Рішення

від 30.05.2022 по справі 702/760/21

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 702/760/21

Провадження № 2/702/74/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.05.2022 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Жежер Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Махомети І.С.,

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_1 , представника відповідача ТОВ «ЛатАгроІнвест» Забродець С.В.,

позивач ОСОБА_2 , відповідач державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Василенко О.В. - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛатАгроІнвест», державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Василенка Олександра Володимировича про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки з незаконного користування, скасування державної реєстрації додаткових угод та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки з незаконного користування, скасування державної реєстрації додаткових угод та зобов`язання вчинити дії. Підставою позову вважає те, що між нею, ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАТАГРОІНВЕСТ», 01.09.2006 укладено договір оренди землі № 59. Земельною ділянкою, вона володіє на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ЧР 12-24-1530 від 25.06.2001.

Відповідно до змісту договору вона надала, а відповідач 1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером 7123487000:02:001:0059 загальною площею 2,2684 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на 10 років починаючи з дати його державної реєстрації.

Вказаний договір було зареєстровано в Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр державного кадастру» при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.11.2006 за № 040679100279.

30.12.2014 між нею та відповідачем 1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 59 від 01.09.2006. Відповідно до умов пункту 1.1. якої було визначено, що договір оренди землі укладено строком на 5 років до 29.11.2021 з урахуванням періоду ротації сівозміни.

Вказана додаткова угода від 30.12.2014, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 05.03.2015, реєстратором Лісніченко Романом Миколайовичем (далі відповідач 2/державний реєстратор), індексний номер рішення: 19831560 про що був виданий витяг з Державного РРПНМ про реєстрацію іншого речового права індексний номер витягу 34584518.

Розуміючи та знаючи про те, що договір оренди та строк оренди, закінчують свою дію саме 29.11.2021, вона 05.10.2021 направила засобами поштового зв`язку відповідачу 1 лист від 04.10.2021 «про припинення договору оренди землі № 59 від 01.09.2006 у зв`язку з закінченням терміну (строку) дії». Вказаний відповідач 1 отримав, 07.10.2021.

Відповідач 1 на вказаний лист відповіді не надав земельну ділянку не повернув.

Також, вона 05.10.2021 направила засобами поштового зв`язку відповідачу 2, заяву про виключення з ДРРПНМ, відомостей про поновлення договору оренди.

Відповідач 2 на вказаний лист відповіді не надав.

В листопаді 2021 року з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, їй стало відомо, що строк дії договору оренди № 59 від 01.09.2006 змінено, з 29.11.2021 на строк дії: до 29.11.2023, начебто на підставі укладеної та підписаної між нею і Відповідачем 1, додаткової угоди до договору оренди землі, серія та номер: б/н, від 08.10.2015.

Реєстрацію зміни внесено до Реєстру 05.11.2015 відповідачем 2, індексний номер рішення: 25892957.

Далі з реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що строк дії договору оренди: з 29.11.2023 змінено на строк дії: до 31.12.2030. Підставою такої зміни, в реєстрі, вказана додаткова угода, серія та номер: б/н,виданий 01.02.2019, яка начебто укладена та підписана між нею та Відповідачем 1.

Відомості внесено до Реєстру, також здійснені, 10.04.2019, відповідачем 2, індексний номер рішення реєстратора: 46395554.

Однак, вона додаткових угод від 08.10.2015 та 01.02.2019 про продовження строку дії договору оренди землі № 59 від 01.09.2006 до 29.11.2023 та 31.12.2030 з відповідачем 1 не укладала та їх не підписувала. На вказаних угодах міститься не її особистий підпис. У неї відсутнє волевиявлення на укладення таких угод і продовження строку дії договору оренди до 29.11.2023 та відповідно до 31.12.2030.

Вказані додаткові угоди від 08.10.2015 та 01.02.2019 на підставі яких зареєстровано право оренди за відповідачем 1 до 31.12.2030 є підробними. Повноважень на укладення та підписання оспорюваного правочину іншим особам вона не надавала.

