Ухвала

від 07.08.2023 по справі 132/879/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 132/879/22

провадження № 61-10619ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яку подав представник - адвокат Бойко Артур Миколайович, на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

В обґрунтування позову зазначав, що рішенням 23 сесії 5 скликання Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області «Про надання права безоплатного користування приміщення вільного призначення на АДРЕСА_1 » йому надано дозвіл на безоплатне користування приміщенням вільного призначення в кількості три приміщення, що знаходяться на території Черепашинецької сільської ради на АДРЕСА_1 .

Вказував, що з 2018 по 2021 роки ним на земельній ділянці, яка розташована на АДРЕСА_1 , без відповідної документації, здійснено будівництво кафе-бару літ. А; кафе-бару літ. Б з цокольним поверхом літ. п/Б та балконом загальною площею 93,1 кв. м, площадкою площею 24,0 кв. м, сходами площею 3,8 кв. м, терасою площею 48,3 кв. м, а також вбиральні літ. В, підпірної стінки № 1, підпірної стінки № 2, вигрібної ями № 3, вигрібної ями № 4. На зазначені будівлі виготовлено технічний паспорт. Земельна ділянка, на якій здійснено самочинне будівництво належить до земель Калинівської міської територіальної громади. Право власності, інші речові права, іпотеки та обтяження на приміщення АДРЕСА_1 відсутні.

Зазначав, що проведене ним будівництво нежитлових будівель та споруд вчинене без належним чином затвердженого проекту будівництва та на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, а тому будівлі кафе-барів є самочинними.

З урахуванням викладеного, просив суд визнати за ним право власності на об`єкт нерухомості, який є самочинним.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 24 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно побудовані нежитлові будівлі та споруди, а саме: кафе-бар літ. А загальною площею 51,1 кв. м з терасою площею 84,1 кв. м, сходами площею 2,8 кв. м; кафе-бар літ. Б з цокольним поверхом літ. п/Б та балконом загальною площею 93,1 кв. м, площадкою площею 24,0 кв. м, сходами площею 3,8 кв. м, терасою площею 48,3 кв. м, а також вбиральню літ. В, підпірну стінку № 1, підпірну стінку № 2, вигрібну яму № 3, вигрібну яму № 4, які розташовані на АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 612 356,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що проведене позивачем будівництво нежитлових будівель та споруд вчинене без належним чином затвердженого проекту будівництва та на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, а тому будівлі кафе-барів є самочинними, водночас, таке будівництво не порушує прав інших осіб і відповідає діючим архітектурно-будівельним, санітарним і протипожежним нормам.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Калинівської міської ради Хмільницького району Вінницької області задоволено. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив з відсутності доказів, які б підтверджували факт перебування земельної ділянки, на якій розміщено самочинне будівництво, у законному користуванні позивача. ОСОБА_1 не надано проектної та робочої документації, відсутні відомості щодо відсутності порушень будівельних норм у оскаржуваному об`єкті будівництва. Крім того, позивачем не надано результатів експертизи проекту будівництва, як доказу відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості. Тобто, відсутні умови для визнання права власності на них на підставі рішення суду. У справі відсутні відомості, чи звертався позивач до органу державного архітектурно-будівельного контролю для введення об`єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку.

13 липня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Бойка А. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24 травня 2022 року.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом позову у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, вартість якого становить 612 356,00 грн, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (671 000,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України постанова Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2023 року не підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18)).

Наведені заявником обставини, які, на його переконання, потребують формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд визнає такими, що не стосуються фундаментальних питань права, а інші з них - зводяться до переоцінки доказів, які були предметом дослідження апеляційним судом.

Верховний суд дійшов переконання, що заявник не зазначив у чому конкретно полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такі посилання носять загальний характер і направлені виключно на обґрунтування формальних підстав для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду справи з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яку подав представник - адвокат Бойко Артур Миколайович, на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний