Ухвала

від 30.05.2022 по справі 2-720/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 травня 2022 року

м. Київ

справа № 2-720/11

провадження № 61-4596ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л. В. щодо відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л. В. щодо відкриття виконавчого провадження.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона 10 квітня 2021 року подала запит до приватного виконавця і просила надати їй копії матеріалів, на підставі яких було відкрито виконавче провадження № 59839275. На думку ОСОБА_1 , виконавче провадження відкрито з порушенням строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Крім цього зазначала, що постанову про відкриття провадження вона не отримувала.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 24 червня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л. В. від 19 серпня 2019 року про відкриття виконавчого провадження (ВП № 59839275).

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л. В. задоволено.

Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 24 червня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л. В. щодо відкриття виконавчого провадження відмовлено.

У травні 2022 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року і залишити в силі ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 24 червня 2021 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року, посилаючись на те, що вона участі у судовому засіданні 12 квітня 2022 року не брала, а копію оскарженої постанови отримала 11 травня 2022 року після звернення із заявою про отримання судового рішення до суду першої інстанції.

Оскільки причина пропуску процесуального строку є поважною, строк на касаційне оскарження на підставі частини другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України підлягає поновленню.

Підставою для скасування оскарженого судового рішення заявниця вказує те, що апеляційний суд неправильно застосував положення статей 12, 37 Закону України «Про виконавче провадження», не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 січня 2021 року у справі № 922/5723/14, дійшовши передчасного висновку про переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість.

Судами встановлено, що 20 лютого 2012 року Жовківським районним судом Львівської області видано виконавчий лист № 2-720/11 на виконання рішення Жовківського районного суду у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення суду набрало законної сили 13 червня 2012 року. Виконавчий лист видано 13 липня 2012 року. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 13 червня 2013 року.

На виконанні у приватного виконавця Ільчишин Л. В. вже перебувало виконавче провадження ВП № 58460252 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа № 2-720/11, виданого 13 липня 2012 року Жовківським районним судом Львівської області. Виконавчий документ було повернуто постановою виконавця від 14 серпня 2019 року на підставі пункту 3 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відмовою стягувача залишити за собою нереалізоване майно у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» із зазначеною датою повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання до 14 серпня 2022 року.

Постановою від 19 серпня 2019 року відкрито виконавче провадженні № 59839275 з примусового виконання виконавчого листа № 2-720/11, виданого 13 липня 2012 року Жовківським районним судом Львівської області, про звернення стягнення на залишок боргу в сумі 150 118,05 грн.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та знаходить свій розвиток у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка була чинною на час ухвалення судового рішення та набрання ним законної сили) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» у новій редакції.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Пунктом 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л. В. щодо відкриття виконавчого провадження, апеляційний суд дійшов правильного та об`єктивного висновку про те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не закінчився, оскільки відповідно до відмітки на виконавчому документі він неодноразово перебував на примусовому виконанні, остання відмітка про повернення виконавчого документа датована 14 серпня 2019 року, а тому строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався та був встановлений до 14 серпня 2022 року.

Виходячи із вищезазначеного, висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід визнати обґрунтованими,оскільки приватний виконавець правильно, у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження»,відкрила виконавче провадження за виконавчим листом, строк пред`явлення якого до виконання не закінчився.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення не виявлено порушення судом апеляційної інстанції норм Закону України «Про виконавче провадження», правильність застосування судом апеляційної інстанції вказаних вище норм права не викликає розумних сумнівів.

Керуючись частинами першою, другою статті 389, частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л. В. щодо відкриття виконавчого провадження - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович