Постанова

від 17.05.2022 по справі 925/641/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2022 р. Справа№ 925/641/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Куксова В.В.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Партнер"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021

у справі № 925/641/20 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-2005"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Партнер"

про стягнення 776 444,07 грн,

в судове засідання представники сторін не з`явились, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода-2005» (надалі - ТОВ «Злагода-2005», позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Партнер» (надалі - ТОВ «Авто Партнер», відповідач) про стягнення 608 896,00 грн, як таких, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

02.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода-2005» до Господарського суду Черкаської області було подано заяву № 111 про зміну предмету позову.

Ухвалою від 09.09.2021 Господарським судом Черкаської області заяву представника позивача про зміну предмету позову прийнято до розгляду, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Злагода-2005» до ТОВ «Авто Партнер» складаються з вимог про стягнення з відповідача 608 896,00 грн основного боргу, 112 697,39 грн інфляційних втрат, 54 850,68 грн 3 % річних. ТОВ «Злагода-2005» просило покласти судові витрати, у тому числі понесені позивачем на правову допомогу, на відповідача.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 у справі №925/641/20 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Партнер» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода-2005» 608 896,00 грн безпідставно набутих коштів, 35 492,18 грн інфляційних втрат, 16 931,90 грн 3 % річних, 9 919,80 грн витрат по сплаті судового збору, 5 846,27 грн витрат на оплату послуг експерта, 62 780,54 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вмотивовуючи рішення положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд виходив з доведеності неправомірного зарахування відповідачем коштів в сумі 608 896,00 грн, перерахованих позивачем на виконання договору купівлі-продажу трактору від 09.03.2017 та за рахунком №СФ-000009 у більшому обсязі, ніж це передбачено договором та, власне, рахунком.

Не погоджуючись із прийнятим у справі рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Партнер» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, скаржник зазначає про неврахування судом першої інстанції направленого йому позивачем листа №01/03 щодо необхідності зарахування надмірно сплачених коштів за рахунком №СФ-000009 (договір купівлі-продажу трактору від 09.03.2017) в рахунок погашення боргу за рахунком № СФ-0000059 (договір купівлі-продажу комбайну від 04.07.2017); суд безпідставно послався на висновок експерта №22 від 22.06.2021, зробленого за результатами проведеної судової економічної експертизи як на підставу виключення цього листа як доказу у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 апеляційну скаргу ТОВ «Авто Партнер» на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 у справі №925/641/20 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду 24.12.2021 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 поновлено ТОВ «Авто Партнер» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 у справі №925/641/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Авто Партнер», розгляд апеляційної скарги призначено на 02.02.2022. Також ухвалою ТОВ «Злагода-2005» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 у справі №925/641/20; витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/641/20 за позовом ТОВ «Злагода-2005» до ТОВ «Авто Партнер» про стягнення 776 444,07 грн.

Позивач скористався правом, унормованим ст. 263 ГПК України та надав відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві ТОВ «Злагода-2005» вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, законним, та таким, що прийняте за повного та всебічного дослідження наявних у матеріалах справи доказів з наданням таким доказам правильної оцінки. Судом цілком обґрунтовано залишено поза увагою лист №01/03 як такий, що позивачем відповідачу не направлявся, а ОСОБА_1 не підписувався, оскільки останній набув статусу директора ТОВ «Злагода-2005» лише у квітні 2017 року, в той час як лист датовано березнем 2017 року; лист як первинний бухгалтерський документ не містить обов`язкових реквізитів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не може підтверджувати обґрунтованість зарахування надмірно сплачених коштів за рахунком №СФ-000009 (договір купівлі-продажу трактору від 09.03.2017) в рахунок боргу за рахунком № СФ-0000059 (договір купівлі-продажу комбайну від 04.07.2017).

У судовому засіданні 02.02.2022 оголошено перерву до 02.03.2022.

Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

02.03.2022 ТОВ «Авто Партнер» звернулось до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, призначеної на 02.03.2022.

02.03.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку із запровадженням в Україні військового стану.

03.03.2022 ТОВ «Злагода-2005» також звернулось до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, призначеної на 02.03.2022.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб (згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022), з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб (згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022), з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022).

Одночасно, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Партнер» на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 у справі №925/641/20 призначено на 18.05.2022.

18.05.2022 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ «Злагода-2005» про відкладення розгляду справи, призначеного на 18.05.2022 на іншу дату у зв`язку з неможливістю представника підготуватись до розгляду справи через відсутність у нього доступу до робочого місця.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданого представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи.

Так, положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України). Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

Колегія суддів враховує ті обставини, що позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено позицію як щодо судового рішення, так і щодо аргументів апеляційної скарги. У відзиві позивач не ставить питання про необхідність витребування або ж подання нових доказів, або ж з`ясування нових обставин справи. Матеріали справи, натомість, крім позовної заяви містять ряд заяв по суті, та клопотань позивача, які дають підстави для висновку про подання останнім усіх наявних у нього доказів для розгляду справи по суті.

До того ж, явка сторін у судове 18.05.2022 обов`язковою не визнавалась, оскільки повноважні представники сторін у судовому засіданні, яке відбулося 02.02.2022, надали свої пояснення з приводу поданої апеляційної скарги, у зв`язку з чим, у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за необхідне відмовити.

У судове засідання, 18.05.2022 представники сторін не з`явились, про дату час та місце проведення засідання сторін повідомлено належним чином.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення надані учасниками справи в судових засіданнях, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Авто Партнер» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у зв`язку з таким.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 09.03.2017 між позивачем ТОВ «Злагода-2005», як покупцем та відповідачем ТОВ «Авто Партнер», як продавцем, укладено попередній договір купівлі-продажу №67, за умовами якого сторони зобов`язалися в строк до 27.03.2017 укласти Основний договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах, визначених попереднім договором.

Пунктом 1.2 Попереднього договору визначено, що транспортний засіб (також по тексту Товар), який є предметом Основного договору має такі ідентифікаційні ознаки: трактор колісний, марки «John Dееrе», модель 6920, 2002 року випуску, номер шасі (серійний номер) НОМЕР_1 , тип двигуна дизельний, об`ємом 6800.

Ціна договору становить 1 051 380,00 грн, в т.ч. ПДВ 175 230,00 грн, що визначено сторонами у п. 2.1. Попереднього договору.

На підтвердження дійсних намірів Сторін в укладенні Основного договору, оплата вартості товару мала проводитися покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування авансу в розмірі 20% зазначеної суми на поточний рахунок Продавця впродовж 7-ми банківських днів після підписання сторонами цього Договору і 80% від зазначеної суми до 01.11.2017 (п. 2.2.).

Відповідно до пунктів 4.1., 4.3. і 5.1.1. Попереднього договору, Продавець зобов`язаний передати Покупцю товар з усіма документами необхідними для здійснення реєстрації техніки у відповідних органах протягом двох тижнів з моменту отримання авансового платежу за товар.

09.03.2017 відповідачем був виставлений рахунок-фактура №СФ-0000009 для оплати позивачем вартості Товару на суму 1 051 380,00 грн, в т.ч. ПДВ 175 230,00 грн.

24.03.2017 відповідачем поставлено і передано позивачу трактор, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000018 від 24.03.2017 на суму 1 051 380,00 грн в т.ч. ПДВ 175 230,00 грн.

Як підтверджується виписками з банківських рахунків позивача у АТ «Укрсіббанк», ПАТ «Альфа-Банк» та платіжними дорученнями, на виконання умов договору щодо оплати вартості трактору ТОВ «Злагода-2005» на користь ТОВ «Авто Партнер» здійснило оплату:

- 10.03.2017 за платіжним дорученням №402 - 210 276,00 грн;

- 12.02.2018 за платіжним доручення №1205 - 150 000,00 грн;

- 07.03.2018 за платіжним доручення №8 - 100 000,00 грн;

- 16.03.2018 за платіжним доручення №11 - 1 200 000,00 грн.

