Постанова

від 27.06.2023 по справі 132/879/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 132/879/22

Провадження № 22-ц/801/1047/2023

Категорія: 12

Головуючий у суді 1-ї інстанції Павленко І. В.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 рокуСправа № 132/879/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П.,

розглянувши апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24 травня 2022 року, ухвалене суддею Калинівського районногосуду Вінницької області Павленко І.В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням 23 сесії 5 скликання Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області «Про надання права безоплатного користування приміщення вільного призначення по АДРЕСА_1 » позивачу надано дозвіл на безоплатне користування приміщенням вільного призначення в кількості три приміщення, що знаходяться на території Черепашинецької сільської ради по АДРЕСА_1 .

Позивач вказує,що в період часу з 2018 по 2021 роки ним на земельній ділянці, яка розташована в АДРЕСА_1 , без відповідної документації, було здійснено будівництво кафе-бару літ. А; кафе-бару літ. Б з цокольним поверхом літ. п/Б та балконом загальною площею 93,1 кв.м., площадкою площею 24,0 кв.м., сходами площею 3,8 кв.м., терасою площею 48,3 кв.м., а також вбиральні літ.В, підпірної стінки №1, підпірної стінки №2, вигрібної ями №3, вигрібної ями №4. На зазначені будівлі було виготовлено технічний паспорт. Земельна ділянка на якій здійснено самочинне будівництво належить до земель Калинівської міської територіальної громади. Право власності, інші речові права, іпотеки та обтяження на приміщення 6 по АДРЕСА_1 відсутні.

ОСОБА_1 зазначає, що проведене ним будівництво нежитлових будівель та споруд було вчинене без належним чином затвердженого проекту будівництва та на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, а тому будівлі кафе-барів є самочинними.

З урахуванням викладеного, па підставі ст. 376 ЦК України позивач просить визнати за ним право власності на об`єкт нерухомості, який є самочинним.

Відповідач Калинівська міська рада Вінницької області на позовну заяву подала відзив, в якому не заперечує щодо визнання позовних вимог у повному обсязі.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 24 травня 2022 року позов задоволено.

Визнано запозивачем правовласності насамочинно побудованінежитлові будівліта споруди,а саме:кафе-барліт.А загальноюплощею 51,1кв.м.з терасоюплощею 84,1кв.м.,сходами площею2,8кв.м.;кафе-барліт.Б зцокольним поверхомліт.п/Бта балкономзагальною площею93,1кв.м.,площадкою площею24,0кв.м.,сходами площею3,8кв.м.,терасою площею48,3кв.м.,а такожвбиральню літ.В,підпірну стінку№1,підпірну стінку№2,вигрібну яму№3,вигрібну яму№4,які розташованів с.Черепашинці (замежами населеногопункту),по АДРЕСА_1 ,ринковою вартістю612356грн. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду, Вінницька обласна прокуратура, яка діє в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

В якості основного доводу скаржник зазначив те, що суд не дав належної оцінки тому факту, що позивач не надав доказів щодо звернення до державних органів для проведення реєстрації спірного майна. В рішенні не заначено будь-яких даних про оспорювання права власності відповідачем або невизнання його. Матеріали справи не містять доказів, що орган місцевого самоврядування мав права користування/розпорядження щодо вказаного нерухомого майна, не містить жодних посилань на це і саме рішення сільської ради від 23.06.2009. Також відсутні докази укладення відповідного договору між позивачем та відповідачем на виконання вказаного рішення. Відтак, сторонами у справі не набуто будь-яких прав на об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 . В свою чергу, позивачем не надано підтверджуючі документи на право власності чи користування щодо земельної ділянки, на якій ним здійснено самочинне будівництво. Справі відсутні докази того, що позивач звертався до відповідних органів з метою узаконення самочинного будівництва.

В свою чергу позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзивів від інших учасників справи на апеляційну скаргу не надходило.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 ,відповідач Калинівськаміська радаВінницької області та Державна інспекція архітектури та містобудування України не з`явились. Про причини неявки суд не повідомили. Суд вирішив розглянути справу у їх відсутність.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника Вінницької обласної прокуратури, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає, що апеляційна скарга Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області та Державної інспекції архітектури та містобудування України підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістомст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що рішенням 23 сесії 5 скликання Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області «Про надання права безоплатного користування приміщення вільного призначення по АДРЕСА_1 » від 12.06.2009 ОСОБА_1 надано дозвіл на безоплатне користування приміщенням вільного призначення в кількості три приміщення, що знаходяться на території Черепашинецької сільської ради по АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту ОСОБА_1 на вказаній земельній ділянці, здійснено будівництво кафе-бару літ. А загальною площею 51,1 кв.м. з терасою площею 84,1 кв.м., сходами площею 2,8 кв.м.; кафе-бару літ. Б з цокольним поверхом літ. п/Б та балконом загальною площею 93,1 кв.м., площадкою площею 24,0 кв.м., сходами площею 3,8 кв.м., терасою площею 48,3 кв.м., а також вбиральні літ.В, підпірної стінки №1, підпірної стінки №2, вигрібної ями №3, вигрібної ями №4.

З довідки №224 від 13.04.2022 Калинівської міської ради слдіує, що земельна ділянка на якій здійснено самочинне будівництво належить до земель Калинівської міської територіальної громади.

Згідно довідки Черепашинецького старостинського округу Калинівської міської ради ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №282303178 від 01.11.2021 право власності, інші речові права, іпотеки та обтяження на приміщення 6 по АДРЕСА_1 відсутні.

Задовольняючи позовнівимоги,суд першоїінстанції виходивіз того,що проведене позивачем будівництво нежитлових будівель та споруд, було вчинене без належним чином затвердженого проекту будівництва та на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, а тому будівлі кафе-барів є самочинними, при цьому не порушує прав інших осіб і відповідає діючим архітектурно-будівельним, санітарним і протипожежним нормам.

Водночас, посилаючись на абзац 3 пункту 24 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» та ч.4 ст.206 ЦПК України суд вказав, що відповідач визнав позов і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальними правилами кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина першастатті 15 ЦК України).У зв`язкуіз цимзвернення досуду зпозовом провизнання прававласностіна самочиннебудівництво маєздійснюватися занаявності данихпро те,що порушенепитання булопредметом розглядукомпетентного державногооргану,рішення якогочи йоговідсутність даютьпідстави вважатипро наявністьспору проправо.

Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив із того, що проведене позивачем будівництво нежитлових будівель та споруд, не порушує прав інших осіб і відповідає діючим архітектурно-будівельним, санітарним і протипожежним нормам.

Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власностіна самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та істотних правил.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт перебування земельної ділянки, на якій розміщено самочинне будівництво, в законному користуванні позивача. Тому висновок суду першої інстанції про те, що позивач є законним користувачем земельної ділянки, є безпідставним.

При вирішені позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати роботи та передбачених ст.ст. 27, 29-31 ЗУ « Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт ст.ст. 34,37 цього Закону.

Матеріали справи вказують на те, що необхідні для виконання будівельних робіт документи у позивача відсутні.

Як слідує із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що спірне нерухоме майно ОСОБА_1 знаходиться на земельній ділянці промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення з кадастровим номером:0521688800:04:000:0005, право власності на яку за відповідачем не зареєстровано.

Вінницький апеляційний суд звертає увагу, що застосування способу захисту як визнання права власності можливе лише в тих випадках, коли право власності з певних причин не визнається відповідачем. Водночас, суд повинен перевірити, чи було питання оформлення прав на нерухоме майно предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави стверджувати про наявність спору про право.

В свою чергу, судом не враховано та не перевірялось, що для визнання права власності на будівлі необхідно дотримання не лише земельних, а архітектурних, санітарних, та інших чинних законодавчих норм.

Як вбачається із матеріалів прави, позивачем не надано проектної та робочої документації, відсутні відомості щодо відсутності порушень будівельних норм у оскаржуваному об`єкті будівництва.

Також, позивачем не надано результатів експертизи проекту будівництва, як доказ відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості. Тобто, відсутні умови для визнання права власності на них на підставі рішення суду.

В справі відсутні відомості, чи звертався позивач до органу державного архітектурно-будівельного контролю для введення об`єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку.

За змістом ст.9 Закону України «Про архітектуру та архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

ДІАМ, яка була утворена за постановою КМУ від 23.12.2020 №1340, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується та координується КМУ через Міністерство розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно- будівельного контролю та нагляду та затверджено відповідне положення, яке регулює її діяльність.

ДІАМ, відповідно до покладених на неї завдань, видає дозволи на виконання будівельних робіт, реєструє повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює їх, приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти.

Прийняття в експлуатацію об`єктів нерухомості регулюється Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, який затверджений постановою КМУ від 13.04.2011 №461.

Відповідно до п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Факт завершення будівельних робіт, тобто визнання стану об`єкту як закінченого будівництва, може встановлюватись тільки виключно в ході проходження встановленої законодавством процедури прийняття об`єкту в експлуатацію.

В матеріалах справи відсутні докази, що позивач звертався у встановленому законом порядку до відповідних органів з метою узаконення (легалізації) самочинного будівництва.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції фактично замінивсобою органдержавної влади, що уповноважений на здійснення контролю по введенню в експлуатацію об`єкта будівництва та оформлення права власності на нерухоме майно, та визнав на нього право власності за позивачем за відсутності між сторонами спору про право цивільне, без прийняття об`єкта до експлуатації, в супереч встановленому порядку державного управління в сфері містобудування та архітектури.

Ч.3 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власностіна самочиннозбудоване нерухомемайно можебути зарішенням судувизнане заособою,яка здійсниласамочинне будівництвона земельнійділянці,що небула їйвідведена дляцієї мети,за умовинадання земельноїділянки увстановленому порядкуособі підуже збудованенерухоме майно.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачу право на користування земельною ділянкою органом місцевого самоврядування не надавалось, а тому відповідно до вимог ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно не може бути визнано за рішенням суду.

Законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об`єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна, як об`єкт цивільного права.

На вказану обставину суд першої інстанції уваги не звернув, не з`ясував це питання і не дав цій обставині належної правової оцінки.

Суд першої інстанції, прийнявши визнання від відповідача позову, на вказане вище уваги не звернув, його висновки, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб , є помилковим.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено свої вимоги, а суд першої інстанції ,задовольняючи позов ,фактично дозволив використовувати об`єкт, який не було визнано готовим для введення в експлуатацію, чим порушив встановлений порядок державного управління в сфері містобудування та архітектури, який відноситься до відання уповноваженого на це державою органу.

З викладеного випливає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив усі обставини справи, порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, фактично вирішив питання про права особи, яку не було залучено до участі в справі, у зв`язку із чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги першого заступникакерівника Вінницькоїобласної прокуратурив інтересахдержави вособі Калинівськоїміської радиХмільницького районуВінницької областіта Державноїінспекції архітектурита містобудуванняУкраїни є вагомими та такими, що спростовують висновки суду, а тому приймаються Вінницьким апеляційним судом до уваги.

До початку судового розгляду від представника позивача надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження. Зазначені та вставлені Вінницьким апеляційним судом обставини справи вказують на відсутність правових підстав для закриття апеляційного провадження, а тому таке клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неповно з`ясував обставини, що маютьзначення длясправи, порушив норми процесуального та матеріального права, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать винному законодавству України, що є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Частиною тринадцятоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Стаття 141 ЦПК Українипередбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниз ОСОБА_1 на користь Вінницької обласноїпрокуратури підлягає стягненню 9184,59 грн. судового збору, сплаченого скаржником за подачу апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367,374,376,382-384,389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області задовольнити.

Рішення Калинівськогорайонного судуВінницької областівід 24травня 2022року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенніпозову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 9184,59 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 червня 2023 року.

ГоловуючийМ.М. Якименко

Судді: О.В. Ковальчук

Т.Б. Сало