Постанова

від 03.04.2023 по справі 288/2327/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №288/2327/21 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.

Категорія 76 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б, Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Франчука В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу №288/2327/21 за позовом ОСОБА_1 доКомунальної установи«Інклюзивно-ресурснийцентр» Попільнянськоїселищної радиЖитомирської областіпро скасуваннянаказу провідсторонення відроботи тазобов`язання виплатизаробітної платиза часнезаконного відсторонення

за апеляційною скаргою Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Попільнянської селищної ради Житомирської області

на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 травня 2022 року, ухвалене суддею Рудник М.І.

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.04.2022, зазначала, що наказом №20 від 08 листопада 2021 року керівника КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» її було відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року до початку отримання повного курсу вакцинації відCOVID-19 без збереження заробітної плати, а також зазначено, що позивач буде допущена до роботи після надання документу, який підтверджує початок отримання повного курсу вакцинації від COVID-19.

Зі спірним наказом позивач була ознайомлена 09 листопада 2021 року та її письмово повідомлено про те, що в разі відмови та/або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2 її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

Позивач вважає цей наказ незаконним та таким, що порушує її права з тих підстав, що відповідач, здійснюючи її відсторонення від роботи повинен був діяти відповідно до закону, так як посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов`язані вносити подання про усунення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб, проте в оспорюваному наказі відсутні посилання, як на підставу його винесення, на наявність подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача від роботи.

Сама по собі вимога до позивача надати докази проведення відносно неї будь-яких медичних маніпуляцій, тобто проведення щеплень є незаконною, так як не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Позивач зазначає, що покладення на відповідача обов`язку відстороняти від роботи без збереження заробітної плати працівника, який не має протипоказань до вакцинації має ознаки дискримінації, оскільки в даному випадку не дотримано справедливого балансу між суспільними інтересами та повагою до прав працівника, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України.

Крім того, спірний наказ про відсторонення не містить відомостей на підтвердження її відмови здійснити щеплення у порядку, встановленому частиною шостою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Тим більше, вона таких відомостей не надавала та не могла надати, так як повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення позивачу було надано одночасно при ознайомленні із наказом про відсторонення від роботи.

Рішенням Попільнянськогорайонного судуЖитомирської областівід 27травня 2022рокупозов задоволено. Скасовано наказ № 20 від 08 листопада 2021 року керівника комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Попільнянської селищної ради Житомирської області Луценко О.В., в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року до початку отримання повного курсу вакцинації відCOVID-19, без збереження заробітної плати. Стягнуто з комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр Попільнянської селищної ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток, за весь час незаконного відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року в розмірі 12256,92 грн, витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн та сплачений судовий збір в розмірі1816,00грн.

У поданій апеляційній скарзі, представник Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Попільнянської селищної ради Житомирської області,посилаючись напорушення судомнорм матеріальногоі процесуальногоправа, просить скасувативказане судоверішення та ухвалитинове судоверішення,яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

При цьому зазначає, що задоволення позовних вимог щодо скасування наказу про відсторонення позивача від роботи та зобов`язання нарахувати та виплатити середню заробітну плату за час незаконного відсторонення не відповідає принципу справедливості та є непропорційним переслідуваній легітимній меті.

Відповідач вказує, що на підставі ст. 10 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров`я», Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, Наказу Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04 жовтня 2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» керівником Комунальної установи«Інклюзивно-ресурснийцентр» Попільнянськоїселищної радиЖитомирської областібуло видано наказ №19-к від 27 жовтня 2021 року «Про можливе відсторонення від роботи деяких працівників Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Попільнянської селищної ради». Позивач вимоги вказаного наказу, із яким була ознайомлена, не виконала, тому керівник був змушений видати відповідний наказ про відсторонення її від роботи. Дії відповідача вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах встановленої компетенції.

Щодо відсутності належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, як підстави для задоволення позовних вимог судом першої інстанції, то відповідач стверджує, що такий висновок суду є неправомірним, оскільки до спірних правовідносин не застосовуються норми статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». При цьому, порушення суб`єктом владних повноважень порядку відсторонення не є пропорційним ризикам та наслідкам нездійснення такого відсторонення для суспільства, судом порушений баланс між інтересами особи та необхідністю забезпечити право на безпеку та охорону здоров`я громадян, а також судом не визначено, яким нормативно-правовим актом передбачено обов`язок керівника комунальної установи повідомляти посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби для внесення подання та порядок здійснення такого повідомлення.

Окрім того, відповідач зазначає, що вимушений прогул це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції, у свою чергу, позивач не спростувала факт відсутності вакцинації на час появи на роботі із 08 листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року. З огляду на це, незрозумілим на думку відповідача, є те, що суд зобов`язав нарахувати та виплатити середню заробітну плату за незаконне відсторонення.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу сторона позивача не скористалась.

В судовому засіданні представник позивача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення районного суду залишити без змін. також просив відшкодувати витрати на правничу допомогу,які понесені ппозивачем під час апеляційного розгляду спрваи

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 27 жовтня 2021 року керівником комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр Попільнянської селищної ради Житомирської області» видано Наказ № 19-К від 27 жовтня 2021 року «Про можливе відсторонення від роботи деяких працівників КУ «ІРЦ», відповідно до постановиКабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусомSARS-CoV-2» на підставі внесених до неї змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096, а саме п.19, який набирає чинності з 08 листопада 2021 року, яким попереджено прибиральницю ОСОБА_1 про можливе відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року на час карантину без збереження заробітної плати (а.с.58).

Згідно повідомлення керівника комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр Попільнянської селищної ради» Луценка О.В., отриманого позивачем 09 листопада 2021 року, повідомлено останню про те, що у разі відмови та/або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти гостроїреспіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2 її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати із збереженням робочого місця на строк з 08 листопада 2021 року до початку отримання повного курсу вакцинації відCOVID-19 (а.с.11).

Наказом № 20 від 08 листопада 2021 року керівника комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр Попільнянської селищної ради Житомирської області» Луценка О.В., відсторонено від роботи без збереження заробітної плати із збереженням місця роботи на строк з 08 листопада 2021 року до початку отримання повного курсу вакцинації відCOVID-19 працівників КУ «ІРЦ Попільнянської селищної ради», в тому числі ОСОБА_1 . Також в даному наказі зазначено, що працівники зазначені у п.1цього наказу допускаються до роботи після надання документу, який підтверджує початок отримання повного курсу вакцинації відCOVID-19, що не потребує видання додаткового наказу про допуск вказаних працівників до роботи. Довести даний наказ до відома працівникам, які відсторонюються. /а.с.12/

Як вбачається з Наказу № 24-К від 28 лютого 2022 року, виданого керівником комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр Попільнянської селищної ради Житомирської області», згідно наказу від 25 лютого 2022 року № 380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153», наказано скасувати наказ «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 » від 08 листопада 2022 року; забезпечити доступ до роботи ОСОБА_2 на посаді техпрацівника на період воєнного стану; бухгалтеру установи здійснити оплату праці працівників ІРЦ згідно чинного законодавства (а.с.57).

Згідно Наказу № 26-К від 15 березня 2022 року виданого керівником комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр Попільнянської селищної ради Житомирської області», ОСОБА_1 , техпрацівницю, звільнено з роботи за власним бажанням з 15 березня 2022 року за статтею 38 КЗпП України на підставі її заяви від 15.03.2022 (а.с.47, 56).

Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

У рішенні № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 рокуу справі№ 1-14/2020(230/20)за конституційним поданням Верховного СудуВелика Палата Конституційного Суду України зазначила, що«обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України»(абзац другий пункту 3.2 мотивувальної частини).

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 4 ЦК України якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

Накази МОЗ України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).

Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року затверджено Перелік № 2153.

У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Наказом МОЗ України від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік № 2153 було доповнено пунктами 46, відповідно до яких у Перелік увійшли також працівники: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83.

Наказом МОЗ України від 30 листопада 2021 року № 2664 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 31 січня 2022 року, Перелік № 2153 доповнено пунктами 79, згідно з якими до Переліку увійшли працівники органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров`я державної та комунальної форми власності, комунальних підприємств, установ та організацій.

Наказом МОЗ України від 25 лютого 2022 року № 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу МОЗ № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшими змінами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень протиCOVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в ЗаконіУкраїни від 24 лютого 1994 року №4004-XII«Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення (далі Закон №4004-XII) таІнструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затверджена наказом МОЗ від 14 квітня 1995 року № 66 (далі Інструкція № 66).

Підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (абзац шостий частини першоїстатті 7 Закону№ 4004-XII).

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 66 з урахуванням змін, внесених наказом МОЗ України від 30 серпня 2011 року № 544, подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції № 66 особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 66 право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам Державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції № 66 визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції № 66 термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієї Інструкції.

При цьому положенняабзацу шостого частини першоїстатті 7 Закону№ 4004-XIIта Інструкції № 66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленнямвід проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню наCOVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом№ 4004-XII.Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників у межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організаціїпроводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

Таким чином відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом.Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Такі висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові

від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність в оспорюваному наказі від 08 листопада 2021 року № 20 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , посилання, як на підставу його видання, на подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача від роботи свідчить про невідповідність цього наказу вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про визнання незаконним та скасування наказу № 20 від 08 листопада 2021 року керівника комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Попільнянської селищної ради Житомирської області Луценко О.В., в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року до початку отримання повного курсу вакцинації відCOVID-19, без збереження заробітної плати.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду про наявність підстав для стягнення працівникові невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення.

Частиною другою статті 2 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови.

У зв`язку із цим у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умовколективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.

Враховуючи, що відсторонення позивача від роботи було неправомірним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення.

Отже доводи апеляційної скарги є такими, що не дають підстав вважати, що рішення не відповідає матеріалам справи, встановленим фактичним обставинамта вимогам матеріального та процесуального закону.Перевіривши їх,суд не знаходить такими, що дають підстави для скасування судового рішення.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті 137 ЦПК України)

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).

До матеріалів справи додано Договір доручення про надання правової допомоги № 15/12-21 від 15 грудня 2021 року та Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги № 15/12-21 від 14 грудня 2022 року, укладену між адвокатським бюро Анатолія Яковенка та ОСОБА_1 .

В Акті про прийняття-передачу наданих послуг від 03 квітня 2023 року вказано, що Виконавець адвокатське бюро Анатолія Яковенка надав Замовнику ОСОБА_1 юридичні послуги відповідно до Договору про надання правової допомоги № 15/12-21 від 15 грудня 2021 року та додаткової угоди до вказаного договору від 14 грудня 2022 року, а Замовник прийняв наступні послуги: проведення вивчення та аналіз апеляційної скарги, вивчення та аналіз судової практики, роз`яснень і коментарів 2000,00 грн, участь в судових засіданнях 1000,00 грн. Загальна вартість послуг становить 3000,00 грн.

Згідно квитанції № 47571032-1 від 03 квітня 2023 року, ОСОБА_1 сплачено на рахунок Адвокатського бюро Анатолія Яковенка кошти в розмірі 3000,00 грн за надання правової допомоги.

В постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 визначено, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Представник відповідача під час апеляційного розгляду не скористався своїм правом заявити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а тому заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн підлягає задоволенню та її належить стягнути з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Попільнянської селищної ради Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районногосуду Житомирськоїобласті від27травня 2022року без змін.

Стягнути з Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Попільнянської селищної ради Житомирської на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 квітня 2023 року.

Головуючий Судді