Постанова

від 31.05.2022 по справі 914/3109/15

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2022 р. Справа №914/3109/15

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

Суддів

Гриців В.М.,

Якімець Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (вих. №65/22 від 20.01.2022, вх. суду від 24.01.2022 №01-05/3131/22)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.12.2021 (суддя Петрашко М.М., м. Львів) про повернення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 14.01.2020

у справі №914/3109/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Плюс

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Діскавері-Бурове Обладнання (Україна)

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Діскавері-Завод Бурового Обладнання

про звернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015року ПАТ «Златобанк» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Славінського В.І. звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Діскавері-Бурове Обладнання (Україна)» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості в сумі 2 686 000,00дол США та 17 458 786,25грн пені, 3%річних та штрафу.

Рух справи викладено в ухвалах суду першої інстанції.

Так, ухвалою суду від 24.12.2019 задоволено заяви про заміну позивача правонаступником та замінено ПАТ «Златобанк» його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «ФАКТОР ПЛЮС».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.01.2020 у справі №914/3109/15 прийнято відмову позивача від позову та закрито провадження у справі.

24.11.2021 ПАТ «Златобанк» подало до Господарського суду Львівської області:

-заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 14.01.2020, в якій просило переглянути за нововиявленими обставинами ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.01.2020 про прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі №914/3109/15, скасувати вказану ухвалу та призначити розгляд справи №914/3109/15 в загальному позовному провадженні;

-заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 24.12.2019, в якій просило переглянути за нововиявленими обставинами ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.12.2019 про заміну позивача ПАТ "Златобанк" його правонаступником - ТзОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" у справі № 914/3109/15, скасувати вказану ухвалу та призначити розгляд справи №914/3109/15 в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 29.11.2021 заяву ПАТ «Златобанк» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 24.12.2019 у справі №914/3109/15 залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів направлення такої заяви іншим учасникам справи та доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Ухвалою суду від 29.11.2021 заяву ПАТ «Златобанк» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 14.01.2020 у справі №914/3109/15 залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів направлення такої заяви іншим учасникам справи та доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

На виконання вимог зазначених ухвал ПАТ «Златобанк» 22.12.2021 подав заяви про усунення недоліків, до яких долучив платіжні доручення № 2 від 16.12.2021 (щодо заяви про перегляд ухвали від 24.12.2019) та № 8 від 15.12.021 (щодо заяви про перегляд ухвали від 14.01.2020) про сплату судового розміру по 3405,00 грн та докази направлення заяви іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 28.12.2021 Господарський суд Львівської області відмовив у прийнятті заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 24.12.2019, у зв`язку з тим, що відповідно до статті 320 Господарського процесуального кодексу України за нововиявленими обставинами може бути переглянуто лише судове рішення, яким закінчено розгляд справи, водночас ухвала суду першої інстанції про заміну позивача правонаступником у справі не належить до переліку судових рішень, передбачених цією статтею, оскільки прийнята за наслідками вирішення процедурних питань під час розгляду спору.

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2021 у справі №914/3109/15 повернено заяву ПАТ "Златобанк" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 14.01.2020.

При прийнятті вказаної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви до суду) при зверненні з позовом 27.08.2015 ПАТ «Златобанк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" було звільнене від сплати судового збору. Разом з тим, станом на момент подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, Закон України «Про судовий збір» не містить підстав для звільнення ПАТ "Златобанк" від сплати судового збору. Відтак суд зазначив, що за подання до заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 14.01.2020 підлягав сплаті судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме 109 620,00 грн, а оскільки заявник сплатив лише 3405,00 грн, такий не є сплачений у встановленому законом розмірі. У зв`язку з чим на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України суд першої інстанції повернув подану ПАТ "Златобанк" заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 14.01.2020 у справі №914/3109/15.

ПАТ "Златобанк" не погодилось з вказаною ухвалою, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 28.12.2021 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обгрунтована, зокрема, тим, що в порушення вимог ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення заяви без руху від 29.11.2021 суд першої інстанції не встановив суму судового збору, яку необхідно було сплатити. Крім того, апелянт вказує, що на момент подання позову у 2015році позивач був звільнений від сплати судового збору за подання позову, а тому вважає, що при зверненні із заявою про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, судовий збір також не має сплачуватись, оскільки ЗУ «Про судовий збір» пов`язує ставку судового збору з її розміром при поданні позовної заяви. Апелянт вказує, що єдиний підхід до сплати судового збору на всіх стадіях судового процесу є складовою частиною принципу правової визначеності.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фактор Плюс» просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, апеляційну скаргу банку без задоволення.

