Рішення
від 31.05.2022 по справі 927/88/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

01 червня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/88/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Текман»,

код ЄДРПОУ 43374186, проспект Миколи Бажана, 30, м. Київ, 02140

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайд текстиль»,

код ЄДРПОУ 43140326, вул. Кістявських, 9, м. Чернігів, 14030

Предмет спору: стягнення 124 103,62 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текман" звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд текстиль", у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 93 900,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар, 14 427,16 грн пені за порушення строків поставки та 15 776,46 грн неустойки, нарахованої за порушення вимог та порядку реєстрації податкових накладних, що усього становить 124 103,62 грн.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 28.01.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 03.02.2022 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; зобов`язано позивача у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали надати суду належним чином завірені копії доданих до заяви про усунення недоліків рахунків-фактур виготовлених у належній якості, а у разі неможливості виготовлення таких копій - оригінали вказаних документів.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 03.02.2022 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 03.02.2022 відповідач отримав 07.02.2022, а отже останнім днем строку для подання ним відзиву є 22.02.2022.

23.02.2022 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява, у якій він просить витребувати у відповідача рахунки-фактури, а також в цілому інформацію щодо співпраці із позивачем, оскільки відповідач не відповідає на дзвінки, листи.

Ухвалою суду від 16.05.2022 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Текман" у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали надати суду оригінали електронних доказів (рахунків-фактур), копії яких були додані до заяви про усунення недоліків.

26.05.2022 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи оригіналів рахунків-фактур, які були додані раніше до заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Отже, позивач надав оригінали в паперових копіях, а не оригінали електронних доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з введенням указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022; веденням активних бойових дій на території Чернігівської області, у тому числі у м. Чернігові; зміною територіальної підсудності Господарського суду Чернігівської області та неможливістю здійснення судом правосуддя під час воєнного стану з об`єктивних причин, рішення ухвалено після відновлення здійснення правосуддя Господарським судом Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., який розглядав справу.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №1609/20 від 16.09.2020 щодо поставки товару, за який позивач на підставі виставлених рахунків на оплату перерахував відповідачу кошти у розмірі 93 900,00 грн. Крім того, позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог щодо реєстрації податкових накладних за господарським операціями, які здійснювались за цим договором, у зв`язку з чим на підставі п. 2.8 спірного договору позивачем нараховано неустойку.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

16.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Текман» (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайд Тесктиль» (далі - Постачальник) був укладений договір поставки №1609/20 (далі - Договір) (а.с. 14-17).

Відповідно до п. 1.1-1.3 Договору Постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені цим Договором, здійснювати поставку у власність Покупця Товар окремими партіями, згідно замовлень Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

Кількість, асортимент, найменування, ціна і загальна вартість Товару, що поставляється, вказується у видаткових накладних, складених на підставі замовлень Покупця, які після підписання Сторонами мають силу специфікації і є невід`ємною частиною цього Договору. Видаткові накладні оформлюються на кожну партію Товару.

Загальна кількість Товарів, що підлягає поставці за цим Договором, визначається як наростаюча кількість по усім поставкам, здійсненим згідно з оформленими видатковими накладними.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна сума даного Договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, здійснених протягом всього терміну дії цього Договору.

Покупець здійснює оплату на умовах: 50% передоплата, остаточний розрахунок по факту поставки товару (п. 2.2 Договору).

Всі розрахунки по даному Договору здійснюються в національній грошовій валюті України (п. 2.3 Договору).

Оплата здійснюється Покупцем на підставі Договору. При здійсненні платежу Покупець повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату Договору (п. 2.4 Договору).

За умовами п. 2.8 Договору Постачальник зобов`язується надати Покупцю податкову накладну в електронній формі (розрахунок коригування до податкової накладної) з урахуванням вимог щодо накладання електронного цифрового підпису уповноваженої особи та електронного підпису, що є аналогом відбитка печатки Постачальника, не пізніше наступного дня з моменту виникнення податкових зобов`язань.

Постачальник гарантує і підтверджує, що має електронний цифровий підпис, зареєстрований згідно з ЗУ «Про електронний цифровий підпис», для реєстрації податкових накладних, згідно з пунктами 201.10, 11 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Для формування і передачі (отримання) податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної), Покупець використовує ліцензійний продукт «M.E.Doc».

Сторони визначили наступні електронні адреси для відправки та отримання податкових накладних:

Покупця - buh@tekman.com.ua

Постачальника - megaposhyv@gmail.com

Постачальник зобов`язаний зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше строку, встановленого Податковим кодексом України.

У разі неналежного виконання Постачальником своїх зобов`язань щодо ненадання податкової накладної в електронній формі, порушення вимог реєстрації податкової накладної щодо термінів і порядку, встановленого законодавством, що діє на момент виникнення податкових зобов`язань, Постачальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів з дати відправлення Покупцем письмової вимоги (на поштову адресу або на електронну адресу, визначені в цьому договорі), сплатити Покупцеві грошові кошти (неустойку) в розмірі, який становить суму податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями, щодо яких відсутня, неналежним чином оформлена податкова накладна (розрахунок коригування) та/або не дотримані вимоги законодавства щодо її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 3.1 Договору поставка кожної партії Товару здійснюється на підставі замовлення Покупця. Замовлення надаються Постачальнику за допомогою факсимільного зв`язку або іншим способом, прийнятним для Сторін. Замовлення вважається прийнятим Постачальником від Покупця в разі, якщо протягом одного робочого дня після його отримання Постачальник не надасть Покупцеві мотивовану відмову.

У разі, якщо поставка повинна мати місце на умовах передоплати Товару, Постачальник зобов`язується поставити Товар протягом 21 днів з моменту оплати Товару ( п. 3.2 Договору).

Поставка Товару здійснюється на умовах DDP, місце доставки - м. Дніпро, пр. Слобожанський (склад Покупця) (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС 2010»). За домовленістю Сторін поставка може здійснюватися на інших умовах. Така домовленість оформлюється додатковою письмовою угодою до цього Договору.

Відповідно до п. 6.3 Договору за порушення термінів поставки Товару Постачальник сплачує Покупцеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла впродовж заборгованості, від вартості непоставленого в строк Товару, за кожен прострочений день.

За умовами п. 8.1, 8.5 Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2020. У випадку, якщо жодна зі Сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного Договору письмово не повідомить іншу Сторону про бажання розірвати Договір, то даний Договір вважається пролонгованим на той же термін і на тих самих умовах.

Письмових повідомлень сторін про намір розірвати Договір матеріали справи не містять, а отже Договір був пролонгованим на наступний рік та діяв у спірному періоді.

Протягом 2020-2021 років між сторонами здійснювались господарські операції за Договором, а саме:

1. Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №120 від 29.09.2020 на оплату товару - жилетів «Tekhmann» (XL) у кількості 25 шт. на суму 4 821,25 грн без ПДВ та жилетів «Tekhmann» (ХXL) (ХXХL) у кількості 155 шт. на суму 32 891,00 грн без ПДВ, а усього на загальну суму 45 254,70 грн з ПДВ.

На підставі платіжного доручення №1162 від 30.09.2020 позивач перерахував відповідачу 50% попередньої оплати за пошив жилетів згідно з рахунком №120 від 29.09.2020 у розмірі 22 627,35 грн, у тому числі 3 771,23 грн ПДВ (а. с. 22).

01.10.2020 відповідач склав податкову накладну №7 на суму 22 627,38 грн, у тому числі 3 771,23 грн ПДВ, яку 02.11.2020 було зареєстровано в ЄРПН (а.с. 23, 36).

Позивач зазначає, що відповідач за вказаною господарською операцією повинен був 30.09.2020 зареєструвати податкову накладну на суму 22 627,35 грн, у тому числі 3 771,23 грн ПДВ, а отже вважає, що він не вірно зазначив дату податкової накладної, що є порушенням ст. 187.1 Податкового кодексу України, та на підставі п. 2.8 Договору нарахував відповідачу неустойку у розмірі 3 771,23 грн.

Згідно з видатковою накладною №155 від 02.11.2020 відповідач поставив позивачу жилети XL у кількості 25 шт. та жилети XXL XXXL у кількості 80 шт. на загальну суму 26 156,70 грн, у тому числі 4 359,45 грн ПДВ, а згідно з видатковою накладною №156 від 05.11.2020 - жилети XXL XXXL у кількості 75 шт. на загальну суму 19 098,00 грн, у тому числі 3 183,00 грн ПДВ, а усього на загальну суму 45 254,70 грн, у тому числі 7542,45 грн ПДВ (а.с. 24-25).

Надані позивачем видаткові накладні №155 від 02.11.2020 та №156 від 05.11.2020 містять посилання на договір №190-620 від 19.06.2020, тобто на інший договір, ніж вказаний у позовній заяві, проте позивач зазначив, що при оформленні цих документів була допущена помилка щодо номеру та дати договору, інші договори між сторонами не укладались.

05.11.2020 відповідач склав податкову накладну №12 на суму 22 627,97 грн, у тому числі 3 771,33 грн ПДВ (зареєстрована в ЄРПН 26.11.2020), у якій визначена така номенклатура товарів: жилет XL - 25 шт., жилет XXL XXXL - 66 шт. (а.с. 26).

Позивач зазначає, що відповідач за вказаними господарськими операціями повинен був 05.11.2020 зареєструвати податкову накладну на суму 5 527,35 грн, у тому числі 921,23 грн ПДВ, а отже вважає, що він не вірно зазначив суму податкової накладної, що є порушенням ст. 188.1 Податкового кодексу України, та на підставі п. 2.8 Договору нарахував відповідачу неустойку у розмірі 921,23 грн.

На підставі платіжного доручення №1559 від 13.11.2020 позивач перерахував відповідачу 50% доплати за пошив жилетів згідно з рахунком №120 від 29.09.2020 у розмірі 22 627,35 грн (а. с. 27).

2. Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №130 від 28.10.2020 на оплату товару - шапок в`язаних п/ш у кількості 300 шт. на загальну суму 34 200,00 грн з ПДВ.

На підставі платіжного доручення №1436 від 30.10.2020 позивач перерахував відповідачу 50% попередньої оплати за пошив шапок згідно з рахунком №130 від 28.10.2020 у розмірі 17 100,00 грн, у тому числі 2850,00 грн ПДВ (а. с. 75).

