Постанова

від 30.05.2022 по справі 704/1257/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/234/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №704/1257/18 Категорія: 310000000 Сакун Д. І. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Вініченка Б.Б., Фетісової Т.Л.

секретар Зінченко Ю.О.

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ;

представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ;

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ;

третя особа (за первісним та зустрічним позовом) - Служба у справах дітей Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області;

треті особи (за зустрічним позовом) - ОСОБА_4 ; Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації;

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, про стягнення аліментів на дітей та визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Тальнівської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітніх дітей,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дітей та визначення місця проживання дітей.

Позов мотивовано тим, що за час її перебування у шлюбі з відповідачем у них народилося двоє дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому вони тривалий час після реєстрації шлюбу проживали у квартирі його мами ОСОБА_4 в м. Києві. Після народження дітей у них з відповідачем почали виникати постійні конфлікти та суперечки, через що спільне життя стало неможливим. За час спільного проживання чоловік офіційно працював лише нетривалий час. Останні три роки відповідач працює на тимчасових роботах без укладення трудового договору. Під час конфліктів, чоловік неодноразово застосовував фізичне насильство щодо неї особисто та погрожував відібрати у неї дітей. Жодних коштів на утримання дітей чоловік не надавав і не надає до цього часу. Вони з дітьми жили на кошти, які вона отримувала в якості соціальної допомоги. В зв`язку з чим вони переживали значні матеріальні труднощі. Вона не мала змоги навіть забезпечити дітей необхідними продуктами харчування. По цій причині вона змушена була переїхати в м. Тальне Черкаської області до рідної сестри її мами. У вищевказаному будинку дітям створені усі умови для проживання. Діти мають окрему кімнату, можливість навчатись, займатись спортом та відпочивати. Її батьки надають їм з дітьми матеріальну допомогу.

ОСОБА_1 просила суд: визначити місце проживання неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю;

стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % від загально визначеної суми прожиткового мінімуму на одну дитину певного віку щомісяця, починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення старшим сином повнолітнього віку.

У березні 2019 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей.

Зустрічний позов мотивовано тим, що протягом шести років, які сторони прожили разом з ОСОБА_1 у їхні відносини постійно втручалася рідна мати дружини та її рідний брат. Це викликало конфлікти і впливало на їхні відносини. Рідна мати ОСОБА_7 та її родичі вели аморальний спосіб життя, який він не розділяв, гучні компанії, вживання алкоголю і неправильні методи виховання дітей. За останні два роки відносини між ним та дружиною погіршилися. Діти почали скаржитись, що мати їх не доглядає, не готує їжу, не приділяє їм увагу, не виходить на вулицю гуляти, постійно дивиться телевізор. Його зауваження викликали конфлікти. Він пропонував ОСОБА_7 звернутися до психолога за допомогою. Вона відповідала, що вона здорова, нічим не хворіє. Проте, її характеристика свідчить, що її психіка має розлади. У зв`язку з таким ставленням до дітей молодший син ОСОБА_8 почав дуже часто хворіти. Грубе ставлення до маленьких дітей з боку його дружини спонукало його сказати дружині, що забере в неї дітей, що вона негідна матір, що її поведінка показує, що діти їй не потрібні. Згодом почали надходити погрози з боку його дружини та її родичів про те, що вони заховають дітей і він їх більше не побачить. Як йому стало відомо дітьми взагалі його дружина не займається, тобто старший син ОСОБА_9 лише кілька разів відвідував школу, а молодший син ОСОБА_8 до дитячого садочка взагалі не ходить. В місті Києві діти проживали в трьохкімнатній квартирі, мали свої речі, дорогі іграшки, велосипеди, самокати, спортивний куточок, меблі, техніку, всі належні умови для життя та розвитку. Він має своє власне нерухоме майно, на даний час працює директором юридичної компанії «Альянс Груп К». В нього достатньо коштів для утримання дітей та створення належних умов для їх розвитку та матеріального забезпечення. Крім того діти потребують медичної допомоги, яку він може надати в місті Києві.

ОСОБА_3 просив суд: визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Тальнівської райдержадміністрації про стягнення аліментів на дітей та визначення місця проживання дітей задоволено частково.

Визначено місце проживання неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання рішення суду у межах платежу за один місяць.

В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Тальнівської районної державної адміністрації , Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей задоволено частково.

Визначено місце проживання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей та забезпечити доброзичливе спілкування дітей з обома батьками та між собою. Разом з тим, суд врахував тривалий (більше року) час проживання молодшого сина з матір`ю, а старшого з батьком, усталений саме такий спосіб життя та відносини між батьками, вважає, що повернення як однієї так і другої дитини до іншого з батьків за визначеним судом місцем проживання поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку. При вирішенні даного спору суд виходив із того, що для малолітнього віку дітей для нормального психоемоційного стану та відчуття благополуччя, необхідна не тільки звична обстановка з усталеним колом спілкування, але дитина ще повинна і відчувати себе психофізіологічно вільно, захищено та комфортно. Тому для дитини дуже важливо, щоб у неї також було сформовано почуття безпеки і підтримки. Суд, визначаючи місце проживання дітей, які є рідними братами, одного з матір`ю, а іншого з батьком, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а також що в інтересах дітей є турбота та підтримка і з боку матері, і з боку батька, виходив із першочергового значення та оцінки саме найкращих інтересів дітей, враховуючи обставини спору. До висновку щодо розв`язання спору про місце проживання малолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_6 Тальнівської РДА Черкаської області органу опіки, який вважав за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей з матір`ю, суд поставився критично, оскільки при складанні висновку ні батько дітей, ні друга дитина присутні не були, умови їх проживання та взаємовідносини між ними не досліджувалися, відтак висновок є одностороннім і не може вважатися повною мірою об`єктивним. З позивачем ОСОБА_1 залишається проживати лише одна дитина, а тому і аліменти стягуються тільки на одну дитину в розмірі, передбаченому СК України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 вересня 2020 року скасувати в частині визначення місця проживання малолітніх дітей та ухвалити нове рішення, яким визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею, а саме матір`ю ОСОБА_1 .

У апеляційній скарзі вказувала, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в березні 2019 року ОСОБА_3 без її відома фактично викрав старшого сина ОСОБА_9 та вивіз в невідомому напрямку, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталася до органів поліції та в службу в справах дітей Подільської та Тальнівської РДА. З кінця березня 2019 року та до часу подання апеляційної скарги ОСОБА_3 не дозволяв їй повноцінно зустрічатися з сином ОСОБА_9 , з березня по вересень не відповідав на телефонні дзвінки, переховував сина в невідомому місці, настроював проти неї. Повноцінних зустрічей у неї з сином за останні півтора року не було.

Зазначала, що жодного доказу про погане поводження з дитиною або відсутність піклування судом не було здобуто. Судом не було доведено, що вона діє не в інтересах сина, що вона не в змозі піклуватися за нього.

Вважала, що в даному випадку суд першої інстанції позбавив її права спілкуватися з сином ОСОБА_9 , так як суду було відомо згідно з матеріалами провадження, що батько ОСОБА_9 перешкоджає їй в спілкуванні з сином, а сам не спілкується з молодшим ОСОБА_8 і не приймає участі у його вихованні. За таких обставин суд невірно оцінив всі докази подані нею та відповідачем, не вислухав самого відповідача та сина, постановив неправомірне та несправедливе рішення, розлучивши її з сином та його з своїм братом.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 вересня 2020 року, скасовано у частині визначення місця проживання малолітніх дітей та постановлено у цій частині нову постанову.

Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У решті рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року постанову Черкаського апеляційного суду від 31 березня 2021 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, Служба у справах дітей Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Подільської районної у місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явились, що відповідно до статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Відділ Служби у справах дітей Тальнівської міської ради надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника Служби.

Клопотання ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи та заміну третьої особи у справі було залишене без задоволення ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання.

За клопотанням ОСОБА_3 судом було призначено розгляд справи в режимі відеоконференції із Оболонським районним судом м. Києва, однак, ОСОБА_3 в судове засідання до вказаного суду не з`явився (довідка складена секретарем судового засідання).

Заслухавши ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині визначення місця проживання дітей, апеляційний суд переглядає справу лише в цій частині.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , зареєстрували шлюб 11 лютого 2012 року у виконавчому комітеті Боярської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис №35, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії від 11 лютого 2012 року. Прізвище дружини, після реєстрації шлюбу, змінилося на - « ОСОБА_11 » (т. 1 а.с.9).

Сторони згідно свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 від 01 серпня 2012 року, виданого відділом РАЦС Подільського РУЮ у м. Києві, мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в Книзі реєстрації народжень 01 серпня 2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 1469 та згідно свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 від 27 листопада 2015 року, виданого відділом ДРАЦС Подільського РУЮ у м. Києві - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в Книзі реєстрації народжень 27 листопада 2015 року зроблено відповідний актовий запис за № 2512. Батьками дітей записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т. 1 а.с.10,11).

Згідно з довідкою Голови вуличного комітету ОСОБА_12 , ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 після приїзду з м. Боярка Київської області проживала в домоволодінні свого дядька по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.12).

Відповідно до копії наказу № 2-К від 08 січня 2019 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду рахівника санітарної очистки у ПАТ «Комунальник» з 09 січня 2019 року (т. 1 а.с.79); із 04 липня 2019 року працювала у ТОВ «РУШ» магазин Єва на посаді продавця непродовольчих товарів - касира.

Згідно із характеристикою, наданою Національним університетом біоресурсів і природокористування України, під час навчання в Національному університеті біоресурсів і природокористування України ОСОБА_1 проявила себе як старанна та сумлінна студентка, відмінно підготовлена та прекрасно ерудована. Має визначні здібності до навчання. Успішно засвоїла програму навчання за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». Справляє враження вихованої і доброзичливої людини. Викладачами та адміністрацією факультету характеризується позитивно. (т. 1 а.с.85).

З характеристики, наданої ТОВ «ДЦ Україна» № 1137 від 19 жовтня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 працює у ТОВ «ДЦ Україна» з 21 жовтня 2010 року та займає посаду продавця-консультанта магазину. За час роботи на підприємстві проявила себе з найкращого боку і заслуговує на найпозитивніші відгуки. Також у відносинах з членами колективу проявляє себе як комунікабельна, доброзичлива і порядна людина, у колег користується повагою. За час роботи жодних доган або інших дисциплінарних стягнень до ОСОБА_1 не було. (т. 1 а.с.86).

Відповідно до копії заяви до начальника служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 березня 2019 року ОСОБА_1 зверталася із заявою про викрадення ОСОБА_3 сина з дитячого садочка (т. 1 а.с.97). З аналогічними заявами ОСОБА_1 зверталася до начальника служби у справах дітей Подільської РДА м. Києва та начальника Подільського УПГУНП в м. Києві (т. 1 а.с.98,99).

Згідно з договором дарування житлового будинку від 08 грудня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Таращанського РНО Київської області, ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с.100-102). Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с.103).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 є керівником ТОВ «Альянс Груп К» з 14 лютого 2019 року (т. 1 а.с.112).

З відповіді на запит ОСОБА_3 про надання інформації щодо реєстрації у медичному закладі його дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , наданої КНП «Тальнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тальнівської районної ради Черкаської області від 18 лютого 2019 року вбачається, що батьки дітей ОСОБА_9 та Серафима декларації з лікарями не заключали. Мати та діти зверталися до центру для отримання довідки Ф086-1/0 27 вересня 2018 року. Діти згідно календарних щеплень не імунізовані по причині відмови матері та з відповіді на запит ОСОБА_3 про надання інформації щодо дітей Серафима та ОСОБА_9 вбачається, що мати з дітьми зверталася до КНП «Тальнівський ЦПМСД», їм було надано необхідні рекомендації (т. 1 а.с.114 - 121).

Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2019 року (справа №704/1255/18) зобов`язано Тальнівський ВП Звенигородського ВПГУНП в Черкаській області внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення вчинено групою осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 відносно малолітніх дітей за ознаками передбаченими ч. 2 ст. 147 КК України (т. 1 а.с.126).

З повідомлення Служби у справах дітей Тальнівської райдержадміністрації Черкаської області від 14 січня 2019 року № 15/01-12, яке надано на звернення ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 . Працівниками Служби у справах дітей Тальнівської райдержадміністрації Черкаської області в межах повноважень проведена робота, в ході якої встановлено, що на даний час сім`я проживає за вищевказаною адресою. З матір`ю проведена профілактична бесіда, їй вказано, що вона відповідає за життя і здоров`я дітей. Також ОСОБА_1 , повідомила, що ОСОБА_9 відвідує заняття в ЗОШ №2 м. Тальне, а малолітній Серафим дитячий садок не відвідує. ОСОБА_1 надала письмове пояснення в якому вказує їх місце проживання, що дітей утримує самостійно, має роботу. Щеплення дітям не проводилось, але ОСОБА_1 планує з дітьми відвідати лікарню для проведення щеплень (т. 1 а.с.130).

Згідно з довідкою Тальнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Тальнівської міської ради Тальнівського району Черкаської області від 06 листопада 2018 року №408 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 була написана заява про зарахування сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до школи. Видана довідка про те, що дитина буде зарахована при наявності документів (особова справа, медична довідка). ОСОБА_1 запевнила, що в 10-денний строк надасть всі необхідні документи до школи. З 27 вересня по 28 вересня учень відвідував школу; з 01 по 05 жовтня учень не відвідував навчання за сімейними обставинами, за пояснювальною запискою матері; з 08 по 10 жовтня - відвідував навчання; з 11 по 26 жовтня учень перебував на лікарняному з діагнозом ГРВІ (копія довідки додається); Свідоцтво навчальних досягнень на учня 1-В ОСОБА_17 було виписано. Ознайомлено матір з проміжними результатами адаптації та успішності учня протягом періоду навчання (т. 1 а.с.134).

Відповідно до висновку психолога від 26 березня 2019 року Медичного центру «Меділекс» центр дитячої психіатрії та неврології ОСОБА_3 звернулися зі скаргами на зміни в поведінці дитини після її тривалого (з вересня 2018 року по 22 березня 2019 року) перебування разом із матір`ю в секті «Нове покоління»: хлопчик боїться лишатися сам без батька, постійно прагне до тілесного контакту з ним, став боязкий (коли стукають в двері, хапає палицю для захисту), уникає спілкування з мамою навіть по телефону, напружується, коли питають про події, пов`язані з перебуванням в секті, на уточнюючі питання відповідає «не знаю» або «не пам`ятаю», неспокійно спить та часто здригається уві сні, став більш агресивний та замкнений. В ситуації обстеження хлопчик доступний контакту. Поведінка спокійна, впорядкована, цілеспрямована. Емоційний фон звичайний, рівень тривожності помірно підвищений. Хлопчик підтримує діалог, відповідає на питання. При розмові на суб`єктивно значущі теми помітно зростає рівень тривоги, що супроводжується погіршенням чіткості вербальних висловлювань, униканням зорового контакту, посиленням тілесних проявів тривоги. Тестові завдання хлопчик виконує охоче. Міра самостійності достатня, допомогу приймає та осмислює. Характерні невпевненість в собі, підвищена тривожність при невдачах чи труднощах. Загальний темп психічної діяльності нерівномірний. Увага та пам`ять характеризуються недостатністю всіх характеристик. Мислення логічне, в нерівномірному темпі. Характерні явища блокування афективно-асоціативних процесів, труднощі вербалізації власних думок. Мовлення на рівні розгорнутої фрази. Інтелект в межах норми. Розвиток особистості характеризується незрілістю емоційно-вольової сфери, тривожністю, недостатністю комунікації. Дані проективних методик вказують на емоційну напруженість, фрустраційну тривогу, загострену потребу в безпеці, викликану дистресом. Таким чином, на перший план виступають наслідки переживання психотравмуючої ситуації у вигляді підвищеної тривожності та явищ блокування афективно-асоціативних процесів, недостатність процесів уваги та пам`яті, незрілість емоційно-вольової сфери у дитини з достатнім інтелектуальним розвитком (т. 1 а.с.169).

Згідно з Висновком експертного дослідження № 674/19-25/1353/1354/19-25 від 09 серпня 2019 року матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_1 не було створено в місті Тальному належних умов для розвитку ОСОБА_9 в результаті самоусунення від виховання та піклування про дитину (т. 1 а.с.193-203).

Крім того, в процесі проведення дослідження було виявлено, що ОСОБА_1 разом з дітьми не проживали в будинку АДРЕСА_2 , тому Служба у справах дітей Тальнівської РДА неправомірно склала акт обстеження умов проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Даний документ містить неправдиві відомості, отриманий у незаконний спосіб і тому не є - неналежним і допустимим доказом для суду. Як встановлено, діти разом з матір`ю проживали в однокімнатній квартирі АДРЕСА_4 . Проте, дане житло не було обстеженим, хоча діти проживали саме за цією адресою.

Згідно з характеристикою учня 1-В класу спеціалізованої школи №3 м. Києва ОСОБА_17 , 2012 року народження, від 14 лютого 2020 року № 01-18/19 ОСОБА_9 навчається в школі з 2019 року. Має добрий фізичний і розумовий розвиток, добре читає, охайно виконує письмові роботи, на уроках активний, має позитивне ставлення до школи та навчання. Матвія виховує батько, який відповідально ставиться до виховання та навчання дитини, підтримує постійний зв`язок з класним керівником. Мати протягом навчального року спілкувалася з класним керівником про його навчання та поведінку двічі і декілька разів зустрічала сина після уроків (т. 2 а.с.19).

Згідно висновку щодо розв`язання спору про місце проживання малолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_6 Тальнівської РДА Черкаської області орган опіки вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей з матір`ю (т. 2 а.с. 109).

Відповідно до витягу з протоколу засідання органу опіки і піклування Подільської РДА в м. Києві від 07 липня 2020 року ОСОБА_1 встановлено дні і години зустрічей з малолітнім сином ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 119-121).

При вирішенні спору суд першої інстанції виходив із того, що оскільки тривалий час діти сторін проживали окремо (молодша дитина з матір`ю, а старша - із батьком), повернення як однієї, так і другої дитини до іншого з батьків за визначеним судом місцем проживання поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить дитині нетерпиму обстановку.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на повно та всебічно досліджених наявних у матеріалах справи доказах, а також відповідних нормах Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Також колегія суддів погоджується із критичною оцінкою судом висновку Тальнівської РДА, як органу опіки та піклування, про те, що місце проживання малолітніх дітей сторін доцільно визначити із матір`ю, оскільки умови проживання малолітнього ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає з батьком ОСОБА_3 , не досліджувались органом опіки та піклування.

Під час розгляду справи апеляційним судом було витребувано від Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації у строк до 02 грудня письмовий висновок відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із висновком органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 22 лютого 2022 року, який надійшов на електронну адресу апеляційного суду 12 квітня 2022 року, комісія з питань захисту прав дитини вирішила за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_3 ; рекомендувала матері ОСОБА_1 звернутись із відповідною заявою про визначення способу участі у вихованні малолітнього ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним (т. 4 а.с. 170-172).

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, питання втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.

При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

У Висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 22 лютого 2022 року також зазначено, що у листі Подільського районного в місті Києві центру соціальних служб за результатами роботи психолога з`ясовано, що на сьогодні малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявив бажання проживати разом з батьком.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що визначення судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із матір`ю ОСОБА_1 , а малолітнього ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - із батьком ОСОБА_3 , буде якнайкраще відповідати інтересам дітей. При цьому судом правильно враховано, що тривалий час малолітні діти сторін фактично проживали за визначеним судом місцем проживання, тому зміна місця проживання, звичного оточення може негативно вплинути на психоемоційний розвиток дітей.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 вересня 2020 року в оскаржуваній частині щодо визначення місця проживання дітей - залишити без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді

Повний текст постанови складений 02 червня 2022 року.