином, у розумінні положень ч. 4 ст. 75 ГПК України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що згідно судових рішень у справах №902/808/19 і № 902/1023/19(902/682/21), предметом спору була матеріальна позовна вимога про стягнення заборгованості з ТОВ "Торговий Квартал" на користь ТОВ "Компанія "КМТ" за договором про надання поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016р. та суд не розглядав вимогу про визнання цього договору недійсним, що є предметом спору у справі № 902/1023/19(902/163/22) та не давав юридичну оцінку оспорюваному договору на його відповідність вимогам ЦК України.
Разом з цим, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що надання Відповідачем-1 фінансової допомоги у розмірі 4 000 000,00 грн за оспорюваним договором Відповідачу-2 під час наявності у Відповідача-1 грошового зобов`язання перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (правонаступником якого є Позивач) у розмірі понад 70 млн. грн за договором позики № 6 від 28.04.2011, та не повернення цієї фінансової допомоги Відповідачем-2, а також невжиття Відповідачем-1 належних заходів, спрямованих на повернення суми боргу в момент дії строку оспорюваного договору та кінцевого строку повернення наданої фінансової допомоги та в подальшому звернення Відповідача-1 до суду з позовом про стягнення з Відповідача-2 заборгованості за оспорюваним договором із пропуском позовної давності, призвело до зменшення розміру активів (грошових коштів) і платоспроможності ТОВ "Компанія "КМТ" та завдання шкоди Позивачу як кредитору Відповідача-1, оскільки за рахунок грошових коштів ТОВ "Компанія "КМТ" могли бути частково погашені вимоги Позивача.
Також, суд звертає увагу на те, що згідно п. 1.2. оспорюваного договору про надання поворотної фінансової допомоги, останній є безоплатним, тобто позбавлений економічної вигоди для ТОВ "Компанія "КМТ", та умови цього договору не передбачають забезпечення виконання зобов`язання Відповідача-2, з огляду на значну суму позики у розмірі 4 000 000,00 грн.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2022 року у справі № 912/2007/18, фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.
Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до введення в дію КУзПБ), стаття 42 КУзПБ), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").
Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробивши такий правовий висновок:
"Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)" (постанова ВП ВС від 03.07.2019 року у справі №369/11268/16-ц).
Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17)).
Так, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 зазначено, що «суд акцентує, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення… Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства».
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18 відображено, що «боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі № 405/1820/17 від 24.07.2019, № 910/8357/18 від 28.11.2019)… Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може».
Судова палата з розгляду справ про банкрутство у постанові від 24.11.2021 у справі 905/2030/19(905/2445/19) сформулювала висновок про те, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.
У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 2, ч. 2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
В силу ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи викладене та наведені висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що оспорюваний договір про надання поворотної фінансової допомоги № К-1608-03-Ф від 26.08.2016 року є фраудаторним правочином, оскільки вчинений Відповідачем-1 у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед Позивачем, та укладення цього договору призвело до зменшення обсягу платоспроможності Відповідача-1 і завдання шкоди правам і охронюваним законом інтересам Позивачу як кредитору Відповідача-1, а тому відповідний договір також вчинений всупереч принципу добросовісності в цивільних правовідносинах.
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з мотивів наведених вище.
Обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 327 ГПК України, якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.
За змістом абз. 3 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (чинної на даний час), якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 962,00 грн, підлягають покладенню на Відповідачів порівну у сумах 2 481,00 грн (4 962,00 / 2).
Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ :
1. Задоволити позов представника ОСОБА_2 до ТОВ "Компанія "КМТ" та до ТОВ "Торговий квартал" про визнання договору недійсним у справі №902/1023/19(902/163/22), в межах справи № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ", повністю.
2. Визнати недійсним укладений між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "Торговий квартал" договір № К-1608-03-Ф про надання поворотної фінансової допомоги від 26.08.2016 року.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" (вул.Дальня, буд. 1, кв. 3, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, 23252; код ЄДРПОУ 23104877) на користь ОСОБА_2 (громадянина Республіки Кіпр, паспорт № НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3; адреса представника ОСОБА_2 - адвоката Адвокатського об`єднання "Юридична фірма "АРІО" Деркача С.С. : АДРЕСА_2) 2481,00 грн - витрат на сплату судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий квартал" (пр-т Коцюбинського, буд. 4, м. Вінниця, 21004; код ЄДРПОУ 36685158) на користь ОСОБА_2 (громадянина Республіки Кіпр, паспорт № НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3; адреса представника ОСОБА_2 - адвоката Адвокатського об`єднання "Юридична фірма "АРІО" Деркача С.С. : АДРЕСА_2) 2 481,00 грн - витрат на сплату судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення надіслати на електронні поштові адреси ТОВ "Компанія "КМТ" - tov.kmt@gmail.com; арбітражному керуючому Сокотуну В.А. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику ОСОБА_2 - адвокату АО "Юридична фірма "АРІО" Деркачу С.С. - ІНФОРМАЦІЯ_3; представнику ТОВ "Торговий квартал" - адвокату Стукальській Г.М. - ІНФОРМАЦІЯ_4
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 30 травня 2022 р.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.
Суд | Господарський суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 18.05.2022 |
Оприлюднено | 24.06.2022 |
Номер документу | 104515129 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них: |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні