Ухвала

від 25.05.2022 по справі 824/191/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2022 року м. Київ

Справа №824/191/21

Провадження№ 22-вк/824/15/2022

Резолютивна частина ухвали оголошена 26 травня 2022 року

Повний текст ухвали складено 30 травня 2022 року

Київський апеляційний суд

в складі: головуючого судді Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Журавльова Д.Д.

учасники справи:

сторони арбітражного

розгляду позивач Компанія «PE INVESTMENT LIMITED»

відповідач (1) Компанія «NOYEX CAPITAL LIMITED»

відповідач (2) ОСОБА_1

відповідач (3) ОСОБА_2

відповідач (4) Компанія «Starwell Enterprises limited»

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника Компанії «PE INVESTMENT LIMITED» адвоката Гладишенка Миколи Ігоровича про визнання і надання дозволу на примусове виконання рішення Лондонського Арбітражного суду від 28 вересня 2020 року, ухваленого у складі професора, ОСОБА_6 - голова арбітражної колегії, ОСОБА_9, ОСОБА_10, у справі за позовом Компанії «PE INVESTMENT LIMITED» до Компанії «NOYEX CAPITAL LIMITED», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Компанії «Starwell Enterprises limited» про відшкодування збитків та компенсації, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Компанії «PE INVESTMENT LIMITED» адвокат Гладишенко М.І. звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про визнання і надання дозволу на примусове виконання рішення Лондонського Арбітражного суду від 28 вересня 2020 року, ухваленого у складі професора, ОСОБА_6 - голова арбітражної колегії, ОСОБА_9, ОСОБА_10, у справі за позовом Компанії «PE INVESTMENT LIMITED» до Компанії «NOYEX CAPITAL LIMITED», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Компанії «Starwell Enterprises limited» про стягнення з відповідача (боржника) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 8 400 000,00 доларів США, що стосується частки Позивача у вартості врожаю 2014 року; 5 000 000,00 доларів США, що стосується частки Позивача у вартості прав оренди земельної ділянки сільськогосподарської групи станом на 01 червня 2014 року; 1 500 000,00 доларів СШАЮ що стосується частки позивача у вартості елеваторів; та 325 000,00 доларів США, що стосується втрати офісних приміщень станом на 01 березня 2015 року. Загальна сума виплат, що були стягнуті арбітражем з Відповідачів на користь Позивача, становить 15 225 000, 00 доларів США.

В обґрунтування заяви, представник Компанії «PE INVESTMENT LIMITED» адвокат Гладишенко М.І. посилався на те, що ч. 1 ст.474 ЦПК України передбачено, що рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Питання визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів врегульовано Конвенцією Організації Об`єднаних націй від 10 червня 1958 року «Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень».

Україна ратифікувала відповідну конвенцію 10 червня 1960 року. Відповідно до закону про її ратифікацію, положення конвенції набрали чинності з 08 січня 1961 року.

Так само Конвенція Організації Об`єднаних націй від 10 червня 1958 року «Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень» була ратифікована Об`єднаним королівством Великої Британії та Північної Ірландії 24 вересня 1975 року, з набранням чинності 23 грудня 1975 року.

У відповідності до статті 3 згаданої Конвенції кожна країна, що домовляється визнає арбітражні рішення як обов`язкові та приводить їх до виконання у відповідності до процесуальних норм тієї території, де рішення приводиться до примусового виконання на умовах визначених у нижченаведених статтях.

Відповідно, рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду підлягає визнанню та примусовому виконанню на території України, у відповідності до зобов`язань взятих Україною при ратифікації Конвенції Організації Об`єднаних націй від 10 червня 1958 року «Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень».

Ч. 1 ст. 475 ЦПК України передбачено, що питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України.

Факт підтвердження проживання ОСОБА_1 за зазначеною вище адресою підтверджується копією його паспорту громадянина України, а факт проживання ОСОБА_2 за вказаною вище адресою підтверджується відомостями відносно нього, що містяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «МИСЛИВЬКЕ ГОСПОДАРСЬВО «САРМАТ» (код за ЄДРПОУ 42368242].

При цьому, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно факт проживання обох боржників на території України є підтверджений належними та допустимими доказами.

Ч.3 ст. 475 ЦПК України передбачено, що заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.

Рішення, яке стягувач просить визнати було ухвалено 28 вересня 2020 року, відповідно заява подається у межах строку визначеного процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьої цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦПК України справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядаються: якщо місце арбітражу знаходиться поза межами України - апеляційним загальним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року визнано підготовку справи до розгляду завершеною та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а) на 18 листопада 2021 року.

06 грудня 2021 року до суду надійшли заперечення стосовно заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу від представника ОСОБА_2 адвоката Пекар А.О., в яких вона просила відмовити у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення Лондонського Арбітражного суду від 28 вересня 2020 року.

Зазначила, що визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення в справі №153056, №152057 і №153058 (консолідовано під №153056), яким солідарно стягнуто з ОСОБА_2 відшкодування збитків та передбачену законом компенсацію, хоч останню проти ОСОБА_2 на користь позивача не присуджено, суперечитиме публічному порядку України, що є підставою для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання арбітражного рішення.

Вказала, що предметом спору було право на стягнення збитків та грошової компенсації, що засноване на праві сторін на володіння та користування нерухомим майном, а саме: земельними ділянками, які розташовані на території Рівненської та Хмельницької областей, елеваторів, що знаходяться в Хмельницькій області та офісних приміщень - м. Київ. Тобто усі об`єкти нерухомості щодо яких виник спір, знаходяться на території України. Відтак, даний спір підлягав розгляду за правилами виключної підсудності, а тому, в задоволенні заяви РЕІ про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення має бути відмовлено.

Також зазначила, що з наведених у матеріалах справи документів чітко вбачається, що між боржниками та заявником відсутня письмова угода, згідно умов якої останні погодилися на передачу в Лондонський міжнародний арбітражний суд спорів, які виникли або можуть виникнути між ними, в зв`язку з інвестиційним договором, стороною якого тим паче боржники не являються.

Ухвалою суду від 17 грудня 2021 року було зупинено провадження у справі до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави про вручення виклику до суду Компанії «NOYEX CAPITAL LIMITED» та «Starwell Enterprises limited».

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2022 року задоволено касаційну скаргу Компанії «PE INVESTMENT LIMITED», в інтересах якої діє адвокат Гладишенко М.І. задоволено, ухвалу Київського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Київського апеляційного суду.

У судовому засіданні представник заявника адвокат Гладишенко М.І. доводи заяви підтримав.

Представники боржника ОСОБА_1 адвокат Козачук М.О. та боржника ОСОБА_2 адвокат Піляй А.М. заперечували проти доводів заяви та просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, суд вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 28 лютого 2013 року між Компанією «REMPTON HOLDINGS LIMITED» (юридичною особою, що створена та діє за законодавством Белізу, ідентифікаційний код 46638), як «Сторона-1», Компанією «STARWELL enterprises limited» (юридичною особою, що створена та діє за законодавством Британських Віргінських островів, ідентифікаційний код 1485593), як «Сторона -2», Компанією «NOYEX CAPITAL LIMITED» (юридичною особою, що створена та діє за законодавством Республіки Кіпр, ідентифікаційний код НЕ 283829), яка діяла від свого імені, а також в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що діяли спільно, які являлися бенефіціарними власниками агрохолдінгу «ТАКО», як «Сторона -3», було укладено інвестиційний договір.

Метою укладання відповідного інвестиційного договору була фіксація досягнутих домовленостей сторін щодо створення та розвитку спільного підприємства «Агрохолдингу».

28 лютого 2013 року між громадянином України ОСОБА_1 , громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 , що діяли спільно та окремо, як «Сторона - 1», що приєднується та громадянами України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що діяли спільно та окремо, як «Сторона - 2», що приєднується, було підписано акт про приєднання до договору.

У відповідності до підписаного акту сторони, що приєднуються зобов`язувались дотримуватися і виконувати положення та умови інвестиційного договору від 28 лютого 2013 року, таким чином стали його сторонами.

Укладаючи інвестиційний договір від 28 лютого 2013 року сторони визначили, що відповідний договір, а також зобов`язання, що з нього випливають, регулюються законодавством Англії.

В свою чергу усі спори, що виникають у зв`язку цим договором, включаючи спори щодо його існування, дійсності або розірвання, підлягають розгляду та остаточному вирішенню Лондонським міжнародним арбітражним судом (London Court of International Arbitration] у відповідності до його регламенту, кількість арбітрів - 3 (три], мова арбітражу - англійська, місто проведення арбітражу - Лондон, Велика Британія.

Відповідно до договору уступки прав вимоги, укладеного 23 липня 2013 року між Rempton Holding Limited (РЕМПТОН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД) як Компанією, та РЕ Investments limited (ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД), як Правонаступником, Компанія передає Правонаступнику шляхом переуступлення, всі права та обов`язки Компанії, згідно з Інвестиційним договором. Отже, з дати дії цього Договору Правонаступник стає правонаступником всіх прав та обов`язків Компанії, що випливають з Інвестиційного договору. Будь-які посилання на Компанію в тексті Інвестиційного договору змінюються посиланнями на правонаступника.

Згодом, внаслідок порушення стороною інвестиційного договору його умов, інша сторона - Компанія «PЕ INVESTMENTS LIMITED», звернулося до Лондонського міжнародного арбітражного суду з позовом до Компанії «NOYEX CAPITAL LIMITED» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Компанії «STARWELL ENTERPRISES LIMITED».

Заявником надано нотаріально посвідчену копію рішення ЛМАС у справі №153056, №153057, №153058 від 28.09.2021, згідно з яким стягнуто з Компанії «NOYEX CAPITAL LIMITED», з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Компанії «PE INVESTMENT LIMITED»8 400 000, 00 доларів США, що стосується частки Позивача у вартості врожаю 2014 року; 5 000 000, 00 доларів США, що стосується частки Позивача у вартості прав оренди земельної ділянки сільськогосподарської групи станом на 01 червня 2014 року; 1 500 000,00 доларів СШАЮ що стосується частки позивача у вартості елеваторів; та 325 000,00 доларів США, що стосується втрати офісних приміщень станом на 01 березня 2015 року.

Рішення прийнято у складі професора, ОСОБА_6 - голова арбітражної колегії, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Статтею 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» (у редакції, яка була чинною на момент укладення контракту) визначено, якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» у редакції, яка була чинною на момент укладення контракту) арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв`язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

У постанові Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі № 824/199/20 (провадження № 61-6786ав21) зроблено висновок про те, що арбітражна угода зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди.

Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йоркська конвенція) закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина 1 статті ІІ Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.

Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди). (Див. також постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року в справі № 920/241/19).

У пункті 68 інвестиційного договору від 28 лютого 2013 року № б/н, укладеним між Компанією Rempton HoldingsLimited (Беліз) (Сторона-1), правонаступником якої згідно договору про уступку прав вимоги від 23 липня 2013 року є РЕ ІнвестментсЛімітед (InvestmentsLimited), Компанією Starwell Enterprises Limited (БВО) (Сторона-2) та Компанією Noyex Capital Limited (Кіпр), яка діє від свого імені, а також в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Сторона-3), міститься застереження, відповідно до якого даний договір та недоговірні зобов?язання, які виникають із нього, регулюються законодавством Англії. Всі спори, які виникають у зв?язку із цим договором, включаючи питання його існування, дійсності або розірвання, підлягають розгляду та остаточному вирішенню Лондонським міжнародним арбітражним судом (London Courtof International Arbitration) у відповідності з його регламентом, який вважається включеним цим посиланням на нього. Кількість арбітрів - 3. Мова арбітража - англійська. Місце проведення арбітража - Лондон, Великобританія.

Отже, вказаний пункт інвестиційного договору від 28 лютого 2013 року № б/н є арбітражним застереженням, укладеним сторонами у письмовій формі з дотриманням вимог статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», у якій вони визначили спосіб вирішення спорів між ними.

Інвестиційний договір від 28 лютого 2013 року недійсним в судовому порядку не визнавався.

Підписи сторін інвестиційного договору відтворені на аркушах 17-18 інвестиційного договору (т. 2, а. с. 33-34), з яких установлено, що інвестиційний договір підписаний:

- від імені Компанії Rempton Holdings Limited (Беліз) (Сторона-1) - директор Helen Pandeli (у доданому до заяви інвестиційному договорі міститься відтиск печатки компанії Rempton Holdings Limited) (аркуш 17 інвестиційного договору) (т. 2, а. с. 33);

- від імені Компанії Starwell Enterprises Limited (БВО) (Сторона-2) - директор (у доданому до заяви інвестиційному договорі міститься відтиск печатки компанії Starwell Enterprises Limited) (аркуш 17 інвестиційного договору) (т. 2, а. с. 33);

- свідком ОСОБА_7 (аркуш 18 інвестиційного договору) (т. 2, а. с.34).

Підписи Сторони-3 та свідка - відсутні (аркуш 18 інвестиційного договору (т. 2, а. с. 34).

У матеріалах справи (т. 2, а. с. 35) наявний аркуш № 18, з якого вбачається відсутність підпису свідка та наявність підписів від імені Сторони-3 - ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8 .

Інвестиційний договір від 28 лютого 2013 року № б/н, який наявний в матеріалах справи, підшитий та завірений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сиротюк О. В. (т. 2, а. с. 61 зворот).

Згідно зі статтею V Нью-Йоркської конвенції:

1. У визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тої сторони, проти якої воно постановлене, тільки якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем, де запитується визнання та приведення до виконання, докази того що:

a) сторони в арбітражній угоді, зазначені в статті ІІ, були за застосованим до них законом у будь-якій мірі недієздатними, або ця угода є недійсною згідно із законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності такої вказівки, за законом країни, де рішення було винесене, або;

b) сторона, проти якої винесене рішення, не була належним чином повідомленою про призначення арбітра або про арбітражний розгляд чи з інших причин не могла надати свої пояснення, або;

c) зазначена ухвала винесена щодо спору, не передбаченого або такого, що не підпадає під умови арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, проте, що якщо постанови з питань, що охоплюються арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанову з питань, що охоплюються арбітражною угодою або арбітражним застереженням у договорі, може бути визнана та приведена до виконання, або;

d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді сторін або, за відсутності такого, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або;

e) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасоване чи призупинене виконанням компетентною владою країни, де воно було винесене, або країни, закон якої застосовується, або;

2. У визнанні та виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій запитується визнання та приведення до виконання, виявить, що:

а) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного спору відповідно до закону цієї країни, або;

b) визнання та виконання цього рішення, суперечить публічному порядку країни, де запитується визнання та виконання арбітражного рішення.

За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно зі статтею 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором; згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

За змістом статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо сторона, проти якої воно спрямоване, подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; ґ) або рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято. У визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути відмовлено, якщо суд визнає, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

З аналізу умов інвестиційного договору від 28 лютого 2013 року № б/н, укладеному між Компанією Rempton Holdings Limited (Беліз) (Сторана-1), правонаступником якої згідно договору про уступку прав вимоги від 23 липня 2013 року є ПЕ Інвестментс Лімітед (РЕ Investments Limited), Компанією Starwel lEnterprisesLimited (БВО) (Сторона-2) та Компанією Noyex Capital Limited (Кіпр), яка діє від свого імені, а також в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Сторона-3) слідує, що у ньому відсутнє волевиявлення Компанії Noyex CapitalLimited (Кіпр) про передачу спорів, які виникають у зв?язку із інвестиційним договором від 28 лютого 2013 року № б/н на розгляд Лондонському міжнародному арбітражному суду (London Court of International Arbitration) у відповідності з його регламентом, оскільки як було встановлено, підпис Компанії Noyex Capital Limited (Кіпр) у інвестиційному договорі відсутній, а ОСОБА_2 не є уповноваженою особою на вчинення в інтересах та від імені Компанії NoyexCapitalLimited (Кіпр) правочинів.

Вищезазначене також підтверджується преамбулою інвестиційного договору від 28 лютого 2013 року № б/н, згідно якої Компанія Noyex Capital Limited (Кіпр) діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У вказаній частині преамбули інвестиційного договору Компанія Noyex Capital Limited (Кіпр) не наділила правами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяти від імені та в інтересах компанії.

За таких обставин, встановлено, що рішенням Лондонського міжнародного арбітражного суду у справі № 153056, № 153057, № 153058 (консолідовано під № 15306) від 28 вересня 2020 року стягнуто солідарно з Компанії NoyexCapitalLimited (Кіпр), яка не надавала своєї згоди щодо арбітражного застереження, яке міститься в пункті 68 інвестиційного договору № б/н, а тому апеляційний суд, як суд першої інстанції,дійшов висновку, що рішення винесено щодо спору,не передбаченого арбітражною угодою.

Таким чином Київський апеляційний суд констатує наявність підстав передбачених пунктом с) частини першої статті V Нью-Йоркської конвенції та підпунктом «в» пункту 1 частини першої статті 478 ЦПК України, для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 28вересня 2020 року.

Верховний Суд в постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 761/41709/17 вказав, що вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.

При вирішенні питання щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не оцінював правильність по суті рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 28 вересня 2020 року, а перевірив наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.

Врахувавши вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання про визнання і надання дозволу на примусове виконання рішення Лондонського Арбітражного суду від 28 вересня 2020 року, на підставі підпункту «Ь» пункту 1 ст. V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йоркська Конвенція), статті 478 ЦПК України, пункту 1 частини 1 ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», які передбачають, що у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено, якщо суд визнає, що об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 474-479 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви Компанії «РЕ INVESTMENTLIMITED» на примусове виконання рішення Лондонського Арбітражного суду від 28 вересня 2020 року, ухваленого у складі професора, ОСОБА_6 - голова арбітражної колегії, ОСОБА_9, ОСОБА_10, у справі за позовом Компанії «РЕ INVESTMENT LIMITED» до Компанії «NOYEX CAPITAL LIMITED», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Компанії «Starwell Enterprises limited» про відшкодування збитків та компенсації - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної ухвали, безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя А.М. Стрижеус