У кожному платіжному дорученні позивач вказав у призначенні платежу: «за трактор, згідно рахунку №СФ-0000009».

У підсумку, з призначенням платежу «за трактор, згідно рахунку №СФ-0000009» позивачем сплачено на користь відповідача кошти в сумі 1 660 276,00 грн. Втім, за умовами договору вартість трактору становить 1 051 380,00 грн.

Наполягаючи, що ТОВ «Злагода-2005» під час розрахунку з ТОВ «Авто Партнер» помилково сплатила на користь свого контрагента 608 896,00 грн, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про повернення цих коштів, як таких, що отримані відповідачем без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України).

Спростовуючи вказані позивачем обставини щодо безпідставного утримання ТОВ «Авто Партнер» коштів у розмірі 608 896,00 грн, сплачених ТОВ «Злагода-2005» за платіжним дорученням №11 від 16.03.2018, відповідач акцентує увагу на тому, що ці кошти в бухгалтерському обліку ТОВ «Авто Партнер» зараховані в рахунок оплати по рахунку-фактурі №СФ-0000059 від 04.07.2017 на підставі листа ТОВ «Злагода-2005» №01/03 від 16.03.2018 (у тексті листа 2017).

Надаючи оцінку позовним вимогам ТОВ «Злагода-2005» та аргументам ТОВ «Авто Партнер», суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується отримання відповідачем від позивача коштів на підставі існуючих договірних зобов`язань, а тмоу дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу - судом задоволено повністю.

Проте, колегія суддів з таким висновком не погоджується та вважає за небхідне зазначити наступне.

Так, за нормою п.1 ч.1 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Стаття 509 ЦК України вказує на те, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи;

Стаття 1213 ЦК України встановлює, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Розглядаючи спір, колегія суддів виходить з того, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частиною першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Звертаючись із позовом, ТОВ «Злагода-2005» вказує на існування між сторонами договірних відносин виключно за попереднім договором купівлі-продажу від 09.03.2017.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що у період надходження коштів до відповідача за платіжним дорученням №11 від 16.03.2018 сторони перебували у договірних відносинах і за договором купівлі-продажу від 04.07.2017.

На підставі укладеного договору купівлі продажу комбайна від 04.07.2017 за №04072017-К, ТОВ «Авто Партнер» було виставлено ТОВ «Злагода - 2005» рахунок №СФ0000059 від 04.07.2017 на оплату у сумі 2 236 500,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що оплата по рахунку №СФ 00000059 проведена наступним чином:

11.07.2017 на загальнк суму 335 475,00 грн;

11.08.2017 на загальну суму 621 000,00 грн;

11.08.2017 на загальну суму 747,00 грн (касовий ордер);

16.03.2018 на загальну суму 608 896,00 грн;

20.03.2018 на загальну суму 70 960,00 грн»;

26.03.2018 на загальну суму 599 422,00 грн.

Отже, на момент проведення ТОВ «Злагода-2005» оплати за платіжним дорученням №11 від 16.03.2018 у розмірі 1 200 000,00 грн сторони перебували у зобов`язально-договірних правовідносинах на підставі попереднього договору купівлі-продажу трактору від 09.03.2017 та договору купівлі-продажу комбайну від 04.07.2017. При цьому, залишок оплат за договором купівлі-продажу трактору від 09.03.2017 становив 591 104,00 грн, а за договором купівлі-продажу комбайну від 04.07.2017 - 957 222,00 грн. У подальшому на виконання договірних зобов`язань за договором купівлі-продажу комбайну від 04.07.2017 позивачем було здійснено ще два платежі: 20.03.2018 на суму 70 960,00 грн та 26.03.2018 - на суму 599 422,00 грн.

Тобто, 16.03.2018 ТОВ «Злагода-2005» за платіжним дорученням №11 здійснило остаточний платіж за попереднім договором купівлі-продажу трактору від 09.03.2017 у сумі 591 104,00 грн, та черговий платіж за договором купівлі-продажу комбайну від 04.07.2017 у розмірі 608 896,00 грн.

У сукупності, з урахуванням платежу за платіжним дорученням №11 від 16.03.2018 - 2 236 500,00 грн, що відповідає вартості комбайну, погодженій сторонами у договорі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується здійснення ТОВ «Злагода-2005» на користь ТОВ «Авто Партнер» у період з 10.03.2017 до 26.03.2018 оплат на загальну суму 3 287 880,00 грн (1 051 380,00 грн + 2 236 500,00 грн) тобто у межах погоджених у попередньому договорі купівлі-продажу трактору від 09.03.2017 та договорі купівлі-продажу комбайну від 04.07.2017 сум та, вочевидь, на виконання цих договірних зобов`язань.

Вирішуючи спір, колегія суддів враховує, що єдиним доказом помилкового перерахування позивачем відповідачеві коштів та безпідставного збагачення є вказане позивачем у платіжному дорученні №11 від 16.03.2018 призначення платежу - «за трактор, згідно рахунку №СФ-0000009».

Відповідач у відзиві на позов послався на лист ТОВ «Злагода-2005» за № 01/03 від 16.03.2017, в якому позивач просить вважати призначення платіжного доручення №11 від 16.03.2018 дійсним таким, який оплачено згідно рахунку №СФ000009 від 09.03.2017 та рахунку №СФ 00000059 від 04.07.2017.

Оригінал вищевказаного листа міститься в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, залучений до матеріалів справи лист ТОВ «Злагода-2005» №01/03 від 16.03.2017 (т. 1, а. с. 53, 96) має ряд суперечливих даних та не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» а саме:

- лист датований 16 березня 2017 року, у той час як платіж на суму 1 200 000,00 грн проведено 16 березня 2018 року;

- у листі не вказано, які конкретні суми мають бути зараховані у рахунок оплати по рахунку №СФ-0000009 від 09.03.2017 та по рахунку № СФ-0000059 від 04.07.2017;

- лист не міг бути підписаний ОСОБА_1 та адресований директору ТОВ «Авто Партнер» Шалденко О.Л., оскільки на 16.03.2017 згадані особи не обіймали посади директорів вищевказаних Товариств.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції ухилився від надання належної правової оцінки поданому відповідачеві листу №01/03, врахувавши висновки експерта №22 від 22.06.2021 за результатами проведення судової економічної експертизи як щодо відповідності листа вимогам спеціального законодавства, так і юридичної спроможності цього листа підтверджувати зміст та обсяг господарських операцій, проведених сторонами на виконання існуючих договірних зобов`язань.

Так, відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі також - Інструкція №22), платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Порядок проведення розрахунків із застосуванням платіжних доручень наведено у Главі 3 Інструкції №22, пунктом 3.8 якої передбачено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Згідно з пунктом 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку.

В свою чергу, у листах НБУ від 09.06.2011 № 25-111 / 1438-7141, від 26.09.2005 р № 25-113/1506-9580 зауважено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної в реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами переказу без участі банку у порядку, погодженому між платником і одержувачем коштів.

Вищий адміністративний суд в ухвалі від 13.11.2012 № К-20530/10 також зауважив, що оскільки право визначати призначення платежу належить виключно платнику, то виправлення інформації, зазначеної в реквізиті «Призначення платежу» платіжного доручення, шляхом направлення на адресу одержувача коштів листа не суперечить вимогам законодавства.

Колегія суддів Північного апеляційного суду також враховує, що у такому випадку лист не набуває статусу первинного бухгалтерського документу, оскільки таким залишається платіжне доручення №11 від 16.03.2018. Відтак, лист не має містити визначені спеціальним законодавством реквізити для того, щоб підтверджувати зміст скоригованої платником господарської операції. Доводи ТОВ «Злагода-2005» у цій частині ґрунтуються на помилковому розумінні позивачем норм матеріального права, якими унормовано спірні правовідносини сторін.

З цих же підстав, колегія суддів критично ставиться як до викладення судом практично всього висновку судового експерта № 22 від 22.06.2021, так і до відхилення листа №01/03 за мотивами, наведеними у цьому висновку.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні процитував висновок експерта про те, що «лист №01/03 від 16.03.2017, на підставі якого сума 608 896,00 грн вбачається зарахованою у рахунок оплати по рахунку-фактурі № СФ-0000059 від 04.07.2017 не відповідає вимогам п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996 та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88».

Втім, стаття 104 ГПК України передбачає, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Щодо покладеного в основу судового рішення висновку експерта про те, що відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «Авто Партнер» зарахування суми 608 896,00 грн, сплаченої ТОВ «Злагода-2005» у складі платежу за платіжним дорученням №11 від 16.03.2018, у рахунок оплати по рахунку-фактурі №СФ-0000059 від 04.07.2017 є документально необґрунтованим і не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996 та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 колегія суддів зауважує, що ч.2 ст. 1090 ЦК України передбачено, що банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Чинне законодавство не містить виключень, які б надавали змогу банкам корегувати призначення платежу у поданих клієнтами платіжних дорученнях уже після проведення банком відповідної операції.

Як було зауважено, такі помилки, з огляду на звичаї ділового обороту та судову практику можуть виправлятись листом платника, адресованим контрагенту. Водночас, такий лист не може слугувати підставою для внесення змін до платіжних доручень, банківських виписок та іншої банківської та бухгалтерської документації.

При цьому, незважаючи на врегулювання цього питання контрагентами, за первісними бухгалтерськими документами відображатиметься ситуація, за якою призначенням платежу за платіжним дорученням №11 від 16.03.2018 буде: «за трактор, згідно рахунку №СФ-0000009».

Відтак, висновки, зроблені експертом під час судової економічної експертизи зроблені без урахування вимог чинного законодавства, якими унормовано спірні правовідносини сторін та порядок здійснення юридичними особами своєї господарської діяльності, тому не можуть бути застосовані до обставин спору та враховані під час розгляду справи по суті.

Колегія суддів відхиляє аргументи позивача як про те, що лист датовано 16.03.2017, так і про те, що він не підписувався ОСОБА_1 як директором ТОВ «Злагода-2005».

Так, із тексту листа вбачається, що ТОВ «Злагода-2005» просить вважати призначення платіжного доручення №11 від 16.03.2018 дійсно таким, як оплачено згідно рах. № СФ-0000009 від 09.03.2017 та рах. № СФ-0000059 від 04.07.2017.

Оскільки лист містить посилання на платіжне доручення №11 від 16.03.2018, якого у 2017 році не існувало, колегія суддів погоджується з доводами ТОВ «Авто Партнер» про те, що позивачем допущено технічну описку під час написання листа.

Відхиляючи доводи ТОВ «Злагода-2005» про те, що лист підписано неналежним директором, колегія суддів зауважує на такому.

По-перше, оглянувши долучені до матеріалів справи зразки підпису ОСОБА_1 (т. 1, арк. 97-117) та оригінал листа №01/03 (т. 1, арк.. 96), у колегії суддів не виникло сумнівів, що підпис виконано не ним. Що, наприклад, убачається із договору про надання правничої допомоги від 05.11.2020, де підпис виконано не чинним за даними ЄДР директором - ОСОБА_1, а іншою особою, а саме, директором ТОВ «Троянівське» Поповим С.О.

По-друге, за Інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/) у період з 26.04.2017 до 13.11.2020 директором ТОВ «Злагода-2005» був ОСОБА_1 .

Встановлене свідчить про те, що лист від імені ТОВ «Злагода-2005» підписано повноважним директором.

За встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що на виконання взятих на себе зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу трактору від 09.03.2017 (рахунок №СФ-000009) та договором купівлі-продажу комбайну від 04.07.2017 (рахунок №СФ-0000059), ТОВ «Злагода-2005» за платіжним дорученням №11 здійснила платіж на користь ТОВ «Авто Партнер» на загальну суму 1 200 000,00 грн помилково, вказавши у призначенні платежу посилання лише на один договір, зазначивши «за трактор, згідно рахунку №СФ-0000009». Одночасно така помилка була виправлена у цей же день шляхом направлення ТОВ «Злагода-2005» своєму контрагенту листа №01/03 з вимогою вважати призначення платіжного доручення №11 від 16.03.2018 дійсно таким, який оплачено згідно рах. № СФ-0000009 від 09.03.2017 та рах. № СФ-0000059 від 04.07.2017

Крім цього, матеріали справи містять регістри бухгалтерського обліку ТОВ «Авто Партнер»:

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 по контрагенту ТОВ «Злагода-2005» (по рахунку-фактурі СФ-0000009 (09.03.17) за період 09.03.17-16.03.18;

- картка рахунку 361 по контрагенту ТОВ «Злагода-2005» (рахунок-фактура СФ-0000009 (09.03.17) за період 09.03.17-16.03.18;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 по контрагенту ТОВ «Злагода-2005» (по рахунку-фактурі СФ-0000059 (04.07.17) за період 09.03.17-16.03.18;

- картка рахунку 361 по контрагенту ТОВ «Злагода-2005» (рахунок-фактура СФ-0000059 (04.07.17) за період 09.03.17-16.03.18.

Як підтверджується наданими суду доказами та за результатами проведеного експертного дослідження даних, у наведених вище перелічених регістрах бухгалтерського обліку ТОВ «Авто Партнер» визначено, що 16.03.2018 за кредитом рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» у кореспонденції з дебетом рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» відображені наступні господарські операції по розрахункам з контрагентом ТОВ «Злагода-2005»:

- відображена оплата по рахунку-фактурі №СФ-0000009 від 09.03.2017 на суму 591 104,00 грн;

- відображена оплата по рахунку-фактурі №СФ-0000059 від 04.07.2017 на суму 608 896,00 грн.

Надаючи оцінку поданим сторонами доказам у справі, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування. Суд неодноразово зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів зазначає, що наведені вище правові висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 04.03.2021 у справі №908/1879/17 та від 21.04.2021 у справі №910/701/17.

Зважаючи на те, що ТОВ «Авто Партнер» у своїй бухгалтерській звітності також відобразило зарахування коштів за платіжним дорученням №11 від 16.03.2018 як такі, що сплачені в рахунок зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу трактора від 09.03.2017 (рахунок №СФ-000009) та договором купівлі-продажу комбайна від 04.07.2017 (рахунок №СФ-0000059), колегія суддів відхиляє висновки суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується набуття ТОВ «Авто Партнер» коштів у розмірі 608 896,00 грн за відсутності достатніх правових підстав та поза межами існуючих між сторонами зобов`язань, як і висновок, що кошти отримано хоча і на підставі договору, однак не відповідно до його умов.

Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування до спірних правовідносин сторін правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №920/169/18.

Так, у пункті 43 цієї постанови вказано, що сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору. Тому відповідні кошти вважаються такими, що набуті без достатньої правової підстави.

Водночас, обставини справи №920/169/18 вказують на існування між сторонами лише одного виду договору про надання правової допомоги та недоведеності сторонами здійснення оплат на виконання цього договору. ВС направив справи на новий розгляд зауваживши:

«…З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин суд вбачає, що, уклавши Договір від 14.01.2014, сторони не узгодили конкретну ціну договору, але за його умовами ціна має бути визначена щомісячно згідно з актом виконаних робіт (пункт 4.1 Договору від 14.01.2014). Тобто сторони обумовили виникнення у Позивача зобов`язання з оплати наданих Відповідачкою за Договором від 14.01.2014 послуг на підставі акту виконаних робіт.

Однак, на підставі наданих сторонами у даній справі доказів суди як першої, так і апеляційної інстанцій належним чином не встановили наявність чи відсутність актів виконаних робіт чи інших правових підстав, які б свідчили про виникнення у Позивача зобов`язання за Договором від 14.01.2014 перед Відповідачкою в розмірі 300 000,00 грн, що існувало на момент перерахування грошових коштів за платіжним дорученням №2392 від 24.10.2016…».

Колегія суддів також вважає необґрунтованим застосування до спірних правовідносин сторін правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №913/371/20, оскільки обставини справи №913/371/20 свідчать про існування між сторонами спору лише одного правочину - договору купівлі-продажу майна з погодженими сторонами платежами за цим договором. Розглядаючи спори, суди виходили з того, що сума сплачених авансових платежів та платежів за фактично поставлений за окремими специфікаціями товар мають відповідати умовах договору, у зв`язку з чим, усі інші платежі визнавались судами як помилково сплачені та набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Отже, за результатами судового розгляду, колегією суддів встановлено, що ТОВ «Злагода-2005» та ТОВ «Авто Партнер» у період надходження коштів за платіжним дорученням №11 від 16.03.2018 перебували у зобов`язально-договірних відносинах за попереднім договором купівлі-продажу трактору від 09.03.2017 та договором купівлі-продажу комбайну від 04.07.2017 щодо оплати вартості трактора та комбайна у розмірі 1 051 380,00 грн та 2 236 500,00 грн відповідно. З урахуванням проведеного 16.03.2018 платежу, а також усіх інших надходжень за договорами, ТОВ «Злагода-2005» сплатило повну вартість техніки. Відтак, оскільки з урахуванням листа №01/03 від 16.03.2017(2018), ТОВ «Злагода-2005» здійснило коригування призначення платежу за платіжним дорученням №11 від 16.03.2018, колегія суддів приходить до висновку, що кошти у сумі 608 896,00 грн сплачено ТОВ «Злагода-2005» не помилково, а на виконання договірних зобов`язань, в обсягах та на умовах, передбачених договором купівлі-продажу комбайну від 04.07.2017.

Встановлене виключає можливість застосування статей 1212, 1213 ЦК України та витребування таких коштів з ТОВ «Авто Партнер» як таких, що безпідставно набуті.

Відповідно, у задоволенні позовних вимог потрібно відмовити.

Доводи заявника апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції ст.ст. 1212,1213 ЦК України та неврахування під час розгляду спору листа №01/03 від 16.03.2017 (2018) є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Розглядаючи спір, колегія суддів враховує, що вимоги про стягнення 112 697,39 грн інфляційних втрат та 54 850,68 грн 3 % річних є похідними від основної вимоги, заявленої ТОВ «Злагода-2005», а саме, про стягнення 608 896,00 грн основного боргу.

Отже, з огляду на відмову суду у задоволенні вимог про стягнення з ТОВ «Авто Партнер» на користь ТОВ «Злагода - 2005» суми основного боргу, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на неправильне застосування судом до спірних правовідносин сторін приписів ст.1212 ЦК України, ухилення суду від з`ясування дійсних правовідносин сторін та надання їм належної правової оцінки, залишення поза увагою обставин, підтверджених листом позивача №01/03, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ТОВ «Авто Партнер» та скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 у справі № 925/641/20, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За приписами ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційним судом прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, відповідно не підлягає задоволенню і подане позивачем клопотання про покладення понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу на відповідача.

Оскільки вимоги апеляційної скарги судом задоволено у повному обсязі, витрати по сплаті відповідачем судового збору, з огляду на приписи ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Партнер» на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 у справі №925/641/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 у справі №925/641/20 - скасувати.

3.Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода-2005» (вул. Пушкіна, 3-Б, с. Озерянка, Житомирський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 33558575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Партнер» (вул. Академіка Корольова, 11, оф. 212, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37239812) 17469 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят дев`ять) грн 99 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи №925/641/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 31.05.2022.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді В.В. Куксов

О.В. Агрикова