Позивач вказує, що на сьогоднішній день норма ( п. 22 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»), на підставі якої ПАТ «Златобанк» було звільнено від сплати судового збору є нечинною, а відповідна пільга- скасована, а відтак підстави для звільнення заявника від сплати судового збору за подання заяви про перегляд ухали за нововиявленими обставинами відсутні. Також позивач вказує, що незазначення в ухвалі від 29.11.2021 суми судового збору є формальністю, яка не впливає на правильне по суті оскаржуване рішення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Златобанк» та ухвалено здійснити розгляд справи на підставі ч.2 ст.271 ГПК в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Предметом апеляційного перегляду є ухала суду першої інстанції про повернення заяви ПАТ "Златобанк" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 14.01.2020 у справі №914/3109/15 у зв`язку з не усуненням заявником недоліків, допущених при поданні вказаної заяви, зокрема сплату судового збору в меншому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст.322 ГПК України заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої інстанції.

До заяви додаються, зокрема, документ про сплату судового збору (ч. 3 вказаної статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ст.1 Законом України "Про судовий збір" судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

Стаття 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює розміри ставок судового збору.

Так, частиною 1 вказаної статті встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Стаття 5 цього Закону в певних випадках передбачає звільнення від сплати судового збору.

Так, згідно з п. 22 ч. 1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній на момент подання позову - до 01.09.2015, від сплати судового збору звільняються уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовом до суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ «Златобанк» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Славінського В.І. звернулось 27.08.2015, відтак на момент подання такого позивач дійсно був звільнений від сплати судового збору.

Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015, який набрав чинності з 01.09.2015, перелік пільговиків звужений, стаття 5 викладена в новій редакції, яка не передбачає наявності пільг щодо сплати судового збору уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків» від 30.06.2021 статтю 5 ЗУ «Про судовий збір» доповнено п. 24, згідно з яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - за подання позовів, предметом яких є відшкодування шкоди (збитків), у порядку, визначеному статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У п. 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 ( з відповідним змінами, внесеними постановами Вищого господарського суду № 4 від 09.07.2015,№ 2 від 16.12.2015, № 7 від 14.07.2016) вказано, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" позбавлено пільг щодо сплати судового збору, зокрема, державні органи та органи місцевого самоврядування, відтак у випадку подання ними позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 01.09.2015 та в подальшому, такі органи зобов`язані сплачувати відповідний судовий збір.

У випадку подання позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами з 01.09.2015 розмір судового збору визначається відповідно до Закону у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII. Відповідне положення застосовується також до скарг і заяв, що подаються у справах, рішення суду першої інстанції у яких прийнято до 01.09.2015.

Розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015, розраховується виходячи з суми судового збору, сплаченого при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом. При цьому якщо платник судового збору був звільнений від обов`язку сплачувати судовий збір (до 01.09.2015), то у випадку подання зазначених скарг та заяв після зазначеної дати розмір судового збору визначається залежно від ставки судового збору, яку мав би сплатити платник до 01.09.2015 за відсутності у нього пільги щодо сплати такого збору.

З урахуванням наведеного колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскільки він був звільнений від сплати судового збору під час подання позову, то при зверненні із заявою про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами судовий збір також не має сплачуватись, оскільки ЗУ «Про судовий збір» пов`язує ставку судового збору з її розміром при поданні позовної заяви.

При цьому, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, станом на момент подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, Закон України «Про судовий збір» не містить підстав для звільнення ПАТ "Златобанк" від сплати судового збору.

Підпунктом 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами становить - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Так, відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» в редакції, чинній на момент подання позову, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2015рік» розмір мінімальної заробітної плати становив 1 218,00грн.

Враховуючи ціну позову (звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості в сумі 2 686 000,00дол США та 17 458 786,25грн пені, 3%річних та штрафу), за звернення з даною позовною заявою до суду підлягала сплаті максимальна ставка судового збору у розмірі 73 080,00 грн 60х 1 218грн.

Відтак, при поданні заяви про перегляд ухвали суду першої інстанції за нововиявленими обставинами заявник мав сплатити 109 620,00грн (150% від 73 080,00 грн). Водночас, оскільки заявник сплатив лише 3 405,00грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявник не усунув належним чином допущені недоліки заяви про перегляд ухвали від 14.01.2020 за нововиявленими обставинами, а відтак про наявність підстав для повернення такої заяви.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно, суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, враховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судовий збір" і не може вважатися обмеженням доступу до суду, що узгоджується із рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі".

Разом з тим, апеляційний суд вважає обгрунтованими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не виконав вимоги ч. 2 ст. 174 ГПК України, згідно з якою якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Разом з тим вказане порушення не входить до переліку порушень норм процесуального права, допущення яких призвело до постановлення помилкової ухвали, які в свою чергу є підставою для скасування відповідної ухвали.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 28.12.2021 у справі №914/3109/15 про повернення заяви ПАТ "Златобанк" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 14.01.2020 у справі №914/3109/15 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для їх скасування немає, а зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (вих. №65/22 від 20.01.2022, вх. суду від 24.01.2022 №01-05/3131/22) - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.12.2021 у справі №914/3109/15 про повернення заяви ПАТ "Златобанк" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 14.01.2020 у справі №914/3109/15 -залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

Судді

В.М. Гриців

Г.Г. Якімець