Постанова

від 20.09.2023 по справі 580/10590/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/10590/21 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Ковтранс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Ковтранс» з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.09.2021 №303187.

Позов обґрунтований тим, що позивач здійснював перевезення зерна насипом транспортним засобом DAF, д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 28.07.2021 під час здійснення посадовими особами відповідача габаритно-вагового контролю були складені акти №0063549 від 28.07.2021, №291349 від 28.07.2021, довідка №0075459 від 28.07.2021. У акті зазначено, що водій відмовився від його підпису, проте водій не знав про існування вказаних документів, відповідно від підпису не відмовлявся. 21.09.2021 відповідачем було прийнято постанову №303187 від 21.09.2021 про накладення на позивача штрафу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 09.11.2017 вантажний автомобіль марки DAF державний номер НОМЕР_1 зареєстрований за товариством з обмеженою відповідальністю «Ковтранс» (позивач у справі).

Згідно товарно-транспортної накладної серії 12ААИ №147396 від 29.07.2021 позивач здійснював перевезення пшениці насипом транспортним засобом DAF державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

На підставі направлення на рейдову перевірку №026497 від 28.07.2021 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок посадовими особами відповідача була проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами здійснення габаритно-вагового контролю були складені: довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0075459 від 28.07.2021, згідно якої було встановлено навантаження на осі транспортного засобу: 1) 6,42 т; 2) 12,37 т; 3) 7,05 т; 4) 7,09 т; 5) 6,84 т; повна маса транспортного засобу - 39,72 т; та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0033549 від 28.07.2021, згідно якого нормативно-допустиме значення 11 т, фактичне навантаження на одиночну вісь - 12,37 т.

На підставі довідки №0075459 від 28.07.2021 був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №291349, згідно якого о 23 год. 03 хв. на автодорозі М-05 Київ-Одеса (452 км + 811 м) позивач за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом DAF, д.н. НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу (пшениці) з перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 10%, але не більше 20% включно без відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими компетентними органами, а саме: перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм становить 12,45%, навантаження на одиничну вісь 12,37 т при нормативно допустимому 11 т, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 ПДР.

Відповідач засобами поштового зв`язку направив на адресу позивача письмове повідомлення про розгляд справи, призначений на 21.09.2021 з 09.00 до 11.30, за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223, каб. 401. Проте рекомендований лист із вказаним повідомленням був повернутий відповідача за закінченням терміну зберігання.

21.09.2021 відповідачем в особі начальника Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Олега Лучина було винесено постанову №303187 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн. за допущене порушення, абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач, вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 303187 протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність у вигляді штрафу за перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм діє з 01.10.2021 і не може бути застосована до Позивачки.

З огляду на зазначене постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 303187 від 21.09.2021 є протиправною і підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з абз. 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 року № 442 утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп. 15, 27 п. 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Таким чином, Відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Статтею Закону № 2344-III визначено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність у вигляді штрафу за перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм діє з 01.10.2021 і не може бути застосована до Позивачки.

Частиною 1 статті 60 Закону № 2344-III, в редакції, чинній на час складання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 291349- 28.07.2021 року, було визначено зокрема, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за еревищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм становить 12,45%, навантаження на одиничну вісь 12,37 т при нормативно допустимому 11 т, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 ПДР.

Таким чином, вказаною нормою було передбачено, що автомобільний перевізник, у разі перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень більш ніж на 10%, повинен мати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03 червня 2021 року № 1534-IX у Законі України «Про автомобільний транспорт» у статті 60 у частині першій, зокрема абзац пятнадцятий викладено в такій редакції:

«перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03 червня 2021 року № 1534-IX було конкретизовано, що автомобільний перевізник, у разі перевезення саме неподільного вантажу з перевищенням вагових обмежень більш ніж на 10%, повинен мати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що норма Закону № 2344-III, в редакції, чинній на час складання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 291349- 28.07.2021 року, не містила будь яких застережень щодо виду вантажу: подільний чи неподільний.

Щодо доводів Позивача, що ним перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

З метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття законодавцем установлено заборону перевезення вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують установлені параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі).

У контексті п. 22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 803/1540/16.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що долучені Відповідачем до матеріалів справи докази є належними та допустимими в розумінні КАС України, такими що підтверджують правомірність дій Відповідача.

Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішення дійшов помилкового висновку про те, що Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, доказів, які б вказували на правомірність рішення про застосування до Позивача адміністративно-господарського штрафу не надав.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Державної служби України з безпеки на транспорті, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 272, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю " Ковтранс" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма