Ухвала

від 10.07.2022 по справі 907/665/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 907/665/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державної казначейської служби України

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.12.2021 у справі

за позовом Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - АТ "Дельта Банк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України,

про стягнення суми 874 712,91 грн шкоди,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної казначейської служби України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.12.2021 у справі № 907/665/21, подана 17.06.2022 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобом поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідною з частиною 7 статті 12 для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму становить 2270,00 грн (станом на 01.01.2021).

Пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 907/665/21 є стягнення суми 874 712,91 грн шкоди, що становить менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270, 00 грн х 500 = 1 135 000, 00 грн).

Можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/ відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

В доводах касаційної скарги зазначається про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, проте саме лише посилання на підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України без обґрунтування не свідчить про наявність такої підстави, за якої судові рішення у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на вирішення широкої маси спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики.

Суд звертає увагу, що посилання на підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України без належного обґрунтування підстав визначених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.12.2021 у справі № 907/665/21.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.12.2021 у справі № 907/665/21.

2.Оригінал касаційної скарги з додатками повернути Державній казначейській службі України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак