Рішення

від 18.05.2022 по справі 340/7186/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/7186/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Компаніївської селищної ради Кіровоградської області (28400, Кіровоградська обл., смт. Компаніївка, вул. Паркова, 4, ЄДРПОУ 04364911)

про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Компаніївської селищної ради Кіровоградської області у вирішенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Компаніївської об`єднаної територіальної громади в межах селища міського типу Компаніївка;

- визнати протиправним та скасувати рішення Компаніївської селищної ради Кіровоградської області тринадцятої сесії селищної ради восьмого скликання №2988 від 05 серпня 2021 року Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Компаніївську селищну раду Кіровоградської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Компаніївської об`єднаної територіальної громади в межах селища міського типу Компаніївка ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.45-46).

Позов мотивовано тим, що позивачем виконано всі вимоги, передбачені законодавством для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Проте, відповідачем відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, в зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта генеральному плану населеного пункту смт.Компаніївка. Представник позивача вказує, що відмова відповідача не конкретизована та його дані щодо невідповідності не відповідають генеральному плану смт. Компаніївка, оскільки бажана земельна ділянка позивачем не розміщена в захисній зоні, яка позначена червоною лінією на генеральному плані, жодні обмеження відсутні. Представник позивача стверджує, що з аналізу генерального плану, плану зонування смт. Компаніївка вбачається відсутність будь-яких обмежень, а тому спірне рішення є протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (а.с.88-92). Відповідачем зазначено, що за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та документів до нього прийнято рішення про відмову у наданні дозволу у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта генеральному плану населеного пункту смт. Компаніївка. Відповідач вказує, що відповідно до плану зонування території смт. Компаніївка, Компаніївського району, Кіровоградської області (містобудівна документація) бажана позивачем земельна ділянка розташована в спеціальній зоні С-6 - зона зелених насаджень в санітарно-захисних зонах (копія додається). У спеціальних зонах передбачається розташування об`єктів, які несумісні із функціонуванням з іншими об`єктами в інших територіальних зонах, а створення і використання цих зон неможливе без встановлення спеціальних вимог. Зона формується в межах територій, на яких за містобудівною документацією передбачається організація санітарно-захисних зон. Відповідач стверджує, що спірне рішення прийнято з додержанням норм чинного законодавства України. З цих підстав просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Компаніївської селищної територіальної громади, Команіївський район, Кіровоградська область (а.с.93-95). До клопотання додав копію паспорта, РНОКПП та графічні матеріали місця розташування земельної ділянки (а.с.96-99).

Розглянувши подане позивачем клопотання Компаніївська селищна рада прийняла рішення від 05.08.2021 року №2988, яким відмовила в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, в зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам генерального плану смт. Компаніївка (а.с.100).

Позивач, вважаючи, рішення відповідача протиправними, звернувся із вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частиною 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відтак, до повноважень відповідача, як представницького органу місцевого самоврядування, належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України, за встановленими статтею 121 цього Кодексу нормами.

Судом установлено, що позивач звернувся до відповідача, маючи намір отримати безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Компаніївської селищної територіальної громади Кіровоградської області.

Як вбачається зі змісту спірного рішення, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генерального плану смт. Компаніївка.

У відзиві на позовну заяву, відповідач вказує, що бажана позивачем земельна ділянка розташована в спеціальній зоні С-6 зона зелених насаджень в санітарно-захисних зонах. У спеціальних зонах передбачається розташування об`єктів, які несумісні із функціонуванням з іншими об`єктами в інших територіальних зонах, а створення і використання цих зон неможливе без встановлення спеціальних вимог. Зона формується в межах територій, на яких за містобудівною документацією передбачається організація санітарно-захисних зон. За наведених підстав, у наданні дозволу вирішено відмовити.

Як видно з витягу з Публічної кадастрової карти України, наданого до матеріалів справи ОСОБА_1 , частина земельної ділянки, на яку претендує позивач, має кадастровий номер 3522855100:50:028:0012 (а.с.57).

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, дана земельна ділянка має обмеження - охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи (а.с.59).

Візуально за результатами оцінки плану зонування території та витягу з Публічної кадастрової карти в порівнянні встановлено, що земельна ділянка, дійсно входить до зони С-6, переважними видами використання якої є водні поверхні, квітники, газони, пішохідні доріжки або багаторічні зелені насадження (а.с.103-105).

Частиною першою статті 17 Закону №3038-VI передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до положень статті 18 Закону №3038-VI, план зонування території розробляється на основі Генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

При цьому, суд відмічає, що згідно положень частини сьомої статті 118 ЗК України, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є, серед іншого, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на викладені норми, невідповідність земельної ділянки вимогам Генерального плану села є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 15.01.2019 року по справі № 522/14444/15-а.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на положення статей 39, 83, 118 ЗК України та статей 17, 18, 24 Закону №3038-VI, суд приходить до висновку, що відповідач, ухвалюючи спірне рішення про відмову у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою, діяв у межах наданих повноважень та з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому у суду підстави для визнання вказаного рішення протиправним та його скасування, як і зобов`язання надати досвіл, відсутні.

При цьому, надаючи оцінку посиланням позивача відносно того, що селищна рада передала своїм рішенням іншій особі у власність земельну ділянку, що межує з тією, на яку претендує позивач, суд звертає увагу на те, що таке рішення приймалось в 2011 році, а План зонування територій затверджено в 2016 році (а.с.25, 103).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 77 КАС України).

Згідно ч. 1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність прийнятого оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Позивач додатково просив суд визнати протиправними дії Компаніївської селищної ради Кіровоградської області у вирішенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Компаніївської об`єднаної територіальної громади в межах селища міського типу Компаніївка. В чому саме такі дії полягають та яким чином вони відмінні від дій щодо прийняття оскаржуваного рішення, які охоплюються позовною вимогою про його скасування, в позові не зазначено.

Розглядаючи дану вимогу та надаючи оцінку аргументам позову суд доходить висновку про те, що така вимога охоплюється другою позовної вимогою про скасування рішення, а тому в її задоволенні також належить відмовити з тих же самих підстав.

Щодо розподілу судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України не підлягає розподілу.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297, 382 КАС України, суд, -ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова