Рішення

від 25.05.2022 по справі 201/3641/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/3641/19

Провадження № 2/201/65/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської (Андрєєвої) Ганни Олегівни про визнання недійсною довіреності та скасування рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Г.О. та ОСОБА_3 , у якому просить суд визнати недійсною довіреність від 28 вересня 2017 року за реєстраційним номером 46162097, посвідчену відповідачем-1, від позивача на відповідача-2, а також скасувати рішення державного реєстратора відповідача-1 про державну реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей спірної довіреності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що у 2017 році вона була позбавлена права власності на нежитлову будівлю з влаштування паркінгу загальною площею 6124,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 28 вересня 2017 року приватний нотаріус ДМНО Павловська (Андрєєва) Г.М., посвідчила довіреність від 28 вересня 2017 року за реєстраційним номером 46162097 від ОСОБА_1 , як довірителя на ОСОБА_4 , як повіреного, згідно тексту якої нібито ОСОБА_1 уповноважує на підставі цієї довіреності свого «повіреного» Толмача С.Б. розпоряджатися будь-яким належним їй майном. Позивач зазначає, що вказана довіреність була складена та нотаріально посвідчена без її участі. Позивач стверджує що спірну довіреність не підписувала, не видавала будь-яких довіреностей та не уповноважувала ОСОБА_3 чи будь-яку іншу особу вчиняти дії з належним їй майном. Крім того, 28 вересня 2017 року, коли ОСОБА_1 нібито видала у приватного нотаріуса спірну довіреність, вона взагалі перебувала не у м. Дніпро, а в м. Києві, оскільки в цей день у Києво-Святошинському районному суді Київської області проводилось судове засідання у кримінальному провадженні щодо її чоловіка ОСОБА_5 , а в той час разом з нею були два адвокати. Отже, позивач фізично не могла підписати оскаржувану довіреність у м. Дніпрі 28 вересня 2017 року, а нотаріус посвідчити її підпис (том 1, а.с. 1-7).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 27 березня 2019 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С. (том 1, а.с.22).

Ухвалою судді від 29 березня 2019 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни, ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності та скасування рішення державного реєстратора (том 1, а.с.23-24)

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (том 1, а.с.26).

До суду 12 квітня 2019 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (том 1, а.с.27).

Ухвалою судді від 02 грудня 2021 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни, ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності та скасування рішення державного реєстратора та призначено справу до судового розгляду (том 2, а.с.137).

17 травня 2022 року від представника приватного нотаріуса ДМНО Павловської (Андрєєвої) Г.О. до суду надійшло клопотання, у якій остання просила суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-2 та відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог до відповідача-1. В обгрунтування поданого клопотання представник відповідача зазначила, що смерть відповідача-2 є підставою для закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки правовідносини представництва за спірною довіреністю між відповідачем-2 та позивачем не передбачають правонаступництва виходячи із приписів п. 7 ч. 1 ст. 248 ЦК України. Також відповідач-1 посилаючись на практику Верховного Суду просить суд відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог до відповідача-1, оскільки на думку відповідача-1 він є неналежним відповідачем, а позивач обрав невірний спосіб захисту прав (том 2, а.с. 201-203)

Представник позивача надала до суду письмові пояснення, в яких не заперечувала проти закриття провадження в частині вимог до ОСОБА_3 та просила справу розглядати без участі позивача та її представника.

Ухвалою судді від 26 травня 2022 року було закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни, ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності та скасування рішення державного реєстратора в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 .

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом.

28 вересня 2017 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Г.О. посвідчила довіреність від 28 вересня 2017 року, за реєстраційним номером 46162097, номер у реєстрі нотаріальних дій 1006, бланк НМЕ 542652 від ОСОБА_1 , як довірителя на ОСОБА_4 , як повіреного, згідно тексту якої ОСОБА_1 уповноважує на підставі цієї довіреності свого повіреного ОСОБА_3 розпоряджатися будь-яким належним їй майном.

Як зазначає у позовній заяві ОСОБА_1 , вищевказана довіреність була складена та нотаріально посвідчена без її участі. Спірну довіреність вона не підписувала, не видавала будь-яких довіреностей та не уповноважувала ОСОБА_3 чи будь-яку іншу особу вчиняти дії з належним їй майном. Крім того, 28 вересня 2017 року, коли ОСОБА_1 нібито видала у приватного нотаріуса спірну довіреність, вона взагалі перебувала не у м. Дніпро, а в м. Києві, оскільки в цей день у Києво-Святошинському районному суді Київської області проводилось судове засідання у кримінальному провадженні щодо її чоловіка ОСОБА_5 , а в той час разом з нею були два адвокати. Отже, позивач фізично не могла підписати оскаржувану довіреність у м. Дніпрі 28 вересня 2017 року, а нотаріус посвідчити її підпис.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як передбачено ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ч. 1 ст. 15 та ч. 1 статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат»

Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення нотаріальних дій, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує видачу нею оскаржуваної довіреності на ім`я ОСОБА_3 .

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Справи за спорами щодо визнання недійсними правочинів мають розглядатися судами за позовами осіб, які є стороною такого правочину.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено оскаржуваний правочин, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений правочин покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за за посвідченням такого правочину. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Враховуючи наведене, слід дійти до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки приватний нотаріус є неналежним відповідачем у даній справі.

Аналогічної позиції дійшов Верховний суд у своїх постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18, провадження № 61-10311св19 та від 19 серпня 2020 року у справі № 201/16327/16-ц, провадження № 61-43384св18.

Виходячи із приписів п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судові витрати покладаються на позивача.

У відповідності до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2021 року було до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №201/3641/19 вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майн та державну реєстрацію обтяжень речових прав, в тому числі, але не обмежуючись посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно нежитлової будівлі з влаштуванням паркінгу загальною площею 6124,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи результат вирішення справи, слід дійти до висновку, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 02 грудня 2021 року підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 188, 247, 263-273, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської (Андрєєвої) Ганни Олегівни про визнання недійсною довіреності та скасування рішення державного реєстратора відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2021 року у справі №201/3641/19 у вигляді заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майн та державну реєстрацію обтяжень речових прав, в тому числі, але не обмежуючись посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно нежитлової будівлі з влаштуванням паркінгу загальною площею 6124,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Федоріщев С.С.