Постанова

від 23.05.2022 по справі 922/399/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/399/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Cтуденець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів"

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Сальнікової Г. І.

від 01.06.2021 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мартюхіна Н. О., Здоровко Л. М., Плахов О. В.

від 10.01.2022

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мусієнко Олена Іванівна

про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та стягнення неустойки у розмірі 64 504,80 грн,

Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.05.2022 № 29.3-02/923 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/399/21 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Баранця О.М.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.05.2022 для розгляду справи № 922/399/21 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кондратова І. Д., Студенець В. І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" про:

- розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.11.2020 № 5766-В, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів";

- стягнення неустойки за договором купівлі-продажу № 5766-В від 11.11.2020 у розмірі 64504,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" не виконано взяті на себе зобов`язання щодо внесення оплати за об`єкт приватизації, чим порушено умови договору купівлі-продажу №5766-В від 11.11.2020. Так, позивач зазначає, що за умовами пункту 3.2.2 договору покупець зобов`язаний сплатити вартість об`єкта приватизації - нежитлових приміщень по вул. Громадянській, 21/23 у сумі 1 184 696,00 грн протягом 30 днів з дня підписання договору, тобто останній строк сплати припадає на 11.12.2020, однак всупереч умовам укладеного сторонами договору відповідач не сплатив відповідні кошти. Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом звернення до суду із вимогою про розірвання договору та стягнення з відповідача неустойки у розмірі 64 504,80грн на підставі пункту 6.2 договору купівлі-продажу № 5766-В від 11.11.2020.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, та зазначив про відсутність його вини у порушенні умов договору з огляду на таке. Оскільки сума платежу за договором перевищує 400 тис. грн, відтак згідно із вимогами законодавства України підлягає фінансовому моніторингу, тому для здійснення платежу за договором позивачем було надано Банку договір №5766-В від 11.11.2020. Банк не виконав платіжне доручення №73 від 11.12.2020, у зв`язку із тим, що платіж не може бути здійснений, так як назва платника за договором не збігається з фактичною назвою платника. В договорі була допущена помилка в назві покупця - замість Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" помилково вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний центр цивільних проектів". Відсутність своєї вини та неможливість виконання зазначеного платежу Банком відповідач підтверджує платіжним дорученням №73 від 11.12.2020, бухгалтерською довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів", листом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 26.03.2021. Так, зокрема, у листі Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 26.03.2021 вказано, що у разі невідповідності назви платника в платіжному дорученні на суму 1 184 696,00 грн згідно із договором №5766-В від 11.11.2020 назві платника, якому відкрито рахунок, таке платіжне доручення не виконується банком. Відповідач також вказує, що ним на час готування відзиву направлено листи позивачу та приватному нотаріусу Мусієнко О.І. №№25/03, 25-1/03 від 25.03.2021 щодо внесення змін до договору № 5766-В від 11.11.2020. Після приведення договору у відповідність з вимогами законодавства України, відповідач зобов`язувався виконати покладені на нього договором № 5766-В від 11.11.2020 обов`язки.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Рішенням 36 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.04.2020 №2160/20 "Про внесення змін до деяких рішень Харківської міської ради щодо затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації" включено у перелік об`єктів, що підлягають приватизації, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-10 площею 145, 4 кв. м, 2-го поверху № 11-22 площею 159, 1 кв. м в нежитловій будівлі літ "А-2" загальною площею 304, 5 кв. м за адресою: м. Харків, вулиця Громадянська, 21/23.

14.10.2020 за результатами проведеного електронного аукціону сформовано протокол про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-09-18-000098-3 щодо нежитлових приміщень, згідно із яким переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" (код ЄДРПОУ 14066793).

19.10.2020 протокол про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-09-18-000098-3 підписано переможцем електронного аукціону - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів", оператором аукціону в системі Prozorro Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк", та 22.10.2020 органом приватизації - Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

На підставі наказу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 22.10.2020 №418 "Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-09-18-000098-3, сформованого 14.10.2020 19:37:32, протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS2020-09-18-000098-3, сформованого 14.10.2020 19:37:32" між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідний центр цивільних проектів" (покупець) було укладено нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №5766-В від 11.11.2020.