В додатковій угоді від 01.02.2019, якою термін дії договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7123487000:02:001:0059 продовжено до 31.12.2030, вказано, що «Сторони, уклали цю додаткову угоду до договору оренди землі № А2261 від 01.06.2006 ...». Однак, вона не укладала з Відповідачем 1 договору оренди землі за вказаним номером А2261 від 01.06.2006. Між ними було укладено договір оренди землі за № 59 від 01.06.2006, на підставі якого і відбулась реєстрація права оренди на вказану земельну ділянку за відповідачем 1 про, що і було зроблено запис у Державному реєстрі земель від 29.11.2006 за № 040679100279 та вказана правова підстава вказана в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Тобто, вона не укладала та не могла укласти з відповідачем 1 договору оренди землі за вказаним номером А2261 від 01.06.2006 на земельну ділянку 7123487000:02:001:0059, отже, не укладала та не підписувала додаткову угоду до вказаного договору.

Отже, підстав для реєстрації продовження строку дії договору та права оренди землі до 29.11.2023 та до 31.12.2030 за ТОВ «ЛАТАГРОІНВЕСТ» у Державного реєстратора не було.

Усунення перешкод позивачу, як власнику, перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою та скасування судом, державної реєстрації додаткових угод № б/н від 08.10.2015 та 01.02.2019 до договору оренди землі № 59 від 01.09.2006 є ефективним способом захисту порушених прав позивача, а одночасна констатація в мотивувальній частині рішення суду, факту неукладеної додаткових угод № б/н від 08.10.2015 та 01.02.2019 про продовження строку дії договору до 2023 року та до 2030 року, забезпечить реальне відновлення таких прав.

Просить усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , майном, а саме: земельною ділянкою площею 2,2684 га з кадастровим номером 7123487000:02:001:0059, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом повернення земельної ділянки з незаконного користування Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТАГРОІНВЕСТ", ідентифікаційний код юридичної особи 34323974; скасувати державну реєстрацію додаткової угоди № б/н від 08.10.2015 до договору оренди № 59 від 01.09.2006, зареєстрованого 04.03.2015, укладену між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛАТАГРОІНВЕСТ», що була зареєстрована 05.11.2015 державним реєстратором Василенком Олександром Володимировичем на земельну ділянку площею 2,2684 га кадастровий номер 7123487000:02:001:0059; скасувати державну реєстрацію додаткової угоди № б/н від 01.02.2019 до договору оренди № 59 від 01.09.2006, зареєстрованого 04.03.2015, укладену між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛАТАГРОІНВЕСТ», що була зареєстрована 10.04.2019 державним реєстратором Василенком Олександром Володимировичем на земельну ділянку площею 2,2684 га кадастровий номер 7123487000:02:001:0059; зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТАГРОІНВЕСТ" повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,2684 га кадастровий номер 7123487000:02:001:0059 з незаконного володіння та стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 14.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового розгляду за правилами загального позовного провадження, витребувано докази.

Ухвалою суду від 18.01.2022 призначено судово - почеркознавчу експертизу, зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.05.2022 постановленою без виходу до нарадчої кімнати відновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду справи, повідомлена у встановленому законом порядку. Клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 позов підтримали повністю, просили його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, додатково пояснили, що оскільки у позивача було відсутнє волевиявлення щодо укладення додаткових угод до договору від 08.10.2015 та 01.02.2019, а саме відсутність підпису на оспорюваних правочинах, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи, а тому земельна ділянка перебуває в користуванні відповідача 1 незаконно та підлягає поверненню власнику.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «ЛатАгроІнвест» Забродець С.В. заперечував проти задоволення позовних вимог та пояснив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження недійсності додаткової угоди від 01.02.2019, а тому, відповідно, відсутні підстави для усунення перешкод у користуванні оспорюваною земельною ділянкою шляхом повернення її власнику, оскільки відповідно до даної угоди термін оренди земельної ділянки не закінчився. Позивачем не доведено, що оспорювана додаткова угода від 01.02.2019 виконана не ОСОБА_2 , згідно з висновком експерта неможливо встановити чи підпис виконано ОСОБА_2 , чи такий підпис виконано іншою особою, інших доказів стороною позивача не надано, клопотань про призначення додаткової чи повторної експертизи не надходило, а тому такий правочин є дійсним. Так, додаткові угоди, що укладались позивачем ОСОБА_2 стосувались не лише збільшення терміну користування земельною ділянкою, а й збільшували розмір орендної плати. Відповідно до додаткових угод позивачем отримувалась орендна плату у збільшеному розмірі, у 2019 році після укладення додаткової угоди ОСОБА_2 було сплачено орендну плату за три роки наперед, а тому позивач діє недобросовісно, всупереч своїй попередній поведінці звертаючись з позовом до суду.

