Постанова

від 20.02.2022 по справі 440/3530/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 р.Справа № 440/3530/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Дуднєва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко) від 09.07.2021 року по справі № 440/3530/21

за позовом ОСОБА_1

до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просила:

визнати протиправним та скасувати рішення третьої сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 24 грудня 2020 року "Про розгляд заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", яким Великобагачанською селищною ради Великобагачанського району Полтавської області відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320280300:00:005:0575 для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення ненаданих у власність та користування, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

зобов`язати Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320280300:00:005:0575 для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення ненаданих у власність та користування, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області та передати у власність гр. ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою є протиправним, адже його було погоджено у встановленому законом порядку; відповідно до висновку про погодження проекту землеустрою проект землеустрою відповідає вимогам чинного земельного законодавства. Зазначила, що відповідач невірно послався у спірному рішенні на частину четверту статті 83 Земельного кодексу України, якою визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо). Земельна ділянка, на яку виготовлено проект землеустрою для відведення її власність позивачу, знаходиться поза межами населених пунктів та не відноситься до майданів, вулиць, проїздів, шляхів, набережних, пляжів, парків, скверів, бульварів, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів тощо. Тому кадастровим реєстратором і було здійснено поділ земельної ділянки, оскільки чинне законодавство не забороняє передачу такої земельної ділянки у власність.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 року по справі № 440/3530/21 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасувати рішення 3 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 24 грудня 2020 року "Про розгляд заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", яким Великобагачанською селищною радою Великобагачанського району Полтавської області відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320280300:00:005:0575 для ведення особистого селянського господарства у власність, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

Зобов`язано Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320280300:00:005:0575 для ведення особистого селянського господарства у власність, яка розташована за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області та передати її у власність гр. ОСОБА_1 .

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень нуль копійок).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , реалізуючи своє право на отримання земельної ділянки у власність відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, звернулась 25 лютого 2019 року до Великобагачанської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами села Якимове Великобагачанського району Полтавської області. До заяви додала викопіювання з бажаним місцем розташування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

20 березня 2019 року 31 сесією сьомого скликання Великобагачанської селищної ради за результатами поіменного голосування депутатів Великобагачанської селищної ради прийнято рішення, згідно якого питання про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 вважати не прийнятим.

Не погоджуючись з рішенням Великобагачанської селищної ради від 20 березня 2019 року, позивач звернулася до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі №440/2654/19 позов ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення 31 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 20 березня 2019 року "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 ". Зобов`язано Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для особистого селянського господарства за межами села Якимове Великобагачанського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Великобагачанської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Великобагачанської об`єднаної територіальної громади Великобагачанського району Полтавської області.

До заяви додала викопіювання з бажаним місцем розташування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/2654/19, копію паспорту та коду.

02 грудня 2019 року 40 позачерговою сесією сьомого скликання Великобагачанської селищної ради за наслідками повторного розгляду заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр ОСОБА_1 прийнято рішення, яким гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність та користування, за межами с. Якимове Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на підставі статті 118 Земельного кодексу України, враховуючи невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, земельна ділянка відноситься до громадських сіножатей та пасовищ.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його до Полтавського окружного адміністративного суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі №440/5030/19 позов ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення 40 позачергової сесії сьомого скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 02 грудня 2019 року "Про повторний розгляд заяви щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", яким гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області; зобов`язано Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Великобагачанської селищної ради.

На виконання рішення суду від 02 березня 2020 року у справі № 440/5030/19, рішенням 53 позачергової сесії сьомого скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 27 серпня 2020 року "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами с. Якимове на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

За заявою ОСОБА_1 від 02 вересня 2020 року та відповідно до завдання на виконання робіт з розробки проекту землеустрою, Приватним підприємством "АЛАН-ЗЕМ" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

21 вересня 2020 року експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Київській області Липець Оленою Володимирівною складено висновок №10435/82-20 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства.

02 листопада 2020 року відомості про земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру з присвоєнням їй кадастрового номера 5320280300:00:005:0575, що підтверджено копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Позивач звернулась до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області зі заявою про затвердження проекту землеустрою, проте відповідач рішенням 3 сесії восьмого скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 24 грудня 2020 року відмовив ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, у зв`язку з тим, що землі загального користування населених пунктів не можуть передаватися у приватну власність відповідно до статті 83 Земельного кодексу України.

Не погодившись з цим рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що посилання відповідача у спірному рішенні на обмеження, визначені частиною четвертою статті 83 Земельного кодексу України, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними, не відповідають обставинам, які мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, відповідачем не доведено правомірність його прийняття, а відтак таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Частинами 1, 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно із п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України, органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України).

Згідно із ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (в подальшому - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону №280/97-ВР, рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у цій справі предметом спору є правомірність рішення відповідача від 24.12.2020 р. про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

Судовим розглядом встановлено, що, відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,00 га, кадастровий номер 5320280300:00:005:0575, для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення ненаданих у власність та користування, відповідач виходив з того, що землі загального користування населених пунктів не можуть передаватися у приватну власність, відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України.

Проте, суд дійшов до висновку, що Великобагачанською селищною радою невірно застосовано норму закону, яка не підлягала застосуванню у спірних правовідносинах.

Так, частиною 4 статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів; є) землі під об`єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.

Отже, Земельним кодексом України встановлений вичерпний перелік випадків, коли забороняється передача земельних ділянок у приватну власність.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що викладений вище підпункт "а" частини 4 статті 83 Земельного кодексу України передбачає, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів.

Однак, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, який розробила й подала на затвердження ОСОБА_1 , розроблено щодо земельної ділянки, яка не належить до земель населених пунктів.

Із матеріалів справи встановлено, що на земельну ділянку, яку має намір отримати позивач у власність для ведення особистого селянського господарства, виготовлено проект землеустрою щодо її відведення у власність, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

Зі змісту проекту землеустрою, а саме відомостей акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вбачається, що голова Великобачанської селищної ради Саковський Ю.Б., як уповноважена особа власника/користувача суміжних земельних ділянок посвідчив, що земельна ділянка, загальною площею 2,00 га, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 , знаходиться за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради, при погодженні меж земельної ділянки спірні питання і претензії з боку землекористувачів (землевласників) відсутні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 21 вересня 2020 року експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Київській області Липець Оленою Володимирівною надано висновок №10435/82-20 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства. На момент складення документації із землеустрою: код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель: 18.00 - землі загального користування; запропоновано документацією із землеустрою: 01.03 - для ведення особистого селянського господарства.

Також суд правомірно зазначив, що 02 листопада 2020 року відомості про земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру з присвоєнням їй кадастрового номера 5320280300:00:005:0575, що підтверджено копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, цільове призначення - 18.00 землі загального користування; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка, стосовно якої позивачка просила затвердити проект землеустрою, відноситься до земель загального користування за межами населеного пункту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта, що на момент набрання законної сили рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі №440/5030/19, вже був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5220255100:00:005:1294 зі зміною цільового призначення на 18.00 землі загального користування для створення громадського пасовища, оскільки створення громадського пасовища за межами населеного пункту із земель загального користування не може бути підставою для неможливості поділу цієї земельної ділянки розміром 42,3955 га, для відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розміром 2,00 га у власність, зокрема, ОСОБА_1 .

Крім того, відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки із земель загального користування, розташованих за межами населених пунктів за рахунок громадських пасовищ, відповідає чинним нормам Земельного кодексу України.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача у спірному рішенні на обмеження, визначені частиною 4 статті 83 Земельного кодексу України, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними, не відповідають обставинам, які мали бути взяті до уваги при прийнятті відповідачем рішення, а відповідачем не доведено правомірність прийняття ним рішення, а тому таке рішення є протиправним.

Щодо вимог про зобов`язання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,00 га, кадастровий номер 5320280300:00:005:0575 для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення ненаданих у власність та користування, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області та передати у власність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У спірних правовідносинах відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову в її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 р. у справі № 823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Частиною 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У постанові від 28.05.2020 р. у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнано судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач правомірність спірного рішення жодним чином не обґрунтував та не довів належними і достовірними доказами.

Так, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Двотижневий строк розгляду відповідного питання прямо визначений у законі (ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України), а тому окрема вказівка на нього у судовому рішенні не вимагається.

Враховуючи вищевикладене, а також дотримання позивачем порядку розроблення землевпорядної документації з метою отримання земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації та недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 по справі №440/3530/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Н.С. БартошСудді А.М. Григоров З.Г. Подобайло Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст постанови складено 02.06.2022 року