Відповідно пункту 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти нежитлові приміщення 1-го поверху №1-10 площею 145,4 кв. м., 2-го поверху №11-22 площею 159,1 кв. м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" загальною площею 304,5 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Громадянська, 21/23, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 246882263101 (об`єкт приватизації).

Об`єкт приватизації належить Територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.07.2007, виданого на підставі розпорядження Харківського міського голови від 19.07.2007 № 1983.

Державну реєстрацію права власності на об`єкт приватизації за продавцем проведено 05.12.2013 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про право власності 3923463. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 246882263101.

За умовами пункту 3.1 договору ціна продажу об`єкта приватизації сплачується на підставі цього договору, в термін, визначений цим договором.

Пунктом 3.2 договору визначено, що порядок перерахування ціни продажу об`єкта приватизації, яка становить 1 290 096,00 грн здійснюється таким чином:

- гарантійний внесок у розмірі 105 400,00 грн, оператор електронного майданчика протягом п`яти робочих днів з дня опублікування цього договору в електронній торговій системі перераховує зі свого рахунку на рахунок Управління UA468201720355589003000033770 в Держказначейській службі України, м. Київ, ідентифікаційний код 14095412, в рахунок оплати ціни продажу об`єкта приватизації (пункт 3.2.1 договору);

- покупець сплачує на рахунок Управління UA468201720355589003000033770 в Держказначейській службі України, м. Київ, ідентифікаційний код 14095412, суму у розмірі 1 184 696,00 грн не пізніше ніж протягом 30 днів з дня підписання цього договору (пункт 3.2.2 договору).

Право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації разом з неустойкою (у разі її нарахування) (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору передача об`єкта приватизації продавцем покупцю здійснюється за актом прийому-передачі, який сторони зобов`язані підписати протягом 7-ми робочих днів після виконання умов, передбачених пунктами 3.3 та 5.1.1 цього договору.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену договором та діючим законодавством України (пункт 6.1 договору).

У разі несплати покупцем коштів за об`єкт приватизації згідно з договором протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення, покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів цей договір підлягає розірванню (пункт 6.2 договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що зміни умов цього договору можливі тільки за згодою сторін і оформлюються договором про внесення змін до договору, що підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно із пунктом 8.2 договору невиконання покупцем обов`язків, визначених договором є підставою для його розірвання у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Спори, що виникають з умов цього договору, вирішуються згідно із діючим законодавством України (пункт 8.4 договору).

Договір купівлі-продажу №5766-В від 11.11.2020 посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О.І.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.06.2021 у справі № 922/399/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2022, позов задоволено повністю: розірвано договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11.11.2020, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради неустойку за договором купівлі-продажу № 5766-В від 11.11.2020 у розмірі 64 504,80 грн.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:

- тільки після відкриття Господарським судом Харківської області провадження у цій справі відповідач - 25.03.2021, тобто більш ніж через три місяці після спливу строку для внесення платежу за договором та вже після порушення умов договору, звернувся до позивача і до приватного нотаріуса, який нотаріально посвідчувала договір, з проханням внести зміни до договору в частині виправлення назви покупця;

- нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №5766-В від 11.11.2020 підписано сторонами, у тому числі директором відповідача, без будь-яких зауважень щодо назви сторін та будь-яких інших умов цього договору, а підписи сторін скріплено печаткою;

- в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази у розумінні вимог статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що директор відповідача висловив будь-які заперечення чи зауваження, у тому числі щодо назви Товариства, яка зазначена у договорі;

- відповідач після відмови Банку провести платіж у зв`язку із помилкою у назві покупця за договором до порушення прав позивача та звернення позивача з цим позовом про розірвання договору до суду першої інстанції не вчинив жодних дій, спрямованих на внесення змін до договору;

- неможливість здійснити відповідні перерахування у зв`язку з невірно зазначеною у спірному договорі назвою відповідача не спростовує факт прострочення виконання зобов`язання зі своєчасного внесення коштів за придбане майно, оскільки: по-перше, відповідач при підписанні договору мав можливість ознайомитись із змістом того документу, який підписував директор Товариства, при цьому, відповідач був також обізнаний про укладення спірного договору та його умови, у зв`язку з чим мав усвідомлювати необхідність своєчасного виконання прийнятих на себе договірних зобов`язань та усвідомлювати наслідки їх невиконання у встановлений договором строк; по-друге, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення своєчасної оплати за об`єкт приватизації або ініціювання вирішення питання щодо виправлення помилки у договорі і внесення змін до договору;

- за встановлених у даній справі обставин вбачається, що відповідачем не тільки не було дотримано встановленого умовами договору строку внесення оплати за придбаний об`єкт приватизації та не було сплачено основної частини грошових коштів, а і не було вчинено всіх залежних від нього заходів, спрямованих на внесення змін до договору в частині назви покупця до спливу 30-тиденного терміну з дня підписання договору, та протягом 30-ти наступних днів, тобто до моменту порушення прав позивача;

- постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі №922/2054/21 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2021, та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про спонукання укласти договір про внесення змін до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11.11.2020 та зобов`язання приватного нотаріуса виправити в посвідчувальному написі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій помилку у назві з "Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний центр цивільних проектів" на "Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів". У вказаній справі апеляційним судом встановлено відсутність правових підстав внесення змін до договору відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" та Порядку внесення змін;

- враховуючи встановлені судом обставини, якими підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати коштів за об`єкт приватизації, умови договору та положення цивільного законодавства і спеціального Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а також відсутність документального підтвердження вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення прав позивача у встановлений договором та законом строк, наявні правові підстави для розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №5766-В від 11.11.2020;

- з огляду на встановлений факт невиконання з боку відповідача умов договору купівлі-продажу №5766-В від 11.11.2020, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки на підставі пункту 6.2 договору та частини 4 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" є правомірними.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2022, і прийняти нове рішення про відмову у позові.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 612, частин 1, 2 статті 613, частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах в аспекті того, що:

- за відсутності виправлення допущених описок (помилок) у договорі, у зв`язку із чим боржник не має можливості виконати свій обов`язок не зі своєї вини, прострочення боржника не настає та є правові підстави для застосування частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України про те, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора;

- із суті будь-якого договірного зобов`язання випливає необхідність виправлення сторонами описок (помилок) у договорі, що допущені сторонами при укладенні договору за взаємною необачністю сторін та що унеможливлюють виконання договору, зокрема, здійснення оплати боржником за договором, та виконання обов`язку кредитора щодо передачі нежитлових приміщень та реєстрацію права власності належним чином за боржником. Отже негативні наслідки не повинен нести тільки боржник, оскільки в цьому питанні права та обов`язки сторін за договором є рівними та обидві сторони повинні здійснювати дії щодо пропонування та ініціювання виправлення описок (помилок) у договорі, що унеможливлюють виконання договору, як з боку боржника, так і кредитора.

5. Позиція Верховного Суду

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності/відсутності підстав для розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та стягнення неустойки у розмірі 64 504,80 грн.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, регулюються Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Відповідно до частини 9 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.

Виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є несплата протягом 60 днів коштів за об`єкт приватизації з дня укладення договору купівлі-продажу відповідно до його умов (пункт 1 частини 3 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").

У разі несплати коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення (у разі якщо нотаріальне посвідчення договору передбачено законодавством) покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню (частина 4 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").

Отже, для правильного вирішення спору щодо розірвання договору з наведених підстав судам необхідно перш за все встановити обсяг зобов`язань покупця за договором і строк їх виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач повинен був сплатити суму у розмірі 1 184 696,00 грн не пізніше ніж протягом 30 днів з дня підписання договору. Однак, відповідачем (покупцем) не було сплачено кошти згідно з договором купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5766-В від 11.11.2020 ані протягом 30 днів з дня підписання договору, ані протягом наступних 30 днів. Тобто, відповідачем не було сплачено кошти за договором протягом 60 днів з дня укладення договору, що згідно із пунктом 1 частини 3 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" є виключною умовою для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

Водночас, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач, з посиланням на положення частини 4 статті 612, частин 1, 2 статті 613, частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України, зазначив, що він був позбавлений можливості виконати умови договору щодо своєчасного внесення коштів, оскільки при його укладенні було допущено помилку, та невірно вказано назву покупця - замість Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" помилково вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний центр цивільних проектів".

