Ухвала

від 15.06.2006 по справі 20-7/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

"15" червня 2006 р.  15:00 справа № 20-7/112

Господарський суд міста Севастополя у складі:

судді - Ілюхіної Г.П.,

при секретарі - Арістової І.Ю.,

розглянув матеріали

За адміністративним          Контрольно-ревізійного управління у місті Севастополі

позовом                    (99011, місто Севастополь, вул. Леніна, 2)

представники позивача          Мікіртумова Ганна Робертівна

за довіреністю          (м. Севастополь, вул. Меншикова, 25-19)

          Виходцев Олександр Вікторович

          (99011, місто Севастополь, вул. Леніна, 2)

до відповідача                    Качинської селищної Ради Нахімовського району міста Севастополя

                    (99804, м. Севастополь, пос. Кача, вул. Нестєрова, 5)

представник відповідача          Федіна Світлана Федотівна

за довіреністю          (п. Кача, вул. Авіаторів, 33-55)

про           - зобов'язання забезпечити виконання обов'язкових вказівок (вимог) Контрольно-ревізійного управління у м. Севастополі від 28.11.2005 № 08-21/1563 та від 30.12.2005 № 08-21/1792;

          - відшкодування до бюджету суми у розмірі 2331,00 грн.

          в порядку ст.ст.51, 111 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні вимоги уточнені:

про          - зобов'язання відповідача забезпечити виконання обов'язкових вимог КРУ в м. Севастополя від 28.11.2005 № 08-21/1563 і від 30.12.2005 № 08-21/1792;

          - відшкодування до бюджету Качинської селищної Ради суми в розмірі 2331,00грн.

Обставини справи:

Позивач звернувся з позовними вимогами до відповідача про забезпечення обов'язкових вказівок (вимог) від 28.11.2005 № 08-21/1563 та від 30.12.2005 № 1792, про відшкодування в бюджет суми в розмірі 2331,00грн., з посиланням на План роботи на IV квартал 2005 року, направлення від 08.11.2005 № 199 Акт перевірки від 21.11.2005 № 08-21/181 за період  з 01.08.2002 по 30.09.2005, постанову Кабінету Міністрів України “Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп'ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів” від 04.04.2001 № 332 з урахуванням змін, ст.ст. 10, 11, 15 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу України” від 26.01.2003 № 2939, як незаконно використані бюджетні кошти.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив вимоги Постанови Кабінету Міністрів України “Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп'ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів” від 04.04.2001 № 332, що встановлено відповідною перевіркою.

Позивач в порядку ст.ст.51, 11 Кодексу адміністративного судочинства уточнив предмет позову (вх.№15561, 15562), просить зобов'язати відповідача забезпечити виконання обов'язкових вимог КРУ в м. Севастополя від 28.11.2005 № 08-21/1563 і від 30.12.2005 № 08-21/1792 та відшкодувати до бюджету Качинської селищної Ради суми в розмірі 2331,00грн., з посиланням на ст.ст. 2, 116, 118, 121 Бюджетного кодексу України (т.2 а.с.41, 44-45)

Ухвалою від 15.03.2006 адміністративний позов залишено без руху до 15.04.2006 на підставі ст. ст. 15, 106, 108, 165 Кодексу адміністративного судочинства України (т.1 а.с.1).

Позивачем, на виконання вимог ухвали від 15.03.2006, надані матеріали з виправленими недоліками позовної заяви (вх.№9365 від 11.04.2006) (т.1 а.с.38-72).

Ухвалою суду від 17.04.2006 відкрито провадження у справі, попереднє судове засідання призначено на 11.05.2006 (т.1 а.с.73-74).

У ході підготовки справи до судового розгляду проведені наступні дії:

- уточнені позовні вимоги позивача та заперечення проти позову відповідача;

- вирішено питання про склад осіб, які беруть участь у справі;

- визначені факти, які необхідні встановити для вирішення спору: які визнаються стороною і які підлягають доказуванню;

- з'ясовано, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи і заперечення щодо невизнаних обставин і вони подані у встановлений судом строк.

Відповідач у відзиві на позов (вх.№№ 14618, 15271) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких полягають у тому, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги в порушення частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України; його вимоги ґрунтуються на підзаконних нормативних актах; позивач не надав доказів, які б підтвердили наявність Закону України, який би регулював спірні взаємовідносини та передбачав обов'язок органу місцевого самоврядування відшкодовування в свій же місцевий бюджет сум перевищення граничних витрат. Крім того в відзиві відповідач зазначив, що в 2003 році Качинська селищна Рада вперше за 50 років придбала меблі згідно списку, витрати затверджені та передбачені на сесії Ради при розгляді бюджету; Закон чи Конституція не порушені; Голова виконкому та головний бухгалтер притягнуті до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу та догани. Бюджет Качинської селищної Ради –є місцевим бюджетом, згідно ст.16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до державного бюджету України, бюджету АР Крим та інші місцеві бюджети (т.1 а.с.100-101, 120-122).

Підготовче провадження та попередні засідання по справі 11.05.2006 та 01.06.2006 відкладалися у зв'язку з необхідністю уточнення позовних вимог, витребування доказів, з'ясування питань, в порядку, передбаченому ст.ст.110-121 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

·          Актом перевірки виконання бюджету та використання бюджетних коштів в Качинській селищній Раді Нахімовського району м. Севастополя за період з 01.08.2002 по 30.09.2005 на придбання обладнання та предметів довгострокового використання, встановлені порушення, в результаті яких перевищення сум граничних витрат склали 2331,00грн згідно розрахунку, що є Додатком № 2 до Акту, суть яких в тому, що відповідачем придбані столи комп'ютерні та письмові, шафи для одягу по ціні, що перевищує граничні суми затрат, які встановлені на ці цілі постановою кабінету Міністрів України “Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп'ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів” від 04.04.2001 № 332 (т.1 а.с.42-62);

·          Відповідач придбав:

- стіл комп'ютерний          1 шт.          635,00грн. в тому числі ПДВ          для економіста;

- стіл комп'ютерний          1 шт.          728,00грн. в тому числі ПДВ          для касира-статиста;

- стіл письмовий          1 шт.          814,00грн. в тому числі ПДВ          для економіста;

- стіл письмовий          1 шт.          760,00грн. в тому числі ПДВ          для касира-статиста;

- стіл письмовий          1 шт.          882,00грн. в тому числі ПДВ          для заступника голови виконкому;

- шафа для одягу          1 шт.          892,00грн. в тому числі ПДВ          для заступника голови виконкому;

- стіл комп'ютерний          1 шт.          517,00грн. в тому числі ПДВ          для бухгалтерії;

- стіл комп'ютерний          1 шт.          850,00грн. в тому числі ПДВ          для приймальні СШ № 13.

(т.1 а.с.111)

Оприходування здійснено без врахування Податку на додану вартість (ПДВ), суму ПДВ віднесено на фактичні витрати, тому що відповідач не є платником ПДВ.

·          28.11.2005 листом № 08-21/1563 “Про усунення порушень, виявлених перевіркою голова Качинської селищної Ради зобов'язався усунути  порушення, вимоги  містили перелік з 16 пунктів, в тому числі п.13 –відшкодувати перевищення суми граничних витрат в розмірі 2331,00грн до 27.12.2005 (т.1 а.с.63-65);

·          30.12.2005 листом 08-21/1792 позивач повідомив відповідача про неповне виконання вимог від 28.11.2005 в частині відшкодування незаконних витрат в сумі 2331,00грн., що виникли в результаті перевищення суми граничних витрат на придбання меблів (т.1 а.с.68-69);

·          26.12.2005 листом № 216 відповідач доповів про усунення порушень, виявлених перевіркою; в частині відшкодування 2331,00грн., повідомлено, що матеріальні цінності, придбані за цінами, що перевищують норми постанови Кабінету Міністрів України “Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп'ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів” від 04.04.2001 № 332, оприбутковані як основні кошти (т.1 а.с.66-67);

·          11.01.2006 листом № 7 відповідач повідомив, що в 2003 році Качинська селищна Рада вперше за десятки років існування придбала меблі, які всі взяті на баланс та є в наявності. Різниця граничних сум складає 2331,00грн. Посадові особи понесли адміністративну відповідальність у вигляді штрафу та догани, голова Ради не має права стягнути суму перевищення граничних коштів з власників кабінетів, де встановлено меблі (т.1 а.с.70).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати, з урахуванням уточнення в місцевий бюджет, суму перевищення, як незаконно використані бюджетні кошти на придбання меблів, так як вартість цих меблів перевищує граничні суми, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України для вказаних цілей саме для цієї категорії працівників.

Відповідач вважає, що обмеження встановлено підзаконним нормативним актом, який суперечить Закону. Крім того, придбані меблі є багатофункціональними: одночасно комп'ютерний та письмовий стіл, шафи для паперів та одягу і таке інше.

Правовідносини сторін регулюються ст.ст.7, 8, 19, 24, 92, 95, 116, 117, 140 Конституції України, ст.14 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ст.ст.2, 116, 118, 121 Бюджетного кодексу України, ст.ст.16, 25, 26, 61, 64, 65 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст.2, 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, Постановою Кабінету Міністрів України “Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп'ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів” № 332 від 04.04.2001.

Відповідно до ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, зокрема у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 2, 116, 118, 121 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

У разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування:

- застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону;

- зупинення операцій з бюджетними коштами.

Накладення на особу заходу стягнення за бюджетне правопорушення не звільняє її від відшкодування заподіяної таким правопорушенням матеріальної шкоди в порядку, встановленому законом.

Позивач не довів, що Качинська селищна рада придбавши та оприходувавши 7 столів замість 11 заподіяла матеріальну шкоду своєму місцевому бюджету.

Особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законом його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.

Посадові особи органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій, які вчинили бюджетне правопорушення, несуть передбачену законом цивільно-правову відповідальність згідно з законом незалежно від накладення передбачених цим Кодексом заходів стягнення на розпорядника чи одержувача бюджетних коштів.

Суд не встановив ніяких порушень вищезазначених законів в діях Качинської селищної Ради при придбанні меблів для своїх працівників, приймальні  школи.

Крім того, згідно ст.ст.2, 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту та інспектування.

Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема:

- пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп'ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів” № 332 від 04.04.2001 з урахуванням змін, затверджені граничні суми витрат на придбання легкових автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, комп'ютерів, придбання і утримання мобільних телефонів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, республіканського Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів. Встановлено, що органи Державного казначейства під час оплати рахунків на придбання легкових автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, комп'ютерів, придбання і утримання мобільних телефонів повинні дотримуватися граничних сум витрат, затверджених цією постановою. Керівник центральних та місцевих органів виконавчої влади повинні забезпечити включення до контрактів з керівниками державних підприємств, які перебувають у сфері їх управління, умов щодо дотримання граничних сум витрат, затверджених цією постановою. Фонд державного майна повинен забезпечити термінове винесення уповноваженими особами на виконання функцій з управління державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить більш як 50 відсотків, на розгляд загальних зборів акціонерів (учасників) питання про дотримання граничних сум витрат, затверджених цією постановою, на придбання обладнання та устаткування і комп'ютерів.

Зокрема, гранична вартість комплекту меблів для службових кабінетів членів Кабінету Міністрів та керівників місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, бюджетної установи та організації становить від 6500,00грн. до 30000,00грн. Меблі для обладнання робочих місць інших працівників становить від 150,00грн. до 500,00грн., в тому числі: стіл письмовий –450,00грн., стіл приставний –200,00грн., стіл комп'ютерний –500,00грн., шафи для одягу та паперів по 500,00грн., стілець –150,00грн., крісло м'яке –300,00грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Ст.ст.7, 8 Конституції України передбачає, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно зі ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема  засади місцевого самоврядування; засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Розділ ХІ Конституції України містить ст.ст.140-146, які регулюють повноваження органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Ст.95 Конституції України передбачено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Ст.ст.116, 117 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України в своїй діяльності, зокрема, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Органи місцевого самоврядування до органів виконавчої влади не відносяться.

Згідно зі ст.14 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин.

Принципами Європейського судочинства є, зокрема, законність та справедливість.

Справедливість стоїть вище права, є реалізацією права, завданням нормотворчості і правозастосовчої діяльності.

Норми права повинні приводитися  у відповідність з вимогами справедливості.

Постанова Кабінету Міністрів України від 04.04.2001 № 332 суперечить Конституції України, Європейській Конвенції, закріплює обмеження, статус і положення їм протилежні.

При прийнятті постанови № 332 Кабінетом Міністрів України порушено принцип законності.

Принцип законності –це коли  здійснення внутрішніх повноважень відповідає законним цілям.

Будь-яка різниця в повноваженні держави з окремими особами в однаковій ситуації повинна мати об'єктивні та виправдані підстави, що в даній ситуації є порушенням ст.14 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Різниця в підходах у наданні граничних сум витрат на меблі для службових кабінетів керівних працівників від 6500,00грн. до 30000,00грн. і встановлення граничних сум для придбання меблів для обладнання робочих місць інших працівників від 150,00грн. до 500,00грн. не має будь-якого об'єктивного й розумного обґрунтування.

Інтереси керівних працівників на обладнання кабінетів меблями вартістю 30000,00грн. мають пріоритет над інтересами інших працівників, що мають право на меблі вартістю 500,00грн., що не відповідає принципу демократизму.

Крім того, постанова не може регулювати це питання органу місцевого самоврядування, який не відноситься до установ та організацій, які утримуються за рахунок місцевого бюджету і на нього не може поширюватись.

Згідно ст.ст.16, 25, 26, 61, 64, 65 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема:

- затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;

- утворення цільових фондів, затвердження положень про ці фонди.

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з цим Законом та законом про бюджетну систему.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад; видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними районними та обласними бюджетами.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку.

Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку.

Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширеним відтворенням.

Видатки місцевих бюджетів поділяються на дві частини: видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Доходи, додатково одержані в процесі виконання місцевих бюджетів, суми перевищення доходів над видатками, що утворилися в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених законом. Рішення про використання таких коштів приймається відповідною радою.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп'ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів” від 04.04.2001 № 332 не підлягає застосуванню, так як не відповідає та суперечить також Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Відповідно до ст. 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

При прийнятті постанови Кабінет Міністрів України перевищив повноваження, передбачені законом і обмежив повноваження органів місцевого самоврядування. Постанова є незаконною, так як в ній ототожнюються органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

Ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” містить 53 пункти повноважень органів місцевого самоврядування: сільських, селищних, міських Рад, зокрема п.23 якої передбачено затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Обмеження цих повноважень, яке міститься в постанові Кабінету Міністрів України “Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп'ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів” від 04.04.2001 № 332 суперечить діючому законодавству України та міжнародним договорам, до яких Україна приєдналась.

Позивач не довів належними доказами, що Качинська селищна Рада не зберегла чи неправильно використовує активи.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 8, 19, 24, 92, 95, 116, 117, 140 Конституції України, ст.14 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст.2, 116, 118, 121 Бюджетного кодексу України, ст.ст.16, 25, 26, 61, 64, 65 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст.2, 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, ст.ст. 8, 9, 50, 51, 69, 70, 71, 79, 110, 111, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення або з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення або з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або поданням апеляційної скарги в 10-денний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                              Г.П. Ілюхіна

Постанова складена

в повному обсязі

20.06.2006 о 16год.00хвл.

Розсилка:

1. Контрольно-ревізійне управління у місті Севастополі (99011, місто Севастополь, вул. Леніна, 2)

2. Качинська селищна Рада Нахімовського району м.Севастополя (99804, м. Севастополь, пос. Кача, вул. Несторова, 5)

3. Справа

4. Наряд