Рішення

від 24.05.2022 по справі 23/12-31/197-45/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2022 м. КиївСправа № 23/12-31/197-45/21

За позовом: заступника генерального прокурора України в інтересах держави в особі:

позивача: міністерства інфраструктури України;

до: акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ";

про: визнання договору недійсним.

Суддя Балац С.В.

в.о. секретаря судового засідання Просов В.М.

Представники:

прокурор у справі: Янківський С.В.;

позивача: не з`явилися;

відповідача: не з`явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Заступник генерального прокурора України звернувся до господарського суду м. Києва із позовом в інтересах держави в особі міністерства транспорту та зв`язку України до Одеської залізниці та підприємства "УКРІНВОПРОМІНВЕСТ" про визнання договору недійсним та стягнення 11.725.000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між Одеською залізницею та підприємством "УКРІНВОПРОМІНВЕСТ" договір підряду на проведення оцінки протипожежного стану від 30.04.2004 № ОД/НФ-04-644ню (далі - Договір/оспорюваний правочин) суперечить положенням частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що враховуючи приписи частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого Договору недійсним. Також оспорюваний правочин вчинений без відповідного дозволу (ліцензії), що на підставі приписів частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України також може бути визнаний судом недійсним. При цьому, безпідставно перераховані грошові кошти за Договором в сумі 11.725.000,00 грн. підлягають поверненню підприємством "УКРІНВОПРОМІНВЕСТ" на користь Одеської залізниці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2007 (суддя Демидова А.М.) позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 23/12. Розгляд справи призначено на 14.02.2007.

До господарського суду надійшов відзив на позов, в якому Одеська залізниця не погодилась з висновками прокурора в поданому до суду позові. Так в поданому до суду відзиві зазначено про намір реального настання правових наслідків сторонами Договору та подальше повернення сплачених замовником грошових коштів у зв`язку з неякісним виконанням робіт, що встановлено рішенням суду.

До господарського суду надійшли пояснення прокурора в яких останній зазначив про відсутність спеціального дозволу (ліцензії) при укладенні Договору зі сторони виконавця та порушення кримінальної справи за фактом необґрунтованого визначення вартості робіт за Договором.

Ухвалою від 14.02.2007 розгляд справи № 23/12 відкладено на 26.02.2007.

До господарського суду надійшло клопотання Одеської залізниці про призначення у справі № 23/12 судової пожежно-технічної експертизи.

Ухвалою від 26.02.2007 призначено у справі № 23/12 пожежно-технічну експертизу, призначення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

До господарського суду, разом з матеріалами справи № 23/12 надійшов висновок Київського науково-дослідному інституту судових експертиз від 27.04.2009 № 5830.

Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва від 01.06.2009 № 23/12 подальший розгляд справи № 23/12 доручено здійснювати судді Ярмак О.М. у зв`язку з призначенням судді Демидової А.М. на посаду судді Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 05.06.2009 справу № 23/12 прийнято до провадження судді Ярмак О.М. Розгляд справи призначено на 04.08.2009.

Ухвалами від 04.08.2008 та від 15.09.2009 розгляд справи № 23/12 відкладено на 15.09.2009 та на 29.09.2009 відповідно.

Ухвалою від 29.09.2009 провадження у справі № 23/12 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2010 ухвалу від 29.09.2009 скасовано. Справу № 23/12 направлено до господарського суду м. Києва на розгляд по суті.

Ухвалою від 26.04.2010 справі № 23/12 присвоєно № 31/197 та призначено її розгляд на 26.05.2010 (суддя Качан Н.І.).

В судовому засіданні 26.05.2010 оголошено перерву до 10.06.2010.

Рішенням господарського суду від 10.06.2010 у справі № 23/12-31/197 позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 рішення господарського суду від 10.06.2010 у справі № 23/12-31/197скасовано частково, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2010 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 та рішення господарського суду від 10.06.2010 у справі № 23/12-31/197 скасовано. Справу № 23/12-31/197 передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою від 13.12.2010 справі № 23/12-31/197 присвоєно № 23/12-31/197-45/21 та призначено її розгляд на 19.01.2011 (суддя Балац С.В.).

Ухвалами від 19.01.2011 та 07.02.2011 розгляд справи відкладено на 07.02.2011 та на 21.02.2011 відповідно.

Ухвалою від 21.02.2011 розгляд справи відкладено у зв`язку з необхідністю витребування відомостей та відповідних процесуальних документів щодо стану розгляду кримінальної справи № 49-2926.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.03.2011 провадження у справі № 23/12-31/197-45/21 зупинено до вирішення кримінальної справи № 49-2926, що розглядається Київським районним судом м. Харкова.

До господарського суду надійшло клопотання прокурора про поновлення провадження у справі 45/349 в якому повідомлено суд про те, що за інформацією з єдиного державного реєстру судових рішень постановою Оболонського районного суду м. Києва від 14.08.2020 кримінальну справу № 49-2926 - закрито.

Ухвалою господарського суду від 22.11.2021 провадження у справі 23/12-31/197-45/21 поновлено та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.12.2021.

В підготовчому засіданні 13.12.2021 суд на місці, зокрема, ухвалив: відкласти підготовче засідання на 17.01.2022.

В підготовчому засіданні 17.01.2022 суд на місці, зокрема, ухвалив: оголосити перерву в підготовчому засіданні на 07.02.2022.

Також, ухвалою господарського суду від 17.01.2022 провадження у справі 23/12-31/197-45/21 провадження у справі в частині вимог до підприємства "УКРІНВОПРОМІНВЕСТ" - закрито та здійснено заміну державного підприємства "Одеська залізниця" на правонаступника - акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ".

Ухвалою господарського суду від 25.01.2022 залучено до участі у справі № 23/12-31/197-45/21 міністерство інфраструктури України в якості правонаступника міністерства транспорту та зв`язку України шляхом заміни міністерства транспорту та зв`язку України на правонаступника - міністерство інфраструктури України.

В підготовчому засіданні 07.02.2022 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.03.2022.

Судове засідання призначене на 02.03.2022 не відбулось у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

Ухвалою від 26.04.2022 судове засідання у справі № 23/12-31/197-45/21 призначене на 25.05.2022.

В судовому засіданні 25.05.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи прокурора у справі по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між Одеською залізницею, як замовником, та підприємством "УКРІНВОПРОМІНВЕСТ", як виконавцем, укладено Договір, відповідно до предмету якого виконавець зобов`язується, за завданням замовника, провести оцінку протипожежного стану комплексів, територій та об`єктів промислового та непромислового призначення (протипожежна оцінка) замовника, а останній зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (п. 1.1 Договору).

Відповідно до відомостей з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач у даній справі - підприємство "УКРІНВОПРОМІНВЕСТ" (ідентифікаційний код: 32586931) є припиненим (дата запису: 27.08.2019, Номер запису: 10731170019000746, Підстава: судове рішення, Атрибути судового рішення: Судове рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 29.07.2019 № 910/8374/17 Господарський суд міста Києва).

Так ухвалою господарського суду м. Києва від 29.07.2019 у справі № 910/8374/17, зокрема, ліквідовано банкрута - підприємство "УКРІНВОПРОМІНВЕСТ" (03067, м. Київ, б-р Івана Лепсе, 4; ідентифікаційний код 32586931) як юридичну особу в зв`язку з банкрутством.

Приписами пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

Ухвалою господарського суду від 17.01.2022 провадження у справі 23/12-31/197-45/21 провадження у справі в частині вимог до підприємства "УКРІНВОПРОМІНВЕСТ" - закрито та здійснено заміну державного підприємства "Одеська залізниця" на правонаступника - акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ".

Також ухвалою господарського суду від 25.01.2022 залучено до участі у справі № 23/12-31/197-45/21 міністерство інфраструктури України в якості правонаступника міністерства транспорту та зв`язку України шляхом заміни міністерства транспорту та зв`язку України на правонаступника - міністерство інфраструктури України.

Таким чином станом на день вирішення спору по суті, даний спір підлягає розгляду виключно в частині заявленої прокурором вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину.

Прокурор зазначає, що оспорюваний правочин суперечить положенням частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що враховуючи приписи частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого Договору недійсним. Також оспорюваний правочин вчинений без відповідного дозволу (ліцензії), що на підставі приписів частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України також може бути визнаний судом недійсним.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

Відповідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.

Приписами частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.07.2005 у справі 44/308, яке набрало законної сили, з підприємства "УКРІНВОПРОМІНВЕСТ" стягнуто на користь Одеської залізниці, зокрема, грошові кошти за Договором в розмірі 11.725.000,00 грн. у зв`язку з порушенням підприємством "УКРІНВОПРОМІНВЕСТ" приписів частини 1 статті 857 Цивільного кодексу України, яка встановлює вимоги щодо відповідності якості виконаних підрядником робіт вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Факт повернення вказаних вище коштів прокурором у справі не заперечується.

Таким чином, оспорюваний правочин суперечить положенням частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, що враховуючи приписи частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого Договору недійсним.

Частиною 1 статті 227 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Так в матеріалах справи (Т-1 а.с. 101) наявний (у вигляді засвідченої копії) лист державного департаменту пожежної безпеки від 20.10.2005 № 21/1/2926, в якому, зокрема, зазначено наступне: "Відповідно до положень Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" на впровадження господарської діяльності з оцінки протипожежного стану об`єктів необхідно отримання відповідної Державної ліцензії, яка протягом 2001-2005 років приватному підприємству "УКРІНВОПРОМІНВЕСТ" (ЄДРПОУ 32586931, м. Київ) не видавалась".

Також в матеріалах справи (Т-1 а.с.84) наявний (у вигляді засвідченої копії) акт контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 19.05.2005 № 08-Р-1411/267, в якому, зокрема, зазначено наступне:

- "До ревізії надано договір підряду ТОВ "ВІНСЕТ" з підприємством "УКРІНВОПРОМІНВЕСТ" на проведення аналізу протипожежного стану від 05.06.2004 № 7/УПА. Згідно даного договору ТОВ "ВІНСЕТ" зобов`язується за завданням підприємства "УКРІНВОПРОМІНВЕСТ" провести аналіз протипожежного стану комплексів, територій та об`єктів промислового та непромислового призначення, а підприємство "УКРІНВОПРОМІНВЕСТ" зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу";

- "ліцензії на проведення оцінки протипожежного стану, обстеження системи управління охороною праці та проведення екологічної експертизи виробничих об`єктів ТОВ "ВІНСЕТ" не отримувало".

Таким чином, станом на укладення оспорюваного правочину підприємство "УКРІНВОПРОМІНВЕСТ" (а також товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНСЕТ", як можливий субпідрядник за оспорюваним правочином) не мало відповідного дозволу (ліцензії), що на підставі приписів частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним в судовому порядку.

При цьому, приписи частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплюють за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов`язання; безпідставній односторонній відмові від договору.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Пунктом 8.10 висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 визначено наступне: "Приймаючи постанову у цій справі, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що із змісту статті 16 ЦК України та завдання господарського судочинства, викладеного у частині першій статті 2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.".

В даному спорі наявна позовна вимога прокурора про визнання оспорюваного правочину недійсним.

При цьому, задоволення вказаної позовної вимоги жодним чином не призведе до поновлення порушеного, на думку прокурора, права, оскільки жодним чином не змінює вже існуючі (станом на момент вирішення спору по суті) господарські відносини сторін оспорюваного правочину, не містить реального механізму виконання, приймаючи до уваги наявність рішення суду, яке набрало законної сили, на підставі якого грошові кошти за таким Договором були повернуті замовнику, який не отримав результат виконання такого Договору.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31 травня 2022 року

Суддя С.В. Балац