30.10.2020 відповідач склав податкову накладну №8, сума ПДВ 2850,00 грн, яку 13.11.2020 було зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується витягом з ЄРПН №46594 від 21.01.2022 (а.с. 36). Безпосередньо податкову накладну №8 від 30.10.2020 позивач суду не надав.

Відповідно до видаткової накладної №160 від 27.11.2020 відповідач поставив позивачу шапки в`язані на загальну суму 34 200,00 грн, у тому числі 5700,00 грн ПДВ (а.с. 33).

27.11.2020 відповідач склав податкову накладну №14 на суму 17 100,00 грн, у тому числі 2850,00 грн ПДВ, яку 27.11.2020 було зареєстровано в ЄРПН (а.с. 32).

Позивач зазначає, що відповідач за вказаною господарською операцією щодо поставки товару повинен був зареєструвати податкову накладну від 27.11.2020 на суму 14 448,00 грн, у тому числі 2408,00 грн ПДВ, проте всупереч вимогам Податкового кодексу України зареєстрував податкову накладну №14 від 27.11.2020 на суму 17 100,00 грн, у тому числі 2850,00 грн ПДВ. Отже, позивач вважає, що відповідач не вірно зазначив суму податкової накладної, що є порушенням ст. 188.1 Податкового кодексу України, та на підставі п. 2.8 Договору нарахував відповідачу неустойку у розмірі 2408,00 грн.

На підставі платіжного доручення №1699 від 30.11.2020 позивач перерахував відповідачу 50% доплати за пошив шапок згідно з рахунком №130 від 28.10.2020 у розмірі 17 100,00 грн, у тому числі 2850,00 грн ПДВ (а. с. 76).

Позивач зазначає, що він на підставі платіжного доручення від 30.11.2020 №1978 перерахував відповідачу передоплату за товар у розмірі 17 100,00 грн, а отже останній повинен був зареєструвати податкову накладну на суму 2652,00 грн, у тому числі 442,00 грн ПДВ, проте всупереч вимогам Податкового кодексу України не зареєстрував податкову накладну, що є порушенням ст. 201 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим на підставі п. 2.8 Договору нарахував відповідачу неустойку у розмірі 442,00 грн.

3. Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №180 від 09.11.2020 на оплату товару - жилетів утеплених у кількості 17 шт. на загальну суму 5 304,00 грн з ПДВ.

13.11.2020 відповідач склав податкову накладну №12 на суму 2652,00 грн, у тому числі 442,00 грн ПДВ, яку 26.11.2020 було зареєстровано в ЄРПН (а.с. 29).

Позивач зазначає, що він на підставі платіжних доручень від 13.11.2020 №1554, №1559 сплатив відповідачу кошти у загальному розмірі 25 279,35 грн, а отже останній повинен був зареєструвати податкову накладну на суму 19 752,00 грн, у тому числі 3 292,00 грн ПДВ, проте всупереч вимогам Податкового кодексу України зареєстрував податкову накладну №12 від 13.11.2020 на суму 2652,00 грн, у тому числі 442,00 грн ПДВ. Отже, позивач вважає, що відповідач не вірно зазначив суму податкової накладної, що є порушенням ст. 188.1 Податкового кодексу України, та на підставі п. 2.8 Договору нарахував відповідачу неустойку у розмірі 3292,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №162 від 23.12.2020 відповідач поставив позивачу жилети утеплені на загальну суму 5304,00 грн, у тому числі 884,00 грн ПДВ (а.с. 30).

Відомості у наданому витягу з ЄРПН №46594 від 21.01.2022 про реєстрацію податкової накладної за господарською операцією від 23.12.2020 щодо поставки товару відсутні.

Позивач зазначає, що відповідач за вказаною господарською операцією щодо поставки товару повинен був зареєструвати податкову накладну на суму 2652,00 грн, у тому числі ПДВ 442,00 грн, проте всупереч вимогам Податкового кодексу України не зареєстрував податкову накладну, що є порушенням ст. 201 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим на підставі п. 2.8 Договору нарахував відповідачу неустойку у розмірі 442,00 грн.

На підставі платіжного доручення №1978 від 30.12.2020 позивач перерахував відповідачу 50% доплати за пошив жилетів згідно з рахунком №180 від 09.11.2020 у розмірі 2652,00 грн, у тому числі 442,00 грн ПДВ (а. с. 31).

4. Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №215 від 25.02.2021 на оплату товару - еко сумок у кількості 600 шт. на загальну суму 36 000,00 грн з ПДВ.

На підставі платіжного доручення №135 від 01.03.2021 позивач перерахував відповідачу 50% попередньої оплати за пошив еко сумок згідно з рахунком №215 від 25.12.2021 у розмірі 18 000,00 грн, у тому числі 3000,00 грн ПДВ (а. с. 78).

01.03.2021 відповідач склав податкову накладну №46, сума ПДВ 3000,00 грн, яку 31.03.2021 було зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується витягом з ЄРПН №46594 від 21.01.2022 (а.с. 36). Безпосередньо податкову накладну №46 від 01.03.2021 позивач суду не надав.

Відповідно до видаткової накладної №216 від 14.04.2021 відповідач поставив позивачу еко сумки на загальну суму 36 000,00 грн, у тому числі 6000,00 грн ПДВ (а.с. 34).

Відомості у наданому витягу з ЄРПН №46594 від 21.01.2022 про реєстрацію податкової накладної за господарською операцією від 14.04.2021 щодо поставки товару відсутні.

Позивач зазначає, що відповідач повинен був зареєструвати податкову накладну від 14.04.2021 на суму 18000,00 грн, у тому числі 3000,00 грн ПДВ, проте всупереч вимогам Податкового кодексу України вказана податкова накладна була складена із порушенням ст. 187 та ст.198.2 Податкового кодексу України, а саме складена із невірною датою 12.05.2021, що призвело до зупинення реєстрації податкової накладної ДФС України. Позивач на підставі п. 2.8 Договору нарахував відповідачу неустойку у розмірі 3 000,00 грн.

Наведеної податкової накладної від 12.05.2021 та доказів зупинення її реєстрації позивач суду не надав.

На підставі платіжного доручення №3295 від 12.05.2021 позивач перерахував відповідачу 50% доплати за пошив еко сумок згідно з рахунком №215 від 25.02.2021 у розмірі 18 000,00 грн, у тому числі 3000,00 грн ПДВ (а. с. 79).

5. Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №217 від 25.02.2021 на оплату товару - масок багаторазових у кількості 600 шт. на загальну суму 18 000,00 грн з ПДВ.

На підставі платіжного доручення №136 від 01.03.2021 позивач перерахував відповідачу 50% попередньої оплати за пошив масок згідно з рахунком №217 від 25.12.2021 у розмірі 9 000,00 грн, у тому числі 1500,00 грн ПДВ (а. с. 77).

01.03.2021 відповідач склав податкову накладну №45, сума ПДВ 1500,00 грн, яку 31.03.2021 було зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується витягом з ЄРПН №46594 від 21.01.2022 (а.с. 36). Безпосередньо податкову накладну №45 від 01.03.2021 позивач суду не надав.

Відповідно до видаткової накладної №219 від 23.04.2021 відповідач поставив позивачу маски багаторазові на загальну суму 18 000,00 грн, у тому числі 3000,00 грн ПДВ (а.с. 35).

Відомості у наданому витягу з ЄРПН №46594 від 21.01.2022 про реєстрацію податкової накладної за господарською операцією від 23.04.2021 щодо поставки товару відсутні.

Позивач зазначає, що відповідач повинен був зареєструвати податкову накладну від 23.04.2021 на суму 9000,00 грн, у тому числі 1500,00 грн ПДВ, проте всупереч вимогам Податкового кодексу України вказана податкова накладна була складена із порушенням ст. 187 та ст.198.2 Податкового кодексу України, а саме складена із невірною датою 12.05.2021, що призвело до зупинення реєстрації податкової накладної ДФС України. Позивач на підставі п. 2.8 Договору нарахував відповідачу неустойку у розмірі 1500,00 грн.

Наведеної податкової накладної від 12.05.2021 та доказів зупинення її реєстрації позивач суду не надав.

На підставі платіжного доручення №3296 від 12.05.2021 позивач перерахував відповідачу 50% доплати за пошив масок згідно з рахунком №217 від 25.02.2021 у розмірі 9 000,00 грн, у тому числі 1 500,00 грн ПДВ (а. с. 80).

Загальна сума нарахованої позивачем неустойки за порушення вимог та порядку реєстрації податкових накладних становить 15 776,46 грн.

Позивач направив відповідачу вимогу від 13.01.2022 №1301/21, у яких на підставі п. 2.8 Договору вимагав сплатити до 19.01.2022 неустойку у розмірі суми ПДВ, загальна сума якого становить 15 776,46 грн (а. с. 38-42).

6. Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №214 від 25.02.2021 на оплату товару - кепки у кількості 600 шт. на загальну суму 81 600,00 грн з ПДВ (а.с. 18).

Також відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №219 від 25.02.2021 на оплату товару - футболки у кількості 600 шт. на загальну суму 106 200,00 грн з ПДВ (а.с. 19).

На підставі платіжного доручення №133 від 01.03.2021 позивач перерахував відповідачу 50% попередньої оплати за пошив футболок згідно з рахунком №219 від 25.02.2021 у розмірі 53 100,00 грн, у тому числі 8 850,00 грн ПДВ (а. с. 20).

Відповідно до п. 3.2 Договору відповідач повинен був поставити відповідачу товар у строк до 22.03.2021.

Як зазначає позивач, відповідач не здійснив поставку товару, кошти (попередню оплату) за який було сплачено на підставі платіжних доручень від 01.03.2021 №133, №134 у загальному розмірі 93 900,00 грн.

Відповідач доказів поставки товару на загальну суму 93 900,00 грн або доказів повернення вказаних коштів позивачу суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо нарахованої позивачем неустойки за порушення відповідачем вимог та порядку реєстрації податкових накладних у розмірі 15 776,46 грн.

