Постанова

від 29.05.2022 по справі 199/5185/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3666/22 Справа № 199/5185/21 Категорія 24 Суддя у 1-й інстанції - СПАЇ В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтарна 42»

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2022 року

у цивільній справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтарна 42» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2021 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтарна 42» (далі ОСББ "Янтарна 42") звернулося до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що ОСББ "Янтарна 42" на підставі типового договору № 2 від 01 серпня 2016 року набуло повноважень щодо управління неподільним та загальним майном житлового будинку та забезпечення належної експлуатації і надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що розташований у АДРЕСА_1 .

23 грудня 2017 року на загальних зборах ОСББ «Янтарна 42» було затверджено тариф вартості утримання будинку та прибудинкової території з 01 лютого 2018 року у розмірі: першого та другого поверху 2,65 грн. за 1 м2, з третього по дев`ятий поверх 2,99 грн. за 1 м2.

Рішенням загальних зборів ОСББ «Янтарна 42» від 25 грудня 2018 року, було затверджено тариф вартості утримання будинку та прибудинкової території з 01 січня 2019 року у розмірі: першого та другого поверху 4,03 грн. за 1 м2, з третього по дев`ятий поверх 4,51 грн. за 1 м2.

Позивач зазначає, що відповідач, будучи власником приміщення у житловому комплексі (будинку), в якому створено ОСББ, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні, проте ОСОБА_1 свої обов`язки не виконувала належним чином, тому станом на 01 квітня 2021 року має заборгованість зі сплати членських внесків за період з квітня 2018 року по березень 2021 року у розмірі 7 595,27 грн. У зв`язку з наявністю боргу просили стягнути нараховані інфляційні витрати та 3 % річних.

Позивач вказує, що ухилення відповідача від сплати обов`язкових внесків та платежів, встановлених рішенням загальних зборів ОСББ «Янтарна 42», призводить до порушення прав та законних інтересів інших співвласників.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2022 року у задоволені позову ОСББ "Янтарна 42" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами суду не доведено про порушення прав ОСББ "Янтарна 42", існування між сторонами правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, враховуючи, що саме на позивача покладено обов`язок доведеності і обґрунтованості своїх позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ОСББ "Янтарна 42" звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення цих вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам наданим як на підставу позовних вимог, відсутнє мотивоване обґрунтування неприйняття зазначених доказів або їх відхилення.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону судове рішення в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що 01 серпня 2016 року між КП «Жилсервіс-9» ДМР та ОСББ "Янтарна 42" було укладено типовий договір № 2 про тимчасову передачу повноважень щодо управління та утримання будинку (комплексу або його частину) та прибудинкової території, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Укладаючи договір сторони за ним передбачили усі суттєві умови, зокрема і права та обов`язки ОСББ, відповідальність сторін, строк дії договору тощо.

Рішенням загальних зборів (протокол № 2 від 25 травня 2017 року) затверджений Статут ОСББ "Янтарна 42".

Відповідно до вказаного Статуту метою створення ОСББ є забезпечення і захист прав його співвласників відповідно до законодавства України та цього Статуту та дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.

Згідно з п. 4.2.2 співвласники Об`єднання приймають рішення щодо управління неподільним майном будинку. Частка в загальному обсязі обов`язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна будинку встановлюється пропорційно до загальної площі житлових та нежитлових приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до п. 4.3.2 Статуту співвласники об`єднання приймають рішення щодо управління загальним майном та зобов`язані брати участь в його утриманні. Частка в загальному обсязі обов`язкових платежів на утримання і ремонт загального майна встановлюється пропорційно до загальної площі житлових і нежитлових приміщень, що перебувають у користуванні фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до п. 6.1 Статуту правління Об`єднання складає щорічний кошторис надходжень і витрат на наступний фінансовий рік і визначає розміри платежів кожного співвласника Об`єднання. Кошторис Об`єднання складається до 25 грудня поточного року з подальшим затвердженням на чергових загальних зборах співвласників Об`єднання.

Кошторис повинен передбачати такі статті витрат: поточні витрати; витрати на оплату комунальних та інших послуг; витрати на утримання і ремонт спільного майна; витрати фондів Об`єднання; інші витрати.

Пунктом 6.8 Статуту передбачено, що видатки на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються загальними зборами Об`єднання відповідно до законодавства України (а.с. 19).

Протоколом №1 установчих зборів ОСББ «Янтарна 42» від 25 грудня 2018 року вирішили з 01 січня 2019 року прийняти тариф вартості утримання будинку та прибудинкової території першого та другого поверху 4,03 грн./м2, 3-9 поверху 4,51 грн./ м2 (а.с. 29).

Протоколом №3 загальних зборів ОСББ «Янтарна 42» від 23 грудня 2017 року з 01 лютого 2018 року прийнятий тариф вартості утримання будинку та прибудинкової території першого та другого поверху у розмірі 2,65 грн./м2, 3-9 поверху у розмірі 2,99 грн./м2 (а.с. 32).

Відповідно до довідки про заборгованість № 04/2021 заборгованість по внесках та платежах на утримання будинку та прибудинкової території співвласника ОСОБА_1 , яка є власником квартири АДРЕСА_2 , станом на 01 квітня 2021 року складає 7595 грн. 27 коп.

Правовідносини між учасниками справи виникли з зобов`язань, які виникають з діяльності ОСББ та власником жилого приміщення та пов`язані зі сплатою внесків та житлово-комунальних послуг.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог позивача, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Положеннями статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до положень статті 10 Закону органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Частинами 14 та 15 статті 10 Закону встановлено, що рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів.

За змістом статей 15, 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів. У свою чергу, співвласник зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати внески і платежі.

Статтею 20 Закону встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Згідно зі статтею 22 Закону для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц зроблено правовий висновок про те, що особа, яка є співвласником будинку, в якому створено ОСББ зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділене правом у разі нездійснення таких дій цією особою звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Законом, іншими законодавчими актами не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ.

Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до частини дев`ятої статті 10 Закону, частини другої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та згідно із законодавчо встановленим порядком голосування на зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 910/6471/18, провадження № 12-111гс19.

Схожий за змістом правовий висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 679/49/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 522/1654/13-ц, що свідчить про те, що питання правомірності прийняття рішення загальних зборів щодо затвердження розміру внесків на управління будинків неодноразово було предметом дослідження та правового аналізу Верховного Суду.

Процесуальний закон покладає на особу обов`язок доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, відповідно до частин третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права не має вказівки про перерозподіл обов`язків доказування.

Разом із тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з вимогами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано довідку про заборгованість № 04/2021 відповідно до якої заборгованість по внесках та платежах на утримання будинку та прибудинкової території співвласника будинку ОСОБА_1 , яка є власником квартири № 184 станом на 01 квітня 2021 року складає 7 595,27 грн (а.с. 34).

Разом з цим, приведено розрахунок інфляційного збільшення та 3% річних від простроченої суми боргу, відповідно до якого заборгованість по сплаті членських внесків за наростаючим підсумком з урахуванням оплат, за період з квітня 2018 року по березень 2021 року становить 8 431,19 грн.(а.с. 35).

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Отже, колегія суддів встановила, що ОСББ «Янтарна 42» надано належні і допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, доведено порушення його прав з урахуванням вимог законодавства щодо вимог про стягнення заборгованості, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, але не повно та не всебічно дослідив наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, тому рішення суду підлягає скасуванню.

З приводу відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У свою чергу, на підтвердження здійсненої професійної правничої допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання професійної правничої допомоги, та може міститися у Акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної професійної правничої допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді, тощо.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу суду було надано наступні документи: копія договору про надання правничої правової допомоги № 16/04-1 від 16 квітня 2021 року, який не містить умов про встановлений розмір гонорару (а.с.36), розрахунок наданих послуг згідно договору № 16/04-1 від 16 квітня 2021 року, який серед іншого містить дані про підготовку адміністративного позову про стягнення коштів (а.с. 41), квитанцію № 23/04-1 від 23 квітня 2021 року у розмірі 3 400 грн. (а.с. 46), акт про оплату послуг від 20 травня 2021 року (а.с. 47).

Інформація, яка міститься в приведеному розрахунку наданих послуг від 20 травня 2021 року, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

З опису наданих послуг вбачається, що надані послуги надавалися позивачу адвокатом та полягають у тому, що останній надав консультацію, провів правовий аналіз наданих документів та підготував адміністративний позов. Але, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 66).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції, слід змінити розподіл судових витрат та стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСББ «Янтарна 42» витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 5 675,00 грн. (2270 грн. + 3405 грн.).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтарна 42» - задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2022 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтарна 42» (код ЄДРПОУ 40534046) заборгованість по сплаті членських внесків у розмірі 7 595,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 511,92 грн. та 3% річних у розмірі 324,00 грн., а всього 8 431,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтарна 42» (код ЄДРПОУ 40534046) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 675,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова