Ухвала

від 16.05.2022 по справі 520/2224/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 травня 2022 року

м. Київ

справа № 520/2224/19-ц

провадження № 61-4067св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.,

Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес центр Шкільний», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року.

Системою автоматизованого розподілу справ для розгляду касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 відповідно до протоколу

від 15 березня 2021 року визначено колегію суддів у складі: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.

У період з 22 березня 2021 року по 24 березня 2021 року суддя-доповідач Хопта С. Ф. перебував у відпустці.

У період з 25 березня 2021 року по 30 квітня 2021 року суддя-доповідач

Хопта С. Ф. перебував на лікарняному.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року справу призначено

до розгляду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2022 року у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю суддів Синельникова Є. В. та Шиповича В. В. визначено колегію суддів

у складі: Хопти С. Ф. (судді-доповідача), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

Сакари Н. Ю., Ступак О. В.

Справу призначено на 19 січня 2022 року.

19 січня 2022 року колегією суддів Верховного Суду у справі було оголошено перерву до 23 лютого 2022 року.

24 січня 2022 року до Верховного Суду засобами електронного зв`язку (електронною поштою) від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 лютого 2022 року у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Білоконь О. В. визначено колегію суддів у складі: Хопти С. Ф. (судді-доповідача), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В., Ступак О. В.

22 лютого 2022 року до Верховного Суду засобами електронного зв`язку (електронною поштою) від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

23 лютого 2022 року колегією суддів Верховного Суду у справі було оголошено перерву до 17 травня 2022 року.

16 травня 2022 року до Верховного Суду засобами електронного зв`язку (електронною поштою) від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , надійшла заява про відвід колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у складі: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В., Ступак О. В., Хопти С. Ф., яка обґрунтована тим,

що у представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , виникли сумніви щодо неупередженості, об`єктивності безсторонності справедливості суддів при розгляді цієї справи, у зв`язку із порушенням строків, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України, розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить

до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді

не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Ураховуючи те, що розгляд касаційної скарги у цій справі призначено

на 17 травня 2022 року та те, що заява представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_4 про відвід складу колегії суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В., Ступак О. В., Хопти С. Ф., надійшла до суду 15 травня

2022 року, тобто менше ніж за три робочих дні до судового засідання, колегія суддів вважає, що вказана заява про відвід підлягає розгляду

в порядку, визначеному абзацом 2 частини третьої статті 40 ЦПК України,

а саме заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід суддів підлягає вирішенню судом, що розглядає справу.

Дослідивши вказані доводи заяви про відвід, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу

і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того

чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Частинами другою та третьою статті 39 ЦПК України передбачено,

що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається

в порядку спрощеного позовного провадження.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя

є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року

і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди

у громадськості (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1989 року у справі «Хаушильд проти Данії», заява № 11/1987/134/188).

Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об`єднаних Націй від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки

у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об`єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96).

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ для визначення неупередженості суду належить виходити не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії»).

У своєму рішенні у справі «Газета «Україна-центр» проти України» (рішення від 15 жовтня 2010 року, заява № 16695/04) ЄСПЛ наголошував,

що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію необхідно визначити,

чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку

в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість.

Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм потрібно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Також у рішенні ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», заява № 33949/02, зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися

за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів,

чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів

у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того,

чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але

не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Отже, аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді (колегії суддів) є існування суб`єктивного або об`єктивного критеріїв.

ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, проте зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих

на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом цієї чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи. Якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб`єктивним критерієм, Верховний Суд констатує, що відсутні будь-які підстави стверджувати,

що судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.,

Синельников Є. В., Ступак О. В., Хопта С. Ф., мають та виявляють особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом

не здобуто.

У січні та у лютому 2022 року надійшли клопотання представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 35 ЦПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.

Порядок вирішення клопотань, які перебувають на розгляді суду, визначається судом відповідно до правил стадійності цивільного процесу

та послідовності вирішення тих або інших процесуальних питань.

Твердження представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , викладені у заяві про відвід, про те, що оголошення перерви у розгляді справи пов`язане із тим,

що колегія суддів діє упереджено до ОСОБА_1 та зволікає з розглядом справи, а також про безпідставну не передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, є надуманими, оскільки оголошення перерви

у справі не свідчить про те, що судді Осіян О. М., Сакара Н. Ю.,

Синельников Є. В., Ступак О. В., Хопта С. Ф. фактично висловили свою позицію щодо справи. Також не встановлено обставин, які б об`єктивно свідчили про затягування чи безпідставне зволікання з розглядом цієї справи, а тому не можна зробити висновок про те, що існують об`єктивно виправдані побоювання у відсутності безсторонності вказаних суддів.

Що стосується заявленого клопотання представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_4 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то вирішення такого питання у відповідності до статей 403 та 404 ЦПК України буде здійснено під час розгляду справи в касаційному порядку

по суті.

У власній практиці у питаннях щодо розумних строків розгляду справи

ЄСПЛ виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів;

4) перевантаження судової системи, 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України»,

2007 рік).

Суд виходить із того, що основною метою функціонування Верховного Суду

є формування єдиної правозастосовчої судової практики та вирішення важливих і нагальних питань права, які мають істотне значення для такої практики.

Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням,

що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому

їх дослідженні. Таким чином, доводи заяви не можуть слугувати підставою для відводу колегії суддів та свідчити про наявність сумнівів

у їх неупередженості та об`єктивності.

Отже, доводи заявника щодо підстав для відводу колегії суддів зводяться

до його незгоди з процесуальним рішенням суддів, що відповідно

до частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу судді.

Доводи заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про відвід колегії суддів не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість колегії суддів: Осіяна О. М.,

Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В., Ступак О. В., Хопти С. Ф., отже, заявлений відвід є необґрунтованим, тому у задоволенні заяви про відвід необхідно відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права

на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Проаналізувавши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ураховуючи положення статті 36 ЦПК України, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відводу колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки наведені

у заяві обставини не є підставою для відводу колегії суддів відповідно

до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про відвід колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у складі: Осіяна Олексія Миколайовича, Сакари Наталії Юріївни, Синельникова Євгена Володимировича, Ступак Ольги В`ячеславівни, Хопти Сергія Федоровича, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ф. Хопта

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

Є. В. Синельников

О. В. Ступак