В судове засідання відповідач державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Василенко О.В. не з`явився. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений у встановленому законом порядку. Клопотання про відкладення підготовчого засідання на адресу суду не надходило.

Суд заслухавши думку представників сторін, перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,268 га, яка розташована на території с. Терлиця Монастирищенського району Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності серії ЧР від 25.06.2001 (а. с. 30 - 31).

01.09.2006 між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛатАгроІнвест» в особі в.о. директора Крохмаля А.А. було укладено договір оренди землі № 59, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою вирощування сільськогосподарської продукції, яка знаходиться на території Терлицької сільської ради Монастирищенського району (а. с. 32 - 34).

Згідно п. 2.1, 2.2, 2.5 договору в оренду передається земельна ділянка площею 2,268 га ріллі. Земельна ділянка належить орендодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР від 25.06.2001 зареєстрованого під № 169. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 26 558 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди землі договір укладено на 10 років, починаючи з дати державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, аналогічний попередньому і на тих самих умовах. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шістдесят днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 кадастровий № 7123487000:02:001:0059, встановлені (відновлені) межі земельної ділянки частки (паю) ОСОБА_2 , згідно державного акту ЧР 12 - 24 - 1530 (а.с. 36).

30.12.2014 між ОСОБА_2 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛатАгроІнвест» в особі в.о. директора Крохмаля А.А. (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 59 від 01.09.2006, відповідно до якої внесено зміни умов договору оренди № 59 від 01.09.2006, зокрема, п.1.1 договір оренди землі укладено строком на 5 років до 23.11.2021 (а.с. 35).

04.03.2015 право оренди (зі змінами) ТОВ «ЛатАгроІнвест» щодо земельної ділянки позивача кадастровий номер 7123487000:02:001:0059 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, з додатками, серія та номер: 59, виданий 01.09.2006, видавник: сторони договору, додаткова угода до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 30.12.2014, видавник: сторони основного договору, що підтверджується Витягом з Державного реєстра речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 34584518 від 05.03.2015 (а.с. 39 - 40).

Укладення договору оренди землі № 59 від 01.09.2006 та додаткової угоди до договору оренди землі № 59 від 30.12.2014 позивач ОСОБА_2 не заперечувала.

Крім цього, 08.10.2015 між ОСОБА_2 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛатАгроІнвест» в особі Генерального директора Жердецького І.М. (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі № А 2261 від 01.09.2006, відповідно до якої внесено зміни умов договору оренди № А 9261 від 01.09.2006, зокрема, п.1.1 договір оренди землі укладено строком на 2 роки до 29.11.2023 з урахуванням періоду ротації основної сівозміни (а.с. 77).

01.02.2019 між ОСОБА_2 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛатАгроІнвест» в особі Генерального директора Жердецького І.М. (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі № А 2261 від 01.09.2006, відповідно до якої внесено зміни умов договору оренди № А 2261 від 01.09.2006, зокрема, п.1.1 продовжити строк дії договору оренди землі на 7 (сім) років до 31.12.2030 з урахуванням періоду ротації основної сівозміни (а.с. 78).

05.11.2015 та 10.04.2019 право оренди ТОВ «ЛатАгроІнвест» щодо земельної ділянки позивача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, підстава для державної реєстрації: додаткова угода до договору оренди землі, серія та номер: б:н, виданий 08.10.2015, видавник: сторони договору та додаткова угода, серія та номер: б/н, виданий 01.02.2019, видавник: сторони договору, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 284788921 від 15.11.20211 від 17.12.2020 (а.с. 27 - 29).

Таким чином, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7123487000:02:001:0059, власником якої є ОСОБА_2 перебуває в оренді ТОВ «ЛатАгроІнвест» строком до 31.12.2030.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19 застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем оспорюються додаткові угоди від 08.10.2015 та від 01.02.2019 до договору оренди землі № 59 від 01.09.2006 з підстав відсутності її вільного волевиявлення, тобто вільного волевиявлення сторони договору, що свідчить про їх неукладення.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 (далі - Закон № 161-XIV) (який діяв на момент виникнення правовідносин тут і надалі) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1 Закону № 161-XIV, яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 161-XIV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону № 161-XIV об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 161-XIV зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

У ч. 1 ст. 215 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у статтях ст. 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Так, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 702/760/21 від 20.04.2022 підпис у додатковій угоді від 08.10.2015 до договору оренди землі від 01.09.2006, сторонами якого є ТОВ «ЛатАгроІнвест» та ОСОБА_2 , а саме в розділі 5 «Реквізити сторін» в колонці «Орендодавець» в графі, відведеній під підпис орендодавця виконаний не ОСОБА_2 . Відповісти на питання «Чи виконаний підпис у додатковій угоді від 01.02.2019 до договору оренди землі від 01.09.2006, сторонами якого є ТОВ «ЛатАгроІнвест» та ОСОБА_2 , а саме в розділі 5 «Реквізити сторін» в колонці «Орендодавець» в графі, відведеній під підпис орендодавця виконаний ОСОБА_2 чи такий підпис виконаний іншою особою, не видається можливим (а.с. 127 - 133).

Суд приймає висновок експерта Черкаського відділення КНДІСЕ України за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 20.04.2022 № 216, 556 - 557/22 - 23 як належний доказ у справі, не ставить його під сумнів, оскільки він отриманий передбаченим законом способом, не суперечить іншим матеріалам справи, виконаний у відповідності до вимог діючого законодавства, повноважними на це особами.

Сторонами не надано суду достатніх та допустимих доказів, які б давали суду підстави сумніватися в належності та достовірності вказаного вище висновку експерта.

Оскільки у додатковій угоді від 08.10.2015 до договору оренди землі від 01.09.2006 в розділі 5 «Реквізити сторін» в колонці «Орендодавець» в графі, відведеній під підпис орендодавця виконаний не ОСОБА_2 , суд вважає, дану додаткову угоду неукладеною, тобто такою, що не відбулась, а наведені в ній умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Судом встановлено відсутність волевиявлення позивача при підписанні даного правочину, а відтак і відсутність згоди щодо всіх істотних умов додаткової угоди від 08.10.2015.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 по справі № 145/2047/16-ц.

Що стосується додаткової угоди від 01.02.2019 до договору оренди землі № 2261 від 01.09.2006, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, експерту відповісти на питання «Чи виконаний підпис у додатковій угоді від 01.02.2019 до договору оренди землі від 01.09.2006, сторонами якого є ТОВ «ЛатАгроІнвест» та ОСОБА_2 , а саме в розділі 5 «Реквізити сторін» в колонці «Орендодавець» в графі, відведеній під підпис орендодавця виконаний ОСОБА_2 чи такий підпис виконаний іншою особою, не видається можливим, оскільки у місці розташування підпису виявлено здвоєність втиснутих штрихів, які частково перетинаються між собою, накладаються один на одного. Однозначно встановити чи є вказані ознаки ознаками виконання даного підпису з попередньою технічною підготовкою (наприклад наведенням чи перемальовуванням напросвіт), чи в даному випадку має місце повторне наведення підпису виконаного попередньо синім або червоним кольором не видалось можливим.

Як встановлено судом вище, договір оренди землі № 59 між позивачем та ТОВ «ЛатАгроІнвест» в особі в.о. директора Крохмаля А.А. укладено 01.09.2006 строком на 10 років. Додатковою угодою від 30.12.2014 до договору оренди землі № 59 від 01.909.2006 сторонами погоджено умову договору, зокрема, щодо строку укладення договору оренди землі строком на 5 років, тобто до 23.11.2021.

Спірну додаткову угоду від 01.02.2019 до договору оренди землі № А2261 від 01.09.2006, укладено 01.02.2019, тобто в період дії договору оренди землі, строк дії якого продовжено до 23.11.2021 на підставі додаткової угоди від 30.12.2014.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано достовірних, допустимих та достатніх доказів того, що підпис у спірній додатковій угоді від 01.02.2019 виконано не нею (клопотання про повторну, додаткову судову почеркознавчу експертизу тощо), що б свідчили про відсутність волевиявлення на укладення (вчинення) даного правочину, як і не надано доказів недійсності даної спірної додаткової угоди повністю чи частково.

