Постанова

від 22.05.2022 по справі 685/225/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 685/225/21

Провадження № 22-ц/4820/171/22

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Гриньова А.М.

за участю позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 685/225/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2021 року (суддя Бурлак Г.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільське» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 зазначала, що ТОВ «Незалежність», будучи власником адмінбудинку та приміщення станції ЛМРД загальною площею 1429,4 кв м, асфальтної площадки загальною площею 7776 кв м, асфальтної площадки зернотоку загальною площею 1360 кв м за адресою по АДРЕСА_1 відчужило їй 06.08.2010 це майно, яким вона користувалася з серпня 2008 року. Однак, з серпня 2014 року ТОВ «Подільське» перешкоджає їй користуватися частиною асфальтної площадки розміром 352 кв м та асфальтною площадкою зернотоку площею 1360 кв м, збудувавши трьохметрову залізобетонну загорожу, що позбавило її можливості доступу до свого майна та можливості його вільно використовувати і розпоряджатися. Оскільки відповідач не реагує на її звернення про усунення перешкод в користуванні спірним майном, тому ОСОБА_1 просила витребувати з чужого незаконного володіння у відповідача площадку зернотоку площею 0,125 га (1252 кв м) та асфальтну площадку розміром 0,0352 га (352 кв м), що розташовані по АДРЕСА_1 .

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2021 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянтка вказує, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини справи та справа розглянута поверхово, адже спірне майно 06.08.2010 було придбано нею у ТОВ «Незалежність», а товариству воно належало відповідно до свідоцтва від 14.09.2007, що видане на підставі акту про проведення прилюдних торгів від 07.08.2007; і цим майном позивачка користувалася з часу придбання по серпень 2014 року, коли ТОВ «Подільське» з 01.08.2014 забрало частину асфальтної площадки площею 352 кв м та асфальтну площадку зернотоку площею 1360 кв м, відгородивши парканом, чим перешкоджає позивачці у користуванні спірним майном.

Також, ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про недоведеність нею позовних вимог, адже відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд міг за власною ініціативою провести огляд спірних асфальтних площадок за їх місцем знаходження, так як ТОВ «Подільське» недобросовісно користується процесуальними правами, заперечуючи її право власності на спірне майно, тому суд критично оцінив посилання позивачки на п. 3 Договору купівлі-продажу від 06.08.2010, як на доказ, що підтверджує придбання ОСОБА_1 , крім іншого, і асфальтовані площадки тільки по тій причині, що кадастровий номер земельної ділянки площею 1,0325 га належить іншій особі.

Позивачка посилається на те, що судом не взято до уваги, що рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області у справі №2217/1590/12 встановлено належність їй спірного майна.

Також апелянтка зазначає, що районним судом не враховано факти, встановлені висновком судової земельно-технічної експертизи №1851/4-22 від 01.09.2014 та висновків, встановлених 06.05.2015 Апеляційним судом Хмельницької області у справі №2217/1590/12, відповідно до яких ТОВ «Подільське» користується частиною земельної ділянки площами: 0,2001 га (2001 кв м), яка відповідно до технічної документації із землеустрою має бути передана в оренду саме ОСОБА_1 ; 0,0474 га, яка відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_1 ; і земельні ділянки, орендарями яких є сторони частково накладаються одна на одну і загальна площа накладки становить 0,02280 га (0,1252 га + 0,0352 га + 0,0676 га). І, як зазначає позивачка, спірна асфальтна площадка зернотоку розміщена на ділянці площею 0,1252 га, а ділянка площею 0,0352 га - це частина асфальтної пощадки, власником якої є остання, а користується ними відповідач.

ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про те, що вона не є власником спірного майна, адже відповідно до договору купівлі - продажу від 06.08.2010 вона придбала у ТОВ «Незалежність» нерухомість, складовими частинами якої є, крім іншого, асфальтна площадка літера №1 та площадка зернотоку літера №2, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

З огляду на викладене, позивачка просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити її позов.

Позивачка підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній зазначених.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги а просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Акту про проведення прилюдних торгів від 07.08.2006 переможцем цих торгів з реалізації адмінбудинку та приміщення станції ЛМРД загальною площею 1429,4 кв м; асфальтованої площадки загальною площею 7776 кв м; асфальтованої площадки зернотоку загальною площею 1360 кв м визнано ТзОВ «Незалежність» с. Єлізаветпіль Теофіпольського району Хмельницької області.

14.09.2007 державним нотаріусом посвідчено, що ТзОВ «Незалежність» с. Єлізаветпіль Теофіпольського району Хмельницької області належить право власності на адмінбудинок та приміщення станції ЛМРД загальною площею 1429,4 кв м; асфальтовану площадку загальною площею 7776 кв м; асфальтовану площадку зернотоку загальною площею 1360 кв м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також посвідчено, що ТОВ «Незалежність» придбало вказане майно за: адмінбудинок та приміщення ЛМРД 0 268000 грн, асфальтовану площадку - за 31600 грн, асфальтовану площадку зернотоку - за 5200 грн, про що видано свідоцтво (а.с.8).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Теофіпльського БТІ від 27.09.2007 за ТОВ «Незалежність» зареєстровано право власності на нежиле приміщення, лінійно-монтажна ремонтна дільниця за адресою АДРЕСА_1 (а. 8 зворот).

Як слідує із п. 1, 3, 5 договору купівлі - продажу від 06 серпня 2010 року ОСОБА_1 придбала у ТОВ «Незалежність» нежитлове приміщення, лінійно-монтажну ремонтну дільницю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (предмет договору). І підставою для укладення договору є Протокол зборів учасників товариства №4 від 06.04.2010 «Про продаж нежитлового приміщення та лінійно - монтажної ремонтної дільниці». Відповідно до правовстановлюючого документу відчужується Предмет договору, який знаходиться на земельній ділянці, розміром 1,0325 га, кадастровий номер якої 6824755100:01:001:0216. Продаж цей, за домовленістю сторін, вчинено за 2000 грн, які покупець зобов`язується перерахувати на рахунок продавця до 01.09.2010 (а.с.9).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру правочинів від 06.08.2010 слідує, що предметом договору купівлі - продажу за №4061576, відчужувач ТОВ «Незалежність», набувач ОСОБА_1 є нежиле приміщення, лінійно-монтажна ремонтна дільниця, реєстраційний номер об`єкту у РПВН 19375523 (а.с.11 зворот).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Теофіпольського БТІ від 13.08.2010 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежиле приміщення, лінійно-монтажна ремонтна дільниця за адресою АДРЕСА_1 (а. 10).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із не доведеності наявності у позивачки власного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу щодо спірних асфальтних площадок, як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист, адже відповідно до договору купівлі - продажу від 06.08.2010 ОСОБА_1 придбала у ТОВ «Незалежність» саме нежитлове приміщення, лінійно-монтажну ремонтну дільницю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . А спірні асфальтні площадки є окремим майном, що придбано ТОВ «Незалежність» на прилюдних торгах 07.08.2006 і не є складовою частиною нерухомого майна, що було передано товариством ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі - продажу від 06.08.2010.

Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 328 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Разом з тим, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 ЦК України).

За змістом частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16 зазначено, що: «правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні».

З огляду на вищенаведене, порушення прав, свобод або законних інтересів має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Зазначений висновок узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, що викладені в постановах від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16; від 20.05.2020 року у справі № 910/7164/19; від 30 вересня 2020 року у справі № 654/524/19.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не встановлено усі обставини справи та справа розглянута поверхнево є голослівними, адже ухвалюючи оскаржуване рішення судом першої інстанції вірно встановлено обставини, що мають значення для справи і суд прийшов до вірного висновку про те, що позивачкою не доведено факту належності їй спірних асфальтних площадок та користування ними відповідачем, і не підтверджено під час розгляду справи факту порушення прав позивачки.

Так, Акт про проведення прилюдних торгів від 07.08.2006, свідоцтво від 14.09.2007, договір купівлі - продажу від 06.08.2010, Витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно Теофіпольського БТІ від 27.09.2007 за №19375523 та від 13.08.2010 за №27009966, Витяг з Державного реєстру правочинів від 06.08.2010 за №8857672 не підтверджують право власності ОСОБА_1 на асфальтні площадки: площею 7776 кв м та зернотоку площею 1360 кв м, адже відповідно до зазначених доказів позивачка придбала у ТОВ «Незалежність» саме нежитлове приміщення, лінійно-монтажну ремонтну дільницю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а спірні площадки на час їх придбання на прилюдних торгах 07.08.2006 ТОВ «Незалежність» були окремим майном, а не складовою частиною нерухомого майна (адмінбудинку чи приміщення станції лінійно - монтажної дільниці загальною площею 1429 кв м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ).

Посилання позивачки на не врахування судом першої інстанції п. 4 договору купівлі - продажу від 06.08.2010, відповідно до якого «вартість відчужуваного майна складає 210 680 грн (двісті вісімдесят тисяч шістсот вісімдесят) гривень», що підтверджує придбання позивачкою у ТОВ «Незалежність» і спірного майна також є безпідставними, адже суперечить п. 1 зазначеного договору, відповідно до якого предметом договору є нежитлове приміщення, лінійно - монтажна дільниця, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та не узгоджується із даними свідоцтва від 14.09.2007, відповідно до якого загальна вартість придбаного ТОВ «Незалежність» на прилюдних торгах майна становить 304800 грн.

Суд першої інстанції вірно відхилив Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.05.2015 за № 37676427, як доказ належності ОСОБА_1 спірного майна, оскільки записи у розділі «Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна, яким є нежитлове приміщення, лінійно - монтажна ремонтна дільниця, загальною площею 10319,8 кв м за адресою АДРЕСА_1 » щодо номер, літера №1 об`єкт нерухомого майна: асфальтна площадка та номер, літера №2, об`єкт нерухомого майна: площадка зернотоку беззаперечно не доводять належність ОСОБА_1 на праві власності відповідно до договору купівлі - продажу від 06.08.2010 саме асфальтної площадки загальною площею 7776 кв м та асфальтної площадки зернотоку загальною площею 1360 кв м, що придбало ТОВ «Незалежність» на прилюдних торгах 07.08.2006. Адже у вказаному Витягу від 18.05.2015 відсутня ідентифікація зазначених асфальтної площадки та площадки зернотоку (загальна площа кожного та матеріал покриття щодо площадки зернотоку).

А згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

З огляду на вищенаведене, враховуючи предмет договору купівлі - продажу від 06.08.2010 суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про недоведеність ОСОБА_1 свого права власності на спірне майно.

Аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги обставини щодо належності ОСОБА_1 на праві власності спірного майна, які встановлені у судовому рішенні по справі №2217/1590/12 є такими, що не заслуговують на увагу, адже рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 06 травня 2015 року у зазначеній справі скасовано рішення Теофіпольського районного суду від 24 лютого 2015 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 та ТОВ «Подільське» задоволено частково. І цим рішенням встановлено, що 6 серпня 2010 року ТОВ «Незалежність» продало ОСОБА_1 нежитлове приміщення, лінійно - монтажну ремонтну дільницю, що знаходиться по АДРЕСА_1 . При цьому в договорі купівлі - продажу, посвідченому приватним нотаріусом Теофіпольського районного нотаріального округу Хмельницької області Сурмою Г.Ф. (зареєстровано в реєстрі за №1829), зазначено, що вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,0325 га (кадастровий номер 6824755100:01:001:0216).

Твердження позивачки про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було взято до уваги висновок судової земельно - технічної експертизи №1851/4-22 від 01.09.2014 є неспроможними, оскільки суд першої інстанції оцінив зазначений письмовий доказ відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України та прийшов до вірного висновку про те, що цей доказ не підтверджує факту належності ОСОБА_1 спірного майна і користування відповідачем цим майном.

З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що зазначені вище доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди ОСОБА_1 із оцінкою судом першої інстанції доказів та трактування їх на власну користь.

Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що з матеріали справи не містять: кадастровий план земельної ділянки площею 1,0325 га, доручення від 06.08.2010, витяг з рішення від 21.06.2007, Витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.04.2010 є такими, що не заслуговують на увагу, адже встановлено, що додатками до письмових пояснень, які були направлені представником ТОВ «Подільське» ОСОБА_1 04.08.2021 були: витяг з рішення Теофіпольської селищної ради від 21.06.2007 №62; місцезнаходження земельної ділянки 6824755100:01:001:0216 на кадастровій карті, її параметри; інформація ДЗК щодо земельної ділянки 6824755100:01:001:0216; копія довіреності позивачки, як директора ТОВ «Незалежність» на свого водія для продажу ЛМРД; витяг з наказу Мінюсту України від 14.04.2009; витяг із державного реєстру правочинів від 06.08.2010, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.08.2010 (а.с.67-79). І, як слідує із пояснень представника відповідача, ним не надавалися як суду так і не направлялися позивачці під час розгляду саме цієї справи кадастровий план земельної ділянки площею 1,0325 га, доручення позивачки, як директора ТОВ «Незалежність» на свого водія для продажу ЛМРД та витяг з рішення Теофіпольської селищної ради від 21.06.2007 №62.

Судова колегія відхиляє твердження апелянтки про порушення судом першої інстанції вимоги ч. 7 ст. 81 ЦПК України, адже суд не збирав докази з власної ініціативи, а дотримуючись принципу змагальності сторін, роз`яснював учасникам справи їх процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 червня 2022 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай