Постанова

від 29.05.2022 по справі 607/3758/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/3758/22 Головуючий у 1-й інстанції Марциновська І.В. Провадження № 22-ц/817/507/22 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Бершадська Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

секретар - Панькевич Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2022 року (ухвалене суддею Марциновською І.В.) у цивільній справі №607/3758/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики та одночасно подав заяву про забезпечення позову, яку було частково задоволено ухвалою суду від 17 березня 2022 року.

18 квітня 2022 року позивач подав заяву про додаткове забезпечення позову у даній справі, в якій просив повторно накласти арешт на нерухоме майно, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2 , а саме 1/3 частки права власності на квартиру загальною площею 66,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також накласти арешт на частку ОСОБА_2 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінал» (код ЄДРПОУ 31973337), Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВП» (код ЄДРПОУ 33198846) та заборонити ОСОБА_2 відчужувати його частку розмір внеску до цих статутних капіталів у межах суми заявлених вимог 45979 доларів США.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2022 року заяву про додаткове забезпечення позову повернуто заявнику.

Постановляючи ухвалу про повернення заяви про додаткове забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що зміст заяви свідчить про фактичну незгоду із ухвалою суду від 17 березня 2022 року в частині незадоволених вимог та, що ЦПК України не передбачає подання заяви про додаткове забезпечення позову, тому вважав, що дана заява не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для розгляду заяви по суті.

Мотивуючи апеляційну скаргу посилається на незаконність оскаржуваної ухвали, оскільки вважає, що в силу положень ст. 149 ЦПК України суд першої інстанції повинен був розглянути дану заяву, оскільки така відповідає вимогам визначеним ст. 151 ЦПК України, а відповідно підстави для застосування ч.10 ст. 153 ЦПК України відсутні.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Справа розглядаєтся апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та переглянувши справу за наявними в ній доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним положенням процесуального закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення.

Статтею 151ЦПК України визначені вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову.

Так, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З аналізу вищезазначених норм випливає, що суд має право повернути заяву про забезпечення позову лише в разі її невідповідності вимогам ст. 151 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи заява позивача відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, а тому вказані судом підстави для повернення заяви про забезпечення позову, не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичними, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви (заяви) або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Також у рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Повернення заяви про забезпечення позову могло б призвести до надмірного формалізму, чим суд фактично позбавив би заявника права на доступ до правосуддя.

Отже, суду слід уникати зайвого і невиправданого надмірного формалізму у застосуванні норм процесуального права, які впливають на саму суть доступу до правосуддя.

Посилання суду першої інстанції на те, що вимогам ЦПК України не передбачено заяви про додаткове забезпечення позову колегія суддів оцінює критично в контексті вимог статті 149 ЦПК України, що свідчить про надмірний формалізм у застосуванні процесуального закону.

Ухвала суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову заявнику перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо розгляду такої заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення поданої заяви про забезпечення позову заявнику.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.274, 367-369, 374, 379, 381- 384 ЦПК України ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2022 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскарженою в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуюча

Судді