Рішення

від 29.05.2022 по справі 320/2143/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2022 року № 320/2143/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Києві за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг» до Головного управління ДПС України в Київській області (правонаступник Головного управління ДФС України в Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг» (07541, Київська область, м. Березань, вул. Куйбишева, код ЄДРПОУ 38065661) (далі Позивач) з позовом до Головного управління ДПС України в Київській області (правонаступник Головного управління ДФС України в Київській області)(03151, м. Київ вул. Народного ополчення,5а, код ЄДРПОУ 39393260) (далі Відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 № 0001021412, прийняте ГУ ДФС у Київській області про нарахування ТОВ «БК МАКСІБУД ІНЖИНІРИНГ» грошового зобов`язання на загальну суму 1029434 грн, з яких: 823548 грн податок на додану вартість та 205887 грн штрафна санкція.

16 липня 2019 року Позивач уточнив позовні вимоги (т.2 а.с.107) та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 року № 0001021412, прийняте ГУ ДФС у Київській області про нарахування ТОВ «БК МАКСІБУД ІНЖИНІРИНГ» грошового зобов`язання на загальну суму 1029434 грн, з яких: 823 548 грн податок на додану вартість та 205887 грн штрафна санкція.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, Відповідачем була проведення планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства та з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 до 30.06.2018. За результатами вказаної перевірки Відповідачем було складено Акт, на підставі якого Позивачу було направлено податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 року № 0001021412, прийняте ГУ ДФС у Київській області про нарахування ТОВ «БК МАКСІБУД ІНЖИНІРИНГ» грошового зобов`язання на загальну суму 1029434 грн, з яких: 823548 грн податок на додану вартість та 205887 грн штрафна санкція (далі оскаржуване ППР).

На переконання Позивача, оскаржуване ППР не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки винесене на підставі необґрунтованих висновків про те, що Позивач не проводив реальні господарські операції із своїми контрагентами, а тому неправомірно врахував до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «АКП-ТРЕЙД» за серпень, вересень та листопад 2016 року а також податкових накладних, виписаних ТОВ «МОНТАЖБУДФАСАД» за лютий, березень 2015 року.

Позивач звернув увагу на неправомірність висновків Відповідача щодо порушення ним (Позивачем) пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), оскільки в акті перевірки відсутнє жодне законне посилання на невідповідність виписаних контрагентами Позивача податкових накладних вимогам ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон про бухоблік).

Крім того, Позивач вважає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, висновки Відповідача про те, що під час перевірки встановлено відсутність походження товару (незважаючи на надані митні декларації та міжнародні транспортні накладні), а також відсутність власних потужностей для транспортування, відсутність придбання транспортних, вантажних послуг, відсутність основних засобів, а також не звітування контрагентів Позивача до податкового органу.

17 травня 2019 доку Відповідач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву (т.2 а.с.1-4), в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши про те, що висновки Відповідача у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій з постачання (продажу) ТОВ «АКП-ТРЕЙД» і ТОВ «МОНТАЖБУДФАСАД» Позивачу товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) у зв`язку із відсутністю документального підтвердження придбання ТМЦ контрагентами Позивача у періоді, що перевірявся, є правомірними.

Свою позицію Відповідач обґрунтовує тим, що нереальність господарських операцій ТОВ «АКП-ТРЕЙД» підтверджується тим, що штатна чисельність вказаного підприємства 1 особа, земельні ділянки відсутні, звітність не подається з березня 2017 року, станом на 30.06.2018 року дебіторська/кредиторська заборгованість за рахунками підприємства відсутня, відсутні потужності для транспортування, основні засоби, не придбавалися транспортні, вантажні послуги.

При цьому, нереальність господарських операцій ТОВ «МОНТАЖБУДФАСАД», на переконання Відповідача, підтверджується відсутністю у вказаного товариства трудових ресурсів, основних засобів, нематеріальних активів, земельних ділянок, звітування з березня 2017 року, станом на 30.06.2018 року дебіторська/кредиторська заборгованість за рахунками підприємства відсутня, відсутність придбання товару з відповідною номенклатурою, відсутні потужності для транспортування, основні засоби, не придбавалися транспортні, вантажні послуги.

Правовою підставою для такого твердження Відповідач зазначає вимоги статті 203 Цивільного кодексу України щодо того, що зміст правочину не повинен суперечити цьому Кодексу іншим актам цивільного законодавства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків; статей 2, 3, 4 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо обов`язку платників податку вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність на підставі первинних документів, які є підставою для такого обліку, а також принципу превалювання сутності над формою. Відповідач також наголошує на тому, що Позивач має бути розумним та обачливим під час вибору контрагента.

10 червня 2019 року до Київського окружного адміністративного суду від представника Позивача надійшли додаткові пояснення (т.2 а.с.46-51), в якій він заперечив проти доводів Відповідача про нереальність господарських операцій за договорами, укладеними між Позивачем та ТОВ «АКП-ТРЕЙД» та між Позивачем та ТОВ «МОНТАЖБУДФАСАД», зазначивши, посилаючись на судову практику із вказаного питання, що Позивач не несе відповідальності за невиконання чи неналежне виконання його контрагентами за договорами обов`язків щодо своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності. На підтвердження перевезення його контрагентами товару з місця поставки до місця знаходження виробничої бази Позивача він (Позивач) надав суду відповідні товарно-транспортні накладні, договори оренди нерухомого майна, акти виконаних робіт по виконанню робіт на об`єктах.

21 червня 2019 року до Київського окружного адміністративного суду від представника Відповідача надійшли додаткові пояснення (т.2 а.с.92-93), в яких він звернув увагу на те, що працівник помилився у зазначенні номеру податкового повідомлення - рішення, у зв`язку із чим у Позивача склалася хибна думка про видання ще одного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою від 02 травня 2019 року суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 10 червня 2019 року та 27.08.2019 суд відповідно до ухвали закінчив підготовче провадження.

27 серпня 2019 року до суду від представників Позивача та Відповідача надійшли клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, які суд задовольнив.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене суд вважав за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг», ТОВ «БК МАКСІБУД ІНЖИНІРИНГ» - зареєстрований 06.02.2013 року, основний вид діяльності: 43.99: Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у., що підтверджується Витягом з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2 а.с.32-37).

Відповідно до пункту 4.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Максібуд Інжиніринг» (нова редакція), затвердженого зборами учасників, протокол № 1 від 17 квітня 2019 року, Позивач створений з метою задоволення потреб населення в різного видах послугах, товарах народного споживання, продукції різноманітного призначення шляхом здійснення комерційної діяльності, розвитку зовнішньоекономічних зв`язків України для насичення товарами та послугами підвищеного попиту споживчого ринку, розвитку інфраструктури та одержання прибутку відповідно до предмета своєї діяльності (т.2 а.с.108-128). Про здійснювану Позивачем діяльність згідно зі Статутом свідчать, серед іншого, облікові картки обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв (т.1 а.с.153-233), акти про списання малоцінних та швидкозношувальних предметів (т.2 а.с.68-70), акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів (т.2 а.с.71-72), акти приймання виконаних будівельних робіт (т.2 а.с.73-87).

05 січня 2014 року між ТОВ «ЧОГАР» (орендодавець) та Позивачем (орендар) укладено Договір № А\А-2 оренди транспортних засобів, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передав орендарю в користування транспортні засоби (т.1 а.с.138-139). Відповідно до пункту 2.1.1 Договору оренди транспортних засобів передача транспортних засобів здійснюється актом приймання-передавання. За користування транспортними засобами орендар сплачує орендодавцю орендну плату згідно з умовами пункту 3.1 Договору оренди транспортних засобів. Орендовані Позивачем транспортні засоби передані йому у користування актами приймання-передавання транспортних засобів (т.1 а.с.140-141).

05 січня 2015 року між ТОВ «ЧОГАР» (орендодавець) та Позивачем (орендар) укладено Договір оренди № 15/1 нерухомого майна та обладнання, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою: Київська область, м. Березань, вул. Куйбишева, 164 (т.1 а.с.142-146). Орендовані приміщення передаються орендодавцем орендарю актами приймання-передавання (пункт 2.1.1 Договору оренди нерухомого майна. Строк дії договору 31 грудня 2015 року (пункт 6.1 Договору оренди нерухомого майна). Передача орендодавцем орендарю нерухомого майна здійснена на підставі акта приймання-передавання (т.1 а.с.147), перелік переданого майна (т.2 а.с.59-67).

