Рішення

від 23.05.2022 по справі 132/879/22

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/879/22

Провадження № 2/132/434/22

РІШЕННЯ

Іменем України

24.05.2022 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Павленко І.В.

за участю секретаря Олійник Т.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Калинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого суду з позовом до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням 23 сесії 5 скликання Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області «Про надання права безоплатного користування приміщення вільного призначення по АДРЕСА_1 » йому надано дозвіл на безоплатне користування приміщенням вільного призначення в кількості три приміщення, що знаходяться на території Черепашинецької сільської ради по АДРЕСА_1 .

В період часу з 2018 по 2021 роки ним на земельній ділянці, яка розташована в АДРЕСА_1 , без відповідної документації, було здійснено будівництво кафе-бару літ. А загальною площею 51,1 кв.м. з терасою площею 84,1 кв.м., сходами площею 2,8 кв.м.; кафе-бару літ. Б з цокольним поверхом літ. п/Б та балконом загальною площею 93,1 кв.м., площадкою площею 24,0 кв.м., сходами площею 3,8 кв.м., терасою площею 48,3 кв.м., а також вбиральні літ.В, підпірної стінки №1, підпірної стінки №2, вигрібної ями №3, вигрібної ями №4. На зазначені будівлі було виготовлено технічний паспорт.

Земельна ділянка на якій здійснено самочинне будівництво належить до земель Калинівської міської територіальної громади.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №282303178 від 01.11.2021 право власності, інші речові права, іпотеки та обтяження на приміщення 6 по АДРЕСА_1 відсутні.

Проведене ним будівництво нежитлових будівель та споруд по АДРЕСА_1 було вчинене без належним чином затвердженого проекту будівництва та на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, а тому будівлі кафе-барів є самочинними.

На підставі ст. 376 ЦК України просить визнати за ним право власності на об`єкт нерухомості, який є самочинним.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Уповноважений представник Калинівської міської ради-Трохименко М.В. в підготовче судове засідання також не з`явився, попередньо через канцелярію суду надав суду заяву про визнання позову та розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

В зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Рішенням 23 сесії 5 скликання Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області «Про надання права безоплатного користування приміщення вільного призначення по АДРЕСА_1 » ОСОБА_1 надано дозвіл на безоплатне користування приміщенням вільного призначення в кількості три приміщення, що знаходяться на території Черепашинецької сільської ради по АДРЕСА_1 .

В період часу з 2018 по 2021 роки ОСОБА_1 на земельній ділянці, яка розташована в АДРЕСА_1 , без відповідної документації, було здійснено будівництво кафе-бару літ. А загальною площею 51,1 кв.м. з терасою площею 84,1 кв.м., сходами площею 2,8 кв.м.; кафе-бару літ. Б з цокольним поверхом літ. п/Б та балконом загальною площею 93,1 кв.м., площадкою площею 24,0 кв.м., сходами площею 3,8 кв.м., терасою площею 48,3 кв.м., а також вбиральні літ.В, підпірної стінки №1, підпірної стінки №2, вигрібної ями №3, вигрібної ями №4. На зазначені будівлі було виготовлено технічний паспорт.

Земельна ділянка на якій здійснено самочинне будівництво належить до земель Калинівської міської територіальної громади, що підтверджується довідкою №224 від 13.04.2022 Калинівської міської ради.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №282303178 від 01.11.2021 право власності, інші речові права, іпотеки та обтяження на приміщення 6 по АДРЕСА_1 відсутні.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у ч. 1 ст. 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Проведене ОСОБА_1 будівництво нежитлових будівель та споруд по АДРЕСА_1 було вчинене без належним чином затвердженого проекту будівництва та на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, а тому будівлі кафе-барів є самочинними.

Водночас згідно із ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Частина 5 ст. 376 ЦК України свідчить про те, що в даному випадку основною підставою для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості є наявність у забудовника права користування земельною ділянкою, а також встановлення факту не порушення прав інших осіб.

Згідно довідки Черепашинецького старостинського округу Калинівської міської ради ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті6 та статті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства") та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проведене позивачем будівництво нежитлових будівель та споруд, розташованих в АДРЕСА_1 , не порушує прав інших осіб і відповідає діючим архітектурно-будівельним, санітарним і протипожежним нормам.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 3 пункту 24 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», в разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідач позовні вимоги визнає, тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Частиною 1 ст.142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відтак, враховуючи, що відповідач позовні вимоги визнав до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, що складає 3061 грн 80 коп.

Решту судових витрат по сплаті судового збору залишити за позивачем згідно його заяви.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 15, 376, 392 ЦК України, ст.ст.12, 80, 81, 141, 200, 206, 211, 247, 259, 268, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно побудовані нежитлові будівлі та споруди, а саме: кафе-бар літ. А загальною площею 51,1 кв.м. з терасою площею 84,1 кв.м., сходами площею 2,8 кв.м.; кафе-бар літ. Б з цокольним поверхом літ. п/Б та балконом загальною площею 93,1 кв.м., площадкою площею 24,0 кв.м., сходами площею 3,8 кв.м., терасою площею 48,3 кв.м., а також вбиральню літ.В, підпірну стінку №1, підпірну стінку №2, вигрібну яму №3, вигрібну яму №4, які розташовані в с. Черепашинці (за межами населеного пункту), по АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 612356 грн.

П`ятдесят відсотків судового збору, сплаченого ОСОБА_1 при поданні позову згідно квитанції №9 від 05.05.2022 на суму 6123,060 грн повернути ОСОБА_1 , що становить 3061 грн 80 коп. в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Решту судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 3061 грн 80 коп. залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

Суддя