Згідно зі статтями 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Підпунктом 14.1.60. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами

Відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1., 198.2., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Положеннями пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Отже, встановлюючи відповідальність постачальника у виді неустойки у розмірі податкової ставки ПДВ від вартості продукції, щодо якої допущено таке невиконання, сторони у такий спосіб фактично передбачили компенсацію позивачеві негативних наслідків, яких він може зазнати у разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання позивачем у зв`язку із цим податкового кредиту.

Тобто передбачена пунктом 2.8 Договору відповідальність Постачальника не пов`язана із виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає у разі невиконання Постачальником вимог податкового законодавства.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у справах від 02.05.2018 у справі №908/3565/16, від 10.05.2018 у справі №917/799/17, від 07.02.2019 у справі №913/272/18.

Як зазначалося вище, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зазначення сторонами у Договорі про обов`язок відповідача надати Покупцю податкові накладні, складені та зареєстровані у строк, встановлений Податковим кодексом України, не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у виді штрафної санкції.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду у справах №913/272/18, №908/3565/16, №917/799/17.

При цьому суд зазначає, що принцип свободи договору, передбачений статтями 3, 627 Цивільного кодексу України, не є абсолютним. Зокрема, свобода укладення договору обмежена урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією з засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відтак, свобода укладення договору також є обмеженою зазначеними критерієм, а невідповідність таким критеріям умов укладеного договору повинна враховуватись судами з метою захисту прав та законних інтересів обох сторін з метою забезпечення дотримання принципів, передбачених ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Як вже зазначалось вище, окрема відповідальність за порушення строків реєстрації податкових накладних передбачена нормами податкового законодавства, а не господарського. В той же час, передбачена сторонами у п. 2.8 Договору відповідальність не узгоджується ні з вищенаведеними вимогами господарського законодавства, ні з принципами справедливості, добросовісності та розумності, визначеними ст.3 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи правову природу спірних правовідносин, суд вважає також за необхідне також врахувати правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року справі №908/1568/18, зроблену з посиланням на правову позицію постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі №917/877/17, згідно з якою означений обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків.

Отже, позивач помилково кваліфікував спірні правовідносини, оскільки заявлена до стягнення сума фактично підпадає під розуміння збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних, а не штрафом за таке порушення.

Згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Частиною 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічні положення містяться в частині першій та другій статті 623 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у позадоговірних правовідносинах полягає у порушенні правової норми.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України платник податку має право зареєструвати в ЄРПН податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Кодексу.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних податкових зобов`язань) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, у разі дотримання вищезазначених вимог Податкового кодексу України платник податку має право зареєструвати в ЄРПН податкову накладну/розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, протягом 1095 календарних днів з дати їх складення.

Отже, порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, вказаних у п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, є підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій, однак не позбавляє можливості зареєструвати такі податкові накладні після їх закінчення, в межах 1095 календарних днів з дня їх складення.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30.11.2021, який набрав чинності з 01.01.2022, внесено зміни до абзаців четвертого - шостого пункту 198.6 статті 198 ПКУ, згідно з якими термін, протягом якого покупець може включити до податкового кредиту суми ПДВ, не віднесені до податкового кредиту у звітному періоді, в якому виникло право на включення таких сум до податкового кредиту, зменшено з 1095 календарних днів до 365 календарних днів з дати складання податкової накладної/розрахунку коригування. При цьому у разі зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН такий термін (365 днів) переривається на період такого зупинення (пункт 198.6 статті 198 ПКУ доповнено абзацом відповідного змісту).

В той же час якщо у платника податку на дату набрання чинності Законом № 1914 наявні податкові накладні/розрахунки коригування за придбаними товарами/послугами, з дати складання яких не минуло 1095 днів та суми ПДВ за якими не включені до податкового кредиту, то такі суми ПДВ можуть бути віднесені до податкового кредиту на підставі таких податкових накладних/розрахунків коригування, зареєстрованих в ЄРПН, протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності Законом № 1914, але не пізніше 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування (пункт 80 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ).

Отже, відповідно до вказаних положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до завершення 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної позивач має право, у випадку реєстрації відповідачем податкових накладних, включити відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, що відповідно до вказаних положень пункту 201.10 статті 201 ПК України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.

Отже, факт наявності збитків у позивача, які виникли внаслідок порушення відповідачем порядку та строків реєстрації податкових накладних, пов`язується із використанням позивачем всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту та закінчення строку на реєстрацію відповідних податкових накладних, а відтак і неможливості отримання податкового кредиту.

Щодо протиправної поведінки в діях відповідача.

· Стосовно доводів позивача про неправильне зазначення відповідачем дати податкової накладної №7 від 01.10.2020.

Суд встановив, що позивач згідно з платіжним дорученням №1162 від 30.09.2020 перерахував відповідачу кошти як попередню оплату за товар у розмірі 22 627,35 грн, у тому числі 3771,23 грн ПДВ, а відповідач склав податкову накладну №7 на вказану суму коштів 01.10.2020 (зареєстрована у ЄРПН 02.11.2020).

Як зазначає позивач, відповідач не вірно зазначив дату податкової накладної №7, а саме 01.10.2020, замість 30.09.2020, що є порушенням ст. 187.1 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

З огляду на положення цієї норми, у платника податку на додану вартість виникають податкові зобов`язання з податку на додану вартість, а відтак і обов`язок зареєструвати податкові накладні, за першою із подій: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок, або дата відвантаження товарів.

Подібний підхід щодо необхідності реєстрації податкової накладної за першої, передбаченої пунктом 187.1 статті 187 ПК України, події був застосований Верховним Судом у постанові від 03 листопада 2021 у справі № 360/2460/20, а також у постанові від 1 грудня 2021 року у справі №600/1878/20-а.

У випадку попередньої оплати товарів/послуг, якщо дата списання коштів з рахунку покупця та дата зарахування коштів на рахунок продавця не співпадають, податкова накладна складається продавцем на дату виникнення податкових зобов`язань, тобто на дату зарахування коштів на його банківський рахунок.

Доказів зарахування сплачених платіжним дорученням №1162 від 30.09.2020 коштів у розмірі 22 627,35 грн на банківський рахунок відповідача саме 30.09.2020 позивач суду не надав, а відтак і не довів протиправної поведінки в діях відповідача щодо складання податкової накладної №7 наступного дня - 01.10.2020.

· Стосовно доводів позивача про неправильне зазначення відповідачем суми у податковій накладній №12 від 05.11.2020.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив позивачу товар на суму 45 254,70 грн, вказану в рахунку-фактурі №120 від 29.09.2020, 50% від якої було перераховано позивачем згідно з платіжним дорученням №1162 від 30.09.2020.

Проте суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України до бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Враховуючи те, що відповідач поставив позивачу товар, за який він вже отримав 50% попередньої оплати, на суму якої склав та зареєстрував податкову накладну, тому на дату відвантаження товару Постачальник повинен був скласти податкову накладну на різницю між фактичною кількістю/вартістю такого поставленого товару та кількістю (вартістю) такого товару, яка відображена у податковій накладній №7 від 01.10.2020 (на яку було здійснено попередню оплату).

Таким чином, відповідач повинен був скласти податкові накладні 02.11.2020 - на суму 3564,96 грн, у тому числі 594,16 грн ПДВ (вартість 14 жилетів XXL XXXL - фактична кількість поставленого згідно з видатковою накладною №155 від 02.11.2020 товару, яка не була відображена у податковій накладній №7 від 01.10.2020, помножена на вартість однієї одиниці у розмірі 212,20 грн без ПДВ, вказану у цій видатковій накладній) та 05.11.2020 - на суму поставленого згідно з видатковою накладною №156 від 05.11.2020 товару у розмірі 19 098,00 грн, у тому числі 3 183,00 грн ПДВ.

Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивач не обґрунтував та не довів належними доказами обов`язок відповідача скласти та зареєструвати за вказаними господарськими операціями щодо поставки товару податкову накладну 05.11.2020 на суму 5 527,35 грн, у тому числі 921,23 грн ПДВ, а отже не довів протиправної поведінки в діях відповідача щодо складання та реєстрації податкової накладної №12 від 05.11.2020 на іншу, а не на вказану позивачем, суму.

· Стосовно доводів позивача про неправильне зазначення відповідачем суми у податковій накладній №12 від 13.11.2020.

На підставі платіжного доручення №1554 від 13.11.2020 позивач перерахував відповідачу 50% попередньої оплати за пошив жилетів згідно з рахунком №180 від 09.11.2020 у розмірі 2652,00 грн, у тому числі 442,00 грн ПДВ, а на підставі платіжного доручення №1559 від 13.11.2020 - 50% доплати за пошив жилетів згідно з рахунком №120 від 29.09.2020 у розмірі 22 627,35 грн, у тому числі 3771,23 грн ПДВ.

13.11.2020 відповідач склав податкову накладну №12 на суму 2652,00 грн, у тому числі 442,00 грн ПДВ, яку 26.11.2020 було зареєстровано в ЄРПН.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на наступне.

Так, перерахована позивачем згідно з платіжним дорученням №1554 від 13.11.2020 сума коштів у розмірі 2652,00 грн, у тому числі 442,00 грн ПДВ, є попередньою оплатою за товар, а отже відповідач повинен був скласти податкову накладну на вказану суму у день зарахування цих коштів на його банківський рахунок.

Такий обов`язок був виконаний відповідачем, про що свідчить складена ним податкова накладна №12 від 13.11.2020 на суму 2652,00 грн, у тому числі 442,00 грн ПДВ.

Сума коштів, сплачена відповідно до платіжного доручення №1559 від 13.11.2020 у розмірі 22 627,35 грн, у тому числі 3771,23 грн ПДВ, є доплатою за вже фактично поставлений згідно з видатковими накладними №155 від 02.11.2020 та №156 від 05.11.2020 товар, та ця сума була включена до податкової накладної №7 від 01.10.2020, тобто за правилом «першої події», а тому повторне складання податкової накладної на суму 22 627,35 грн є неправомірним.

Отже, суд доходить висновку, що позивач не обґрунтував та не довів належними доказами обов`язок відповідача скласти та зареєструвати за вказаними господарськими операціями щодо сплати коштів податкову накладну на суму 19 752,00 грн, у тому числі 3 292,00 грн ПДВ, а отже не довів протиправної поведінки в діях відповідача щодо складання та реєстрації податкової накладної №12 від 13.11.2020 на суму 2652,00 грн, у тому числі 442,00 грн ПДВ.

