Рішення

від 26.05.2022 по справі 288/2327/21

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/2327/21

Провадження № 2/288/122/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2022 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Луценка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Попільнянської селищної ради Житомирської області про скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання виплати заробітної плати за час незаконного відсторонення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до суду з позовом до комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Попільнянської селищної ради Житомирської області (далі - Відповідач) про скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання виплати заробітної плати за час незаконного відсторонення в якому з врахуванням уточнених позовних вимог /а.с.65-73/ вказує, що Наказом № 20 від 08 листопада 2021 року (далі - Наказ) керівника КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» її було відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року до початку отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 без збереження заробітної плати, також спірним Наказом встановлено, що Позивач буде допущена до роботи після надання документу, який підтверджує початок отримання повного курсу вакцинації від COVID-19.

Зі спірним Наказом Позивач була ознайомлена 09 листопада 2021 року та її письмово повідомлено про те, що в разі відмови та/або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

Позивач вважає вказаний Наказ незаконним та таким, що порушує її права з тих підстав, що Відповідач, здійснюючи відсторонення Позивача від роботи повинен був діяти відповідно до закону, так як посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов`язані вносити подання про усунення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб, проте в оспорюваному Наказі відсутні посилання, як на підставу його винесення, на наявність подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення Позивача від роботи.

Сама по собі вимога до Позивача надати докази проведення відносно неї будь-яких медичних маніпуляцій, тобто проведення щеплень є незаконною, так як не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Позивач зазначає, що покладення на Відповідача обов`язку відстороняти від роботи без збереження заробітної плати працівника, який не має протипоказань до вакцинації має ознаки дискримінації, оскільки в даному випадку не дотримано справедливого балансу між суспільними інтересами та повагою до прав працівника, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України.

Крім того, спірний Наказ про відсторонення Позивача не містить відомостей на підтвердження її відмови здійснити щеплення у порядку, встановленому частиною шостою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Тим більше, вона таких відомостей не надавала та не могла надати, так як повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення Позивачу було надано одночасно при ознайомленні із Наказом про відсторонення від роботи.

Наказом керівника КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» від 15 березня 2022 року Позивача було звільнено з роботи на підставі статті 38 КЗпП України - за власним бажанням, а тому враховуючи те, що спірний Наказ про відсторонення підлягає скасуванню, на Відповідача необхідно покласти обов`язок щодо нарахування та виплати Позивачу середньої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи по дату звільнення.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить скасувати Наказ № 20 від 08 листопада 2021 року керівника комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Попільнянської селищної ради Житомирської області Луценко О.В., в частині відсторонення її від роботи з 08 листопада 2021 року до початку отримання повного курсу вакцинації від COVID-19, без збереження заробітної плати та стягнути з комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Попільнянської селищної ради Житомирської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток, за весь час незаконного відсторонення від роботи, по 28 лютого 2022 року, обрахувавши відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Ухвалою суду від 14 лютого 2022 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі.

Представник Позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник Відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.

20 квітня 2022 року від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він вказує, що Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набрав чинності 08 листопада 2021 року визначено, що працівники закладів освіти та органів виконавчої влади, які не щепляться проти COVID-19 протягом цього періоду, будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати. 27 жовтня 2021 року видано наказ «Про можливе відсторонення від роботи деяких працівників КУ «ІРЦ» з яким Позивача було ознайомлено та повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 та про наслідки ухилення від його проведення, а саме відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року. Позивач вказані вимоги не виконав, підтверджуючих документів про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 не надав, в зв`язку з чим керівник був вимушений видати оскаржуваний наказ № 20 від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи технічного працівника з 08 листопада 2021 року - до початку отримання курсу вакцинації, без збереження заробітної плати. Зазначає, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб є виправданою, оскільки в даному випадку превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише в тому разі, коли таке втручання має об`єктивні підстави. На підставі вищевикладеного, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю за безпідставністю. /а.с.51-55/

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами статей 274-279 ЦПК України.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

27 жовтня 2021 року керівником комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр Попільнянської селищної ради Житомирської області» видано Наказ № 19-К від 27 жовтня 2021 року «Про можливе відсторонення від роботи деяких працівників КУ «ІРЦ», в якому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» на підставі внесених до неї змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096, а саме п.19, який набирає чинності з 08 листопада 2021 року, наказано попередити про можливе відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року на час карантину без збереження заробітної плати наступних працівників КУ «ІРЦ»: - ОСОБА_3 - фахівець (практичний психолог); - ОСОБА_2 - прибиральниця. /а.с.58/

