Постанова

від 24.05.2022 по справі 925/1335/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2022 р. Справа№ 925/1335/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від прокуратури: Греськів І.І. (посвідчення № 058309)

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.12.2021 (повний текст рішення складено 03.01.2022)

у справі № 925/1335/21 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна"

про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" з позовними вимоги про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.01.2020 площею 38,4890 га (кадастровий номер - 7124383700:02:000:1636), яка знаходиться в адміністративних межах Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту. Вказаний вище договір укладений між Черкаською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна", і зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.02.2020 (номер запису про інше речове право 35384200);

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" повернути Ладижинський сільській раді Уманського району Черкаської області земельну ділянку площею 38,4890 га з кадастровим номером 7124383700:02:000:1636, передану в користування на підставі договору оренди землі від 10.01.2020.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.12.2021 позов задоволено повністю. Вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 38,4890 га (кадастровий номер - 7124383700:02:000:1636), яка знаходиться в адміністративних межах Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, за межами населеного пункту від 10.01.2020 укладений між Черкаською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна", який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.02.2020 (номер запису про інше речове право 35384200). Також вирішено зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" повернути Ладижинський сільській раді Уманського району Черкаської області земельну ділянку площею 38,4890 га з кадастровим номером 7124383700:02:000:1636, передану в користування на підставі договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 10.01.2020 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" на користь Черкаської обласної прокуратури - 4540,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 28.12.2021 у справі № 925/1335/21 та ухвалити нове, яким позов залишити без розгляду.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної правової позиції, викладеної у апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що ним визнано обставину стосовно того, що дійсно не сплачувалась орендна плата більше трьох місяців за договором оренди земельної ділянки від 10.01.2020.

При цьому, як стверджує відповідач, судом першої інстанції не надано належної оцінки його доводам про відсутність належного обґрунтування прокурора щодо необхідності вжиття ним заходів представницького характеру стосовно позовної вимоги про розірвання договору оренди землі.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що заявлені вимоги прокурора є неспівмірними із обраним способом захисту, оскільки на думку відповідача, позбавлення права оренди не призведе до реального відновлення чи захисту інтересів держави.

Короткий зміст відзиву прокурора на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, прокурор стверджує, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного відповідачем порушення умов цього договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, оскільки значною мірою є позбавленням того на, що розраховував позивач при укладенні спірного договору.

Разом з цим, прокурор посилається на те, що відповідно до листа Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області від № 02-24/1715 заборгованість зі сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою у відповідача виникла ще з січня 2020. Тобто, з січня 2020 по день звернення прокурора з цим позовом до суду першої інстанції сільською радою заходи представницького характеру не вживалися, що в свою чергу, свідчить про її бездіяльність.

При цьому, прокурор наголошує на тому, що сам факт не звернення до суду Ладижинською сільською радою Уманського району Черкаської області з даним позовом, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо розірвання спірного договору землі. У зв`язку з чим у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів територіальної громади с. Ладижинка та звернення з таким позовом до суду.

Узагальнений виклад позиції позивача

Позивач не скористався правом подати письмові заперечення на апеляційну скаргу, хоча був належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 у справі № 925/1335/21 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 925/1335/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.12.2021 у справі № 925/1335/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Михальської Ю.Б.; розгляд апеляційної скарги призначено на 25.05.2022.

В судове засідання, яке відбулося 25.05.2022, з`явився прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 була направлена представникам позивача та відповідача на їх зазначену в матеріалах справи електронну адресу.

Також слід зазначити, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому представники позивача та відповідача не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

До суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшов лист, в якому останній просив розгляд справи здійснювати без його участі, за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що явка представників позивача та відповідача в судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників позивача та відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10.01.2020 між Черкаською обласною державною адміністрацією від імені якої виступала Уманська районна державна адміністрація (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 38,4890 га з кадастровим номером 7124383700:02:000:1636, яка знаходиться в адміністративних межах Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту села Колодисте (надалі - договір).

Згідно з п. 1 розділу предмет договору, в строкове платне користування відповідачу передано земельну ділянку для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд енергогенеруючих підприємств, установ та організацій.

Договір укладено на 25 років з 10.01.2020 по 10.01.2045 (п. 6 договору).

Пунктом 2 визначено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7124383700:02:000:1636 - 12 079 667,66 грн.

Пунктом 7 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем-відповідачем у грошовій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок відповідного бюджету, в розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно рішення Ладижинської сільської ради від 24.12.2019 №12-16/VII "Про встановлення орендної плати за користування земельною ділянкою площею 38,4890 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд енергетичних підприємств, установ і організації за межами населеного пункту с. Колодисте": - землі для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд енергетичних підприємств, установ і організації площею - 38, 4890 га, що становить 12 079 667,66 грн та складає 543 585,04 грн за 38,4890 га землі в рік.

Згідно п. 9 договору орендна плата вноситься відповідачем рівними частками, щомісячно протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано користування земельною ділянкою площею 38,4890 га з кадастровим номером 7124383700:02:000:1636 за договором.

Також сторонами не заперечується, що договір оренди від 10.01.2020 зареєстровано 03.02.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно (номер запису про речове право 35384200 - орендодавець Ладижинська сільська рада, орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна").

Станом на час вирішення спору договір між сторонами не визнано недійсним, доказів протилежного суду не подано.

На запит Уманської окружної прокуратури, Ладижинською сільською радою надано відповідь про те, що станом на 01.06.2021 борг за відповідачем по орендній платі за земельну ділянку площею 38,4890 га з кадастровим номером 7124383700:02:000:1636 за договором від 10.01.2020 становить за 2020 рік - 9998 965,83 грн., а за 2021 рік - 5 033 194,60 грн.

Існування даного боргу відповідачем перед позивачем визнано у повному обсязі, доказів сплати орендної плати суду не надано, спір не врегулювано.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, прокурор посилався на систематичне невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором оренди земельної ділянки від 10.01.2020, щодо сплати орендної плати за землю.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.12.2021 позов задоволено повністю. Вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 38,4890 га (кадастровий номер - 7124383700:02:000:1636), яка знаходиться в адміністративних межах Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, за межами населеного пункту від 10.01.2020 укладений між Черкаською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна", який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.02.2020 (номер запису про інше речове право 35384200). Також вирішено зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" повернути Ладижинський сільській раді Уманського району Черкаської області земельну ділянку площею 38,4890 га з кадастровим номером 7124383700:02:000:1636, передану в користування на підставі договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 10.01.2020 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" на користь Черкаської обласної прокуратури - 4540,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Предметом апеляційного оскарження є наявності чи відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Ладижинської сільської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України визначає, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За приписами ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом, підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Отже, прокурор повинен визначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас, якщо суд встановить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду) (вказаний висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Аналіз положень ч.ч. 3- 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 № 914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду: від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17 та від 20.03.2019 у справі № 905/1135/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, Уманською окружною прокуратурою вживалися заходи щодо встановлення причин неналежного здійснення позивачем своїх повноважень у спірних правовідносинах, однак позивач повідомив, що відповідні заходи не здійснюються, у зв`язку із обмеженим бюджетним фінансуванням, про що свідчить долучений до матеріалів справи лист Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області від 24.09.2021 за № 02-24/2867.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та зі змісту позовної заяви, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор навів достатньо доводів і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Ладижинської сільської ради, яка протягом розумного строку самостійно не звернулась до суду із позовом, тому позовні вимоги прокурора, який, на думку суду апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах не виступає альтернативним суб`єктом звернення до суду, підлягали розгляду по суті.

Також прокурором було обрано належний спосіб захисту порушеного права територіальної громади, оскільки розірвання договору і повернення земельної ділянки надасть позивачу можливість подальшого використання цієї земельної ділянки на користь територіальної громади.

За таких обставин, доводи відповідача по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

В свою чергу, наведені прокурором у відзиві на апеляційну скаргу твердження щодо звернення прокуратури з даним позовом до суду в особі Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав колегією суддів також не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Імпульс Україна" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 28.12.2021 у справі № 925/1335/21 - без змін.

Матеріали справи № 925/1335/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.05.2022.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

Ю.Б. Михальська