10 лютого 2015 року між ТОВ «МОНТАЖБУДФАСАД» (постачальник) та Позивачем (покупець) вкладено Договір поставки № 15/02-1, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник поставляє та передає у власність товар, а покупець приймає та оплачує його за цінами в кількості, номенклатурі та асортименті, вказаними у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які мають силу специфікації та є невід`ємними частинами даного договору (т.1 а.с.123-125). Приймання товару здійснюється згідно з видатковими накладними (пункт 3.1 Договору поставки). Поставку товару за Договором поставки підтверджують видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.126-137), податкові накладні (т.1 а.с.148-152).

21 червня 2016 року між ПрАТ «КАСКАД» (замовник), ТОВ «ПБФ ГРУП» (генпідрядник) та Позивачем (підрядник) укладено Договір будівельного підряду № Г210626 про комплекс робіт по влаштуванню фасадних систем та огороджень будинків (далі Договір будівельного підряду), відповідно до пункту 1.1 якого підрядник зобов`язаний виконати роботи, передбачені пунктом 1.2. щодо договору власними інструментами та обладнанням, з власних матеріалів на об`єкті будівництва: житловий будинок по вулиці Гоголівській, 47 у Шевченківському районі міста Києва (т.1 а.с.76-90).

Відповідно до пункту 1.2.7 Договору будівельного підряду обсяг, вартість робіт та матеріалів, передбачених пунктом 1.2 цього Договору, визначається Протоколом погодження Договірної ціни, оформлюється Додатком № 1 до Договору, погоджується сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору (т.1 а.с.76).

Виконання умов Договору будівельного підряду підтверджується протоколами погодження договірної ціни (т.1 а.с.91-99), підписаним сторонами Договору будівельного підряду графіка виконання робіт (т.1 а.с.100), актами приймання виконаних підрядних робіт (т.1 а.с.101-111), актами звірки взаєморозрахунків (т.1 а.с.112-113).

29 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АКП-ТРЕЙД» (постачальник) та Позивачем (покупець) укладено Договір поставки № 290716, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується на передати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати товар іноземного виробництва в кількості та асортименті згідно з Рахунком (т.1 а.с.57-62). Товар поставляється партіями у кількості та асортименті згідно з Рахунком, який надається постачальником на кожну партію товару і є невід`ємними частинами цього договору (пункт 1.3 Договору поставки). Постачальник поставляє товар покупцю за адресою: м. Київ, вул. Отто Шмідта,35-37 (пункт 3.1 Договору поставки).

Поставку товару згідно з Договором поставки підтверджують: рахунок-фактура від 15.08.2016 № 15/08-1, платником якого є Позивач (т.1 а.с.63), накладна від 20.10.2016 № 20/10-1 (т.1 а.с.64), видаткові накладні (т.1 а.с.65-66), податкові накладні (т.1 а.с.67-69), виписки з РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м. Києві (т.1 а.с.70-75), міжнародні товарно-транспортні накладні та митні декларації (т.1 а.с.114-122), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.52-58).

Відповідно до пп.75.1 п.75.1 статті 75, п.77.4 статті 77, п.82.1 статті 82 ПК України на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 04.10.2018 № 2071 відповідно до затвердженого плану Відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 до 30.06.2018, за результатами якої було складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «БК МАКСІБУД ІНЖИНІРИНГ» (код за ЄДРПОУ 38065661) податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 від 03.12.2018 №1074/10-36-14-12/38065661 (далі Акт) (т.1 а.с.16-30).

За результатами перевірки Відповідачем були зазначені в Акті такі порушення:

1)Пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження, занижено податок на додану вартість на загальну суму 823 548 грн, в т.ч. по періодах:

-Вересень 2016 року на суму ПДВ 95 222 грн;

-Грудень 2016 року на суму ПДВ 305 888 грн;

-Березень 2017 року на суму ПДВ 243 137 грн;

-Травень 2017 року на суму ПДВ 60 779 грн;

-Червень 2017 року на суму ПДВ 103 981 грн;

-Серпень 2017 року на суму ПДВ 14 542 грн.

2)Статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження валютної виручки у сумі 230,00 дол. США за зовнішньоекономічним експортним Контрактом від 15.12.2014 № Б-МИ/2.14, укладеного з нерезидентом «ООО «Максибуд Инжиниринг» Республіка Білорусь та в сумі 14 587.37 дол. США за зовнішньоекономічним договором від 17.06.2014 № 05/14, укладеним з нерезидентом «RONESANSRUSYASANAYIVETIKARETANONIMSIRKETI», Турецька Республіка.

Листом від 26 грудня 2018 року № 18/12-423 Позивач направив на адресу ГУ ДФС у Київській області заперечення до Акту (т.1 а.с.31-37)(т.2 а.с.21-27), в якому просив відмінити/скасувати Акт та бути присутнім під час розгляду вказаного заперечення.

14 січня 2019 року ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення № 00021412, відповідно до якого на Позивача за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 823 548,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 205 887,00 грн, загальна сума зобов`язання, яка підлягає сплаті 1 029 435,00 грн (оскаржуване ППР) (т.1 а.с.38-39).

Позивач листом від 31 січня 2021 року № 3892/6 надіслав на адресу Державної фіскальної служби України скаргу на оскаржуване ППР, в якій просив, серед іншого, скасувати оскаржуване ППР (т.1 а.с.40-50).

Рішенням про результати розгляду скарги від 26.03.2019 року № 14257/6/99-99-11-04-02-25 Державна фіскальна служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 14.01.2019 року № 00021412 та № 0001061403, а скаргу Позивача без задоволення (т.1 а.с.51-(т.2 а.с.7-12).

Згідно з Даними реєстру платників ПДВ (розміщеними в електронному кабінеті платника податків): 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтажбудфасад» (код ЄДРПОУ 39451552) зареєстроване платником податку 01.01.2015 року, 12.05.2016 року реєстрацію анульовано за самостійним рішенням контролюючого органу у зв`язку із неподанням вказаним товариством декларації протягом року; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «АКП-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39228857) зареєстроване платником податку 01.07.2014 року, 26.04.2018 року реєстрацію анульовано за самостійним рішенням контролюючого органу у зв`язку із неподанням вказаним товариством декларації протягом року.

Директор ТОВ «МОНТАЖБУДФАСАД» Губін Андрій Геннадійович на виклик суду у якості свідка не з`явився, проте надіслав до суду (через представника Позивача) нотаріально засвідчену заяву від 01 жовтня 2019 року, в якій заперечив проти висновків Відповідача про нереальність господарських операцій за договором поставки між Позивачем та ТОВ «МОНТАЖБУДФАСАД» від 10.02.2015 р. № 15/02-1. На переконання ОСОБА_1 , ТОВ «МОНТАЖБУДФАСАД» в повному обсязі виконало перед Позивачем зобов`язання по поставці наступних товарів: комплекти спецодягу, перчатки, респіратори, жилети сигнальні, каски будівельні, каски висотника, чоботи спеціальні, пояс (стро), заклепки, саморізи, диски алмазні, фрези, анкера М10*98 у комплекті із шайбою, стрічки віконні універсальні, заклепки 4,8*12 нерж., анкер-дюбель 12*125/45 А2, шайби М12 нерж., болти М12*90 нерж, гайки М12 нерж. На загальну суму 2 152 446,16 грн (в т.ч. ПДВ 358 741,03 грн). Вказані товари були отримані Позивачем без зауважень на підставі видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (далі ТТН) (видаткова накладна № 2 та ТТН № 2 від 13.02.2015 року на суму 526 216,16 грн з ПДВ; видаткова накладна № 3 та ТТН № 3 від 20.02.2015 року на суму 355 159,20 грн з ПДВ; видаткова накладна № 4 та ТТН № 4 від 26.02.2015 року на суму 602 266,36 грн з ПДВ; видаткова накладна № 5 та ТТН № 5 від 04.03.2015 року на суму 668804,44 грн з ПДВ.

Суд ознайомився зі змістом нотаріально засвідченої заяви від 08 жовтня 2019 року громадянина ОСОБА_2 , який був директором ТОВ «АКП-ТРЕЙД» з 28.05.2014 року до 10.05.2017 року, щодо реальності здійснення господарської операції між Позивачем та ТОВ «АКП-ТРЕЙД» за договором від 29.07.2016 року № 290716.

Суд ознайомився зі змістом висновку начальника управління аудиту Відповідача Д.Немшилова від 09.01.2019 року № 4/10-36-14-12 щодо розгляду заперечень, поданих до акту від 03.12.2018 року № 1074/10-36-14-12/38065661 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК «МАКСІБУД ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 38065661) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року до 30.06.2018 року (т.2 а.с.13-20), відповідно до якого заперечення Позивача до Акта залишено без задоволення, а висновки Акту без змін.

Суд оглянув каталог проектів Позивача (т.2 а.с.129-170).

Отже, суд встановив, що між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини щодо прийняття ГУ ДФС у Київській області 14 січня 2019 року податкового повідомлення-рішення № 0001021412, яким збільшено суму податку на додану вартість.

Вказані правовідносини регулюються статтями 19 та 67 Конституції України Податковим кодексом України (ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон про бухоблік), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Приписами пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185, пунктом 187.1 статті 187, пунктом 188.1 статті 188 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених пунктом 201.1 статті 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Разом з тим, пункт 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1. статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до пунктів 198.2., 198.3, 198.6 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон про бухоблік).

Статтею 1 Закону про бухоблік визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону про бухоблік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності встановлено Положенням № 88.

Відповідно до пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення № 88 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимога Позивача щодо визнання неправомірною та скасування оскаржуваного ППР підлягає задоволенню з огляду на таке.

Враховуючи вимоги пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз наведених норм свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце (були реальними).

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, закріплений в Законі про бухоблік, так само характеризує і податковий облік.

Підтвердження платником податків належним чином оформленими документами, передбаченими правовими нормами для певного виду господарських операцій, задекларованих сум податкового кредиту та витрат, є підставною для одержання податкової вигоди, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість.

Відступу від цього висновку Велика Палата Верховного Суду не зробила, а тому суд, слідуючи позиції Верховного Суду, зокрема викладеній у постанові касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2021 року, справа № 420/6428/19, адміністративне провадження № К/9901/12896/20, дотримується правової позиції, що документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції, щодо якої ці документи оформлені. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, документи не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку, незважаючи на наявність у них всіх формальних реквізитів відповідного документа, що передбачені чинним законодавством. Первинні документи є обов`язковим, але не виключним доказом здійснення господарських операцій. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Предметом доказування у справах, в який предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав нереальності (безтоварності) господарської операції, становлять, зокрема обставини щодо факту здійснення операції з постачання товару (послуги). У такому випадку документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, підлягають оцінці з урахуванням усіх обставин, у тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного здійснення господарської операції.

Така теза суду узгоджується із висновками Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі № 200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 26.01.2021 №826/23062

Суд звертає увагу, що під час оцінки податкових наслідків господарських операцій суд не обмежується встановленням лише формальних умов застосування платником податків норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів сторін досліджує фактичні правовідносини учасників поставок (надання послуг), перевіряє дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановлює зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Такі дії суду узгоджуються із рекомендаціями Верховного Суду, наданими у постанові від 16 вересня 2021 року, справа № 822/1388/18, адміністративне провадження № К/9901/190/19.

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що його господарська діяльність, зокрема, договірні відносини із ТОВ «АКП-ТРЕЙД» та ТОВ «МОНТАЖБУДФАСАД», здійснювалися реально, надаючи підтверджуючі документи.

При цьому, Відповідач у своїх висновках, викладених у Акті та у відзиві на позовну заяву, переконує про нереальність господарських операцій Позивача, оскільки під час перевірки він (Позивач) не змін довести зворотнє.

Суд, оцінюючи докази, що містяться у справі, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, 10 лютого 2015 року між ТОВ «МОНТАЖБУДФАСАД» (постачальник) та Позивачем (покупець) вкладено Договір поставки № 15/02-1, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник поставляє та передає у власність товар, а покупець приймає та оплачує його за цінами в кількості, номенклатурі та асортименті, вказаними у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які мають силу специфікації та є невід`ємними частинами даного договору (т.1 а.с.123-125). Приймання товару здійснюється згідно з видатковими накладними (пункт 3.1 Договору поставки). Поставку товару за Договором поставки підтверджують видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.126-137), податкові накладні (т.1 а.с.148-152).

29 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АКП-ТРЕЙД» (постачальник) та Позивачем (покупець) укладено Договір поставки № 290716, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується на передати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати товар іноземного виробництва в кількості та асортименті згідно з Рахунком (т.1 а.с.57-62). Товар поставляється партіями у кількості та асортименті згідно з Рахунком, який надається постачальником на кожну партію товару і є невід`ємними частинами цього договору (пункт 1.3 Договору поставки). Постачальник поставляє товар покупцю за адресою: м. Київ, вул. Отто Шмідта,35-37 (пункт 3.1 Договору поставки). Поставку товару згідно з Договором поставки підтверджують: рахунок-фактура від 15.08.2016 № 15/08-1, платником якого є Позивач (т.1 а.с.63), накладна від 20.10.2016 № 20/10-1 (т.1 а.с.64), видаткові накладні (т.1 а.с.65-66), податкові накладні (т.1 а.с.67-69), виписки з РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м. Києві (т.1 а.с.70-75), міжнародні товарно-транспортні накладні та митні декларації (т.1 а.с.114-122), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.52-58).

Таким чином, суд дійшов висновку, що у Позивача із його контрагентами - ТОВ «АКП-ТРЕЙД» та ТОВ «МОНТАЖБУДФАСАД» - існують господарські правовідносини, що ґрунтуються на умовах укладених договорів, а виконання договорів підтверджується рахунками-фактурами видатковими накладними, податковими накладними, міжнародними товарно-транспортними накладними, митними деклараціями. Таким чином, висновки Відповідача щодо нереальності господарських операцій не узгоджуються із дійсними обставинами справи.

Позивач у своїй позовній заяві переконує суд у тому, що Відповідач неправомірно нереальність господарських операцій обґрунтовує відсутністю відомостей про походження товару, відсутністю власних потужностей для транспортування, відсутністю основних засобів.

Суд, оцінюючи докази, що містяться у справі, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.

Як було зазначено вище, договір між Позивачем та ТОВ «АКП-ТРЕЙД» укладено на поставку товару іноземного походження. При цьому, на підтвердження того, що товар надійшов із-за кордону до матеріалів справи були додані митні декларації.

05 січня 2014 року за результатами укладеного договору оренди транспортних засобів Позивач отримав у користування автомобілі, на яких здійснювалася поставка товару. А 05 січня 2015 року був укладений договір оренди нерухомого майна та обладнання, відповідно до якого Позивач отримав у користування нежитлове приміщення та необхідне для здійснення господарської діяльності обладнання.

Крім того, унаслідок укладення 21 червня 2016 року договору будівельного підряду Позивач отримав замовлення на проведення будівельних робіт по влаштуванню фасадних систем та огороджень будинків власними - інструментами та обладнанням, з власних матеріалів на об`єкті будівництва: житловий будинок по вулиці Гоголівській, 47 у Шевченківському районі міста Києва. Виконання вказаного договору підтверджено протоколами погодження договірної ціни, актами приймання виконаних підрядних робіт та актами звірки взаєморозрахунків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки Відповідача про нереальність господарських операцій Позивача є необґрунтованими та не підтверджуються документами, що містяться в матеріалах справи.

При цьому суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Суд вважає, що посилання Відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних при дослідженні господарських правовідносин позивача, як підтвердження безтоварності досліджуваних операцій, є необґрунтованими, оскільки товарно-транспортна накладна є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не сам факт придбання товару. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач.

Суд додатково звертає увагу і на те, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, на переконання суду, недотримання контрагентом Позивача податкової дисципліни (що контролюючим органом не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така позиція суду узгоджується із висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 07 вересня 2021 року, справа № 813/2013/16, касаційне провадження № К/9901/19900/18.

Отже, суд погоджується із позицією Позивача, що Відповідач неправомірно збільшив ТОВ «БК МАКСІБУД ІНЖИНІРИНГ» грошове зобов`язання на загальну суму 1029434 грн, з яких: 823548 грн податок на додану вартість та 205887 грн штрафна санкція.

За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався Позивач як на підставу своїх вимог, а Відповідач заперечуючи проти них, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам Позивача та Відповідача та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлена Позивачем вимога підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач сплатив судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 16 037,73 грн (а.с.3).

У зв`язку з цим із Відповідача на користь Позивача слід стягнути судовий збір у сумі 16 037,73 грн за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 14.01.2019 року № 0001021412.

Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг» (07541, Київська область, м. Березань, вул. Куйбишева, код ЄДРПОУ 38065661) судовий збір у сумі 16037 (шістнадцять тисяч тридцять сум) грн. 73 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 30.05.2022

Суддя Панченко Н.Д.