· Стосовно доводів позивача про неправильне зазначення відповідачем суми у податковій накладній №14 від 27.11.2020.

Відповідно до видаткової накладної №160 від 27.11.2020 відповідач поставив позивачу шапки в`язані на загальну суму 34 200,00 грн, у тому числі 5700,00 грн ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставив позивачу товар на суму 34 200,00 грн, вказану в рахунку-фактурі №130 від 28.10.2020, 50% від якої було перераховано позивачем згідно з платіжним дорученням №1436 від 30.10.2020.

На отриману суму передоплати у розмірі 17 100,00 грн, у тому числі 2850,00 грн ПДВ, відповідач склав податкову накладну №8 від 30.10.2020 (зареєстрована в ЄРПН 13.11.2020).

27.11.2020 відповідач склав податкову накладну №14 на суму 17 100,00 грн, у тому числі 2850,00 грн ПДВ, яку 27.11.2020 було зареєстровано в ЄРПН.

Позивач зазначає, що відповідач за вказаною господарською операцією щодо поставки товару відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України повинен був зареєструвати податкову накладну від 27.11.2020 на суму 14 448,00 грн, у тому числі 2408,00 грн ПДВ, а отже вважає, що відповідач не вірно зазначив суму податкової накладної №14 від 27.11.2020.

Таким чином, з урахуванням наведених вище судом висновків, відповідач повинен був скласти податкову накладну за господарською операцією щодо поставки товару 27.11.2020 на суму 17 100,00 грн, у тому числі 2850,00 грн ПДВ, що і було ним виконано.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки відповідач поставив позивачу товар, за який він вже отримав 50% попередньої оплати, на суму якої склав та зареєстрував податкову накладну, тому на дату відвантаження товару Постачальник повинен був скласти податкову накладну на різницю між фактичною кількістю/вартістю такого поставленого товару та кількістю (вартістю) такого товару, яка відображена у податковій накладній №8 від 30.10.2020 (на яку було здійснено попередню оплату), тобто відповідач повинен був скласти податкову накладну 27.11.2020 - на суму 17100,00 грн, у тому числі 2850,00 грн ПДВ, що і було ним виконано.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач не обґрунтував та не довів належними доказами обов`язок відповідача скласти та зареєструвати за вказаною господарською операцією щодо поставки товару податкову накладну на суму 14 448,00 грн, у тому числі 2408,00 грн ПДВ, а отже не довів протиправної поведінки в діях відповідача щодо складання та реєстрації податкової накладної №14 від 27.11.2021 на суму 17 100,00 грн, у тому числі 2850,00 грн ПДВ.

· Стосовно доводів позивача про нереєстрацію відповідачем податкової накладної за поставкою від 23.12.2020.

Відповідно до видаткової накладної №162 від 23.12.2020 відповідач поставив позивачу жилети утеплені на загальну суму 5304,00 грн, у тому числі 884,00 грн ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставив позивачу товар на суму 5304,00 грн, вказану в рахунку-фактурі №180 від 09.11.2020, 50% від якої було перераховано позивачем згідно з платіжним дорученням №1554 від 13.11.2020.

На отриману суму передоплати у розмірі 2652,00 грн, у тому числі 442,00 грн ПДВ, відповідач склав податкову накладну №12 від 13.11.2020 (зареєстрована в ЄРПН 26.11.2020).

Таким чином, з урахуванням наведених вище судом висновків, відповідач повинен був скласти податкову накладну за господарською операцією щодо поставки товару 23.12.2020 на суму 2652,00 грн, у тому числі 442,00 грн ПДВ.

Доказів складання такої податкової накладної 23.12.2020 відповідач суду не надав.

Станом на день подання позову вказаний строк щодо реєстрації податкової накладної за господарською операцією від 23.12.2020 на суму 2652,00 грн не сплив, а відтак суд доходить висновку, що позивач не довів понесення ним збитків на вказану суму.

· Стосовно доводів позивача про нереєстрацію відповідачем податкової накладної за отриманою згідно з платіжним дорученням №1978 від 30.11.2020 передоплатою у розмірі 17 100,00 грн.

Як встановив суд, на підставі платіжного доручення №1699 від 30.11.2020 позивач перерахував відповідачу 50% доплати за пошив шапок згідно з рахунком №130 від 28.10.2020 у розмірі 17 100,00 грн, у тому числі 2850,00 грн ПДВ (а. с. 76).

Позивач у позовній заяві зазначає, що він на підставі платіжного доручення від 30.11.2020 №1978 перерахував відповідачу передоплату за товар у розмірі 17 100,00 грн, а отже останній повинен був зареєструвати податкову накладну на суму 2652,00 грн, у тому числі 442,00 грн ПДВ, проте всупереч вимогам Податкового кодексу України не зареєстрував податкову накладну, що є порушенням ст. 201 Податкового кодексу України.