Згідно повідомлення керівника комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр Попільнянської селищної ради» Луценка О.В., отриманого 09 листопада 2021 року, повідомлено працівнику про те, що у разі відмови та/або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати із збереженням робочого місця на строк з 08 листопада 2021 року до початку отримання повного курсу вакцинації від COVID-19. /а.с.11/

Наказом № 20 від 08 листопада 2021 року керівника комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр Попільнянської селищної ради Житомирської області» Луценка О.В., керуючись статтею 46, частиною першою статті 94 Кодексу законів про працю України, частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», підпунктами 2, 3 пункту 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» (із змінами), наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», у зв`язку з відмовою та/або ухиленням працівників від обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та відсутності у вказаних працівників абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, наказано відсторонити від роботи без збереження заробітної плати із збереженням місця роботи на строк з 08 листопада 2021 року до початку отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 наступних працівників КУ «ІРЦ Попільнянської селищної ради» - ОСОБА_3, ОСОБА_2 . Працівники зазначені у п.1 цього наказу допускаються до роботи після надання документу, який підтверджує початок отримання повного курсу вакцинації від COVID-19, що не потребує видання додаткового наказу про допуск вказаних працівників до роботи. Довести даний наказ до відома працівникам, які відсторонюються. /а.с.12/

Згідно Наказу № 26-К від 15 березня 2022 року виданого керівником комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр Попільнянської селищної ради Житомирської області», ОСОБА_2 , техпрацівницю, за власним бажанням 15 березня 2022 року за статтею 38 КЗпП України на підставі її заяви від 15 березня 2022 року. /а.с.47, 56/

Як вбачається з Наказу № 24-К від 28 лютого 2022 року, виданого керівником комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр Попільнянської селищної ради Житомирської області», згідно наказу від 25 лютого 2022 року № 380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153», наказано скасувати наказ «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 » від 08 листопада 2022 року; забезпечити доступ до роботи ОСОБА_4 на посаді техпрацівника на період воєнного стану; бухгалтеру установи здійснити оплату праці працівників ІРЦ згідно чинного законодавства. /а.с.57/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить скасувати наказ в частині відсторонення її від роботи та стягнути з Відповідача на її користь середній заробіток за весь час незаконного відсторонення від роботи, з тих підстав, що оскаржуваний наказ про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати є незаконним та таким, що порушує її права.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», громадяни України зобов`язані: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до Календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, за загальним правилом, такому працівникові заробітна плата не виплачується. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця зберегти заробітну плату за працівником, відстороненим через відмову вакцинуватися від коронавірусної хвороби.

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зважаючи на це, не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

Водночас, відсторонюючи працівника, керівник повинен діяти в спосіб та в межах повноважень, передбачених законом. Тому в наказі про відсторонення мають бути зазначені підстави та строк такого відсторонення. Керівник має ознайомити з таким наказом працівника. Якщо працівник відмовляється ознайомитись з наказом та поставити свій підпис, про це складається акт. На період відсторонення за працівником зберігається робоче місце.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України встановлено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон № 4004-ХІІ), підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Частиною другою статті 27 Закону № 4004-ХІІ визначено, що обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності згідно з Законом № 4004-ХІІ, а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року за № 270/806 (далі - Інструкція № 66).

Пунктом 2.3 Інструкції № 66 встановлено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції № 66, особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.

Відповідно до 2.2 Інструкції № 66, право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції № 66 визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком № 1 до Інструкції № 66.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції № 66, термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієї Інструкції.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов`язані вносити подання про усунення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб.

Судом встановлено, що у роботодавця при винесенні оскаржуваного наказу, відсутнє належним чином оформлене подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, а тому відсторонення роботодавцем від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені Позивачем вимоги про скасування наказу в частині відсторонення її від роботи технічного працівника з 08 листопада 2021 року до початку отримання повного курсу вакцинації від COVID-19, без збереження заробітної плати є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Окремо суд звертає увагу на ту обставину, що оспорюваний наказ було скасовано Відповідачем 28 лютого 2022 року, проте підставою для його скасування стало зупиненням дії Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, тобто припинення дії нормативного акту, яким регулюються вказані правовідносини, в той же час судом скасовано наказ про відсторонення Позивача від роботи в зв`язку з порушенням процедури його винесення.

Вирішуючи питання щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення на її користь середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи, суд виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Частиною першою статті 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом встановлено, що Позивача в період з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року було відсторонено від роботи та призупинено виплату заробітної плати.

Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

У випадках стягнення на користь працівників середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Враховуючи висновок суду про те, що роботодавець в порушення вимог статті 46 КЗпП, із власної ініціативи без законних на те підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, заявлені вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають до задоволення, розрахунок невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи має бути здійснено у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.

Згідно з пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки № 38 від 09 травня 2022 року, виданої КУ «Інклюзивно-ресурсний центр», заробітна плата ОСОБА_2 становила: - вересень 2021 року - 3300.00 гривень; - жовтень 2021 року - 3300.00 гривень. /а.с.60/

Середня заробітна плата Позивача становить - 3300.00 гривень ((3300.00 + 3300.00)/2), у вересні 2021 року - 22 робочих дні, у жовтні 2021 року - 20 робочих днів, середня кількість робочих днів - 21 день, середньоденна заробітна плата Позивача - 157.14 гривень. Період вимушеного прогулу становить з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року - 78 робочих днів.

Таким чином, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача становить - 12256.92 гривень (157.14 гривень х 78 робочих днів), при цьому судом не проводяться відрахування податків та відповідних обов`язкових платежів.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Позивачем в ході судового розгляду, надано достатні підтвердження, що ґрунтуються на належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність підстав для скасування наказу в частині відсторонення Позивача від роботи та стягнення середнього заробітку за весь час незаконного відсторонення від роботи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Позивач при зверненні до суду також просить стягнути з Відповідача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті 137 ЦПК України)

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).

До матеріалів справи додано Договір доручення про надання правової допомоги № 15/12-21 від 15 грудня 2021 року та Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги № 15/12-21 від 15 грудня 2021 року, укладену між адвокатським бюро Анатолія Яковенка та ОСОБА_2 ./ а.с.74, 75/

В Акті про прийняття-передачу наданих послуг від 23 травня 2022 року /а.с.76/ вказано, що Виконавець - адвокатське бюро Анатолія Яковенка надав Замовнику - ОСОБА_2 юридичні послуги відповідно до Договору про надання правової допомоги № 15/12-21 від 15 грудня 2021 року та додаткової угоди до вказаного договору від 15 грудня 2021 року, а Замовник прийняв наступні послуги: 1. Проведення вивчення та аналізу матеріалів і документів, наданих Клієнтом, вивчення та аналіз судової практики, роз`яснень і коментарів, складання та подача зустрічної позовної заяви, адвокатського запиту, тощо - 3500.00 гривень; 2. Участь в судових засіданнях - 1500.00 гривень. Вартість послуг становить 5000.00 гривень.

Згідно квитанції № 42847110-1 від 25 травня 2022 року, ОСОБА_2 сплачено на рахунок Адвокатського бюро Анатолія Яковенка кошти в розмірі 5000.00 гривень за надання правової допомоги. /а.с.77/

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» v. Ukraine» («Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України) від 23 січня 2014 року в § 268 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Частиною четвертою, п`ятою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 визначено, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Представник Відповідача в судовому засіданні не скористався своїм правом заявити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а тому заявлена Позивачем сума витрат на правову допомогу в розмірі - 5000.00 гривень, підлягає задоволенню та її належить стягнути з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Відповідно до статті частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1816.00 гривень /а.с.21/, який підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року за № 270/806; Законом України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я»; Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»; Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року; статтями 46, 94, 235 Кодексу законів про працю України; статтями 15, 16 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 48, 76, 78, 81, 128, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Попільнянської селищної ради Житомирської області про скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання виплати заробітної плати за час незаконного відсторонення - задовольнити.

Скасувати Наказ № 20 від 08 листопада 2021 року керівника комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Попільнянської селищної ради Житомирської області Луценко О.В., в частині відсторонення від роботи ОСОБА_2 з 08 листопада 2021 року до початку отримання повного курсу вакцинації від COVID-19, без збереження заробітної плати.

Стягнути з комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр Попільнянської селищної ради Житомирської області» (код ЄДРПОУ: 42282000, село Попільня, вулиця Прикордонників,2, Житомирського району, Житомирської області) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток, за весь час незаконного відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року в розмірі 12256.92 гривень.

Стягнути з комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр Попільнянської селищної ради Житомирської області» (код ЄДРПОУ: 42282000, село Попільня, вулиця Прикордонників,2, Житомирського району, Житомирської області) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000.00 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 1816.00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник