Постанова

від 16.05.2022 по справі 520/2224/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 травня 2022 року

м. Київ

справа № 520/2224/19-ц

провадження № 61-4067св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр Шкільний», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр Шкільний» (далі - ТОВ «Бізнес центр Шкільний»), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про переведення прав покупця.

Позов мотивовано тим, що нежитлова будівля офісного центру, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 червня 2013 року у справі № 1512/2-1074/11 належала на праві спільної часткової власності чотирьом співвласникам, а саме: йому, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2

03 грудня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 створено ТОВ «Бізнес центр «Шкільний», визначено статутний капітал товариства у розмірі 1 000 000,00 грн, який сформовано за рахунок належного засновникам нерухомого майна - часток у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: за рахунок належних ОСОБА_2 1/8 та 1/2 часток та належної ОСОБА_3 1/8 частки.

У протоколі установчих зборів засновників цього товариства від 03 грудня 2018 року № 1 засновниками визначено, що грошова оцінка нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу товариства дорівнює 1 000 000,00 грн, водночас ОСОБА_3 володіє часткою у статутному капіталі товариства, що визначена у розмірі 170 000,00 грн та відповідає 17 % від загального розміру статутного капіталу, а ОСОБА_2 володіє часткою у статутному капіталі товариства, що визначена у розмірі 830 000,00 грн та відповідає 83 % від загального розміру статутного капіталу.

05 грудня 2018 року за актом приймання-передачі майна у статутний капітал ОСОБА_2 передала, а ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» прийняло у власність до статутного капіталу належні ОСОБА_2 1/2 та 1/8 частини нежитлової будівлі офісного центру за ціною - 830 000,00 грн.

Також 05 грудня 2018 року за актом приймання-передачі майна у статутний капітал ОСОБА_3 передав у власність ТОВ «Бізнес центр Шкільний» належну йому 1/8 частину за ціною - 170 000,00 грн.

06 грудня 2018 року були внесені зміни до записів про право власності за номерами 20586490 та 20586432 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 902030851101, та зазначено, що власником 1/8 та 1/2 часток, які належали ОСОБА_2 , є ТОВ «Бізнес центр «Шкільний». Підставою для внесення записів був акт приймання-передачі майна у статутний капітал товариства, б/н, складений 05 грудня 2018 року, видавник: ОСОБА_2 та ТОВ «Бізнес центр «Шкільний». 06 грудня 2018 року були внесені зміни до запису про право власності за номером 20259010 та зазначено, що ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» на підставі акта приймання-передачі майна у статутний капітал, складений 05 грудня 2018 року, видавник: ОСОБА_3 та ТОВ «Бізнес центр «Шкільний», є власником 1/8 частки, яка належала ОСОБА_3 .

Позивач вважав, що внесення засновником (учасником) вкладу до статутного капіталу товариства, внаслідок якого засновник (учасник) взамін набуває корпоративних прав, є правочином (договором) міни, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а тому внесення частки у праві спільної часткової власності на нерухоме майно до статутного капіталу товариства вимагає згоди інших співвласників.

Ураховуючи неотримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при відчуженні часток у праві власності на нерухоме майно положень законодавства щодо необхідності отримання письмової згоди інших співвласників, позивач вважав, що до правовідносин, які виникли між сторонами, застосовуються положення статті 362 ЦК України щодо переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд:

перевести на нього права покупця 1/8 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ТОВ «Бізнес центр «Шкільний», номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20586490;

скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 20586490) про реєстрацію за ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» права власності на 1/8 частку нежитлової будівлі офісного центру, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

перевести на нього права покупця 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ТОВ «Бізнес центр «Шкільний», номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20586432;

скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 20586432) про реєстрацію за ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі офісного центру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

перевести на нього права покупця 1/8 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ТОВ «Бізнес центр «Шкільний», номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20259010;

скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 20259010) про реєстрацію за ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» права власності на 1/8 частку нежитлової будівлі офісного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати за ним право власності на 1/8, 1/8, 1/2 частку нежитлової будівлі офісного центру, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

виплатити ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» 1 000 000,00 грн з внесених ним на депозитний рахунок Київського районного суду м. Одеси, згідно із квитанціями від 30 січня 2019 року № 0.0.1254861243.1 на суму 295 000,00 грн, від 31 січня 2019 року № 0.0.1255414559.1 на суму 290 000,00 грн, від 31 січня 2019 року № 0.0.1255551479.1 на суму 285 000,00 грн, від 31 січня 2019 року № 0.0.1255712421.1 на суму 130 000,00 грн вартості 1/8, 1/8, 1/2 часток нежитлової будівлі офісного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , придбаних ТОВ «Бізнес центр «Шкільний».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2020 року у складі судді Пучкової І. М. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Переведено на ОСОБА_1 права покупця 1/8 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ТОВ «Бізнес центр «Шкільний», номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20586490.

Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 20586490) про реєстрацію за ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» права власності на 1/8 частку нежитлової будівлі офісного центру, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Переведено на ОСОБА_1 права покупця 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ТОВ «Бізнес центр «Шкільний», номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20586432.

Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 20586432) про реєстрацію за ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі офісного центру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Переведено на ОСОБА_1 права покупця 1/8 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ТОВ «Бізнес центр «Шкільний», номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20259010.

Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 20259010) про реєстрацію за ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» права власності на 1/8 частку нежитлової будівлі офісного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/8, 1/8, 1/2 частку нежитлової будівлі офісного центру, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Прийнято виплатити ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» 1 000 000,00 грн з внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок Київського районного суду м. Одеси, згідно із квитанціями від 30 січня 2019 року № 0.0.1254861243.1 на суму 295 000,00 грн, від 31 січня 2019 року № 0.0.1255414559.1 на суму 290 000,00 грн, від 31 січня 2019 року № 0.0.1255551479.1 на суму 285 000,00 грн, від 31 січня 2019 року № 0.0.1255712421.1 на суму 130 000,00 грн вартості 1/8, 1/8, 1/2 часток нежитлової будівлі офісного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , придбаних ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» на підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу від 05 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Бізнес центр «Шкільний», що посвідчений 05 грудня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чернишевою Н. Г., та на підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу від 05 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Бізнес центр «Шкільний», посвідченого 05 грудня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чернишевою Н. Г.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внесення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вкладу у вигляді часток у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру до статутного капіталу товариства, за яким товариство набуло право власності на передане йому нерухоме майно, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взамін набули у власність корпоративні права, є договором міни, до якого застосовуються положення договору купівлі-продажу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_1 не надавали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згоди на відчуження спільного майна, їм не було запропоновано реалізувати переважне право на придбання часток, тому позивач має право на переведення на нього прав та обов`язків покупця за ціною, за якою майно було відчужене ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» - 1 000 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року апеляційні скарги ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» та ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що внесення учасником вкладу у вигляді майна до статутного капіталу товариства за своєю суттю є правочином, який містить елементи договору міни, оскільки корпоративні права отримуються в обмін на передачу майна, право власності засновників на об`єкт нерухомого майна припиняється, а майно у власність набувається товариством.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції вважав, що на відміну від договору міни, виконанням якого відносини між учасниками припиняються, і кожна зі сторін стає власником того майна, яке вона надала в обмін, правовий зв`язок між учасниками та товариством передачею майна не припиняється, доля товариства і належного йому майна, залежить від волі його учасників, право отримання майна товариства учасниками у разі ліквідації останнього не втрачається.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що шляхом передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нерухомого майна у статутний капітал товариства відбулось створення ТОВ «Бізнес Центр» Шкільний», засновники набули корпоративних прав у обмін на передачу майна, право власності засновників на об`єкт нерухомого майна припинилося внаслідок набуття його у власність товариством, проте не припинилось право на отримання майна товариства у разі його ліквідації, що може свідчити про існування подібних за змістом елементів відносин, характерних для договору міни, проте не надає підстав для висновку про те, що сторони уклали договір міни.

Разом із цим, судом апеляційної інстанції було встановлено, що відчуження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майна, що знаходилося у спільній частковій власності, було здійснено без відома інших співвласників та за відсутності їх згоди. З пропозицією до інших співвласників щодо придбання часток у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю офісного центру ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_2 не зверталися, письмової згоди на передачу майна у власність товариства як внесок до статутного капіталу від ОСОБА_1 та ОСОБА_1 не отримували, що свідчить про те, що перехід права власності на частки у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно фактично відбувся без згоди інших співвласників, право яких у такому випадку є порушеним.

Також, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що під час розгляду позову про переведення на підставі статті 362 ЦК України прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним з порушенням переважного права купівлі частки у справі спільної часткової власності, суду, потрібно виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи. У зв`язку із цим, та ураховуючи висновок судової експертизи від 31 травня 2019 року, відповідно до якого ринкова вартість спірної частини будівлі офісного центру складає 471 182,00 долари США, що еквівалентно 12 661 892,00 грн, висновки суду першої інстанції про можливість переведення прав та обов`язків покупця за грошовою оцінкою учасників у розмірі внеску до статутного капіталу товариства - 1 000 000,00 грн, є помилковими.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважав, що судом першої інстанції також неправильно застосовані норми матеріального права в частині задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на майно, оскільки вимоги про переведення прав покупця не передбачають визнання права власності, яке набувається порядку переведення права, належного правого обґрунтування в цій частині судом не наведено.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , в якій заявник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 916/2918/17, від 19 лютого 2019 року у справі № 904/5934/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 201/4135/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/37049/15-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 201/10030/17, від 18 липня 2019 року у справі № 544/19/18, від 21 лютого 2019 року у справі № 234/16417/13-ц, від 18 жовтня 2018 року у справі № 908/101/17, від 23 лютого 2021 року у справі № 910/5349/18, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 вважає, що суд апеляційної інстанції з порушенням норм статті 715 ЦК України зробив висновок про те, що внесення майна до статутного капіталу товариства в обмін на частку у статутному капіталі (корпоративні права) за своєю правовою природою не є договором міни.

Разом із цим вважає, що суд апеляційної інстанції всупереч статті 19 Конституції України, частини другої статті 14 ЦК України, частини четвертої статті 362 ЦК України, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову про переведення прав покупця з мотивів необхідності встановлення іншої, ніж за яку був вчинений правочин, вартості майна.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 520/2224/19-ц із Київського районного суду м. Одеси.

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 520/2224/19-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про закриття провадження у справі № 520/224/19-ц на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» на касаційну скаргу, у якому товариство просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» вважає, що вимоги ОСОБА_1 щодо можливості переведення на нього прав покупця за внесення майна до статутного капіталу товариства та сплати при цьому грошових коштів в розмірі, визначеному засновниками такого товариства грошової оцінки негрошового вкладу, суперечать нормам матеріального права, оскільки під час внесення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , засновниками ТОВ «Бізнес центр «Шкільний», майна до статутного капіталу товариства жодного договору, у тому числі й міни, не укладалось.

Отримавши майно, як внесок до статутного капіталу, ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» не брало на себе зобов`язання надати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 корпоративні права, оскільки новостворене товариство не було та не могло бути власником частки у власному статутному капіталі - корпоративних прав.

Ураховуючи те, що ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» не було власником частки у своєму статутному капіталі (корпоративних прав), тому укладення договору міни є неможливим, у зв`язку із цим, товариство не могло та не укладало договір міни з його засновниками та не відчужувало на підставі такого договору власні корпоративні права.

Щодо клопотань про передачу справи до Великої Палати Верховного Суду

У січні, лютому та травні 2022 року надійшли клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не наведено, у чому саме полягає виключна правова проблема у цій справі. Водночас аналіз судової практики не свідчить про наявність протилежних і суперечливих судових рішень, глибоких і довгострокових розбіжностей у судовій практиці з розглядуваного питання.

Верховний Суд не встановив достатніх та обґрунтованих підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 червня 2013 року у справі № 1512/2-1074/11 нежитлова будівля офісного центру, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 902030851101) належала на праві спільної часткової власності чотирьом співвласникам - ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Право власності на 1/8 частку нежитлової будівлі офісного центру, за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 квітня 2017 року за ОСОБА_3 № 20259010; на 1/8 частку 24 травня 2017 року за ОСОБА_1 № 20659206; на 1/8 частку 24 травня 2017 року за ОСОБА_1 № 20659264; на 1/8 та 1/2 частки 23 травня 2017 року за ОСОБА_2 № 20586490 та № 20586432 відповідно.

Протоколом установчих зборів засновників товариства - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 03 грудня 2018 року № 1 було вирішено створити ТОВ «Бізнес центр «Шкільний», встановити грошову оцінку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 1 000 000,00 грн, як вклад учасників товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , вирішено визначити розмір статутного капіталу товариства - 1 000 000,00 грн та розподілити частки у статутному капіталі.

У порядку розподілу часток між учасниками вирішено, що ОСОБА_3 володіє часткою у статутному капіталі товариства - частиною нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , що визначена у розмірі 170 000,00 грн та відповідає 17 % від загального розміру статутного капіталу, а ОСОБА_2 володіє часткою у статутному капіталі товариства частиною нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , що визначена у розмірі 830 000,00 грн та відповідає 83 % від загального розміру статутного капіталу. 100 % статутного капіталу товариства учасники вносять у не грошовій формі протягом шести місяців з дня державної реєстрації товариства.

03 грудня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про створення товариства, засновниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Актами приймання-передачі майна 05 грудня 2018 року у статутний капітал ОСОБА_2 передала, а товариство прийняло належне ОСОБА_2 нерухоме майно: 1/2 та 1/8 частини нежитлової будівлі офісного центру за узгодженою сторонами ціною - 830 000,00 грн, ОСОБА_3 передав, а товариство прийняло до статутного капіталу (у власність) належне ОСОБА_3 нерухоме майно: 1/8 частину нежитлової будівлі офісного центру за узгодженою сторонами ціною - 170 000,00 грн.

06 грудня 2018 року рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко А. В. № 44463396 було внесено зміни до записів про право власності за номерами 20586490 та 20586432 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 902030851101, а саме: зазначено, що власником 1/8 та 1/2 часток, які належали ОСОБА_2 , є ТОВ «Бізнес центр «Шкільний», підставою внесення записів вказано: акт приймання-передачі майна у статутний капітал товариства, б/н, виданий 05 грудня 2018 року, видавник: ОСОБА_2 та ТОВ «Бізнес центр «Шкільний».

06 грудня 2018 року рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко А. В. № 44464122 внесено зміни до запису про право власності за номером 20259010 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 902030851101, а саме: зазначено, що власником 1/8 частки, яка належала ОСОБА_3 , є товариство, підставою для внесення записів вказано: акт приймання-передачі майна у статутний капітал товариства, б/н, виданий 05 грудня 2018 року, видавник: ОСОБА_3 та ТОВ «Бізнес центр «Шкільний».

Після передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належних їм часток у праві власності на будівлю офісного центру до статутного капіталу товариства та реєстрації права власності за товариством, співвласниками нежитлової будівлі офісного центру за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стали ОСОБА_1 (1/8 частка у праві власності), ОСОБА_1 (1/8 частка) та ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» (1/2, 1/8, 1/8 частки, що в сукупності складають 6/8 частки).

11 грудня 2018 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 2018 року № 1 відчужив належні йому корпоративні права - частку у статутному капіталі товариства у розмірі 170 000,00 грн на користь ОСОБА_6 , що підтверджено актом № 1 прийому передачі частки у статутному капіталі товариства від 11 грудня 2018 року.

12 грудня 2018 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 2 відчужила належні їй корпоративні права - частку у статутному капіталі товариства у розмірі 830 000,00 грн на користь ОСОБА_7 , що зафіксовано у акті № 2 прийому-передачі частки у статутному капіталі від 12 грудня 2018 року.

13 грудня 2018 року відповідні зміни до відомостей про ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» щодо складу учасників були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із висновком судової оціночно-будівельної експертизи від 31 травня 2019 року № 21/19, проведеної судовим експертом Рапачем К. В., ринкова вартість спірної частини будівлі офісного центру складає 471 182,00 долари США, що еквівалентно 12 661 892,00 грн, від внесення коштів у відповідному розмірі (а. с. 156-173, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Частиною першою статті 115 ЦК України та статті 85 ГК України визначено, що власністю господарського товариства, зокрема, є майно, передане йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Одним із джерел формування майна суб`єктів господарювання відповідно до частини першої статті 140 ГК України є грошові та матеріальні внески засновників, тобто з часу внесення майна до статутного капіталу товариства воно стає майном товариства, право власності на частку майна засновників припиняється.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 115 ЦК України).

Статтею 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Для визначення вартісної величини корпоративних прав учасників їхній внесок оцінюється в грошовому вимірі в установчих документах і в такий спосіб він відображає відповідну частку засновника в статутному капіталі товариства.

Згідно із частиною першою статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, шляхом волевиявлення сторін на набуття певних цивільних прав та обов`язків.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що акт приймання-передачі майна до статутного капіталу є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація переходу права власності на нерухоме майно від засновника до товариства, що є достатнім для підтвердження набуття товариством права власності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 918/1377/16, від 12 червня 2019 року у справі № 927/352/18 та від 10 вересня 2019 року у справі № 918/370/18.

Відповідно до частини першої статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів (частина перша статті 362 ЦК України).

Частиною четвертою статті 362 ЦК України передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що передбачені положеннями статті 362 ЦК України обмеження щодо розпорядження своєю часткою стосуються лише продажу частки співвласником.

Переважне право інших співвласників на придбання частки не існує у випадках її відчуження іншим чином: шляхом укладення договорів міни, дарування, ренти (якщо майно передається безоплатно - стаття 734 ЦК України), довічного утримання, спадкового договору або складання заповіту.

Крім того, інші співвласники позбавлені переважного права на купівлю частки у праві спільної часткової власності у випадку її продажу з публічних торгів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що внесення учасником вкладу у вигляді майна до статутного капіталу товариства за своєю суттю є правочином, який містить елементи договору міни, оскільки корпоративні права отримуються в обмін на передачу майна, право власності засновників на об`єкт нерухомого майна припиняється, а майно у власність набувається товариством, проте у цій справі вартість спірної частини офісного центру, яка була внесена до статутного капіталу ТОВ «Бізнес центр Шкільний» оцінена не за ринковою вартістю, а за ціною, яка визначена співвласниками цього майна.

Верховний Суд вважає, що положення частини четвертої статті 362 ЦК України регулюють відносини виключно з переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним з порушенням переважного права, а у випадку відчуження частки спільної часткової власності шляхом укладення договору міни, дарування, ренти, довічного утримання, спадкового договору або складання заповіту, а також у випадку внесення вкладу до статутного капіталу переважне право інших співвласників на придбання такої частки не існує, тому на встановлені у справі правовідносини положення цієї статті не розповсюджуються.

Отже, установивши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внесли вклад до статутного капіталу ТОВ «Бізнес центр Шкільний», Верховний Суд виходить із того, що потрібно відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес центр Шкільний», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про переведення прав покупця з підстав його необґрунтованості, оскільки положення статті 362 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються.

Перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, на підставі встановлених ним фактичних обставин справи та у межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни постанови суду апеляційної інстанції з мотивів, наведених у цій постанові з огляду на неправильне тлумачення судом вказаних вище норм матеріального права.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково з ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про зміну постанови Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року шляхом викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ф. Хопта

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакари

Є. В. Синельников

О. В. Ступак