Постанова

від 23.05.2022 по справі 907/665/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2022 р. Справа №907/665/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Бонк Т.Б.

Суддів

Гриців В.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін:

скаржника: не з`явився,

позивача: Хваста С.В.,

відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної казначейської служби України (від 17.01.2022 №4-31-2-20/354, вх. суду від 24.01.2022 №01-05/316/22)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.12.2021, повний текст рішення складено 29.12.2021,

у справі № 907/665/21(суддя Ремецькі О.Ф., м.Ужгород)

за позовом: Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), м. Ужгород

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - АТ "Дельта Банк", м. Київ

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України, м. Київ

про стягнення суми 874 712,91 грн шкоди

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

У серпні 2021року Відділ ДВС у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі -Відділ ДВС) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про стягнення 874 712,91 грн шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконанні в Ужгородському міському відділі ДВС перебувало виконавче провадження №49915053 щодо виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду №308/11306/14ц від 09.10.2015 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 874 712,91 грн заборгованості. З метою виконання вказаного виконавчого документа 18.10.2017 на електронних торгах позивачем було відчужено належну ОСОБА_1 на прав власності земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:67:001:0041 площею 1,6788га (відповідно до державного акту про право власності за земельну ділянку від 14.08.2006 №033205) на користь ОСОБА_3 .

Разом з тим, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.06.2019 у справі №308/1259/18 електронні торги із реалізації земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:67:001:0041, площею 1,6788 га, протокол проведення електронних торгів №291735 від 18.10.2017, акт державного виконавця про проведені електронні торги у виконавчому провадженні №49915053, Свідоцтво від 08.11.2017, яким засвідчено належність у ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:67:001:0041, рішення про державну реєстрацію прав визнані недійсними та скасовані. Вказаним рішенням встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:67:001:0041 та 2110100000:67:001:0029 були перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про державний земельний кадастр». Після автоматичного перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про вказані земельні ділянки, державними кадастровими реєстраторами Жупик 1.1, та Мерени І.І. всупереч п.п. 7 п.138 та 156-1 постанови КМУ № 1051 від 17.10.2012 року «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» було відкрито поземельні книги на вищезазначені земельні ділянки. В ході проведеної Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області перевірки було встановлено, що державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЗК № 036650 та серії ЗК № 033205, які були підставою для відкриття поземельних книг та реєстрації земельних ділянок, не містили штампів про скасування правовстановлюючих документів, внаслідок чого Державними кадастровими реєстраторами і була допущена помилка. В подальшому, внаслідок допущення вищезазначеної помилки, земельна ділянка, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за номером 2110100000:67:001:0041 за прізвищем ОСОБА_1 , була виставлена на електронні торги (номер лоту 239591) в рамках виконавчого провадження № 49915053, де боржником є ОСОБА_1 .

Відтак позивач вказує, що оскільки електронні торги із реалізації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав ОСОБА_3 визнані в судовому порядку недійсними та скасовані, правова підстава для набуття грошових коштів відпала, а відтак вони у повному обсязі мають бути повернуті ОСОБА_3 . Натомість сума грошових коштів у розмірі 874 712,91 грн залишається неповернутою Відділом ДВС ОСОБА_3 , у зв`язку із чим він звернувся до суду з позовом до Відділу ДВС за захистом своїх прав (справа №308/7396/21).

Позивач вказує, що з метою повернення даних грошових коштів у позасудовому порядку він звернувся з листом-претензію 26.03.2021 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк» Матвієнка А.А. У відповідь на зазначений лист Фонд повідомив, що кошти надійшли на накопичувальний рахунок АТ «Дельта Банк» згідно з платіжним дорученням № 10777 від 10.11.2017 у сумі 874 712,91 грн з призначенням платежу: Стягнуто борг з ОСОБА_1 згідно в/л № 308/11306/14-ц від 09.10.2015, ВП № 18-49915053/17, які направлені на погашення боргу за кредитом у сумі 871 058,91 грн та відшкодування судового збору у сумі 3654 грн. При цьому Національним Банком України ухвалено рішення № 664 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта банк", що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З урахуванням наведеного, посилаючись на ст.ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України, позивач вказує, що внаслідок неправомірних дій Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області наявні підстави для стягнення завданої позивачу шкоди в сумі 874 712,91 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач подав клопотання про застосування строків позовної давності, в якій вказував, що про існування умов, з якими пов`язана недійсність укладеного з ОСОБА_3 правочину, Відділу ДВС могло стати відомо ще з 03.04.2018 під час розгляду справи №308/1259/18, в якій Відділ був відповідачем.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.12.2021 у справі № 907/665/21 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції суму 874 712,91 грн. При прийнятті рішення суд першої інстанції послався на встановлені рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.06.2019 у справі №308/1259/18 обставини щодо допущення Державними кадастровими реєстраторами помилки, за наслідками якої земельна ділянка, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за номером 2110100000:67:001:0041 за прізвищем ОСОБА_1 була виставлена на електронні торги (номер лоту 239591) в рамках виконавчого провадження № 49915053, що в результаті, спричинило позивачу збитки у розмірі 874 712,91 грн. Суд встановив, що частина коштів з реалізації земельної ділянки перерахована на користь АТ «Дельта Банк», з якого неможливо провести стягнення у примусовому порядку. Відтак суд вказав, що незважаючи на правомірні дії позивача, внаслідок помилкових дій кадастрових реєстраторів у нього виник обов`язок зі сплати 874 712,91 грн, чим йому спричинено шкоду у вказаному розмір. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивач довів негативні наслідки у вигляді завданої шкоди у зазначеному розмірі, а також причинний зв`язок між протиправними діями та наслідками у вигляді завданих збитків.

Суд відхилив посилання відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, вказавши, що про неправомірність дій відповідача, які спричинили завдання позивачу шкоди, останньому стало відомо з рішення від 27.06.2019 у справі №308/1259/18, яке залишене без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 24.11.2020. Відтак, оскільки позов у даній справі поданий 16.08.2021, суд зазначив, що такий заявлено в межах 3-х річного строку позовної давності.

Поряд з тим, пославшись на ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, ч. 2 ст. 25 БК України, суд вказав, що відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою за рахунок коштів Державного бюджету України. Відтак суд зазначив, що відшкодування матеріальної шкоди у відповідному розмірі, завданої незаконними рішеннями, діями органу державної влади, його посадової, службової особи, має бути здійснено за рахунок держави, а не за рахунок відповідача, оскільки в таких випадках відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України, ст. 56 Конституції України відповідальність несе саме держава, а не її органи або посадові чи службові особи, які здійснюють свої функції не як приватні особи в своїх інтересах, а від імені держави та в межах покладеної на них державної компетенції.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Державна казначейська служба України, яка не була учасником справи під час її розгляду судом першої інстанції, оскаржила рішення суду першої інстанції, просить його скасувати та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обгрунтована, тим, що Державна казначейська служба України не була учасником справи під час її розгляду судом першої інстанції, зокрема відповідачем, разом з тим, суд вирішив стягнути з неї заявлену позивачем шкоду. Посилаючись на рішення Конституційного Суду від 03.10.2011 №12-рп/2001, вказує, що держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави, така юридична особа відповідає за свої зобов`язання коштами, які є в її розпорядженні Відтак апелянт зазначає, що стягнення шкоди, завданої внаслідок протиправності дій ГУ Держегеокадастру, з Державної казначейської служби шляхом списання з єдиного казначейського рахунку порушує порядок такого відшкодування. Разом з тим, вважає, що позивач не надав доказів на підтвердження протиправності дій чи бездіяльності відповідача у завданні йому шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц, позивач вказує, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою чи службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Зазначає, що наявність обставин щодо неправомірних дій відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між діями і заподіяною шкодою підтверджується рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.06.2019 у справі №308/1259/18. Також, позивач повідомив, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.09.2021 у справі №308/7396/21 присуджено до стягнення з Відділу ДВС на користь ОСОБА_3 сплачені ним 874 712,91грн.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 у справі № 907/665/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби.

Подальший рух справи викладено в ухвалах апеляційного суду.

Так, ухвалою від 27.04.2022 розгляд справи відкладено на 24.05.2022 та вирішено проводити судове засідання за участі представника скаржника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyСon».

23.05.2022 від ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області надійшло клопотання про розгляд даної справи без участі його представника.

У судовому засіданні 24.05.2022 представник позивача надав усні пояснення та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Разом з тим, через неналежну технічну роботу програмного забезпечення "EasyCon" апеляційний суд не зміг зв`язатись з представником апелянта.

Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Третя особа (АТ «Дельта Банк») не забезпечила явки свого представника в судове засідання та не скористалась правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

З огляду на те, що явка представника скаржника в судове засідання не визнавалась обов`язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, суд вирішив, що неявка представника апелянта не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залучення скаржника - Державної казначейської служби до участі у даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, оскільки в резолютивній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції вказав про стягнення з Державної казначейської служби (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) на користь Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції шкоди в сумі 874 712,91 грн.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасувати з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

На виконанні в Ужгородському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області перебувало виконавче провадження №49915053 по примусовому виконанні виконавчого листа №308/11306/14-ц, виданого 09.10.2015 Ужгородським міськрайонним судом про: стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість в сумі 871 058 ,91 грн та 3654 грн судового збору.

26.01.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, надано боржнику строк для самостійного виконання рішення до 02.02.2016.

З метою перевірки майнового стану боржника ОСОБА_1 державним виконавцем 25.04.2016 надіслано запит до Управління Держземагенства в Ужгородському районі.

18.05.2016 за вихідним номером 8-709-99.4-1839/2-16 Управління Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області надало інформацію, що за ОСОБА_1 зареєстровано земельну ділянку і в підтвердження наданої інформації управлінням надано копію Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №033205 від 14.08.2006, згідно з яким є власником земельної ділянки площею 1,6788 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ,поз.2, цільове призначення якої - для обслуговування торгово виробничого комплексу, кадастровий номер якої 2110100000:67:001:0041, яка набута у власність ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки №61 бланки ВСС №642573-76 від 23.06.2005 реєстр. №2277(том 1,а.с.56-58).

02.08.2017 Відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2102118512017, який підписаний Державним кадастровим реєстратором, відповідно до якого підтверджена належність боржнику ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки площею 1,6788 га, що розташована за адресою вул. Болгарська-Паризької Комуни,поз.2,цільове призначення якої - для обслуговування торгово-виробничого комплексу, кадастровий номер якої 2110100000:67:001:0041. Також з вищевказаного витягу встановлено, що пошук відомостей здійснювався Державним кадастровим реєстратором у державному земельному кадастрі по кадастровому номеру земельної ділянки, а саме - 2110100000:67:001:0041(том 1.а.с. 59-63).

23.08.2017 за вих. №18-49915053/17 Ужгородським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатської області на ім`я директора ДП "СЕТАМ" подано заявку на реалізацію арештованого майна у ВП №49915053.

Ужгородським міським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (правонаступником якого є Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на електронних прилюдних торгах 18.10.2017 здійснено відчуження за ціною 1 637 673,90 грн на користь ОСОБА_3 земельної ділянки зареєстрованої за кадастровим номером 2110100000:67:001:0041, площею 1,6788 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду №308/11306/14-ц від 09.10.2015 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в сумі 871 058,91 грн та судового збору в сумі 3654 грн.

У лютому 2018 року ПП «Мегакомплекс» звернулось до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_3 , Ужгородського міського відділу ДВС, ДП «СЕТАМ», Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Головко В.Є., третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , ПАТ «Дельта-банк», Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області про визнання недійсними електронних торгів, акту державного виконавця про проведені торги, свідоцтв виданих приватним нотаріусом.

Також ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Ужгородського міського відділу ДВС, ДП «СЕТАМ», Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області про стягнення гарантійного внеску та грошових коштів.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.06.2019 у справі №308/1259/18, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 24.11.2020, первісний позов задоволено, вимоги зустрічного позову задоволені частково(том 1,а.с. 20-55):

- визнано недійсними електронні торги із реалізації земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:67:001:0041, площею 1,6788 га, розташованої за адресою: Закарпатська область за адресою: АДРЕСА_1 , поз.2, що оформлені протоколом №291735 проведення електронних торгів від 18.10.2017;

-визнано недійсним протокол проведення електронних торгів №291735 від 18.10.2017, складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:67:001:0041;

-визнано недійсним Акт державного виконавця про проведені електронні торги у виконавчому провадженні №49915053 від 31.10.2017, щодо реалізації земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:67:001:0041;

-визнано недійсним та скасовано Свідоцтво, видане 08.11.2017 Головко Вікторією Євгенівною , приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, зареєстроване в реєстрі за №209, яким засвідчено належність у ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:67:001:0041;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 38021221 від 08.11.2017 щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:67:001:0041;

- присуджено до стягнення з Державного підприємства «СЕТАМ» на користь ОСОБА_3 сплачену ним суму грошових коштів в розмірі 81 88370 гривень, з яких: 54 955,50 грн - гарантійний внесок; 26 928,20 грн розмір додаткової винагороди організатору;

- присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського міського відділу ДВС на користь ОСОБА_3 сплачену ним суму грошових коштів в розмірі 87 621,29 грн, перераховані як погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження;

