Ухвала

від 30.05.2022 по справі 619/3977/17

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 619/3977/17

Провадження № 1-і/545/4/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.05.2022 року. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

та представника потерпілого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві в режимі відеоконференції поза межамиприміщення судуз використаннямвласних технічнихзасобів за допомогою програмногозабезпечення «EasyCon» клопотання адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого гр. ОСОБА_6 , -

В С Т А Н О В И В :

Захисник ОСОБА_4 05.05.2022 року звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з клопотанням про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого гр. ОСОБА_6 , в якому послався на те, що у провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220280002557 від 22.12.2016 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 - ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27 - ч. 4 ст. 187, п.п. 3, 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Розпорядженням Верховного Суду від 08.03.2022 року № 2/0/9-22, територіальна підсудність справ Харківського районного суду Харківської області визначено на Полтавський районний суд Полтавської області.

Відповідно до ухвали Харківського районного суду Харківської області від 18.02.2022 року по справі № 619/3977/17, ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 18 квітня 2022 року включно.

Згідно ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 може бути змінений на особисту поруку у зв`язку з наступним.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан із 05-30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та згодом продовжено його ще на 30 діб.

Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022 року затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію».

Станом на 18.04.2022 року на території Харківської області ведуться запеклі бої між Збройними Силами України ( в тому числі, добровольцями Сил територіальної оборони Збройних Сил України ) та російськими окупантами.

ОСОБА_6 має бажання вступити до лав територіальної оборони Збройних Сил України та захищати свою Батьківщину. Крім того, захист суверенітету та територіальної цілісності України є не тільки правом, але й обов`язком, відповідно до ст. 17 Конституції України, якою встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Наразі формуються нові батальйони, оголошена загальна мобілізація. Враховуючи те, що ОСОБА_6 має медичну освіту, останній стане в нагоді будь-якому батальйону та може займати посаду бойового медика.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Особою, що поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього законодавством обов`язків є ОСОБА_7 - громадянин України, член правління ГО «Правник України», юрист першої категорії у Національному університеті будівництва та архітектури.

Громадська організація «Правник України» ( 61002, Харківська обл. місто Харків, площа Конституції, 1, 1-й під`їзд, 6-й поверх, ЄДРПОУ 41522742, засоби зв`язку: НОМЕР_1 ) в умовах війни не припинило свою діяльність.

Зараз ГО «Правник України» крім основної діяльності також займається волонтерською діяльністю та допомагає всіма можливими їй засобами територіальній обороні Харківської області.

Крім того, враховуючи ситуацію в Україні та безпосередньо у м. Харкові, ОСОБА_8 зобов`язується протягом 24 год. з моменту звільнення з-під варти з`явитися до найближчого за місцем проживання територіального центру комплектування та соціальної підтримки для здійснення всіх необхідних дій щодо вступу до лав територіальної оборони Збройних Сил України. ОСОБА_7 , розуміючи покладену на нього законом відповідальність, також поручається за це.

Щодо наявності ризиків, перелбачених ст. 177 КПК України.

1. ОСОБА_6 перебуває під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор». Станом на сьогодення, у Харківській області йдуть бойові дії та на території якої встановлено багато блокпостів і пунктів контролю. Враховуючи ці умови, а також те, що ОСОБА_6 зобов`язується протягом 24 год. з моменту звільнення з-під варти з`явитися до найближчого за місцем проживання територіального центру комплектування та соціальної підтримки, необхідно розуміти, що об`єктивної можливості переховуватися від органів досудового розслідування не існує.

Крім того, необхідно враховувати мету з якою особа звільняється з-під варти - вступ до лав територіальної оборони Збройних Сил України, а також те, що ОСОБА_6 має медичну освіту ( ветеринар ) та може займати посаду бойового медика.

Протягом судового розгляду ОСОБА_6 виконував всі покладені на нього законом обов`язки, не отримував скарги, не перешкоджав судовому розгляду кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду максимально нівельований.

2. Ризики, передбачені п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України відсутні, оскільки стадія досудового розслідування є закінченою шляхом звернення до суду з обвинувальним актом.

Вищезазначене дає підстави зробити висновок, що органами досудового розслідування визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта.

Тобто, цілком логічним є наступний висновок про те, що всі можливі докази у вказаному кримінальному провадженні вже зібрано сторонами та презюмується, що такі фактичні дані зафіксовано у належний процесуальний спосіб.

Зважаючи на те, що стадію кримінального провадження під час якої сторони наділенні повноваженнями збирати докази ( досудове розслідування ) вже закінчено, а всі можливі докази зібрано, вбачається, що не можна взагалі говорити про існування вказаних ризиків.Крім того, щодо можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином то в п. 20 рішення по справі «Воляник проти України», ЄСПЛ констатував порушення ст. 5 Конвенції по захист прав людини та основоположних свобод, у зв`язку із тим, що у справі заявника не було «...жодних ознак того, що національні суди в який-небудь спосіб перевірили, чи дійсно заявник намагався або планував залякати свідків або в інший спосіб перешкодити відправленню правосуддя. Твердження, що заявник міг впливати на свідків та інших осіб, не було підкріплено жодними доказами або принаймні посиланнями на імена таких осіб та спосіб, у який заявник міг впливати на них. За таких обставин Суд не вважав, що небезпеку втручання заявника у відправлення правосуддя було продемонстровано достатньою мірою...».

Варто зазначити, що в рамках вказаного кримінального провадження, з моменту фактичного затримання ОСОБА_6 та до сьогодні, не зафіксовано жодної спроби обвинуваченого якимось чином впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Таким чином, на даний момент, слід констатувати, зважаючи на обов`язок щодо звернення до територіального органу комплектування протягом 24 годин з моменту звільнення з-під варти та попередню процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , що існування вказаних ризиків є малоймовірним.

3. Враховуючи умови правового режиму воєнного стану, ситуацію, яка склалася на території України у зв`язку із військовою агресією РФ, обов`язки, які будуть покладені на особу у разі звільнення її з-під варти, бажання обвинуваченого вступити до лав територіальної оборони Збройних Сил України для захисту її суверенітету та територіальної цілісності, медичний досвід та попередню позитивну характеристику ОСОБА_6 , вбачається, що ризику вигляді вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_6 обвинувачується - відсутній.

4. Прохає суд взяти до уваги, що до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області ще 06 липня 2017 року.

В подальшому цей запобіжний захід неодноразово продовжувався аж до 18 квітня 2022 року включно.

Варто зазначити, що у поданих прокурором клопотаннях завжди просто зазначалося про те, що існують ризики, разом з тим, прокурор наявність відповідних ризиків жодного разу не доводив, а суд жодного разу не перевіряв їх існування.

На обґрунтування необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд застосовує із разу в раз усталене формулювання : «З огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діяння, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого, зокрема, обвинувачується останній, сул прийшов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України : можливість переховування від суду, можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків і вчинити інше кримінальне правопорушення».

Відповідно до п. 67 рішення ЄСПЛ у справі «Авраімов проти України», це помилкове обгрунтування в оригінальній ухвалі про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою повторно наводилося в ухвалах сулу про продовження строку тримання заявника під вартою. Національні суди продовжували посилатися на положення про неможливість застосування інших запобіжних заходів, окрім тримання піл вартою, як підставу для своєї відмови у звільненні заявника, зокрема у своїх ухвалах про продовження строку тримання під вартою віл 05 жовтня 2017 року та 29 січня 2018 року ( див. п. 21 та 28 ). Суди також зазначали, що оцінка ризиків, здійснена у первинній ухвалі про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, залишалася обґрунтованою ( див., зокрема, ухвали віл 15 серпня та 05 жовтня 2017 року у пунктах 19 та 21 ). Однак, як і в первинній ухвалі, на підтвердження цих висновків вони не могли навести жодних конкретних фактів чи обставин.

Фактично, продовжуючи запобіжний захід вже протягом 4 років, суд лише формально виконував вимоги КПК України щодо застосування конкретного запобіжного заходу, постійно зазначаючи в своїх ухвалах про існування ризиків, які насправді є недоведеними.

Суд навіть не бере до уваги те, що :

- у обвинуваченого наявні стійкі соціальні зв`язки;

- ризик тиску на свідків заснований виключно на припущеннях, як і ризик можливості вчинення інших злочинів;

- обвинувачений є раніше не судимим;

- його родина наразі має край тяжке матеріальне становище;

- фактичний строк запобіжного заходу вже може перевищувати строк можливого позбавлення волі.

Відповідно до п. 36 рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України», суд зазначає, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправлено вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою ( див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» ( llijkov v. Bulgaria )), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення віл 26 липня 2001 року).

Тобто, постійні посилання Харківського районного суду Харківського області на суспільну небезпечність діяння та тяжкість покарання є недоречною та такою, що порушує засаду справедливого судового розгляду. Саме лише посилання на «конкретні обставини справи» є недостатнім, оскільки суд жодного разу такі конкретні обставини не зазначав.

Згідно п. 41 рішення ЄСПЛ у справі «Прокопенко проти України», суд зазначає, що тривалість досудового тримання заявника піл вартою становила три роки та майже три місяці. Суд зауважує, що тяжкість висунутих заявникові обвинувачень, ризик ухилення від слідства та суду були підставами для винесення постанови про обрання щодо заявника запобіжного заходу. Надалі, продовжуючи строк тримання заявника під вартою, прокурори та суди не наводили підстав у своїх рішеннях, а лише посилалися на належність раніше обраного запобіжного заходу. Проте, згідно п. 3 ст. 5 «Конвенції…» після спливу певного часу саме тільки існування обгрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов`язані навести інші підстави для подальшого тримання під вартою ( див. рішення у справах «Яблонський проти Польщі» ( Jablonski v. Poland ), заява № 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року, та «І.А. проти Франції» ( І.A. v. France ), заява № 28213/95, п. 102, Reports of Judgments and Decisions 1998-VII )). До того ж, такі підстави мають бути чітко сформульовані у відповідних рішеннях національних судів ( див. рішення від 4 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі» ( llowiecki v. Poland ), заява № 27504/95, п. 61 )). Однак, у цій справі таких підстав суди не наводили. Насамкінець Суд зазначає, що національні органи фактично не розглядали можливості обрання альтернативних запобіжних заходів».

Фактично у розглядуваній справі йде мова про неодноразове продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з постійним посиланням на таку необхідність у зв`язку із суспільною небезпечністю діяння та тяжкістю покарання. Разом з тим, питання можливості обрання альтернативних запобіжних заходів ОСОБА_6 не розглядалося.?

Сторона захисту стверджує, що на теперішній час будь-яких ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не існує, або такі відпали взагалі, а також зауважує, що стороною обвинувачення жодного разу не було доведено існування ризиків.

Прохав:

- Змінити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 та передати останнього на поруки ОСОБА_7 .

- Покласти на ОСОБА_6 обов`язок після заміни запобіжного заходу у вказаному кримінальному провадженні, з`явитися протягом 24 годин до відповідного ОРТЦК та СП міста Харкова або центру комплектування Сил територіальної оборони Збройних Сил України в Харківській області.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав та прохав задовольнити із вказаних в ньому підстав з урахуванням наданих ним доказів.

Представник потерпілого в особі адвоката ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення клопотання, посилаючись не те, що ОСОБА_6 характеризується як суспільно-небезпечна особа, не надано доказів щодо зникнення ризиків, зазначених в ухвалах суду щодо продовження запобіжного заходу.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання захисника, посилаючись не те, що зміна запобіжного заходу є недоцільною, враховуючи особу обвинуваченого, клопотання безпідставним. Крім того, заявляючи дане клопотання захисник обвинуваченого не звертався із клопотанням щодо застосування до обвинуваченого ст. 616 КПК України, а також не надав доказів щодо медичної освіти обвинуваченого.

Обвинувачений у судове засідання не доставлений у зв`язку з тим, що на території м. Харкова ведуться активні бойові дії. Також, неможливою є його участь у судовому засіданні у дистанційному режимі відеоконференції із Державною установою «Харківський слідчий ізолятор», де перебуває обвинувачений, оскільки доступ до мережі інтернет відсутній у зв`язку із пошкодженням кабельної мережі. Та обвинувачений відмомився отримати клопотання прокурора надіслане в установу згідно акту. Тому, суддею протокольно вирішено про розгляд клопотання у відсутності підсудного через введення в Державі воєнного стану, неможливості участі його в судовому засіданні з об`єктивних причин та за представлення його інтересів професійним адвокатом, внаслідок чого права обвинуваченого не порушуються.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до висновку, що клопотання захисника не підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу. На цей час на території Харківської області тривають активні бойові дії.

Розпорядженням Верховного Суду від 08.03.2022 р. N 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосудця під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, територіальна підсудність справ Харківського районного суду Харківської області визначена за Полтавським районним судом Полтавської області.

Таким чином, кримінальне провадження за обвинуваченням гр. ОСОБА_9 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.27-ч.3ст.146, ч.2ст.27-ч.4ст.187, п.п.3,4,6,12ч.2ст.115 ККУкраїни,передано длярозгляду запідсудністю зХарківського районного суду Харківської області до Полтавського районного суду Полтавської області.

Під час досудового розслідування слідчим суддею стосовно гр. ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. В подальшому вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався. На даний час судове провадження не закінчене і потребує значного часу для розгляду.

Об`єктивних даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.

Так,з урахуваннямособи гр. ОСОБА_6 ,який обвинувачується ускоєнні умиснихтяжких кримінальних правопорушень, згідно наданихсуду доказів стороною обвинувачення,то наявні ризики, на які послався прокурор є доведеними ухвалами суду, внаслідокчого обвинувачений єсуспільно-небезпечним, тому у суду є обґрунтовані підстави вважати, що ризики продовження злочинної діяльності та переховування від суду не відпали і не змінилися. На підтвердження клопотання захиснику обвинуваченого було надано додаткову можливість надання доказів для об`єктивного розгляду судом поданого в інтересах обвинуваченого клопотання по обставинам, на які він послався, але захисником суду не було надано доказів навіть щодо медичної освіти ( ветеринара ) обвинуваченого, хоча саме на це в першу чергу посилався захисник, а лише надано докази щодо наявності в нього дітей та стану здоров`я його родичів.

Будь-яких доказів, які б свідчили про існування об`єктивних даних щодо можливості застосування інших, більш м`яких, запобіжних заходів, суду захисником також не надано.

За таких обставин клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого гр. ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 177, 197, 331 КПК України, суддя, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого гр. ОСОБА_6 відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Ухвала надрукована суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Суддя: ОСОБА_1