Рішення

від 25.05.2022 по справі 580/10590/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року справа № 580/10590/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ковтранс до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Ковтранс з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.09.2021 №303187.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що здійснював перевезення зерна насипом транспортним засобом DAF, д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 28.07.2021 під час здійснення посадовими особами відповідача габаритно-вагового контролю були складені акти №0063549 від 28.07.2021, №291349 від 28.07.2021, довідка №0075459 від 28.07.2021. У акті зазначено, що водій відмовився від його підпису, проте водій не знав про існування вказаних документів, відповідно від підпису не відмовлявся. 21.09.2021 відповідачем було прийнято постанову №303187 від 21.09.2021 про накладення на позивача штрафу.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною позивач зазначає, що пшеницю, яку перевозив позивач, є подільним вантажем та може переміщуватись по всім осям транспортного засобу під час руху. Сума допустимого навантаження на осі автомобіля не перевищувала під час зважування допустимо встановлену норму загального ліміту у 40 т, а становила 39,77 т. Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України. Вказана методика не поширюється на транспортні засоби з рідким вантажем, або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Під час зважування транспортного засобу були відсутні документи щодо повірки (метрологічної атестації) зважувального обладнання. Відповідач не виконав обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи. Ні в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0063549 від 28.07.2021, ні в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт №291349 від 28.07.2021, ні в постанові про застосування адміністративного-господарського штрафу №303187 не вказані технічні прилади, якими виявлені та зафіксовані порушення.

Відповідач проти позову заперечив. 26.05.2022 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач за допомогою водія ОСОБА_1 транспортним засобом DAF, д.н. НОМЕР_1 здійснював перевезення вантажу (пшениця) з перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 10%, але не більше 20% включно без відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами України, а саме: перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм становить 12,45%, навантаження на одиничну вісь 12,37 т при нормативно допустимому 11 т, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 ПДР, про що складено акт проведення перевірки №291349 від 28.07.2021. Водій ОСОБА_1 з актом проведення перевірки був ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився, про що зафіксовано в акті проведення перевірки. На момент виникнення спірних правовідносин не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватись органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю. Проте відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення. Власник та водій транспортного засобу зобов`язані забезпечити правильне розміщення вантажу, забезпечити належну швидкість руху та з метою забезпечення безпеки перевезень виключити можливість його переміщення під час здійснення перевезень, особливо сипучих, оскільки самовільне переміщення вантажу під час перевезення може спричинити порушення гальмівних якостей транспортного засобу, порушити його бокову стійкість на дорозі, призвести до ДТП з непередбачуваними наслідками. Автомобіль під час зважування заїжджає на ваги повільно зі швидкістю не більше 5-6 км на годину і така швидкість не може призвести до значного зміщення вантажу. Відповідачем надано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 26.05.2021, чинне до 26.05.2022, згідно якого Ваги автомобільні електронні AR-WIM заводський номер 0011094, відповідають вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробування». Документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються на вимогу водія для ознайомлення. Листом №71637/726.4/24-21 від 01.09.2021 позивачу 03.09.2021 було надіслано повідомлення про розгляд справи на 21.09.2021 (з 09.00 по 11.00) рекомендованим листом, який був повернутий відповідача за закінченням терміну зберігання. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 13.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

З`ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив наступне.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 09.11.2017 вантажний автомобіль марки DAF державний номер НОМЕР_1 зареєстрований за товариством з обмеженою відповідальністю «Ковтранс» (позивач у справі).

Згідно товарно-транспортної накладної серії 12ААИ №147396 від 29.07.2021 позивач здійснював перевезення пшениці насипом транспортним засобом DAF державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

На підставі направлення на рейдову перевірку №026497 від 28.07.2021 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок посадовими особами відповідача була проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами здійснення габаритно-вагового контролю були складені: довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0075459 від 28.07.2021, згідно якої було встановлено навантаження на осі транспортного засобу: 1) 6,42 т; 2) 12,37 т; 3) 7,05 т; 4) 7,09 т; 5) 6,84 т; повна маса транспортного засобу 39,72 т; та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0033549 від 28.07.2021, згідно якого нормативно-допустиме значення 11 т, фактичне навантаження на одиночну вісь 12,37 т.

На підставі довідки №0075459 від 28.07.2021 був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №291349, згідно якого о 23 год. 03 хв. на автодорозі М-05 Київ-Одеса (452 км + 811 м) позивач за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом DAF, д.н. НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу (пшениці) з перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 10%, але не більше 20% включно без відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими компетентними органами, а саме: перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм становить 12,45%, навантаження на одиничну вісь 12,37 т при нормативно допустимому 11 т, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 ПДР.

Відповідач засобами поштового зв`язку направив на адресу позивача письмове повідомлення про розгляд справи, призначений на 21.09.2021 з 09.00 до 11.30, за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223, каб. 401. Проте рекомендований лист із вказаним повідомленням був повернутий відповідача за закінченням терміну зберігання.

21.09.2021 відповідачем в особі начальника Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Олега Лучина було винесено постанову №303187 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн. за допущене порушення, абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із застосуванням штрафу, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який, зокрема, реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п. 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок №1567).

Згідно з п. 1 Порядок №567 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно з частиною шостою вказаної статті у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону №2344-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин 21.09.2021) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Отже підставою для застосування штрафу є відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, або документу про плату за проїзд, якщо перевищення вагових параметрів над нормативно визначеними становить менше 5 відсотків.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил №30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі Постанова №1306) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух (п. 24 Порядку №879).

Отже за змістом вказаних приписів дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, видається лише щодо неподільного вантажу. Рух автомобілів, які здійснюють перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових параметрів забороняється, тобто дозвіл на перевезення подільних великовагових вантажів не надається. Перевезення може бути дозволено лише у разі приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб, та сплати плати за проїзд, визначеної відповідно до Порядку №879.

Судом встановлено, що о 23 год. 03 хв. на автодорозі М-05 Київ-Одеса (452 км + 811 м) позивач за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом DAF, д.н. НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу (пшениці) з перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 10%, але не більше 20% включно без відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими компетентними органами, а саме: перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм становить 12,45%, навантаження на одиничну вісь 12,37 т при нормативно допустимому 11 т, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (частини шостої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Проте як зазначено вище відповідальність у вигляді штрафу передбачена лише у разі відсутності дозволу на перевезення неподільного вантажу у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно.

Враховуючи, що позивач здійснював перевезення подільного вантажу (пшениці), дозвіл на перевезення якого не видається, підстави для застосування штрафу, передбаченого абз. 15 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутні.

При цьому суд зазначає, що Законом України № 1534-IX від 03.06.2021 до абз. 15 ч. ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» були внесені зміни, якими передбачено, що за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Закон України № 1534-IX від 03.06.2021 набрав чинності з 01.10.2021, отже з вказаної дати штраф застосовується також і щодо перевезення подільного вантажу.

Отже відповідальність у вигляді штрафу за перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм діє починаючи з 01.10.2021 і не може бути застосована до позивача.

З огляду на зазначене постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №303187 від 21.09.2021 є протиправною і підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Інші доводи учасників справи значення для вирішення справи не мають, тому суд не надає їм правової оцінки.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 2270 грн. підлягають стягненню на її користь з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені витрати на правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу.

Згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач у позовній заяві просить стягнути витрати на правничу допомогу. Проте, не зазначає суму витрат, понесену за надання правничої допомоги.

Також позивач не надав договору про надання правничої допомоги, актів виконаних робіт, квитанцій про оплату правничої допомоги, детального описку наданих позивачу послуг, або інших доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.

Також не заявив клопотання про надання таких доказів після винесення судом рішення у справі.

Отже, позивач не довів, що поніс витрати на правничу допомогу. Тому підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Ковтранс задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №303187 від 21 вересня 2021 року.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ковтранс (бул. Шевченка, 305, кв. 195, м. Черкаси, 18016, код ЄДРПОУ 41694426) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Головуючий Алла РУДЕНКО