Постанова

від 12.10.2022 по справі 340/7186/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 340/7186/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу в м. Дніпрі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року (суддя Дегтярьова С.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Компаніївської селищної ради Кіровоградської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Компаніївської селищної ради Кіровоградської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Компаніївської селищної ради Кіровоградської області у вирішенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Компаніївської об`єднаної територіальної громади в межах селища міського типу Компаніївка;

- визнати протиправним та скасувати рішення Компаніївської селищної ради Кіровоградської області тринадцятої сесії селищної ради восьмого скликання №2988 від 05 серпня 2021 року «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства»;

- зобов`язати Компаніївську селищну раду Кіровоградської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Компаніївської об`єднаної територіальної громади в межах селища міського типу Компаніївка.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Компаніївської об`єднаної територіальної громади в межах селища міського типу Компаніївка, в зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта генеральному плану населеного пункту смт. Компаніївка. Позивач вказав, що відмова відповідача не конкретизована та його дані щодо невідповідності не відповідають генеральному плану смт. Компаніївка, оскільки бажана земельна ділянка позивачем не розміщена в захисній зоні, яка позначена червоною лінією на генеральному плані, жодні обмеження відсутні. Крім того, з аналізу генерального плану, плану зонування смт. Компаніївка слідує відсутність будь-яких обмежень, а тому спірне рішення є протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до Компаніївської селищної ради Кіровоградської області з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Компаніївської селищної територіальної громади, Команіївський район, Кіровоградська область.

До клопотання позивач додав копію паспорта, РНОКПП та графічні матеріали місця розташування земельної ділянки.

Розглянувши подане позивачем клопотання Компаніївська селищна рада прийняла рішення від 05.08.2021 №2988, яким відмовила в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, в зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам генерального плану смт. Компаніївка.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, а саме для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара (п. г ч. 1 ст. 121 КАС України).

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №813/481/17, від 18.10.2018 у справі №527/43/17, від 25.02.2019 у справі №347/964/17 та від 22.04.2019 у справі №263/16221/17.

Положеннями ст.12 Земельного кодексу України визначено, що право розпорядження землями територіальних громад, а також надання їх у користування, належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Положеннями статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» закріплено, що генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно ч.1 статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Частинами 2, 3 статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Зонування території здійснюється з дотриманням, зокрема, таких вимог: урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 24 Закону №3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що невідповідність земельної ділянки вимогам Генерального плану села є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 05.08.2021 №2988 слугувало те, що відповідно до генерального плану смт. Компаніївка бажана позивачем земельна ділянка розташована в спеціальній зоні С-6 зона зелених насаджень в санітарно-захисних зонах. У спеціальних зонах передбачається розташування об`єктів, які несумісні із функціонуванням з іншими об`єктами в інших територіальних зонах, а створення і використання цих зон неможливе без встановлення спеціальних вимог. Зона формується в межах територій, на яких за містобудівною документацією передбачається організація санітарно-захисних зон. За наведених підстав, у наданні дозволу вирішено відмовити.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, дана земельна ділянка має обмеження - охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи.

Також встановлено, що згідно витягу Публічної кадастрової карти України, наданого до матеріалів справи позивачем слідує, що частина земельної ділянки, на яку претендує позивач, має кадастровий номер 3522855100:50:028:0012 відповідно до рішення, яке приймалось ще у 2011 році, а План зонування територій затверджено в 2016 році. Отже, посиланням позивача відносно того, що селищна рада передала своїм рішенням іншій особі у власність земельну ділянку, що межує з тією, на яку претендує позивач, спростовується наведеним.

З огляду на вищевикладене, виявивши, що цільове призначення земельної ділянки, яку має намір одержати позивач, не відповідає вимогам Генерального плану, селищна рада мала законні підстави для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам закону, а отже діяла правомірно.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяО.В. Головко