Так, відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із частинами 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).

Суди попередніх інстанцій надали оцінку запереченням відповідача проти задоволення позову (про неможливість виконання ним обов`язку щодо сплати коштів у строк, встановлений у пункті 3.2.2 договору № 5766-В від 11.11.2020), навівши у судових рішеннях аргументоване мотивування відхилення таких доводів.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач після відмови Банку провести платіж у зв`язку із помилкою у назві покупця за договором до порушення прав позивача та звернення Управлінням з цим позовом про розірвання договору до суду першої інстанції не вчинив жодних дій, спрямованих на внесення змін до договору.

При цьому, судами зазначено, що тільки після відкриття Господарським судом Харківської області провадження у цій справі відповідач - 25.03.2021, тобто більш ніж через три місяці після спливу строку для внесення платежу за договором та вже після порушення умов договору, звернувся до Управління комунального майна та приватизації та до приватного нотаріуса Мусієнко О.І., яка нотаріально посвідчувала договір, з проханням внести зміни до Договору в частині виправлення назви покупця.

Також, судами вказано, що з матеріалів справи не вбачається доказів, якими б підтверджувалось намагання з боку відповідача усунути обставини, що заважали йому належним чином виконати свої зобов`язання за договором до звернення позивача з цим позовом до суду.

Разом з тим, судами встановлено, що відповідачем не доведено того, що до подання позову позивач не вчинив будь-яких дій, які він зобов`язаний вчинити відповідно до умов договору або в силу вимог закону для виконання відповідачем свого обов`язку із своєчасної оплати повної вартості придбаного нерухомого майна, а також, що у Управління комунального майна та приватизації виникав законодавчо визначений обов`язок внести зміни до договору.

Крім того, судом апеляційної інстанції також враховано обставини, встановлені в постанові Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі № 922/2054/21. Апеляційний господарський суд у справі № 922/2054/21 встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" після виявлення помилки у договорі (після відмови банку провести платіж за договором) своєчасно (до звернення Управління з позовом до суду про розірвання договору) не вчинив залежних від нього дій для внесення спірних змін до договору, а вчинив такі дії лише після звернення Управління до суду з позовом про розірвання договору та стягнення санкцій. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що в Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради були відсутні підстави для розгляду пропозицій Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" про внесення змін до договору, оскільки такі пропозиції були надані йому покупцем після звернення Управління до суду з позовом про розірвання договору та стягнення санкцій, а Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, не розглядаючи пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів", діяло відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1328 від 18 жовтня 2018 року, який імперативно визначає, що пропозиція про внесення змін до договору купівлі-продажу, що надійшла після звернення до суду органу приватизації для застосування до власника санкцій, передбачених договором купівлі-продажу, не розглядається.

Як уже зазначалося, відповідач звертаючись із касаційною скаргою обґрунтував підстави касаційного оскарження судових рішень пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних відповідачем судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в такому випадку: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

На обґрунтування пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме положень частини 4 статті 612, частин 1, 2 статті 613, частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України.

Проте Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Однак, колегія суддів зазначає, що підстав для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм матеріального права у подібних правовідносинах немає, оскільки, попередніми судовими інстанціями достеменно встановлені у цій справі обставини невиконання відповідачем спірного договірного зобов`язання та надано оцінку усім доводам відповідача, які він наводив, заперечуючи проти позову, та, зокрема, і доводам про відсутність його вини у порушенні договірного зобов`язання щодо сплати коштів, та доказам, наданим на підтвердження таких доводів, які (доводи) судами визнані необґрунтованими та документально недоведеними; усі доводи скаржника, зокрема і ті, що стосуються відсутності його вини у порушенні зобов`язання та застосуванням у зв`язку з цим положень статей 612, 613, 614 Цивільного кодексу України, фактично зводяться до встановлення обставин справи та надання іншої оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій встановили фактичні обставини справи, що з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не належить до повноважень Верховного Суду.

Отже, зважаючи на встановлені господарськими судами обставини справи та підстави для задоволення позовних вимог у цій справі, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржниками норм матеріального права у подібних правовідносинах.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницький центр цивільних проектів" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 у справі № 922/399/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

В. І. Студенець