Постанова

від 13.10.2022 по справі 201/3641/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5603/22 Справа № 201/3641/19 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Максюти Ж.І.

суддів Свистунової О.В., Пищиди М.М.

за участю секретаря Драгомерецької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трушківської Лесі Вікторівни на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2022 року за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської (Андрєєвої) Ганни Олегівни про визнання недійсною довіреності та скасування рішення державного реєстратора,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Г.О. та ОСОБА_3 , у якому просить суд визнати недійсною довіреність від 28 вересня 2017 року за реєстраційним номером 46162097, посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., від позивача на ОСОБА_3 , а також скасувати рішення державного реєстратора відповідача-1 про державну реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей спірної довіреності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що у 2017 році вона була позбавлена права власності на нежитлову будівлю з влаштування паркінгу загальною площею 6124,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 28 вересня 2017 року приватний нотаріус ДМНО Павловська (Андрєєва) Г.М., посвідчила довіреність від 28 вересня 2017 року за реєстраційним номером 46162097 від ОСОБА_2 , як довірителя на ОСОБА_3 , як повіреного, згідно тексту якої нібито ОСОБА_2 уповноважує на підставі цієї довіреності свого «повіреного» ОСОБА_3 розпоряджатися будь-яким належним їй майном. Позивач зазначає, що вказана довіреність була складена та нотаріально посвідчена без її участі. Позивач стверджує що спірну довіреність не підписувала, не видавала будь-яких довіреностей та не уповноважувала ОСОБА_3 чи будь-яку іншу особу вчиняти дії з належним їй майном. Крім того, 28 вересня 2017 року, коли ОСОБА_1 нібито видала у приватного нотаріуса спірну довіреність, вона взагалі перебувала не у м. Дніпро, а в м. Києві, оскільки в цей день у Києво-Святошинському районному суді Київської області проводилось судове засідання у кримінальному провадженні щодо її чоловіка ОСОБА_4 , а в той час разом з нею були два адвокати. Отже, позивач фізично не могла підписати оскаржувану довіреність у м. Дніпрі 28 вересня 2017 року, а нотаріус посвідчити її підпис (том 1, а.с. 1-7).

Тому, позивач просить ухвалити рішення, яким визнати недійсною довіреність від 28.09.2017 за реєстраційним номером 46162097, номеру реєстрі нотаріальних дій 1006 на бланку НМЕ 542652 від ОСОБА_1 на ОСОБА_3 ; скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Павловської Галини Олегівни про державну реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей довіреності від 28.09.2017 за реєстраційним номером 46162097, номеру реєстрі нотаріальних дій 1006 на бланку НМЕ 542652 від ОСОБА_1 на ОСОБА_3 .

Рішенням Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від26травня 2022року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської (Андрєєвої) Ганни Олегівни про визнання недійсною довіреності та скасування рішення державного реєстратора відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсною довіреність від 28.09.2017 за реєстраційним номером 46162097, номеру реєстрі нотаріальних дій 1006 на бланку НМЕ 542652 від ОСОБА_1 ; скасувати рішення реєстратора приватного нотаріуса Павловської Галини Олегівни про державну реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей довіреності від 28.09.2017 за реєстраційним номером 46162097, номеру реєстрі нотаріальних дій 1006 на бланку НМЕ 542652 від ОСОБА_1 на ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що нотаріус не може бути відповідачем у справах про оскарження правочинів тоді і лише тоді, якщо самі дії нотаріуса як протиправні і незаконні не є підставою позову. Вважає, що саме нотаріус є тією особою, яка і порушила право позивача, за захистом якого вона звернулася до суду, а на вказане суд першої інстанції уваги не звернув, сукупності дій нотаріуса по захопленню майна позивача, однією з яких було посвідчення довіреності оцінки не надав. Також, зазначає, що судом не встановлено обставин підробки довіреності, оскільки ОСОБА_5 двічі не виконала ухвалу суду від 29.03.2019 та від 14.01.2020 про витребування у неї оригіналу оскаржуваної довіреності, а згідно відповіді Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області (лист № 1917/01-21 від 23.11.2020), відповіді Прокуратури Дніпропетровської області (лист №04/2/5-1815-17 від 24.09.2019), відповіді Офісу Генерального прокурора (лист №10/1/2-10вих-20 від 09.01.2020), вона оскаржувану довіреність до архіву не передала та правоохоронними органами не вилучалася. Крім цього, оскільки відносно ОСОБА_5 , відділом поліції №1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42013110000000956 апелянт вважає, що нотаріус не є сторонньою особою у справі, а є тією особою, яка вчинила активні дії щодо порушення прав позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська (Андрєєва) Г.М. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що апеляційна скарга містить єдине посилання на передбачені підстави для скасування судових рішень не встановлення місцевим судом обставин підробки довіреності на підставі ч. 10 ст. 84 ЦПК України, а решта доводів апеляційної скарги емоційні та нічім не доведені твердження, які процесуальним законом не віднесено до підстав для скасування рішень.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишенні без змін суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 28 вересня 2017 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Г.О. посвідчила довіреність від 28 вересня 2017 року, за реєстраційним номером 46162097, номер у реєстрі нотаріальних дій 1006, бланк НМЕ 542652 від ОСОБА_1 , як довірителя на ОСОБА_3 , як повіреного, згідно тексту якої ОСОБА_1 уповноважує на підставі цієї довіреності свого повіреного ОСОБА_3 розпоряджатися будь-яким належним їй майном.

Як зазначає ОСОБА_1 , вищевказана довіреність була складена та нотаріально посвідчена без її участі. Спірну довіреність вона не підписувала, не видавала будь-яких довіреностей та не уповноважувала ОСОБА_3 чи будь-яку іншу особу вчиняти дії з належним їй майном. Крім того, 28 вересня 2017 року, коли ОСОБА_1 нібито видала у приватного нотаріуса спірну довіреність, вона взагалі перебувала не у м. Дніпро, а в м. Києві, оскільки в цей день у Києво-Святошинському районному суді Київської області проводилось судове засідання у кримінальному провадженні щодо її чоловіка ОСОБА_4 , а в той час разом з нею були два адвокати. Отже, позивач фізично не могла підписати оскаржувану довіреність у м. Дніпрі 28 вересня 2017 року, а нотаріус посвідчити її підпис.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не додано жодного доказу щодо недійсності оспореної довіреності, який би вказував на ту обставину, що спірну довіреність видавала не позивач і в ній міститься не її підпис, за даним фактом позивач до поліції не зверталася. Клопотання про призначення судової експертизи та про витребування нотаріальної справи не заявлялося, у зв`язку з чим, посилаючись на відсутність належних доказів на доведення факту недійсності довіреності з тих підстав, що така довіреність позивачем не видавалась.

Крім того, нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки за правилами цивільного судочинства, як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення нотаріальних дій, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства, а тому приватний нотаріус є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує видачу нею оскаржуваної довіреності на ім`я ОСОБА_3 .

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів виходячи з наступного.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».

Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право.

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені Держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено нотаріальну дію та тим самим було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність покладається не на нотаріуса, а на особу, яка вчинила дії передбачені довіреністю від 28 вересня 2017 року, за реєстраційним номером 46162097.

Сам же нотаріус може бути залучений судом, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Згідно ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведені вище і проаналізовані докази у даній справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності підстав для визнання недійсною довіреності та скасування рішення державного реєстратора.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що саме нотаріус є тією особою, яка порушила право позивач за захистом якого вона звернулася до суду, та те що судом не надана оцінка сукупності дій нотаріуса по захопленню майна позивача, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як вбачається із апеляційної скарги у кримінальному провадженні № 42013110000000956 здійснюється досудове розслідування у тому числі і цієї події, а тому на даний час не встановлена сукупність дій та причетність нотаріуса до захоплення майна апелянта. Отож, в даному випадку ОСОБА_5 , як нотаріус, який вчинив певні дії, не може бути відповідачем по справі, а питання щодо порушення майнових прав апелянта, про які йде мова в апеляційній скарзі можуть бути пред`явлені лише після доведення судом вини останньої, оскільки оскаржуючи реєстраційні дії ОСОБА_5 як нотаріуса, ОСОБА_1 фактично намагається встановити факт наявності речового права на нерухоме майно та відповідно відсутність таких прав у третіх осіб.

Доводи стосовно того, що судом не встановлено обставин підробки довіреності, оскільки ОСОБА_5 двічі не виконала ухвалу суду від 29.03.2019 та від 14.01.2020 про витребування у неї оригіналу оскаржуваної довіреності, а згідно відповіді Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області (лист № 1917/01-21 від 23.11.2020), відповіді Прокуратури Дніпропетровської області (лист №04/2/5-1815-17 від 24.09.2019), відповіді Офісу Генерального прокурора (лист №10/1/2-10вих-20 від 09.01.2020), вона оскаржувану довіреність до архіву не передала та правоохоронними органами не вилучалася спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч.6-10 ст.84 ЦПК Українибудь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Як вбачається із матеріалів справи, про що ОСОБА_5 додатково зазначила і у відзиві на апеляційну скаргу, нею було подано до суду заяву з копіями ухвал судів про проведення у нею правоохоронними органами обшуків та вилучення всіх документів.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від26травня 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Ж.І. Максюта

Судді О.В.Свистунова

М.М.Пищида