-зобов`язано Ужгородський міський відділ ДВС повернути ОСОБА_3 сплачену ним суму грошових коштів в розмірі 593 456 грн, що знаходиться на рахунку з обліку депозитних сум Ужгородського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:67:001:0041 та 2110100000:67:001:0029 були перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр». Після автоматичного перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про вказані земельні ділянки, державними кадастровими реєстраторами Жупик І.І. та Меренич І.І. всупереч п.п. 7 п.138 та п. 156-1 постанови КМУ № 1051 від 17.10.2012 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» було відкрито поземельні книги на вищезазначені земельні ділянки. В ході проведеної Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області перевірки було встановлено, що державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЗК № 036650 та серії ЗК № 033205, які були підставою для відкриття поземельних книг та реєстрації земельних ділянок, не містили штампів про скасування правовстановлюючих документів, внаслідок чого Державними кадастровими реєстраторами і була допущена помилка. В подальшому, внаслідок допущення вищезазначеної помилки, земельна ділянка, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за номером 2110100000:67:001:0041 за прізвищем ОСОБА_1 була виставлена на електронні торги ( номер лоту 239591) в рамках виконавчого провадження № 49915053, де боржником є ОСОБА_1 , і вказані обставини підтверджуються даними викладеними у довідці №1 про результати проведення перевірки відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 05.02.2018 №37.

В матеріалах даної справи наявна копія довідки №1, складеної за результатами проведеної комісією з перевірки можливого вчинення посадовими особами Відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області порушень під час вчинення реєстраційних дій у Державному земельному кадастрі та наданні відомостей з Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 21 10100000:67:001 :0041(том 1,а.с. 65-68).

В ході проведення перевірки були відібрані письмові пояснення від Державних кадастрових реєстраторів Дякун Н.В. та Газа Ж.Й . Перевіркою встановлено, що 02.08.2017 та 27.11.2017 під час прийому громадян у ЦНАПі Ужгородської міської ради Державні кадастрові реєстратори Дякун Н.В. та Газа Ж.Й. надали витяги з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:67:001:0041, які в подальшому були використані для укладення цивільно-правової угоди та переходу права власності на вищезазначену земельну ділянку до гр. ОСОБА_9 .

Враховуючи те, що підстав для відмови в наданні витягу з Державного земельного кадастру не було, Державними кадастровими реєстраторами Дякун Н.В. та Газа Ж.Й. не було порушено вимог земельного законодавства під час надання витягів з Державного земельного кадастру на земельну ділянку 2110100000:67:001:0041.

В ході проведення перевірки були відібрані письмові пояснення від Державного кадастрового реєстратора Меренича І.І . Відібрати письмові пояснення від Жупик І.І. виявилось неможливим, оскільки остання з 15.01.2018 не працює в Головному управлінні Держгеокадастру у Закарпатській області.

Перевіркою встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:67:001:0029 та 2110100000:67:001:0041 в ході виконання вищезазначених доручень Держгеокадастру помилково були перенесені з державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. Причиною, яка зумовила помилкове перенесення відомостей про земельні ділянки до ДЗК стала відсутність на державних актах на право власності на земельні ділянки серії 3К №036650 та серії ЗК №033205 штампів про скасування правовстановлюючих документів.

Вказана земельна ділянка реалізована за ціною 1 637 673,9 грн, з яких 874 712,91 грн платіжним дорученням № 10777 від 10.11.2017 (том 1,а.с. 80)перераховано на користь ПАТ «Дельта Банк» (сума боргу згідно виконавчого листа №308/11306/14-ц від 09.10.2015), 87 471,29 грн перераховано до державного бюджету як погашення виконавчого збору, суму 150 грн перераховано як погашення витрат виконавчого провадження.

З матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Ужгородського міського відділу ДВС про стягнення грошових коштів, провадження за яким відкрито ухвалою від 18.06.2021 у справі №308/7396/21.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.09.2021 позов ОСОБА_3 задоволено. Присуджено до стягнення з Відділу ДВС на користь ОСОБА_3 сплачену ним суму грошових коштів в розмірі 874 712,91 грн.

Також з матеріалів спарви вбачається, що Ужгородський Відділ ДВС звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк», в якому просив повернути перераховані платіжним дорученням №10777 від 10.11.2017 кошти в сумі 874 712,91 грн у зв`язку з визнанням недійсними електронних торгів з реалізації земельної ділянки 2110100000:67:001:0041(том 1,а.с.86).

У відповідь на зазначений лист Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію АТ «Дельта Банк» повідомив (лист №917 від 09.07.2021, том 1,а.с. 87) про відсутність підстав для повернення 874 712,91 грн з посиланнями на п.6 Розділу VІІ Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідовуються, та факт відступлення 18.09.2019 прав вимог за кредитним договором з ОСОБА_1 ,за мінусом 871 058,91грн, які надійшли на погашення кредиту.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Предметом розгляду даного спору є вимоги Відділу ДВС до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про стягнення 874 712,91 грн шкоди, завданої неправомірними діями працівниками відповідача.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу визначені у статтях 1173, 1174 ЦК України, за змістом яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи посадовою особою відповідного органу при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 908/2202/18, від 02.03.2020 у справі № 910/434/19, від 09.04.2020 у справі № 908/690/19).

Дії (бездіяльність) відповідача, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди (збитки), шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).

Так, позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що внаслідок допущення помилки Державними кадастровими реєстраторами земельна ділянка, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за номером 2110100000:67:001:0041 за прізвищем ОСОБА_1 була виставлена на електронні торги (номер лоту 239591) в рамках виконавчого провадження № 49915053, де боржником є ОСОБА_1 , що як наслідок спричинило позивачу збитки у розмірі 874 712,91 грн.

Як встановлено судом, зазначені електронні торги (номер лоту 239591) визнані недійсними.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).

Так, при прийнятті рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.06.2019 у справі №308/1259/18 суд встановив фактичні обставини допущення помилки Державними кадастровими реєстраторами за наслідками якої земельна ділянка, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за номером 2110100000:67:001:0041 за прізвищем ОСОБА_1 , була виставлена на електронні торги (номер лоту 239591) в рамках виконавчого провадження № 49915053.

Вказані обставини стали підставою для визнання електронних торгів (номер лоту 239591) недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 38021221 від 08.11.2017 щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:67:001:0041.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що незважаючи на правомірні дії позивача, внаслідок помилкових дій кадастрових реєстраторів у позивача виник обов`язок повернути 874 712,91грн, чим йому спричинено шкоду у вказаному розмірі. Відтак судом встановлено, що внаслідок незаконних дій працівників відповідача позивачу було завдану шкоду.

При цьому, колегія суддів вважає обгрунтованим відхиленням судом доводів відповідача про пропуск позивачем позовної давності у даній справі, оскільки з матеріалів даної справи вбачається, що про неправомірність дій відповідача (допущену помилку під час реєстрації земельної ділянки) позивачу стало відомо з рішення від 27.06.2019 у справі №308/1259/18, яке залишене без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 24.11.2020. Водночас, позов у даній справі поданий 16.08.2021, тобто в межах встановленого ст. 257 ЦК України 3-х річного строку позовної давності.

Разом з тим, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, заявлені позивачем до ГУ Держгеокадастру, вирішив стягнути завдану позивачу шкоду з Державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції суму 874 712,91 грн.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, є помилковими з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі 910/23967/16 вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі.

Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Таким органом у цій справі є ГУ Держгеокадастру, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, позивачем у господарській справі є особа, яка вважає, що у спірних правовідносинах її право або охоронюваний законом інтерес порушується, оспорюється чи не визнається. Відповідачем є особа, яку позивач вважає такою що порушила, оспорює чи не визнає право або охоронюваний законом інтерес позивача.

У постанові 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказав, що з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (з подальшими змінами).

Згідно з підпунктом 2 пункту 35 згаданого Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до пункту 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).

Положеннями частини п`ятої статті 238 ГПК України, яка встановлює вимоги до змісту судового рішення, не передбачено зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, номера (види) рахунків, з яких має бути здійснено стягнення (списання) коштів, зокрема, за вимогами до держави Україна. Відтак резолютивна частина рішень у зазначених спорах не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16).

Відтак, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення з вказівкою про стягнення шкоди з ДКС України, невірно визначив порядок стягнення, оскільки у спірних правовідносинах відповідальною є держава в особі ГУ Держгеокадастру (подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02.03.2021 у справі №911/2371/19).

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Отже, оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині свого рішення вказав про стягнення шкоди з Державної казначейської служби (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6), яка не була учасником даної справи під час її розгляду, апеляційний суд скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Державної казначейської служби (від 17.01.2022 №4-31-2-20/354, вх. суду від 24.01.2022 №01-05/316/22) належить задоволити частково, рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.12.2021 у справі № 907/665/21 скасувати та прийняття нове, яким позов задоволити та стягнути з Державного бюджету України на користь Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції суму 874 712,91 грн.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України (від 17.01.2022 №4-31-2-20/354, вх. суду від 24.01.2022 №01-05/316/22) задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.12.2021 у справі № 907/665/21 про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції суму 874 712,91 грн - скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про стягнення 874 712,91 грн шкоди-задоволити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (ідент.код 35045459, місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10,) - 874 712,91 грн.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.05.2022.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя В.М. Гриців

суддя Г.Г. Якімець