А тому у суду відсутні підстави вважати угоду від 01.02.2019 неукладеною через відсутність волевиявлення позивача при підписанні даного правочину, а тому оспорюваний правочин від 01.02.2019 є дійсним (презумпція правомірності правочину).

Крім того, позивач оспорюючи додаткові угоди від 08.10.2015 та від 01.02.2019 зазначає, що дані угоди укладені до договору оренди землі А2261 від 01.06.2006, проте позивач укладала договір № 59 від 01.06.2006, договору за № А2261 вона не укладала, а тому і не підписувала оспорювані додаткові угоди.

Проте, суд не погоджується з такою позицією позивача.

Так, судом встановлено, що предметом договору оренди є земельна ділянка з кадастровим номером 7123487000:02:001:0059 площею 2,268 га, що розташована на території Терлицької сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

В укладеному договорі оренди землі № 59 від 01.09.2006 кадастрового номера земельної ділянки не зазначено. Проте, додаткова угода до договору оренди землі від 30.12.2014 укладена стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 7123487000:02:001:0059. Укладення даної угоди позивач не оспорює. Оспорювані додаткові угоди від 08.10.2015 та 01.02.2019, хоч і містять посилання на договір № А2261 від 01.09.2006 проте укладені стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 7123487000:02:001:0059, а тому для визнання додаткових угод неукладеними у зв`язку з невірним зазначенням номеру договору підстав немає.

Крім цього, позивач просить скасувати державну реєстрацію додаткових угод від 08.10.2015 та від 01.02.2019.

Згідно ч. 5 ст. 6 Закону № 161-XIV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (який діяв на момент виникнення правовідносин) (далі - Закон № 1952-IV) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно п.1 ч.1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, серед яких право оренди (суборенди) земельної ділянки, у разі зміни правонабувача речового права, похідного від права власності, строку дії такого речового права, проводиться державна реєстрація таких змін.

Стаття 27 вище зазначеного Закону визначає підстави для здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема і право оренди, це укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, його дублікат.

Частина 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Положення статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наводить перелік підстав для державної реєстрації права власності та інших речових прав, серед яких є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Оскільки, спірна додаткова угода до договору оренди землі від 08.10.2015 є неукладеною,у зв`язку з відсутністю волевиявлення позивача на досягнення такого правового результату, державна реєстрація речового права (права оренди) на підставі неукладеного правочину не відповідає вимогам закону, порушує права та інтереси позивача, як власника земельної ділянки, а тому суд вважає, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації додаткової угоди б/н від 08.10.2015 до договору оренди № 59 від 01.09.2006, зареєстрованого 04.03.2015, укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛАТАГРОІНВЕСТ», що була зареєстрована 05.11.2015 державним реєстратором Василенком Олександром Володимировичем на земельну ділянку площею 2,2684 га кадастровий номер 7123487000:02:001:0059, підлягають до задоволення.

Викладене узгоджується із правовими висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справах №656/239/18 (провадження №61-1429св21), №656/240/19 (провадження №61-2022св21).

Оскільки, спірна додаткова угода до договору оренди землі від 01.02.2019 не визнана судом неукладеною, тому суд вважає, що позов в частині скасування державної реєстрації додаткової угоди № б/н від 01.02.2019 до договору оренди № 59 від 01.09.2006, зареєстрованого 04.03.2015, укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛАТАГРОІНВЕСТ», що була зареєстрована 10.04.2019 державним реєстратором Василенком Олександром Володимировичем на земельну ділянку площею 2,2684 га кадастровий номер 7123487000:02:001:0059, не підлягає до задоволення.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні належною позивачу ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 2,2684 га з кадастровим номером 7123487000:02:001:0059, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом повернення земельної ділянки з незаконного користування Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТАГРОІНВЕСТ", не підлягає до задоволення, оскільки земельна ділянка позивача перебуває у користуванні (оренді) ТОВ «ЛатАгроІнвест» на законних підставах, а саме відповідно до договору оренди землі від 01.09.2006, додаткової угоди від 30.12.2014 до договору оренди землі № 59 від 01.09.2006 та додаткової угоди від 01.02.2019 до договору оренди землі від 01.09.2006. Строк дії оренди за вказаним договором та додатковими угодами до нього не закінчився, а тому підстав для передачі земельної ділянки власнику немає.

На підставі викладено вище, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення в частині скасування державної реєстрації додаткової угоди від 08.10.2015 до договору оренди землі № 59 від 01.09.2006.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанцій від 13.12.2021 за № 17392, 17246, 17404, 17460 позивачем ОСОБА_2 при зверненні до суду сплачено судовий збір за 4 позовні вимоги в розмірі 3 632,00 грн.

Враховуючи, що обґрунтованими є вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації стосовно одного оспорюваного правочину, що складає 25 % від заявлених вимог, то розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 908 грн (3 632 грн х 25%/100%), а судовий збір у сумі 2 724,00 грн суд покладає на позивача.

Згідно п.1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 6 ст. 138 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно ухвали суду про призначення судової почеркознавчої експертизи, зупинення провадження у справі від 18.01.2022 витрати за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_2 .

Відповідно до рахунку Черкаського відділення КНДІСЕ № 624 від 18.03.2022 вартість експертизи становить 7 550,80 грн (а.с. 105), які були сплачені позивачем.

Враховуючи, що обґрунтованими є вимоги позивача у розмірі 25 % від заявлених вимог, то розмір витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 887,70 грн (7 550,80 грн х 25%/100%), а витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи у сумі 5 663,10 грн суд покладає на позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, представником позивача на підтвердження оплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 079,00 грн надано: договір № 43 про надання професійної правничої допомоги та представництво в суді від 28.05.2021, акт - розрахунок прийому - передачі виконаних робіт № 1 від 14.12.2021,який містить детальний опис наданих послуг та відповідно до якого всього вартість виконаних робіт становить 17 079,00 грн (а.с. 53 - 58).

Відповідно до акту-розрахунку прийому-передачі виконаних робіт № 1 робота зазначена у даному акті повністю виконана та відповідає вимогам замовника та умовам Договору та прийнята замовником.

Так, відповідно до акту-розрахунку прийому-передачі виконаних робіт № 1, зазначено, що виконавець виконав та передав, а замовник прийняв послуги, в тому числі складення відповіді на відзив на суму 2379 грн, проте в матеріалах справи відсутній даний вид робіт, а тому дана послуга не виконувалась і її вартість не підлягає розподілу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійної правничої допомоги підлягають розподілу у розмірі 14 700 грн (17079 грн -2379 грн).

А тому, враховуючи, що обґрунтованими є вимоги позивача у розмірі 25 % від заявлених вимог, то розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 3675 грн (14 700 грн х 25%/100%), а витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13 404 грн суд покладає на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2-7, 9-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛатАгроІнвест», державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Василенка Олександра Володимировича про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки з незаконного користування, скасування державної реєстрації додаткових угод та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію речового права (додаткової угоди № б/н від 08.10.2015 до договору оренди № 59 від 01.09.2006, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛАТАГРОІНВЕСТ»), що було зареєстровано 05.11.2015 державним реєстратором Василенком Олександром Володимировичем на земельну ділянку площею 2,2684 га кадастровий номер 7123487000:02:001:0059.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЛатАгроІнвест» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 6470 (шість тисяч чотириста сімдесят) грн 70 коп, які складаються із: судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн, витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 1 887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн 70 коп та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3675 (три тисячі шістсот сімдесят п`ять) грн 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: с. Терлиця Уманського району Черкаської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: товариства з обмеженою відповідальністю «ЛатАгроІнвест», місцезнаходження: вул. Соборна,3к с. Нове Місто Уманського району Черкаської області, ідентифікаційний код юридичної особи 34323974.

Відповідач: державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Василенка Олександра Володимировича, місцезнаходження: вул. Жовтнева,1 м. Монастирище Черкаської області.

Повний текст рішення складено 31.05.2022.

Суддя Ю.М.Жежер