Отже, позивач перерахував відповідачу кошти 30.11.2020 у розмірі 17100,00 грн згідно з платіжним дорученням №1699, а не №1978, який він зазначив, а на підставі платіжного доручення №1978 від 30.12.2020 позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 2652,00 грн, у тому числі 442,00 грн ПДВ.

Таким чином, зазначені позивачем обставини не відповідають фактичним обставинам, встановленим судом на підставі наданих доказів.

Як вбачається з платіжного доручення №169 від 30.11.2020, кошти у розмірі 17100,00 грн, у тому числі 2850,00 грн ПДВ, є доплатою за вже фактично поставлений згідно з видатковою накладною №160 від 27.11.2020 товар, та ця сума була включена до податкової накладної №14 від 27.11.2020, тобто за правилом «першої події», а тому повторне складання податкової накладної на суму 17100,00 грн є неправомірним.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач не обґрунтував та не довів належними доказами обов`язок відповідача зареєструвати за вказаною господарською операцією щодо сплати (доплати) коштів податкову накладну на суму 17100,00 грн, у тому числі 2850,00 грн ПДВ, а отже не довів протиправної поведінки в діях відповідача у цій частині.

· Стосовно доводів позивача про складення відповідачем податкових накладних за поставками від 14.04.2021 та від 23.04.2021 із порушенням норм Податкового кодексу України.

Відповідно до видаткової накладної №216 від 14.04.2021 відповідач поставив позивачу еко сумки на загальну суму 36 000,00 грн, у тому числі 6000,00 грн ПДВ, а відповідно до видаткової накладної №219 від 23.04.2021 - маски багаторазові на загальну суму 18 000,00 грн, у тому числі 3000,00 грн ПДВ.

Позивач зазначає, що відповідач повинен був зареєструвати податкову накладну від 14.04.2021 на суму 18000,00 грн, у тому числі 3000,00 грн ПДВ, та податкову накладну від 23.04.2021 на суму 9000,00 грн, у тому числі 1500,00 грн ПДВ, проте всупереч вимогам Податкового кодексу України вказані податкові накладні були складені із порушенням ст. 187 та ст.198.2 Податкового кодексу України, а саме складені із невірною датою 12.05.2021, що призвело до зупинення реєстрації податкових накладних ДФС України.

Проте доказів складення відповідачем податкових накладних за вказаними поставками від 14.04.2021 та від 23.04.2021 позивач суду не надав, як і не надав доказів зупинення реєстрації цих податкових накладних.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивач не довів суду належними доказами порушення відповідачем порядку складання податкових накладних за поставками від 14.04.2021 та від 23.04.2021, на які він посилається, а відтак і не довів протиправної поведінки в діях відповідача, що полягають у вчиненні зазначених порушень.

Оскільки позивач не довів протиправної поведінки відповідача, а відтак і не довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 15 776,46 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо заявленої до стягнення попередньої оплати.

На підставі платіжного доручення №134 від 01.03.2021 позивач перерахував відповідачу 50% попередньої оплати за пошив кепок згідно з рахунком №214 від 25.02.2021 у розмірі 40 800,00 грн, а на підставі платіжного доручення №133 від 01.03.2021 - 50% попередньої оплати за пошив футболок згідно з рахунком №133 від 25.02.2021 у розмірі 53100,00 грн, а усього на загальну суму 93 900,00 грн.

У встановлений у Договорі строк відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 93 900,00 грн та не повернув отриману попередню оплату.

Припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Норма ст. 693 Цивільного кодексу України наділяє особу правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом, що було реалізовано позивачем в межах цієї справи, шляхом подання відповідного позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 909/524/18 від 08.02.2019.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару, за який він отримав попередню оплату, у встановлений у Договорі строк не виконав, а позивач звернувся з вимогою про повернення такої попередньої оплати, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 93 900,00 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, позивач заявив до стягнення 14 427,16 грн пені, нарахованої за період з 23.03.2021 по 23.09.2021 на суму 187 800,00 грн - вартості товару, який підлягав поставці внаслідок сплати позивачем 50% попередньої оплати за нього.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За порушення Постачальником строків поставки товару сторони у п. 6.3 Договору передбачили господарсько-правову відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк Товару, за кожен день прострочення.

Так, відповідно до п. 2.2 Договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 93 900,00 грн, що становить 50% від вартості товару, а відтак відповідач повинен був поставити позивачу товар на загальну суму 187 800,00 грн, проте свого обов`язку не виконав.

Відтак на підставі п. 6.3 Договору нарахування пені повинно здійснюватись на суму непоставленого товару, яка становить 187 800,00 грн.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, дійшов висновку про правильне її нарахування, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 2 165,61 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач навів попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких складає 8 000,00 грн, та відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України заявив про надання доказів на підтвердження таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд текстиль» (код ЄДРПОУ 43140326, вул. Кістявських, 9, м. Чернігів, 14030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текман» (код ЄДРПОУ 43374186, проспект Миколи Бажана, 30, м. Київ, 02140) 93 900,00 грн попередньої оплати, 14 427,16 грн пені та 2 165,61 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун


Суд	Господарський суд Чернігівської області
Дата ухвалення рішення	31.05.2022
Оприлюднено	24.06.2022
Номер документу	104561685
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг